розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 року у справі № 917/1882/16 за позовом публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі його Полтавської філії до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, треті особи: Фінансове управління виконавчого комітету Лубенської міської ради та Управління державної казначейської служби України у Лубенському районі Полтавської області, про стягнення заборгованості,

У листопаді 2016 року позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 74 466,16 грн., 3% річних у сумі 1 029,53 грн. та 3 425,44 грн. інфляційних сум у зв'язку з порушенням зобов'язання з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговій категорії громадян за період з листопада по грудень 2015 року.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.01.2017 року (суддя Безрук Т.М.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 74 466,16 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 року (судді: Лакіза В.В., Бородіна Л.І., Плахов О.В.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати та в позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзиви на касаційну скаргу від третіх осіб до суду не надходили.

Дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що публічне акціонерне товариство "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги споживачам відповідно до вимог Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) , Закону України "Про телекомунікації" (1280-15) , Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 295 (295-2012-п) , інших законодавчих актів України.

У період листопад - грудень 2015 року Полтавською філією ПАТ "Укртелеком" (позивач) надано послуги зв'язку на пільгових умовах населенню м. Лубни Полтавської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювалася дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", п. 4 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про охорону дитинства" на загальну суму 74 466,16 грн.

Позивач подавав відповідачу на паперових та електронних носіях розрахунки вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці.

Поіменні списки абонентів за формою "2-пільга" щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача, що підтверджується витягами з електронної пошти позивача.

Відповідач не здійснив відшкодування позивачу наданих послуг зв'язку пільговим категоріям населення, в результаті чого станом на 01 січня 2016 року утворилася заборгованість в розмірі 74 466,16 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами звіряння розрахунків за надані населенню послуги форми "3-пільга", затвердженими наказом Мінпраці України від 28.03.2003 року № 83, а також розрахунком (форма № 2 - пільга) видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у листопаді 2015 року на суму 37 644,43 грн. та розрахунком (форма № 2 - пільга) видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг у грудні 2015 року, на суму 36821,74 грн.

Зобов'язання з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на суму 37 644,43 грн. за листопад 2015 року були зареєстровані відповідачем в органах державного казначейства 25.12.2015 року, що підтверджується реєстром бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів від 25.12.2015 року № 1422.

Доказів реєстрації зобов'язань з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг на суму 36 821,74 грн. за грудень 2015 року відповідач суду не надав.

Предметом даного судового розгляду є вимоги постачальника послуг до головного розпорядника бюджетних коштів про стягнення заборгованості, інфляційних сум та 3% річних у зв'язку з порушенням виконання зобов'язання з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговій категорії громадян.

Висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині стягнення заборгованості обгрунтовано встановленням обставин порушення встановленого законом зобов'язання з компенсації пільг з наданих послуг зв'язку за спірний період.

Відмову в позові про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних мотивовано невизначеністю окремих строків проведення розрахунків та ненадісланням позивачем на адресу відповідача вимог про відшкодування наданих пільг.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно з ч. 3 ст. 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

За п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 № 295 (295-2012-п) , встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до пп. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 (256-2002-п) (далі - Постанова № 256) затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок № 256).

Порядком № 256 (256-2002-п) встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету України.

В п. 2 Постанови № 256 (256-2002-п) встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому згідно п. 3 Порядку № 256 (256-2002-п) головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевий держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, головним розпорядником коштів бюджетного фінансування вказаних соціальних пільг у м. Лубни Полтавської області є Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, а відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню м. Лубни послуг зв'язку на пільгових умовах, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до п. 4 Порядку № 256 (256-2002-п) перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя;

Згідно з п. 5 Порядку № 256 (256-2002-п) головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення);

Пунктом 7 Порядку № 256 (256-2002-п) визначено, що Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби.

У п. 8 Порядку № 256 (256-2002-п) встановлено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

За частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК і статтею 193 ГК встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач не виконав обов'язку, встановленого законом, з відшкодування телекомунікаційних послуг, які надавались позивачем на пільгових умовах громадянам міста Лубни за період з листопада по грудень 2015 року, що підтверджено відповідними доказами, а тому в нього існує заборгованість в сумі 74 466,16 грн.

При цьому, обома судовими інстанціями правильно зазначено, що неналежне фінансування заходів соціального захисту окремих категорій громадян не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування понесених ним витрат.

Ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, господарські суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про доведеність позивачем правових підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування витрат, пов'язаних з наданням послуг зв'язку пільговій категорії громадян, та правильно задовольнили позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 74 466,16 грн.