Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Куровського С.В. - головуючого(доповідача),

суддів: Катеринчук Л.Й., Удовиченка О.С.,

за участю представників:

СФГ "Лаванда" - Кондратюка О.М. (керівника), Задорко Ю.М. (договір про надання правової допомоги від 18.11.2016),

ДП "Барський спиртовий комбінат" - Назаренка А.І. (дов. від 16.01.2017), Янчука С.В. (дов. від 17.02.2017),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Лаванда"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2017

у справі № 902/95/17 господарського суду Вінницької області

за позовом Селянського(фермерського)господарства "Лаванда"

до Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат"

про повернення орендованого майна,

Селянське (фермерське) господарство "Лаванда" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Державного підприємства "Барський спиртовий комбінат" про повернення орендованого майна за договором оренди № 6 від 01.09.2013 року, а саме: царгу багатоковпачкову діаметром 2000 мм. у кількості 4 шт., дефлегматор площею 100 кв. м. у кількості 2 шт. та 1 спиртоловушку площею 20 кв.м.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 06.03.2017 (суддя Тисецький С.С.) позов задоволено повністю. 3обов'язано відповідача повернути позивачу орендоване обладнання за договором оренди № 6 від 01.09.2013 року, а саме: царги багатоковпачкові діаметром 2000 мм. у кількості 4 шт., дефлегматори площею 100 кв. м. у кількості 2 шт. та спиртоловушку площею 20 кв.м. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9697,80 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 (суддя Огороднік К.М., Крейбух О.Г., Савченко Г.І. ) ухвалу господарського суду Вінницької області від 06.03.2017 року у справі № 902/95/17 скасовано. Прийнято нове судове рішення. Провадження у справі № 902/95/17 припинено.

В касаційній скарзі Селянське (фермерське) господарство "Лаванда" просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 скасувати, ухвалу господарського суду Вінницької області від 06.03.2017 - залишити в силі. Вважає, що постанова суду апеляційної інстанції є необґрунтованою, прийнятою з порушенням приписів ГПК України (1798-12) , оскільки посилаючись на приписи ст. 80 ГПК України не вказує конкретної частини і пункту, а також не вказує й конкретної норми Закону про банкрутство, на підставі яких припинено провадження у справі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) .

Таким чином, ч. 4 ст. 10 Закону відносить до підвідомчості господарських судів справи зі спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, і дана норма кореспондується з положеннями п. 7 ч. 1 ст. 12, ч. 9 ст. 16 ГПК України, зміни до яких в частині визначення підвідомчості та виключної підсудності справ у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, були внесені Законом (у редакції Закону України № 4212-VІ від 22.12.2011 (4212-17) , чинній з 19.01.2013). При цьому, положення ч. 4 ст. 10 Закону прямо не встановлюють порядку розгляду майнових спорів, стороною яких є боржник, а визначають підвідомчість спору.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що в провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа № 10/174-08 за заявою Управління Пенсійного фонду України у Барському районі до ДП "Барський спиртовий комбінат" про банкрутство. Провадження у даній справі перебуває на стадії процедури розпорядження майном боржника.

Однак, порушуючи ухвалою від 16.01.2017 року, на підставі положень ГПУ України, провадження за № 902/95/17, господарський суд Вінницької області не звернув уваги на те, що ні Законом про банкрутство, ні ГПК України (1798-12) не передбачено порушення провадження в межах вже існуючої справи, в даному випадку порушення позовного провадження в межах провадження справи про банкрутство.

За таких обставин, посилаючись на приписи ст. 80 ГПК України та Закону про банкрутство (2343-12) судом апеляційної інстанції провадження за заявою Селянського (фермерського) господарства "Лаванда" про повернення орендованого майна за договором оренди № 6 від 01.09.2013 року, а саме: царгу багатоковпачкову діаметром 2000 мм. у кількості 4 шт., дефлегматор площею 100 кв. м. у кількості 2 шт. та 1 спиртоловушку площею 20 кв.м., порушене за № 902/95/17 в межах справи № 10/174-08 припинив.

З матеріалів справи вбачається, що СФГ "Лаванда" звернулося до господарського суду, в якому перебуває справа про банкрутство ДП "Барський спиртовий комбінат", із позовною заявою про зобов'язання боржника повернути орендоване обладнання. Вказана позовна заява подана з урахуванням підвідомчості, встановленої ст.10 Закону та ст. 12, 16 ГПК України саме в межах справи про банкрутство, а не в окремому позовному провадженні, про що свідчить зміст самої заяви, в якій зазначено номер справи про банкрутство № 10/174-08, та міститься посилання на положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Суд першої інстанції, порушивши провадження у справі за такою позовною заявою, розглянув її по суті заявлених вимог з винесенням за результатами такого розгляду відповідного процесуального документа як ухвала від 06.03.2017, як це передбачено приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

При цьому вірно зазначивши, що з огляду на положення ст. 10 Закону про банкрутство, ст.ст. 12, 16 ГПК України позовна заява Селянського (фермерського) господарства "Лаванда" до ДП "Барський спиртовий комбінат" про повернення орендованого майна за договором оренди № 6 від 01.09.2013 підлягає розгляду в межах справи № 10/174-08 про банкрутство ДП "Барський спиртовий комбінат", помилково присвоїв даній справі інший номер - 902/95/17 ніж номер справи про банкрутство.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий і публічний розгляд справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи.

Таким чином, основоположним принципом ст.6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя.

Частиною 1 ст.2 Закону про банкрутство передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в господарських судах України; 1-1) відсутній предмет спору; 2) є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом; 5) сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Частиною 2 ст. 80 ГПК України передбачено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Судом апеляційної інстанції не зазначено правової підстави, передбаченої ст. 80 ГПК України для припинення провадження у справі. Твердження в тесті постанови апеляційного суду про те, що "ні Законом про банкрутство, ні ГПК України (1798-12) не передбачено порушення провадження в межах вже існуючої справи, в даному випадку порушення позовного провадження в межах провадження справи про банкрутство" не визначено чинним законодавством як процесуальна підстава для припинення провадження у справі ні чинним Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , ні Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Обрання позивачем такої форми звернення до суду як позовна заява та порушення провадження із помилковим присвоєнням даній справі іншого номера, ніж номер справи про банкрутство, не може слугувати підставою для припинення провадження у справі з огляду на дотримання Селянським (фермерським) господарством "Лаванда" та господарським судом першої інстанції вимог ч.4 ст.10 Закону, п. 7 ч. 1 ст. 12, ч. 9 ст. 16 ГПК України.

Відповідно до ст. 111-13 ГПК України у випадках скасування касаційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або про залишення без розгляду заяви у провадженні у справі про банкрутство, справа передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи, що постановою суду апеляційної інстанції безпідставно припинено провадження у справі, оскаржувана постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями - 111-7, - 111-9 - 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Селянського (фермерського) господарства "Лаванда" задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 по справі № 902/95/17 скасувати.

Справу № 902/95/17 направити на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.