розглянула на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Омельяненко Лариси Іванівни щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) приписів абзаців першого-тринадцятого пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 49-51, ст. 376) зі змінами.

Заслухавши суддю-доповідача Головатого С.П. та дослідивши матеріали справи, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Омельяненко Лариса Іванівна як суб'єкт права на конституційну скаргу (далі - Заявниця) повторно у розумінні припису абзацу другого частини третьої статті 57 Закону України "Про Конституційний Суд України" звернулася до Конституційного Суду України з клопотанням (вх. № 18/486 від 9 жовтня 2020 року) визнати такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), приписи абзаців першого-тринадцятого пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-ІV зі змінами (далі - Закон № 1058), відповідно до яких на пільгових умовах пенсія за віком призначається "працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад І показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

50 років - по 31 березня 1965 року включно;

50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року;

51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року;

51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року;

52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року;

52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року;

53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року;

53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року;

54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року;

54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року;

55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року".

На думку Заявниці, оспорювані приписи Закону № 1058 (1058-15) не відповідають приписам статей 8, 22, частини першої статті 46 Конституції України.

Заявниця стверджує, що "застосування пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" порушило право, яке гарантоване Конституцією України (254к/96-ВР) ", а саме право на соціальний захист (стаття 46 Основного Закону України).

Обґрунтовуючи позицію щодо неконституційності оспорюваних приписів Закону № 1058 (1058-15) , Заявниця цитує окремі приписи Конституції України (254к/96-ВР) , Закону № 1058 (1058-15) , Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (1788-12) зі змінами (далі - Закон № 1788), посилається на Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року (v001p710-20) № 1-р/2020, Постанову Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року № 9 (v0009700-96) , Доповідь про правовладдя, схвалену Європейською Комісією "За демократію через право" (Венеційська Комісія) (СDL-АD(2011)003rev), а також на судові рішення у своїй справі.

2. Зі змісту конституційної скарги та долучених до неї матеріалів випливає

2.1. Заявниця 19 лютого 2020 року на підставі Рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (v001p710-20) звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - Управління) про призначення їй з 23 січня 2020 року пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "6" частини першої статті 13 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII (213-19) (далі - Закон № 213).

Управління 24 лютого 2020 року прийняло рішення про відмову в призначенні Заявниці пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з недосягненням нею необхідного віку, визначеного статтею 114 Закону № 1058 (53 роки 6 місяців).

2.2. Заявниця звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Управління про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, а також зобов'язати Управління з 23 січня 2020 року призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до приписів пункту "6" частини першої статті 13 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 (213-19) та здійснювати надалі відповідні перерахунки та індексації призначеної пенсії без обмежень.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 4 травня 2020 року позов Заявниці задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення Управління від 24 лютого 2020 року; зобов'язав Управління повторно розглянути звернення Заявниці від 19 лютого 2020 року з підстав призначення їй пенсії відповідно до пункту "6" частини першої статті 13 Закону № 1788 із застосуванням показника вікового цензу в 50 років; у іншій частині позовних вимог Заявниці було відмовлено.

Суд першої інстанції вказав, зокрема, що "з 1 жовтня 2017 року правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "6" статті 13 Закону № 1788 у редакції Закону № 213 (213-19) та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 у редакції Закону № 2148. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними). Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 (v001p710-20) . Тобто, з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2 та містять різні правила призначення пенсії за Списком № 2 стосовно параметру вікового цензу. Відносно Омельяненко Л.І. правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років - відповідно до пункту "6" статті 13 Закону № 1788 '...' та 53 роки 6 місяців - згідно з пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058 в редакції Закону № 2148". Харківський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що "найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 50 років". Отже, суд першої інстанції під час вирішення справи Заявниці застосував пункт "6" частини першої статті 13 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом №213 (213-19) , а оспорювані приписи Закону № 1058 (1058-15) лише проаналізував (у порівняльному зіставленні з приписами статті 13 Закону № 1788), однак не застосував їх як підставу для часткового задоволення позовних вимог Заявниці.

2.3. Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 липня 2020 року, яка є остаточним судовим рішенням у справі, апеляційну скаргу Заявниці залишив без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 4 травня 2020 року - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та визнав обґрунтованим необхідність повторного розгляду Управлінням звернення Заявниці від 19 лютого 2020 року "з підстав призначення пенсії у порядку п. "6" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції [до внесення змін] Закон[ом] України від 02.03.2015 № 213-VІІ із застосуванням показника вікового цензу у 50 років".

3. Вирішуючи питання щодо відкриття конституційного провадження у справі, Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України виходить із такого.

Згідно із Законом України "Про Конституційний Суд України" (2136-19) конституційною скаргою є подане до Конституційного Суду України письмове клопотання щодо перевірки на відповідність Конституції України (254к/96-ВР) (конституційність) закону України (його окремих положень), що застосований в остаточному судовому рішенні у справі суб'єкта права на конституційну скаргу (частина перша статті 55); суб'єктом права на конституційну скаргу є особа, яка вважає, що застосований в остаточному судовому рішенні в її справі закон України (його окремі положення) суперечить Конституції України (254к/96-ВР) (абзац перший частини першої статті 56); конституційна скарга вважається прийнятною за умов її відповідності вимогам, передбаченим статтями 55, 56 цього закону (абзац перший частини першої статті 77).

3.1. Заявниця просить перевірити на відповідність Конституції України (254к/96-ВР) приписи абзаців першого-тринадцятого пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058, але аналіз остаточного судового рішення - постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2020 року - свідчить, що при його ухваленні суд не застосовував оспорювані приписи Закону № 1058 (1058-15) , а лише приписи пункту "6" частини першої статті 13 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 (213-19) , про що Заявниця і просила.

Отже, Заявниця не дотримала вимог частини першої статті 55, абзацу першого частини першої статті 56 Закону України "Про Конституційний Суд України", що є підставою для відмови у відкритті конституційного провадження у справі згідно з пунктом 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 147, 151-1, 153 Конституції України, на підставі статей 7, 32, 37, 55, 56, 58, 61, 62, 77, 83, 86 Закону України "Про Конституційний Суд України", відповідно до § 45, § 56 Регламенту Конституційного Суду України (v001z710-97) Друга колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України

1. Відмовити у відкритті конституційного провадження у справі за конституційною скаргою Омельяненко Лариси Іванівни щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) приписів абзаців першого-тринадцятого пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 105 8-ІV зі змінами на підставі пункту 4 статті 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" - неприйнятність конституційної скарги.