Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017

за заявою

Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про відстрочення виконання рішення

Господарського суду міста Києва від 18.11.2015

у справі

№ 910/10190/15

Господарського суду

міста Києва

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол"

до Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про визнання недійсним правочину та зобов 'язання вчинити дії

за участю представників:

позивача

Вєдєрнікова О.С. -предст. дов. від 12.06.2017;

відповідача

Василенко А.О.- предст. дов. від 10.01.2017;

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 позов задоволено повністю; визнано правочин про відбір в односторонньому порядку Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" природного газу Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" в обсязі 125664,807 тис. куб.м., оформлений актом приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 162/02-14 від 25.12.2014, недійсним; зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" поновити в обліку в підземному сховищі газу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" природній газ Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" в об'ємі 125664,807 тис. куб. м., про відбір якого було складено акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 162/02-14 від 25.12.2014; стягнуто судовий збір.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 судові рішення залишено без змін.

12.08.2016 Господарський суд міста Києва видав накази про примусове виконання рішення про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" поновити в обліку в підземному сховищі газу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" природній газ Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" в об'ємі 125664,807 тис. куб. м., про відбір якого було складено акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ № 162/02-14 від 25.12.2014 та про стягнення судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 (залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.01.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 07.03.2017) Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" відмовлено у задоволенні заяви від 28.11.2016 про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі на два роки.

10.04.2017 Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" вдруге подало до господарського суду заяву про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі на два роки. Обґрунтовуючи подану заяву відповідач вказав про існування обставин, які на теперішній час унеможливлюють та ускладнюють виконання судового рішення, а саме: він не є газовидобувним підприємством та не є ліцензіатом з провадження господарської діяльності з постачання природного газу, тому не має власних ресурсів газу; здійснює закупівлю газу для використання на виробничо-технологічні витрати та власні потреби, а також для балансування газу в газотранспортній системі, експлуатацію якої забезпечує як оператор. Обґрунтовуючи підстави для відстрочення рішення суду, передбачені статтею 121 Господарського процесуального кодексу України, зазначив про неможливість виконання рішення суду, враховуючи скрутний фінансовий стан товариства та значне погіршення ситуації пов'язаної із невідшкодованою заборгованістю з боку третіх осіб перед заявником, яка протягом року лише збільшилась. Крім того, відповідно до інформації Центрального диспетчерського департаменту товариства об'єм газу в необхідному обсязі для виконання рішення суду у газосховищах відсутній, відтак, враховуючи, що відповідач здійснює зберігання у підземних сховищах газу природного газу інших власників, негайне виконання рішення призведе до відбору природного газу у інших осіб, що робить таке виконання неможливим. Враховуючи, що скаржник є складовою частиною нафтогазового галузі, здійснює стратегічну функцію зі своєчасного та безперебійного забезпечення суб'єктів господарювання та соціальної сфери України природним газом, на якого покладено функції оператора єдиної газотранспортної системи України зі зберігання (закачування та відбору) природного газу та вищевказані обставини, які унеможливлюють негайне виконання рішення, просив суд відстрочити виконання рішення на два роки для акумулювання суми коштів, необхідних для закупівлі газу та проведення тендерної закупівлі необхідних обсягів газу та стабілізації ситуації із надання послуг балансування обсягів газу у газотранспортній системі.

Позивач заперечив проти задоволення заяви, визнав такі дії відповідача зловживанням процесуальними правами, вказав, що наведені обставини вже досліджувались судами, які встановили неправомірність дій відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 (суддя Лиськов М.О.) відмовлено у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 (судді Разіна Т.І., Яковлєв М.Л., Чорна Л.В.) ухвалу господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими у справі процесуальними документами, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського та постанову суду апеляційної інстанції, задовольнити заяву про відстрочку виконання рішення господарського суду на два роки в частині зобов'язання відповідача поновити в обліку в підземному сховищі газу природний газ позивача. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про неправильне застосуванням судами норм матеріального та процесуального права, а саме, в порушення статей 4-2, 43, 121 Господарського процесуального кодексу України суди помилково дійшли висновку про повторення доводів касаційної скарги та обставин, яким надавалася оцінка судами під час першого звернення із заявою відповідача; суди не врахували інших обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, та за яких відповідач звертається до суду із заявою про відстрочення виконання рішення - відсутність публічної процедури закупівлі газу та договору на закупівлю природного газу, в якому були б передбачені необхідні об'єми газу для позивача, щомісячне суттєве збільшення негативного небалансу природного газу, що призводить до збільшення заборгованості та істотне погіршення ситуації щодо заборгованості оплати послуг, порівняно з 2016 роком. Суди дійшли помилкового висновку щодо наявності у ПСГ газу в загальному обсязі, що дозволяє виконати рішення суду в об'ємі, який зобов'язано поновити на користь позивача, разом з тим, суди не врахували зберігання газу у сховищі відповідача інших власників, який не може бути відібраний на користь позивача всупереч вимогам статті 321 Цивільного кодексу України. Скаржник вважає, що суди взяли до уваги лише доводи та заперечення позивача, надали невірну оцінку доказам та доводам скаржника щодо наявності виняткових обставин, скрутного фінансового становища відповідача, що унеможливлює виконання рішення суду та не врахували, що негайне виконання рішення може призвести до зупинки роботи всієї єдиної газотранспортної системи України та підприємства відповідача.

