Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 14.03.2017 року у справі № 904/7099/15 (суддя - Калиниченко Л.М.) затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Слобожанка" (далі - ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка"), зокрема визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" (далі - ТОВ "РУШ") до ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" на суму 403 230,17 грн., яку включено до 4 черги задоволення вимог кредиторів, судовий збір у розмірі 2 756,00 грн. до 1 черги задоволення вимог кредиторів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі № 904/7099/15 (головуючий суддя - Кузнецов В.О., суддя - Кощеєв І.М., суддя - Чус О.В.) апеляційну скаргу ліквідатора ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" арбітражного керуючого Гусака Ю.М. задоволено. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 року у справі № 904/7099/15 в частині визнання грошових вимог ТОВ "РУШ" та затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" з вимогами кредитора ТОВ "РУШ" скасовано. Грошові вимоги ТОВ "РУШ" на суму 403230,17 грн. та судового збору - 2756,00 грн. до ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" відхилено. Виключено з п. 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 року у справі № 904/7099/15 абзац наступного змісту: "товариства з обмеженою відповідальністю "Руш", м. Дніпропетровськ на суму 403 230,17грн., що віднесені до 4 черги задоволення вимог кредиторів та судовий збір у розмірі 2 756,00 грн. - до 1 черги".

Не погоджуючись із постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі № 904/7099/15, ТОВ "РУШ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі № 904/7099/15 скасувати і прийняти нове рішення, яким залишити в силі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області 14.03.2017 року у справі № 904/7099/15.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 598, 795 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року № 4212-VI (4212-17) , що набрав чинності з 19.01.2013 року) (далі - Закон про банкрутство).

Ліквідатор ТОВ "РУШ" арбітражний керуючий Гусак Ю.М. подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу ТОВ "РУШ", в якому просить залишити її без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі № 904/7099/15 - без змін.

Відповідно до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу № 904/7099/15 передано на розгляд раніше визначеному складу колегії суддів: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Жукова Л.В., суддя - Панова І.Ю. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.08.2017 року в матеріалах справи).

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.08.2017 року № 08.03-04/3500 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 904/7099/15, у зв'язку зі звільненням ОСОБА_7 з посади судді Вищого господарського суду України (розпорядження в матеріалах справи).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 904/7099/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Панова І.Ю., суддя - Поляков Б.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 21.08.2017 року в матеріалах справи).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.08.2017 року у справі № 904/7099/15 прийнято касаційну скаргу ТОВ "РУШ" до провадження, розгляд призначено на 05.09.2017 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 04.09.2017 року № 08.03-04/3768 відповідно до п. 2.3.25, 2.3.49, пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у зв'язку з відпусткою судді Панової І.Ю. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі № 904/7099/15 (розпорядження в матеріалах справи).

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суду колегії суддів від 04.09.2017 року у судовій справі № 904/7099/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я. (доповідач), суддя - Короткевич О.Є., суддя - Поляков Б.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.09.2017 року в матеріалах справи).

В судовому засіданні 05.09.2017 року колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про необхідність відкладення розгляду справи.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 05.09.2017 року у справі № 904/7099/15 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "РУШ" на 19.09.2017 року.

ТОВ "РУШ" надано до Вищого господарського суду України додаткові письмові пояснення до касаційної скарги, в яких скаржник просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2017 року у справі № 904/7099/15 скасувати і прийняти нове рішення, яким залишити в силі ухвалу господарського суду Дніпропетровської області 14.03.2017 року у справі № 904/7099/15.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, у вказаному вище складі, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. - 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом, з врахуванням вимог Закону про банкрутство (2343-12) .

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2015 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка", відповідно до процедури, передбаченої ст. 95 Закону про банкрутство.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 27.08.2015 року ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру на 4 місяці, до 27.12.2015 року, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Гладія О.В.

28.08.2015 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України за № 21965 опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року постанову господарського суду від 27.08.2015 року скасовано в частині призначення ліквідатором ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" арбітражного керуючого Гладія О.В. та відхилення кандидатури арбітражного керуючого Гусака Ю.М.; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Гусака Ю.М., кандидатуру арбітражного керуючого Гладія О.В. відхилено.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону про банкрутство залежно від категорії боржника, виду його діяльності та наявності у нього майна господарський суд застосовує загальний, спеціальний або спрощений порядок провадження у справі про банкрутство. Загальний порядок передбачає застосування процедури розпорядження майном з подальшим переходом до процедур санації, ліквідації або мирової угоди. Спеціальний порядок передбачає залучення до участі у справі додаткових учасників, продовження строків санації, збігу процедур розпорядження майном та санації. Спрощений порядок застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.

