Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідача),

Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Управління соціального захисту населення Снятинської районної держадміністрації Івано-Франківської області

на ухвалу

Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2017

у справі

№ 909/1011/16 господарського суду Івано-Франківської області

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Управління соціального захисту населення Снятинської районної держадміністрації Івано-Франківської області

про стягнення 36 044,34 грн.

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: не з'явилися;

від відповідача: не з'явилися;

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Івано-Франківської філії ПАТ "Укртелеком" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Снятинської районної держадміністрації Івано-Франківської області витрат з надання пільг на послуги зв'язку визначеній категорії споживачів в розмірі 36 044,34 грн., які, в порушення Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 (256-2002-п) , не відшкодовані відповідачем.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2016 року позов задоволено з підстав обґрунтованості заявлених вимог.

Не погодившись з вказаним рішенням Управління соціального захисту населення Снятинської районної держадміністрації Івано-Франківської області звернулось до апеляційної інстанції зі скаргою, в якій просило скасувати прийняте у справі рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2017, апеляційну скаргу відповідача повернуто скаржникові у зв'язку з її невідповідністю приписам п.п.2, 3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Управління соціального захисту населення Снятинської районної держадміністрації Івано-Франківської області звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення першої інстанції та ухвалу апеляційного господарського суду скасувати і прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Скарга мотивована порушенням місцевим судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення та тим, що апеляційна скарга повернута скаржнику без врахування п.19 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 95 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Виносячи оскаржувану ухвалу апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах поданої апеляційної скарги відсутні докази надсилання копії апеляційної скарги з документами іншій стороні у справі - позивачеві.

Апеляційним судом враховано, що скаржником долучено копію апеляційної скарги до матеріалів поданої апеляційної скарги, проте суд вірно зазначив, що згідно норм ГПК України (1798-12) господарський суд не надсилає копії апеляційної скарги сторонам у справі. Натомість, господарському суду подаються докази надіслання копії апеляційної скарги (позовної заяви) заявником.

Згідно п.2 ч.1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні.

Відтак, у даному випадку суд правомірно повернув апеляційну скаргу Управлінню соціального захисту населення Снятинської районної держадміністрації Івано-Франківської області на підставі п.2 ч.1 ст. 97 ГПК України.

При цьому, колегія не може погодитись з висновками апеляційної інстанції про те, що скарга не відповідала положенням п.3 ст. 97 ГПК України, за приписами якого апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору, оскільки частиною 2 пункту 35 розділу І Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII (1774-19) внесено зміни у Законі України "Про судовий збір" (3674-17) , зокрема частину першу статті 5 доповнено пунктами 18 - 20.

За змістом п.19 вказаної статті від сплати судового збору з 01.01.2017 (згідно пункту 1 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону від 06.12.2016 року № 1774-VIII (1774-19) ) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнено органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань соціального захисту населення.

З копії апеляційної скарги, котра міститься в матеріалах справи, вбачається, що скарга від 05.01.2017 № 67/02-08/05 отримана апеляційною інстанцією 16.01.2017, тобто під час дії ст. 5 Закону України "Про судовий збір" у редакції Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII (1774-19) , якою скаржника звільнено від обов'язку сплати судового збору.

З огляду на викладене, оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, проте з мотивів невідповідності апеляційної скарги Управління соціального захисту населення Снятинської районної держадміністрації Івано-Франківської області положенням ст. 95 ГПК України.

Доводи заявника в частині оскарження рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2016 р. про порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права не розглядаються касаційною інстанцію, позаяк за приписами ч.1 ст. 107 ГПК України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження матеріалами справи, проте ухвала апеляційного суду підлягає залишенню без змін з мотивів, викладених у даній постанові.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 18.01.2017 у справі № 909/1011/16 залишити без змін.