Рішенням господарського суду міста Києва від 06.04.2016 у справі № 910/29690/16 (судді: Цюкало Ю.В., Комарова О.С., Турчин С.О.) позовні вимоги ПАТ "Сбербанк" задоволені частково, визнано недійсним статут ТОВ "Авсон", зареєстрований 17.08.2015. В задоволенні решти вимог ПАТ "Сбербанк" відмовлено. Позов ТОВ "Пролог-93" (третьої особи у справі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору) до ТОВ "Фудмаркет", ПАТ "Рітейл Груп", ТОВ "Авсон" задоволений повністю. За рішенням, визнано недійсними рішення загальних зборів засновників ТОВ "Авсон" від 11.08.2015 про створення ТОВ "Авсон" шляхом виділу із ТОВ "Фудмаркет"; визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Фудмаркет" про затвердження розподільчого балансу ТОВ "Фудмаркет" від 11.08.2015.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2017 (судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ "Сбербанк" та ТОВ "Пролог 93" задоволені частково; за позовом ПАТ "Сбербанк": визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Фудмаркет" від 11.08.2015, оформлене протоколом №117, про затвердження розподільчого балансу ТОВ "Фудмаркет"; в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. За позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ "Пролог 93", апеляційний господарський суд визнав недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Фудмаркет" від 11.08.2015, які оформлені протоколом №117 загальних зборів учасників ТОВ "Фудмаркет"; в решті позовних вимог - відмовлено, розподілено стягнення судового збору.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою звернулося ПАТ "Сбербанк", яке просить постанову апеляційного господарського суду в частині часткового скасування рішення господарського суду міста Києва від 06.04.2016 та стягнення судового збору з ПАТ "Сбербанк" скасувати і в цій частині справу передати на новий розгляд до апеляційного господарського суду. Крім того, ТОВ "Авсон" також подало касаційну скаргу на постанову апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати її повністю, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "Сбербанк" та припинити провадження за позовом ТОВ "Пролог-93". Касаційні скарги обґрунтовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Під час розгляду справи, 25.07.2017 до Вищого господарського суду України від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно-Кредитний Центр" надійшла заява про заміну позивача у справі з Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на процесуального правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-Кредитний Центр" на підставі договору відступлення прав вимоги.

Проте, ухвалою Вищого господарського суду України від 09.08.2017 у задоволенні вказаної заяви було відмовлено з тих підстав, що ТОВ "Аграрно-Кредитний Центр" не надало належних доказів на підтвердження того, що відбулося правонаступництво.

16.08.2017 ТОВ "Аграрно-Кредитний Центр" в судовому засіданні знову подало заяву про заміну позивача у справі з Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на процесуального правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрно-Кредитний Центр" на підставі договору відступлення прав вимоги, в задоволенні якої судом було відмовлено у зв'язку з відсутністю доказів на підтвердження того, що таке правонаступництво відбулося.

Усіх учасників судового процесу належним чином було повідомлено про час та місце розгляду даної справи.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність надання їм юридичної оцінки, дотримання судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (ПАТ "Сбербанк") звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" (надалі ТОВ "Фудмаркет"), Публічного акціонерного товариства "Рітейл груп" (ПАТ "Рітейл груп"), Товариства з обмеженою відповідальністю "АВСОН" (ТОВ "Авсон"), в якому просило: - визнати недійсним протокол №1 загальних зборів ТОВ "Авсон" від 11.08.2015 про створення ТОВ "Авсон"; - визнати недійсним розподільчий баланс ТОВ "Фудмаркет", затверджений загальними зборами учасників ТОВ "Фудмаркет" (протокол № 117 від 11.08.2015) повністю; - визнати недійсним статут ТОВ "Авсон", зареєстрований 17.08.2015, повністю.

Обґрунтовуючи підстави позову, ПАТ "Сбербанк" послалося на те, що 14.09.2011 між ним та "ТОВ "Фудмаркет" (відповідач 1) укладений кредитний договір. Як стало відомо банку, 11.08.2015 проведені загальні збори засновників ТОВ "Авсон" (єдиним засновником ТОВ "Авсон" є ПАТ "Рітейл Груп", який є єдиним засновником і ТОВ "Фудмаркет"), на яких вирішено створити ТОВ "Авсон" в результаті виділу з ТОВ "Фудмаркет"; затвердили розмір статутного капіталу, призначили директора, тощо. Крім того, 11.08.2015 проведені загальні збори учасників ТОВ "Фудмаркет", на яких розглянуто питання про завершення процедури виділу та затвердження розподільчого балансу ТОВ "Фудмаркет" з передачі частини майна, прав та обов'язків ТОВ "Фудмаркет" до новостворюваного в результаті виділу ТОВ "Авсон"; зменшено статутний капітал ТОВ "Фудмаркет"; затверджено статут ТОВ "Фудмаркет" та розподілені частки в ньому; затверджено нову редакцію статуту.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Пролог-93" (надалі ТОВ "Пролог 93"), як третя особа у справі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, подала також позов, в якому просило:

1) визнати недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ "Авсон" від 11.08.2015 щодо створення юридичної особи - ТОВ "Авсон" шляхом виділу із ТОВ "Фудмаркет";

2) визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Фудмаркет" від 11.08.2015 про затвердження розподільчого балансу ТОВ "Фудмаркет".

