Рішенням господарського суду міста Києва від 20.02.2017 (суддя Пригунова А.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 (колегія суддів у складі: суддя Пашкіна С.А. - головуючий, судді Калатай Н.Ф., Баранець О.М.), провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення 605,44 грн. боргу за кодом 4-202 у зв'язку з відсутністю предмета спору. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Господарські суди дійшли висновку про те, що позивачем безпідставно включено до розрахунку основного боргу суму заборгованості за надані послуги з постачання холодної води для її підігріву стосовно теплових пунктів (бойлерів), які не перебувають на балансі відповідача.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 18.04.2017, рішення господарського суду міста Києва від 20.02.2017 в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 96 008,45 грн. основного боргу, 47 936,64 грн. інфляційних втрат, 4 145,48 грн. 3% річних, 1 741,22 грн. пені та 19 322,78 грн. штрафу, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції. За ствердженням касатора, господарськими судами порушено ст.ст. 4, 4-2, 4-7, 43 ГПК України (1798-12) , ст.ст. 627, 629 ЦК України, ст.ст. 19, 22, 41 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ст.ст. 1, 7, 22, 24 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", вимоги Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 (z0936-08) . На думку позивача, під час прийняття оскаржуваних судових рішень господарські суди не врахували, що укладеним між сторонами договором регулюються відносини сторін стосовно постачання питної води, якість якої відповідає вимогам чинних ДСанПІН 2.2.4-171-10, яка постачається до будинків, включених відповідачем до дислокації до договору без розподілу постачання питної води на категорії в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем в своїй господарській діяльності, в тому числі надання послуг, що потребують використання питної води - гарячого водопостачання населенню. Позивач також зазначив про те, що чинне законодавство не передбачає обов'язку ПАТ "Київенерго" як енергопостачальної організації щодо укладення договорів для здійснення розрахунків з виробником (ПрАТ "АК "Київводоканал") за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання на потреби гарячого водопостачання та інші потреби.

У відзиві на касаційну скаргу ЖБК "Дарницький-5" просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. На думку відповідача, акти, що складені за участю позивача та інших осіб (не відповідача) не є належними та допустимими доказами обсягів стоків гарячого водопостачання, виходячи з умов укладеного сторонами договору, а тому господарські суди правильно відмовили у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що:

- 03.03.1997 Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом "Дарницький-5" (абонент) укладено договір № 04231/4-10 на послуги водопостачання та водовідведення;

- умовами договору передбачено, що постачальник зобов'язується забезпечити абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (z0165-94) ;

- постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82; приймає каналізаційні стоки, які не перевищують граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин; здійснює заміну, ремонт несправних водолічильників, їх держперевірку за письмовою заявкою абонента, за його рахунок та попередньою оплатою вартості послуг, що надаються (п. 2.1. договору);

- згідно з п. 2.2. договору абонент, зокрема сплачує вартість наданих послуг за тарифами постачальника, узгодженими з власником водопровідно-комунальних споруд міста. В разі змін тарифів, діючих на час укладення договору, сплата абонентом послуг здійснюється згідно нових цін без зміни інших умов договору;

- кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.(п. 3.1. договору);

- якщо водолічильники відсутні, за узгодженням з постачальником, можливо застосувати інший засіб обліку використаної води, передбачений правилами (п. 3.3. договору);

- умовами п. 3.4. договору визначено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил;

- відповідно до п. 3.6. договору абонент розраховується за користування водою і послугами каналізації в порядку інкасо платіжних вимог, які оплачуються без акцепту платника, шляхом зняття з його розрахункового рахунку сум, зазначених постачальником у платіжній вимозі;

- згідно з п. 3.7. договору абонент має право повністю або частково відмовитись від оплати платіжної вимоги, якщо постачальником пред'явлено платіжну вимогу на раніше оплачені послуги;

- абонент зобов'язаний письмово повідомити постачальника, якщо він повністю або частково відмовляється оплатити платіжну вимогу, а також додати обгрунтовуючі таку відмову документи у 3-денний строк;

- відповідно до п. 4.2. договору за безпідставну відмову повністю або частково оплатити платіжну вимогу абонент сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% суми, від оплати якої він відмовився. Крім того, постачальник має право до сплати абонентом заборгованості припинити подачу води та приймання стоків;

- п. 4.3. договору встановлено, що за несвоєчасну оплату платіжної вимоги абонент сплачує постачальнику пеню у розмірі згідно діючому законодавству від суми платежу за кожний день прострочки;

