Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5

на постанову

Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2017

у справі

№ 906/839/16

Господарського суду

Житомирської області

за позовом

Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5

до

- Відділу по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради - Житомирської міської ради

про

здійснення дій, направлених на приватизацію частини нежитлового приміщення загальною площею 26,7 кв.м

за участю представників:

позивача

не з 'явились;

відповідачів

не з 'явились;

не з 'явились;

22.08.2016 Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5 подала до господарського суду позов про спонукання Відділу по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської рад здійснити дії, направлені на приватизацію Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 26,7 кв.м. Позов обґрунтовано бездіяльністю відповідачів у порушення положень статей 3, 4, 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", статей 8, 26, 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яка полягає у зволіканні та відмові вчиняти будь-які дії, спрямовані на підготовку об'єкта до приватизації.

Відділ по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради, заперечуючи проти позову, вказав, що рішення Житомирської міської ради від 18.04.2013 № 528 "Про перелік об'єктів комунальної власності міста Житомира, що підлягали приватизації в 2013 році" втратило чинність, а 06.09.2016 Житомирська міська рада прийняла рішення "Про перелік об'єктів комунальної власності міста Житомира, що підлягають та не підлягають приватизації в 2016-2017 роках", яким, згідно з додатком 4 до рішення, спірне нежитлове приміщення включене до переліку недоцільної в 2016-2017 роках приватизації.

Житомирська міська рада також заперечила проти позову, зокрема, з підстав не передбачених законом повноважень ради щодо підготовки об'єктів до приватизації та помилкового залучення до участі у справі міської ради як відповідача.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 10.02.2017 (суддя Лозинська І.В.) позов задоволено, зобов'язано Відділ по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради здійснити дії, направлені на приватизацію Приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5 частини нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 26,7 кв.м; стягнуто з відповідача на користь позивача суму судового збору.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 (судді Юрчук М.І. - головуючий, Дем'янчук Ю.Г., Тимошенко О.М.) рішення господарського суду скасовано; провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційної інстанції, а рішення господарського суду залишити в силі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права, а саме: в порушення вимог статей 12, 80 Господарського процесуального кодексу України суд помилково припинив провадження у справі та відніс спір про захист порушеного права на приватизацію комунального майна нежитлового фонду до спорів, які не підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду.

Сторони не скористалися процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Місцевий господарський суд встановив, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 26.08.2010 № 627 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому" Приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5 надано дозвіл на передачу в оренду терміном на 2 роки та 11 місяців нежилі приміщення площею 26,7 кв.м. в будинку АДРЕСА_1 під офіс з відповідною орендною платою за результатами конкурсу на право укладення договору оренди; згідно з пунктом 4 рішення доручено Комунальному підприємству "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради укласти відповідний договір оренди.

01.09.2010 Комунальне підприємство "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради (орендодавець) та Приватний нотаріус ОСОБА_5 (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна № 1146, згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення для розміщення офісу за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі КВЖРЕП № 15, загальною площею 26,7 кв. м. з відповідною орендною платою (підпункт 1.1 пункту 1 договору). Договір діє з 01.09.2010 по 01.08.2013.

Згідно з витягом додатку 1 до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 17.07.2013 № 331 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому" Приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5 надано дозвіл на укладання договору оренди терміном на 2 роки та 11 місяців щодо нежитлового приміщення площею 26,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 для розміщення нотаріальної контори, згідно пункту 5 якого, доручено Комунальному підприємству "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради укласти відповідний договір оренди.

18.07.2013 орендодавець та приватний нотаріус уклали договір оренди нерухомого майна № 1736, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення для розміщення офісу за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться на балансі КВЖРЕП № 15, загальною площею 26,7 кв. м. з відповідною орендною платою; договір діє з 02.08.2013 по 30.11.2016. Додатковою угодою від 13.05.2016 до договору оренди нерухомого майна № 1736 від 18.07.2013 сторони внесли зміни до пункту 8.1 договору та виклали його в такій редакції "Даний договір діє з 18.07.2013 по 18.06.2016"; решта положень вказаного вище договору оренди залишено без змін.

В подальшому рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 03.08.2016 № 695 "Про оренду комунального майна та внесення змін в рішення міськвиконкому" (додаток 1 до рішення) приватному нотаріусу Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5 надано дозвіл на укладання договору оренди терміном на 4 місяці щодо нежитлового приміщення площею 26,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 для розміщення нотаріальної контори.