Обґрунтовуючи підстави позову, ТОВ "Пролог-93" стверджувало, що він є орендодавцем за договором оренди, укладеним з ТОВ "Фудмаркет". Внаслідок виділу з ТОВ "Фудмаркет" ТОВ "Авсон", останньому було передано за розподільчим балансом заборгованість за вказаним договором, що свідчить про зміну сторони в зобов'язанні без згоди кредитора - ТОВ "Пролог 93". Крім того, зменшився статутний капітал ТОВ "Фудмаркет" без повідомлення та згоди кредиторів, що суперечить ст. 52 Закону України "Про господарські товариства".

Місцевий господарський суд, задовольняючи частково позов ПАТ "Сбербанк" в частині визнання недійсним статуту ТОВ "Авсон", виходив з того, що оскільки скасовується рішення загальних зборів засновників ТОВ "Авсон" за позовом ТОВ "Пролог-93" щодо створення ТОВ "Авсон" шляхом виділу з ТОВ "Фудмаркет", то, відповідно й визнається недійсним статут ТОВ "Авсон. Відмовляючи у іншій частині позову ПАТ "Сбербанк", місцевий господарський суд зазначив, що протокол загальних зборів та розподільчий баланс не можуть бути предметом оскарження.

В частині розгляду та задоволення позовних вимог ТОВ "Пролог-93", місцевий господарський суд виходив з того, що в силу ст. 52 Закону України "Про господарські товариства", зменшення статутного капіталу товариства має відбуватися за згодою кредиторів, чого зроблено не було при прийнятті рішень загальними зборами учасників ТОВ "Фудмаркет" від 11.08.2015, що суперечить вказаній нормі. Відносно рішення загальних зборів ТОВ "Авсон" від 11.08.2015, місцевий господарський суд зазначив, що виділ вказаного товариства із ТОВ "Фудмаркет", що суперечить п. 3 ст. 144 ЦК України, ст. 520 ЦК України та ст. 52 Закону України "Про господарські товариства".

Апеляційний господарський суд частково скасовуючи вказане рішення та приймаючи нове рішення в частині розгляду позову ПАТ "Сбербанк", визнав недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Фудмаркет" про затвердження розподільчого балансу ТОВ" Фудмаркет" з тих підстав, що не було згоди кредиторів на зменшення статутного капіталу, що суперечить ст. 52 Закону України "Про господарські товариства".

Відмовляючи у задоволенні інших вимог ПАТ "Сбербанк", апеляційний господарський суд виходив з того, що банком не доведено наявності усіх трьох складових, про які зазначено у п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) для визнання статуту ТОВ "Авсон" недійсним. Відносно вимоги банку про визнання недійсним протоколу № 1, яким оформлені рішення загальних зборів ТОВ "Авсон" від 11.08.2015, апеляційний господарський суд сказав, що ТОВ "Фудмаркет" в силу ст. 56 ГК України, ст. 109 ЦК України, скористалося своїм правом створити нову особу шляхом виділу з себе нового товариства. З таких же підстав, апеляційний господарський суд відмовив і третій особі у справі із самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ "Пролог-93" у задоволенні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Авсон" від 11.08.2015. В той же час, апеляційний господарський суд задовольнив позовну вимогу ТОВ "Пролог-93" про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Фудмаркет" від 11.08.2015, оформлених протоколом № 117, з тих підстав, що рішення про зменшення статутного капіталу було прийнято без згоди кредиторів, що суперечить ст. 52 Закону України "Про господарські товариства".

Відносно оскаржуваної у даній справі постанови, Вищий господарський суд України зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Статтею 54 ГПК України встановлено, що подана до господарського суду позовна заява повинна містити зміст позовних вимог (п. 4) та обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги.

Як вбачається з позовної заяви ПАТ "Сбербанк", позивач просив, зокрема, визнати недійсним розподільчий баланс ТОВ "Фудмаркет", затверджений загальними зборами учасників ТОВ "Фудмаркет" (протокол № 117 від 11.08.2015) повністю, а також протокол №1 загальних зборів ТОВ "Авсон" від 11.08.2015 про створення ТОВ "Авсон".

В матеріалах справи відсутні будь-які заяви чи клопотання позивача, якими б останній уточнював заявлені ним позовні вимоги чи просив би суд вийти за межі позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України).

Колегія суддів зауважує, що Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) не встановлено права суду на самостійне переформулювання заявлених позивачем позовних вимог, а лише розгляд вже сформульованих особою та поданих на розгляд господарського суду позовних вимог.