У даному випадку, провадження у справі порушено за ст. 95 Закону про банкрутство, що передбачає спрощений порядок провадження у справі про банкрутство, який застосовується під час ліквідації банкрута без застосування процедур розпорядження майном та санації.

Згідно з ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого. Вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом здійснюється в судовому засіданні, що проводиться не пізніше чотирнадцяти днів після порушення провадження у справі в загальному порядку, визначеному цим Законом (ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство).

Відповідно до ч. 3 ст. 95 Закону про банкрутство кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Заяви кредиторів про грошові вимоги до боржника, що ліквідується власником, подаються безпосередньо до господарського суду та оплачуються судовим збором. Розгляд грошових вимог кредиторів в ліквідаційній процедурі здійснюється господарським судом в тому ж порядку, що і грошових вимог, заявлених на підставі ст. 23 Закону. За результатами розгляду грошових вимог кредиторів господарським судом затверджується реєстр вимог кредиторів. Залежно від кількості кредиторів та/або значних майнових активів боржника, що ліквідується власником, у справі про банкрутство можуть бути створені представницькі органи кредиторів за рішенням господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2016 року до господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява ТОВ "РУШ" про визнання грошових вимог до боржника, з урахуванням поданої заяви про їх зменшення, у розмірі 403 230,17 грн. основного боргу та 2 756,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області 14.03.2017 року у справі № 904/7099/15 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка", визнано грошові вимоги ТОВ "РУШ" до ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" на суму 403 230,17 грн., яку включено до 4 черги задоволення вимог кредиторів, судовий збір у розмірі 2 756,00 грн. до 1 черги задоволення вимог кредиторів.

Переглянувши вказану ухвалу в апеляційному порядку в частині грошових вимог ТОВ "РУШ", суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність її скасування в частині визнання грошових вимог ТОВ "РУШ" та затвердження реєстру вимог кредиторів ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" з вимогами кредитора ТОВ "РУШ". Грошові вимоги ТОВ "РУШ" на суму 403230,17 грн. та судового збору - 2756,00 грн. до ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" відхилив. Виключив з п. 2 резолютивної частини ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14.03.2017 року у справі № 904/7099/15 абзац наступного змісту: "товариства з обмеженою відповідальністю "Руш", м. Дніпропетровськ на суму 403 230,17грн., що віднесені до 4 черги задоволення вимог кредиторів та судовий збір у розмірі 2 756,00 грн. - до 1 черги".

При цьому, як встановлено судом апеляційної інстанції заява ТОВ "РУШ" про визнання кредиторських вимог до боржника обґрунтована посиланням на те, що ТОВ "РУШ" оплатило на рахунок Державного підприємства "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" за боржника грошову суму у розмірі 1 869 971,30 грн., а саме: по договору оренди № А-14 від 01.12.2001 року на суму 1 567 364,24 грн., по договору про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № П-14 від 01.12.2001 року на суму 302 607,06 грн.

Крім того, заявник зазначав, що між ТОВ "РУШ" та ТОВ "Торговий Дім "Слобожанка" припинилися зобов'язання шляхом зарахування зустрічних вимог в порядку ст. 601 ЦК України, а саме: припинилося зобов'язання ТОВ "РУШ" перед ТОВ "Торговий Дім "Слобожанка" згідно договору суборенди державного майна № 01-12/Е506/2014-2 від 01.12.2014 року; припинилося зобов'язання ТОВ "РУШ" перед ТОВ "Торговий Дім "Слобожанка" згідно договору оренди нежитлового приміщення № 01-11/Е506/2015 від 01.11.2015 року; припинилося зобов'язання ТОВ "Торговий Дім "Слобожанка" перед ТОВ "РУШ" згідно договору поруки від 15.06.2015 року. Вказував, що з урахуванням проведеного заліку зустрічних однорідних вимог, заборгованість ТОВ "Торговий Дім "Слобожанка" перед ТОВ "РУШ" складає 403 230,17 грн.

