Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді

Шевчук С.Р. (доповідач)

суддів

Владимиренко С.В., Демидової А.М.

розглянувши касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017

за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд"

про відстрочку виконання рішення

у справі № 910/19554/16 Господарського суду міста Києва

за позовом

Заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд"

про стягнення 23 046 630,00 грн

За участю представників сторін:

- прокурор: Жук І.К., посв. № 047474 ВІД 26.07.2017

- позивача: не з'явилися

- відповідача: не з'явилися

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у справі № 910/19554/16 (суддя Привалов А.І.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 у справі № 910/19554/16 задоволено. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2016 року у справі № 910/19554/16 на один рік - до 07.02.2018 року.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 у справі № 910/19554/16 (у складі головуючого судді Суліма В.В., суддів Гаврилюка О.М., Коротун О.М.) апеляційні скарги Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Заступника прокурора міста Києва задоволено. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у справі № 910/19554/16 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 у справі № 910/19554/16.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Трастбуд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм процесуального права, зокрема ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 та залишити в силі ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у справі № 910/19554/16.

Окрім того ТОВ "Трастбуд" подано заяву про зупинення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 у справі № 910/19554/16 по виконавчому провадженню 53500566 до закінчення його перегляду в порядку касації.

Розглянувши дану заяву колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для її задоволення, оскільки у даному касаційному провадженні рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 у справі № 910/19554/16 касаційною інстанцією не переглядається.

Позивач не скористався правом, наданим ст.- 111-2 ГПК України, не надав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень ст.- 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2017, проведено автоматичну зміну складу суду колегії суддів у справі № 910/19554/16 та визначено склад колегії суддів: Шевчук С.Р. - головуючий, Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Перевіривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 4 (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту економіки та інвестиції виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд" (далі - відповідач) про стягнення 23 046 630 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 позовні вимоги прокурора задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд" заборгованість зі сплати пайової участі у сумі 19 073 220 грн основного боргу з урахуванням інфляційних втрат, пеню в сумі 3 973 410 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 206 700 грн.

30.01.2017 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року видано відповідні накази.

31.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Трастбуд" звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2016 року у справі № 910/19554/16.

01.02.2017 від ТОВ "Трастбуд" надійшло уточнення до заяви про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2016 року у справі № 910/19554/16, в якому відповідач просив відстрочити виконання рішення суду на один рік.

Заява мотивована скрутним фінансовим становищем, значною кредиторською та дебіторською заборгованістю відповідача. На підтвердження важкого фінансового положення відповідач посилається на фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 заяву ТОВ "Трастбуд" про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 у справі № 910/19554/16 задоволено, відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2016 року у справі № 910/19554/16 на один рік - до 07.02.2018.

Ухвала мотивована тяжким фінансовим становищем ТОВ "Трастбуд", наявністю дебіторської заборгованості. Крім того, судом зазначено про те, що відстрочка виконання рішення в даній справі саме на рік не порушить баланс інтересів сторін, а сприятиме досягненню мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Також ухвала суду першої інстанції була обґрунтована тим, що відстрочення виконання судового рішення не сприятиме ухиленню від його виконання.

Апеляційний господарський суд, з позицією якого погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, скасував ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у справі № 910/19554/16 та відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Трастбуд" про відстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини (995_004) 1950 року, ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (475/97-ВР) ). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Суд бере до уваги те, що пункт 1 статті 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд". Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Відповідно до статті 121 ГПК України (в редакції, чинній на день прийняття ухвали місцевим господарським судом) при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з підпунктом 7.2 пункту 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (v0009600-12) (із змінами і доповненнями), підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У зв'язку з тим, що відстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Питання щодо надання відстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача.

Положеннями статей 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Зазначені докази повинні містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

З огляду на те, що нормами чинного ГПК України (1798-12) не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість чи ускладнення виконання рішення, тому суд оцінює докази, які підтверджують такі обставини, за правилами статті 43 ГПК України.

Судова колегія касаційної інстанції вважає, що сам по собі важкий фінансовий стан, в розумінні статті 121 ГПК України, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб'єкта господарювання.

Також, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що отримання боржником доходів від підприємницької діяльності не в тому обсязі, в якому очікувалося, не є підставою для звільнення від відповідальності чи відстрочки виконання рішення у відповідності до ст. 617 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 44 Господарського кодексу України.

Окрім того, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду про відстрочення виконання рішення суду, апеляційний господарський суд виходив з того, що згідно з п. 4-1 ч. 1 ст. 71 Бюджетного кодексу України кошти які мають сплачуватися забудовниками (інвесторами) за договорами пайової участі є статтею надходження коштів до місцевого бюджету міста Києва та спрямовуються на фінансування об'єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, передбачених в Програмі соціально-економічного розвитку міста Києва, а отже невиконання ТОВ "Трастбуд" рішення суду порушує матеріальні інтереси територіальної громади міста Києва, внаслідок чого недофінансовано будівництво об'єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста.

З урахуванням викладеного, апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ТОВ "Трастбуд" не доведено належними та допустимими доказами тих виняткових обставин, які б свідчили про складність виконання рішення суду, або які роблять його неможливим у визначений строк, та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

За таких обставин, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційний господарський суд про відсутність правових підстав для задоволення заяви боржника про відстрочку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 у справі № 910/19554/16.

Посилання скаржника на витяг з протоколу № 8/70 комісії Київської міської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку від 21.03.2017 уже був предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, яким встановлено, що даний протокол не спростовує порушення співвідношення майнових інтересів сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. - 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. - 111-5 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11, - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Трастбуд" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 у справі № 910/19554/16 залишити без змін.