Водночас, апеляційний господарський суд, приймаючи рішення, постановив частково задовольнити позов ПАТ "Сбербанк" та визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Фудмаркет" від 11.08.2015, оформлене протоколом № 117, про затвердження розподільчого балансу ТОВ "Фудмаркет", в той час, як вказувалося вище, позивач не заявляв позовні вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ "Фудмаркет", а просив визнати недійсним розподільчий баланс, затверджений рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Фудмаркет" (протокол № 117 від 11.08.2015), яка (вимога) не була розглянута судом апеляційної інстанції.

Таким чином, самостійно переформулювавши одну із позовних вимог банку, апеляційний господарський суд вийшов за межі позовних вимог, чим порушив ст. 83 ГПК України.

Крім того, як вказувалося вище, ПАТ "Сбербанк" не заявляло вимогу про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ "Авсон" від 11.08.2015, в задоволенні якої судом апеляційної інстанції було відмовлено, а заявляло вимогу про визнання недійсним протоколу № 1 загальних зборів ТОВ "Авсон" від 11.08.2015 про створення ТОВ "Авсон", яка (вимога) також не була розглянута апеляційним господарський судом. Знову ж таки, колегія суддів зазначає, як вказувалося вище, позивач самостійно формує свої позовні вимоги, а суд не в вправі їх перефразовувати і викладати на свій розсуд. Матеріали справи також не містять жодних клопотань про вихід судом за межі позовних вимог в порядку ст. 83 ГПК України, а відтак, зазначення судом апеляційної інстанції по позову ПАТ "Сбербанк" в мотивувальній частині постанови підстав відмови у задоволенні саме вимоги "про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ "Авсон" від 11.08.2015, яке оформлене протоколом № 1 свідчить про порушення судом ст. 83 ГПК України щодо виходу за межі позовних вимог.

Відносно висновку суду апеляційної інстанції про те, що місцевим господарським судом при розгляді позовної вимоги ПАТ "Сбербанк" про визнання недійсним статуту ТОВ "Авсон" не було враховано положень п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 (v0013700-08) , колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 13 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) суди вправі визнати недійсними установчі документи товариства за одночасної наявності таких умов: - на момент розгляду справи установчі документи не відповідають вимогам законодавства; - порушення, допущені при прийнятті та затвердженні установчих документів, не можуть бути усунені; - відповідні положення установчих документів порушують права чи охоронювані законом інтереси позивача.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ТОВ "Пролог-93" про визнання недійсним статуту ТОВ "Авсон", зареєстрованого 17.08.2015, обмежився констатацією правової оцінки обставин, які не були предметом дослідження судом апеляційної інстанції. Мотивувальна частина постанови не містить аналізу доказів, які б свідчили про наявність або відсутність обставин, з якими закон пов'язує недійсність установчих документів. Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив чи можуть бути усунені порушення, на які послалося ТОВ "Пролог-93". До того ж, в постанові суду апеляційної інстанції відсутній аналіз обставин, на підставі яких можна зробити висновок про наявність чи відсутність факту порушення прав та законних інтересів ТОВ "Пролог-93".

Відносно позовної вимоги третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - ТОВ "Пролог-93" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Фудмаркет" від 11.08.2015 про затвердження розподільчого балансу ТОВ "Фудмаркет", задоволеної судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (v0004600-16) рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 ЦК України. Зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до п. 17 постанови пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Тобто, ці рішення (загальних зборів учасників) мають обов'язковий характер у даному випадку лише для учасників товариства.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Статтею 59 вказаного Закону визначено компетенцію загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю.

Апеляційний господарський суд, задовольняючи позовну вимогу третьої особи у справі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ТОВ "Пролог-93" про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Фудмаркет" від 11.08.2015, не дослідив, чи навела третя особа у справі, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, норму права, яка б надавала право не учаснику товариства втручатися в діяльність загальних зборів учасників цього товариства шляхом надання вказівок, або заборон щодо прийняття тих чи інших рішень загальних зборів, в тому числі, й рішення про виділ нових товариств, про затвердження розподільчого балансу, тощо. Водночас, така особа не позбавлена права на оспорення чи оскарження правових наслідків, настання яких зумовлене прийняттям загальними зборами тих чи інших рішень, що не було враховано судом апеляційної інстанції, при залишенні в силі рішення місцевого господарського суду в цій частині позовних вимог ТОВ "Пролог-93". Постановою пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 "Про судове рішення" (v0006600-12) роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

В силу ст.ст. 4-2, 4-3, 4-7 ГПК України (1798-12) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Проте, суд касаційної інстанції вважає, що покладені в основу прийнятої судом апеляційної інстанції висновки, зроблені з порушенням вказаних положень виходячи з наведеного.

Відповідно до частини другої статті - 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції не в повному обсязі розглянуто справу та не надано оцінки всім її матеріалам, які мали бути досліджені. Виправлення допущених судом апеляційної інстанції порушень призвело б до виходу судом касаційної інстанції за межі перегляду справи у суді касаційної інстанції, адже потребує переоцінки встановлених судами доказів та встановлення нових обставин, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції, а тому, оскаржувана у даній справі постанова підлягає скасуванню з передачею справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Під час здійснення нового розгляду суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.