У додаткових поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції, ТОВ "РУШ" повідомило, що період виникнення заявлених ним кредиторських вимог у розмірі 403 230,17 грн. - з 14.09.2016 року по 04.01.2017 року, що були нараховані боржнику за період з липня 2016 року по листопад 2016 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 15.06.2015 року між ТОВ "РУШ" (поручитель) та Державним підприємством "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" (кредитор) укладено договір поруки, за умовами якого, поручитель поручається перед кредитором за виконання ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" (боржник), наступних обов'язків перед кредитором: оплати орендної плати за договором оренди № А-14 від 01.12.2001 року (основний договір - 1), укладеного між кредитором та боржником, нарахованої з 01.07.2015 року; відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг № П-14 від 01.12.2001 року (основний договір-2), укладеного між кредитором та боржником, нарахованих після 01.07.2015 року.

Згідно з п. 3.2. договору поруки від 15.06.2015 року поручитель відповідає лише в межах основного договору - 1 та основного договору -2, додаткових угод до них.

У разі порушення (невиконання чи неналежного виконання) боржником обов'язку за основним договором-1 та основним договором-2, кредитор звертається з письмовою вимогою до поручителя про виконання цього обов'язку та надає відповідний розрахунок (п. 4.1. договору поруки від 15.06.2015 року).

Поручитель зобов'язаний сплатити кредитору несплачені боржником суму в строк десять робочих днів з дня отримання від кредитора письмової вимоги та відповідного розрахунку шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок кредитора, зазначений у цьому договорі (п. 4.2. договору поруки від 15.06.2015 року).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до дати припинення основного договору-1 та основного договору-2 або до дати внесення в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців запису про ліквідацію боржника (за подією, що сталася раніше) (п. 6.1. договору поруки від 15.06.2015 року).

За п. 6.2. договору поруки від 15.06.2015 року порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що 01.12.2001 року між Державним підприємством "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" (орендодавець) та ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" (орендар) укладено договір оренди №А-14, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно приміщення 1',2' 5'-7', 9' на 1 поверсі, площею 187,5 кв. м., розміщене за адресою: м. Харків, Дзержинський район, пр. Леніна, 9. Вартість майна визначена згідно з експертною оцінкою станом на 28.09.2001 р. і становить 180 646,88 грн.

У пункті 3.1. договору № А-14 від 01.12.2001 року сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (786-95-п) із змінами від 19.01.2000 року № 75 (75-2000-п) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції жовтень 2001 р. - 1 530,58 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2001 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за листопад-грудень 2001 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць (п.3.2. договору № А-14 від 01.12.2001 року).

Орендна плата перераховується орендарем орендодавцеві до 10 числа місяця, наступного за звітним (п.3.3. договору № А-14 від 01.12.2001 року).

Цей договір укладено строком на 1 рік, що діє з 01.12.2001 року по 30.11.2002 року (п.10.1 договору № А-14 від 01.12.2001 року).

У пункті 10.6 договору № А-14 від 01.12.2001 року сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 10.8 договору № А-14 від 01.12.2001 року чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його укладено; приватизації орендованого майна орендарем; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою або за рішенням суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до додаткової угоди № 8 до договору оренди № А-14 від 01.12.2001 року сторони виклали п.10.1 договору в наступній редакції: "10.1. цей договір діє з 01.12.2001 року по 31.12.2018 року".

Також, як встановлено судом апеляційної інстанції, 01.12.2001 року між Державним підприємством "Український науково-технічний центр металургійної промисловості "Енергосталь" (балансоутримувач) та ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" (орендар) укладено договір № П-14 про відшкодування витрат на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг.

Згідно з п.1.1. договору № П-14 від 01.12.2001 року балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт будівлі, що знаходиться за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 9, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт та послуг пропорційно до займаної ним площі у цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Орендар користується приміщенням, згідно з договором оренди № А-14 від 01.12.2001 року, які складаються з кімнат 1',2' 5'-7', 9' на 1 поверсі, площею 187,5 кв.м.

Чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; припинення або розірвання договору оренди приміщень; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України (п.5.6. договору № П-14 від 01.12.2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Виходячи з встановлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що з моменту визнання ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" банкрутом зобов'язання за вказаними договорами є припиненими, а заявлені ТОВ "РУШ" кредиторські вимоги до боржника у розмірі 403 230,17 грн. безпідставні та необґрунтовані.

Посилання скаржника на те, що ТОВ "РУШ" є поточним кредитором, оскільки обов'язок ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка" перед ТОВ "РУШ" щодо оплати грошових коштів виник у жовтні місяці 2015 року є безпідставними, оскільки відповідно до вимог ст. 38 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відхилення грошових вимог, заявлених ТОВ "РУШ" на суму 403230,17 грн. та судового збору - 2756,00 грн. до ТОВ "Торгівельний будинок "Слобожанка".

Згідно зі ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.