- даний договір укладається строком на рік з 03.03.1997 по 31.12.1997 і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається переукладеним на новий строк. Якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (п. 5.1. та п. 5.2. договору);

- договір пролонгований та є чинним;

- при укладанні договору № 04231/4-10 на постачання питної (холодної) води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 03.03.1997 сторонами було виконано умову про обладнання водопровідних вводів у будинках за адресами: м. Київ, вул. Юності, 2 та м. Київ, вул. Юності, 7А;

- на підставі зазначеного договору відповідачу було відкрито особові рахунки та присвоєно коди: 4-202 - за яким здійснюється розрахунок питної води та водовідведення, та 4-50202 - за яким здійснюється розрахунок питної води, що використовується відповідачем для підігріву та її водовідведення;

- у спірний період водопостачання води на потреби холодного водопостачання до будинків ЖБК "Дарницький-5" здійснювалося за адресами: м. Київ, вул. Юності, 2 та м. Київ, вул. Юності, 7А. У вказаних будинках на межі балансової належності з позивачем (по стіні вказаних будинків) було встановлено прилади обліку води, яка йде на потреби холодного водопостачання;

- водопостачання води, яка йде на потреби гарячого водопостачання (на підігрів), у спірний період здійснювалося від виносних теплових пунктів (бойлерів), які знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Бойченка, 9 та м. Київ, вул. Шалетт, 10.

Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, ПАТ "АК "Київводоканал" вказувало на те, що позивач в період з 01.03.2013 по 31.01.2016 надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення:

- за кодом 4-202 за період з 01.01.2016 по 31.01.2016 на суму 7 323,98 грн., з яких сплачено 6 718,54 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 605,44 грн.;

- за кодом 4-50202 за період з 01.03.2013 по 31.01.2016 на суму 96 008,45 грн., які не сплачені взагалі, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 96 008,45 грн.

Враховуючи, що в ході розгляду справи у місцевому господарському суді відповідачем здійснено оплату наявної заборгованості у розмірі 605,44 грн. за кодом 4-202 за послуги з постачання питної води (холодної води) та відведення її стоків, позивачем у справі було заявлено клопотання про припинення в цій частині провадження у справі, у зв'язку з чим господарські суди обґрунтовано припинили у вказаній частині провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

При цьому, ствердження позивача у касаційній скарзі про те, що господарськими судами було безпідставно відмовлено позивачу у задоволенні щодо стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені на штрафу на вказану суму, оскільки відповідачем було сплачено суму у розмірі 605,44 грн. з порушенням строків, відхиляються Вищим господарським судом України з огляду на те, що ПАТ "АК "Київводоканал" подало до господарського суду письмові пояснення, в яких просило стягнути з відповідача 96 088,45 грн. основного боргу, 47 936,64 грн. інфляційних втрат, 4 145,48 грн. 3% річних, 1 741,22 грн. пені та 19 217,69 грн. штрафу, а в частині стягнення 605,44 грн. - припинити провадження у справі. Зазначені письмові пояснення господарським судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 22 ГПК України розцінено як клопотання про зменшення розміру позовних вимог та прийнято до розгляду. Будь-яких інших заяв про збільшення позовних вимог позивачем господарському суду не подавалося, у зв'язку з чим господарськими судами було розглянуто справу у межах заявлених позовних вимог.

Що стосується вирішення спору в частині наданих позивачем послуг за кодом 4-50202 (послуги з постачання питної води для підігріву (гаряче водопостачання) та відведення її стоків) за період з 01.03.2013 по 31.01.2016 у сумі 96 008,45 грн. основного боргу та нарахованих на цю суму інфляційних, 3% річних, пені та штрафу, у даному випадку Вищий господарський суд України виходить з наступного:

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Водночас, як встановлено господарськими судами, матеріали справи не містять договорів, які б регулювали відносини між сторонами з приводу постачання відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води.

Відповідно до п. 12.17 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 (z0165-94) (на які є посилання в умовах укладеного сторонами договору), розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду; порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

18.10.2008, у зв'язку з набуттям чинності Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (z0936-08) (далі - Правила № 190) втратили чинність Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (z0165-94) .

Пунктами 3.1, 3.7 Правил № 190 (z0936-08) встановлено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показів засобів обліку; розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Пунктом 3.13 Правил № 190 (z0936-08) визначено, що суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення; обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності; обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показників засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

За приписами ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується; відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається; предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Тобто, обрахунок обсягів спожитої води має здійснюватися на підставі показів приладів обліку, встановлених на межі балансової належності теплового пункту, та сплачуватись балансоутримувачем теплових пунктів на підставі укладеного договору.