У відзиві на касаційну скаргу та усно у судовому засіданні позивач заперечив доводи касаційної скарги, просив суд ухвалу господарського суду та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін; відповідачем у судовому засіданні підтримано доводи касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 визнано недійсним акт приймання-передачі природного газу при відборі з ПСГ від 25.12.2014 № 162/02-14 та зобов'язано відповідача поновити в обліку в підземному сховищі газу природній газ Публічного акціонерного товариства "Концерн Стирол" в об'ємі 125664,807 тис. куб. м.

Звертаючись вдруге з заявою про відстрочення виконання рішення, заявник просив відстрочити виконання рішення суду в частині зобов'язання відповідача поновити в обліку у підземному сховищі газу природний газ позивача, вказавши про інший характер обставин, які надають підстави для такого відстрочення, тобто визнаються надзвичайними та підтверджують неможливість виконання рішення суду в цій частині невідкладно. В підтвердження наявності підстав для застосування судами статті 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідач додав копію службової записки від 31.03.2017 № 9934/12 щодо невиконання умов договору, інформацію, отриману з офіційного сайту prozorro.gov.ua, копію службової записки від 04.04.2017 № 10307/12 щодо стану заборгованості за послуги балансування на 01.01.2017 та копію інформації Центрального диспетчерського департаменту товариства від 06.04.2017, тобто документи, які підтверджують (або заперечують) скрутне фінансове становище боржника.

Відмовляючи у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення, місцевий господарський суд вказав, що доказів неможливості виконання рішення відповідач не навів, навпаки, надані відповідачем докази на підтвердження тяжкого фінансового стану взагалі не відповідають дійсності, відтак, враховуючи вину боржника у спірних правовідносинах, відсутність виняткового випадку, який має наслідком відстрочку виконання судового рішення суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, а відсутність коштів та ресурсів не можуть вважатися надзвичайними та винятковими обставинами.

Переглядаючи ухвалу місцевого суду, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви відповідача, апеляційний суд вказав, що надані відповідачем докази в розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не є належними та допустимими на підтвердження неможливості боржника виконати рішення в повному обсязі, а навпаки свідчать про можливість виконання рішення, принаймні частково.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини першої статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Із змісту вказаної статті вбачається, що заява повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочка допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Обов'язок доведення вказаних обставин належним та допустимими доказами покладається на сторони відповідно до положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.

Зі змісту резолютивної частини судового рішення та наказу вбачається, що відповідач просить відстрочити виконання рішення суду немайнового характеру про поновлення обліку природного газу позивача в сховищі, виконання якого здійснюється самим відповідачем; жодних доводів та причин, з яких відповідач не може здійснити відповідні дії з поновлення обліку природного газу заява відповідача не містить, як і обґрунтування, яким чином скрутне фінансове становище та статус відповідача впливають на облік природного газу відносно позивача.

Відтак, перевіривши у відповідності до частини другої статті - 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що суди дійшли законних та обґрунтованих висновків щодо відмови у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015 в частині зобов'язання поновити в обліку у підземному сховищі газу природний газ позивача.

Таким чином, висновки судів відповідають вимогам статті 121 Господарського процесуального кодексу України, а доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків судів про відсутність підстав для задоволення заяви та відсутності підстав для відстрочення і без того довготривалого (понад два роки) невиконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2015.

Доводи касаційної скарги щодо неповного з'ясування обставин справи судами та неналежності взятих судами до увагу доказів спростовуються матеріалами справи та змістом судових рішень; інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки належно встановлених судом обставин справи, з огляду на що підстав для скасування зазначених судових актів з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111-5, 111-7, пунктом 1 частини першої статті - 111-9, статтею - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі №910/10190/15 Господарського суду міста Києва та ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.04.2017 залишити без змін.