17.08.2016 Комунальне підприємство "Агентство з управління майном" Житомирської міської ради та приватний нотаріус уклали договір оренди нерухомого майна № 2135, згідно з яким орендодавцю передано в строкове платне користування нежитлове приміщення для розміщення офісу по АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі КВЖРЕП № 15, загальною площею 26,7кв.м. (підпунктом 1.1 пункту 1 договору). Підпунктом 8.1 пункту 8 договору сторонами погоджено, що даний договір діє з 17.08.2016 по 17.12.2016.

З метою викупу орендованого нежитлового приміщення ОСОБА_5 15.02.2013 звернулася до Департаменту власності та ринкового регулювання Житомирської міської ради з заявою про включення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1. Свій підпис у відповідній графі заяви скріпила печаткою "Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу".

Рішенням Житомирської міської ради від 18.04.2013 № 528 "Про перелік об'єктів комунальної власності міста Житомира, що підлягають та не підлягають приватизації в 2013 році" орендоване приватним нотаріусом приміщення по АДРЕСА_1 включено до переліку об'єктів, що підлягає приватизації в 2013 році шляхом викупу (додаток 1 до рішення); в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт виконання органами місцевого самоврядування вказаного рішення міської ради від 18.04.2013 № 528.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд визнав встановленими та доведеними обставини щодо включення до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, спірного нежитлового приміщення, що є обов'язковим до виконання, натомість Відділ по управлінню та приватизації комунального майна Житомирської міської ради, який реалізує завдання з приватизації комунальної власності міста Житомир, рішення органу місцевого самоврядування не виконав.

Переглядаючи справу у повному обсязі відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду попередньої інстанції; припиняючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України з підстав непідвідомчості спору, пов'язаного з приватизацією державного та комунального майна вирішенню в порядку господарського судочинства, суд вказав, що позивач у даній справі не є юридичною особою або особою - суб'єктом підприємницької діяльності, яка має право звертатися до господарського суду за захистом порушеного права у розумінні вимог статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки суду апеляційної інстанції такими, які не відповідають нормам процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (в тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

За статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, станом на момент звернення з позовом до суду) господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; справи у спорах між господарським товариством та його посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, завданих такою посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю);справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) , а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (2755-17) ; справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

У вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, слід виходити з визначень, наведених у статті 3 Господарського кодексу України, а саме участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин врегульованих Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства; спір про право, що виникає з відповідних відносин; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції; господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи та скасування її державної реєстрації, крім відповідних спорів за позовами суб'єктів владних повноважень; приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів місцевого самоврядування та органів приватизації; захистом права власності, в тому числі з визнанням цього права, тощо.

За змістом статті 30 Закону України "Про приватизацію державного майна" спори щодо приватизації державного майна, крім спорів, які виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції адміністративних судів, вирішуються господарським судом у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) (за статтею 3 зазначеного Закону його положення застосовуються також до відчуження комунального майна).

Вказаній нормі кореспондують положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, за якими у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатися також державні та інші органи, фізичні особи, що не суб'єктами підприємницької діяльності.

Припиняючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції визначив, що позивач подав позов, як приватний нотаріус; оскільки нотаріус не може бути стороною у господарському процесі у розумінні статей 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, спір не підвідомчий господарському суду.

Разом з тим відповідно до статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" під приватизацією мається на увазі відчуження державного майна на користь фізичних чи юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до статті 8 цього Закону.

За статтею 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Вказавши своє становище у спірних правовідносинах з приватизації нежитлового приміщення, як самозайнятої особи - нотаріуса, позивач не позбавив себе одночасно з цим як статусу фізичної особи, так і пов'язаних з цим прав у відносинах приватизації та вірно звернувся до господарського суду з відповідними вимогами.

Суд апеляційної інстанції, вказавши, що у справі визначено позивачем Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5, а не фізичну особу ОСОБА_5, наведеного вище не врахував, помилково припинив провадження у справі та не здійснив апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду у цій справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті - 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд невірно застосував статті 1, 12 та 80 Господарського процесуального кодексу України, помилково припинивши провадження у справі з огляду на непідвідомчість даного спору господарським судам України.

Оскільки визначені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції передбачають перегляд рішення місцевого господарського суду після його перегляду в апеляційному порядку, чого в даному випадку не відбулося, постанова у справі підлягає скасуванню з передачею справи до Рівненського апеляційного господарського суду.

Під час розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями - 111-5, - 111-7, пунктом 3 статті - 111-9, статтями - 111-11, - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.04.2017 у справі № 906/839/16 Господарського суду Житомирської області скасувати.

Справу направити на розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.