У серпні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Біла Церква про стягнення 753157,04 грн., з яких: 593649,70 грн. заборгованість по оплаті поставленого природного газу, 122750,33 грн. пені, 9214,33 грн. 3% річних, 27542,59 грн. інфляційні.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 24.02.2015 року № 2625/15-БО(Т)-17.

13.09.2016 відповідачем Квартирно-експлуатаційним відділом міста Біла Церква подано зустрічну позовну заяву №1581 від 12.09.2016 до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання недійсною додаткової угоди №10 від 31.12.2015 до договору купівлі-продажу природного газу № 2625/15-БО(Т)-17 від 24.02.2015 як такої, що не відповідає вимогам Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Рішенням господарського суду Київської області від 13.09.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 року, первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" грошові кошти у сумі 717144,57 грн., з яких: заборгованість у сумі 593649,79 грн., пеня у сумі 92696,95 грн., 3% річних у сумі 6977,42 грн., інфляційні у сумі 23820,41 грн. та судовий збір у сумі 10757,17 грн. В іншій частині вимог у первісному позові відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Біла Церква звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить рішення і постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини 6 статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель".

При цьому скаржник посилається на те, що додаткова угода № 10 від 31.12.2015 до договору купівлі-продажу природного газу № 2625/15-БО(Т)-17 від 24.02.2015 не відповідає вимогам Закону України "Про здійснення державних закупівель" (2289-17) , вказує на те, що примірник цієї угоди позивачем відповідачу не повернутий, а тому КЕВ міста Біла Церква за відсутності документів, які підтверджують цільове направлення бюджетних коштів, не міг здійснювати авансовий порядок оплати вартості газу, також зазначає, що в січні 2016 року передано обсяг газу більше вказаного у цій угоді, що угода містить арифметичні помилки.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.07.2017 року відновлено Квартирно-експлуатаційному відділу м.Біла Церква строк для подання касаційної скарги, прийнято касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Біла Церква на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 у справі № 911/2640/16 до провадження та призначено до розгляду на 16.08.2017. Слід зазначити, що прийнята касаційна скарга не містить підпису представника ОСОБА_6, проте, вказане не було достатньою підставою для її повернення, оскільки ця скарга за змістом та зовнішнім оформленням є ідентичною вперше поданої касаційної скарги, яка має підпис представника ОСОБА_6, була повернута на підставі пункту 4 ст.- 111-3 ГПК України та міститься в матеріалах справи, що було враховано судом касаційної інстанції при прийнятті вдруге поданої касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Судами попередніх інстанції при розгляді даного спору встановлено, що 24.02.2015 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КЕВ міста Біла Церква (покупець) укладений договір № 2625/15-БО(Т)-17 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору .

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (пункт 1.2 Договору).

Згідно пункту 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 311,0 тис.куб.м. Цим же пунктом Договору сторони встановили обсяги передачі газу по місяцях кварталів.

Відповідно до пункту 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Пунктом 5.1 Договору встановлено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом.

Ціна за 1000 куб м газу встановлена пунктом 5.2 Договору, відповідно до якого покупець за 1000 куб.м газу повинен сплатити 7661,64 грн.

Згідно пункту 5.5 Договору загальна вартість цього Договору на дату його укладення становить (з ПДВ) 2382770,04 грн і може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяці поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно умов пункту 7.2 Договору у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов'язаний сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків, встановлений тривалістю у 5 років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01 січня 2015 року і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).

Протягом 2015 року сторонами укладались додаткові угоди № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 6/1, № 7, № 8, № 9 до Договору, якими вносились зміни у Договір в частині ціни на газ, обсягів передачі газу (місячних, квартальних, річного) та загальної вартості цього Договору в межах, встановлених у пункті 5.5 Договору.

На виконання договору купівлі-продажу природного газу протягом січня 2015 року - січня 2016 року продавець передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 386,639 тис.куб.м на загальну суму 3270010,37 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу у справі.

Проте відповідач у порушення своїх зобов'язань за переданий природний газ у строки, передбачені договором поставки природного газу, повністю не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача 593649,70 грн. заборгованості по оплаті газу переданого у січні 2016 року, 122750,33 грн. пені, 9214,33 грн. 3% річних та 27542,59 грн. інфляційних втрат нарахованих станом на 06.07.2016 за період прострочення платежів за переданий протягом листопада 2015 року - січня 2016 року природний газ.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, своє рішення про часткове задоволення позову мотивував тим, що заборгованість по оплаті газу переданого у січні 2016 року у сумі 593649,79 грн. не сплачена, а тому позовна вимога про стягнення вказаної заборгованості обґрунтована і підлягає задоволенню. В частині пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат на заборгованість, яка не сплачена відповідачем, суд здійснив власний перерахунок заявлених сум до стягнення та частково відмовив в позові в цій частині, оскільки розрахунок позивача містить арифметичні помилки.