Так, чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду; тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач; при цьому, саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише у тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води.

Пунктом 1.4 Правил № 190 (z0936-08) встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19.02.2002 № 37 (z0403-02) , (далі - Правила № 37), а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно з п. 1.2 Правил № 37 (z0403-02) останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів.

Пунктом 1.4 Правил № 37 (z0403-02) передбачено, що: абонент водоканалу - це юридична особа, яка уклала договір з Водоканалом на надання послуг водопостачання та (або) каналізації; стічні води підприємств - це усі види стічних вод, що утворилися внаслідок їхньої діяльності після використання води в усіх системах водопостачання (господарсько-питного, технічного, гарячого водопостачання тощо), а також поверхневі та дощові води з території Підприємства (з урахуванням субабонентів).

При цьому, господарськими судами встановлено, що умовами п. 3.4. договору визначено, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водоспоживання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.

Господарськими судами встановлено, що сторонами не дотримано визначений умовами договору порядок зняття показників водолічильника у будинках ЖБК "Дарницький-5" за адресами: м. Київ, вул. Юності, 2 та м. Київ, вул. Юності, 7А, тоді як у вказаних будинках на межі балансової належності з позивачем (по стіні вказаних будинків) було встановлено прилади обліку води, яка йде на потреби холодного водопостачання.

За змістом ч. 2 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" споживачі питної води, зокрема зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб'єктом господарювання, є договором приєднання.

Згідно з ст. 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) з іншим виконавцем. Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (630-2005-п) (далі - Правила № 630), регулюються відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а у відповідності до положень пункту 8 Правил вказані вище послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Господарські суди врахували вказані нормативно-правові акти і дійшли правильного висновку про те, що правовідносини з постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються виключно договором про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Так, водопостачання води, яка йде на потреби гарячого водопостачання (на підігрів), у спірний період здійснювалося від виносних теплових пунктів (бойлерів), які знаходяться за адресами: м. Київ, вул. Бойченка, 9 та м. Київ, вул. Шалетт, 10.

Як встановлено господарськими судами, надані позивачем акти про зняття показань з приладу обліку та розшифровки рахунків абонента на підтвердження надання послуг з постачання питної води для підігріву (гаряче водопостачання) та відведення її стоків за кодом 4-50202 свідчать про те, що у спірний період послуги з постачання води на потреби гарячого водопостачання надавалися абонентам за особовими рахунками № 4-311-15 та № 4-311-47 (в залежності від періоду абоненти з кодом 4-3307 - ПАТ "Київенерго", 4-50171 - ЖРЕО 404 КП УЖГ Дніпровського району м. Києва, 4-50184 - ЖРЕО 411 КП УЖГ Дніпровського району м. Києва).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно ст. 1 цього ж закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого укладено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарські суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про відсутність у матеріалах справи первинних документів, які б фіксували факт постачання гарячої води та водовідведення ЖБК "Дарницький-5", оскільки судами враховано наведені вище вимоги закону і правильно зазначено про те, що подані позивачем документи, як підстава нарахування заборгованості за спожиті послуги, не є належними та допустимими доказами у даній справі.

Крім того господарські суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води для підігріву, яка була поставлена на теплові пункти, що не перебувають на балансі відповідача, задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість холодної води, яка буде постачатись до теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку з метою забезпечення технологічного циклу підігріву води.

Отже, надавши згідно з приписами ст. 43 ГПК України відповідну правову оцінку всім зібраним у справі доказам, якими сторони обґрунтовували свої вимоги та заперечення під час розгляду справи, господарські суди правильно виходили з того, що позивачем не доведено наявність підстав для задоволення як основної суми заборгованості так і нарахування штрафних санкцій на цю суму, оскільки такі вимоги є похідними від основного зобов'язання.

Решта доводів касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки доказів. Однак, за відсутності з боку господарських судів порушень приписів процесуального законодавства щодо оцінки поданих доказів, такі доводи не можуть бути взяті до уваги Вищим господарським судом України.

Відповідно до ст. - 111-5 ГПК України у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Згідно з ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах, наведених в оскаржуваних рішенні та постанові, і відповідають положенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що господарськими судами з дотриманням норм процесуального законодавства до спірних правовідносин правильно застосовано норми матеріального права та враховуючи висловлену Верховним Судом України у постанові від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14 правову позицію про те, що суд касаційної інстанції повинен використовувати свої повноваження на виправлення фундаментального порушення, яке допустили суди попередніх інстанцій, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність правових підстав для зміни або скасування прийнятих у справі рішень.