Розглядаючи касаційну скаргу та перевіряючи юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення та правильність застосування судом 1-ї і 2-ї інстанції норм матеріального та процесуального права у відповідності до приписів ст. 111-5, 111-7 ГПК України, касаційна інстанція вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 84 ГПК України, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права й обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

На думку колегії прийняте у справі рішення та постанова відповідають цим вимогам.

Так згідно статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання договору купівлі-продажу природного газу протягом січня 2016 року продавець передав, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 101,325 тис.куб.м на загальну суму 768126,65 грн., що підтверджується підписаними обома сторонами та скріпленими їхніми печатками актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 541105,37 грн. (спожитий у січні 2016 року) і від 31.03.2016 на суму 245012,28 грн. (спожитий у січні 2016 року).

При цьому, за поставлений природний газ у січні 2016 року відповідач розрахувався частково, а саме сплатив 192 467,86 грн. Докази сплати залишку заборгованості по оплаті газу переданого у січні 2016 року відсутні.

За таких обставин, з огляду на відсутність доказів щодо оплати відповідачем залишку заборгованості за спожитий природний газ у січні 2016 року, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про задоволення первісного позову в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 593649,79 грн., колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Крім цього, положення статей 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 230, 232 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" застосовуються за порушення стороною договору грошового зобов'язання.

Врахувавши положення частини 3 статті 549, частини 1 статті 612, статті 625 Цивільного кодексу України,статті 229, частини 1 статті 230, статті 231, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України та статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та те, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, господарський суд попередніх інстанцій також правомірно стягнули з відповідача на користь позивача пеню в розмірі 10757,17 грн., 23820,41 грн. - інфляційних втрат та 6977,42 грн. - 3% річних відповідно до наведеного в рішенні розрахунку.

Щодо доводів касаційної скарги в частині зустрічних позовних вимог, то вони також не можуть бути підставою для скасування рішення та постанови у даній справі.

Так, предметом зустрічної позовної заяви є визнання додаткової угоди № 10 від 31.12.2015 до договору купівлі-продажу природного газу від 24.02.2015 року № 2625/15-БО(Т)-17у недійсною.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частин першої - третьої, п'ятої та шостої статті 203 цього Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Частиною шостою статті 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" (в редакції станом на момент укладення додаткової угоди № 10 від 31.12.2015) встановлено, що дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Відповідно до частин другої та третьої статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов'язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

З матеріалів справи, слідує, що 31.12.2015 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та КЕВ міста Біла Церква укладена додаткова угода № 10 до договору купівлі-продажу природного газу від 24.02.2015 року № 2625/15-БО(Т)-17у, якою:

1) доповнено пункт 2.1 статті 2 Договору положенням про те, що Продавець додатково передає покупцеві у січні 2016 року газ в обсязі до 62,990 тис.куб.м, загальний обсяг якого не перевищує 20 відсотків суми, визначеної у Договорі. Загальний обсяг природного газу, що передається за цим Договором в період з 01.01.2015 по 31.01.2016, становить 350,304 тис.куб.м.;

2) змінена редакція пунктів 5.2, 5.5 статті 5 Договору, відповідно до якої ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01 січня 2016 року становить 6398,00 грн, крім того податок на додану вартість - 20%, і з урахуванням тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз" до сплати за 1000 куб.м з урахуванням ПДВ підлягає 7914,60 грн. Загальна вартість Договору становить (з ПДВ) 2991306,35 грн;

3) змінена редакція статті 11 Договору, відповідно до якої Договір діє в частині реалізації газу до 31.01.2016.

Вказана у додатковій угоді № 10 від 31.12.2015 вартість визначеного до передачі позивачем відповідачу у січні 2016 року газу (7914,60 грн х 62990 куб.м = 498540,05 грн) перевищує 20% суми Договору, які становлять 476552,42 грн.

Проте, згідно актів приймання-передачі газу від 31.01.2016 і від 31.03.2016 у січні 2016 року позивач передав, а відповідач прийняв 99,325тис.куб.м газу на суму 786117,65 грн.

Враховуючи вищевикладене та те, що Додаткова угода № 10 від 31.12.2015 містить всі істотні умови, встановлені для даного виду правочинів, схвалена сторонами шляхом вчинення дій по її виконанню, виконання прийняте відповідачем без будь-яких зауважень суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних.

Доводи відповідача про те, що несвоєчасна оплата за отриманий природний газ виникла внаслідок відсутності договірних відносин, оскільки обсяг спожитого газу перевищив обсяг встановлений у договорі, спростовуються діями відповідача (підписання актів-приймання передачі природного газу без жодних зауважень), які свідчать про погодження такої поставки газу, у зв'язку із чим у відповідача, відповідно, виник обов'язок оплатити поставлений газ у відповідності із умовами укладеного договору.

Інші доводи касаційної скарги, які фактично зводяться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів, яким вже було надано оцінку господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, не спростовують висновків господарських судів про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Оскільки порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, судом не виявлено, то колегія суддів визнає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, підстави для скасування яких відсутні.