ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2017 року
Справа № 910/18299/16
Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Карабань В.Я. і Студенець В.І.
розглянув касаційні скарги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ, та Антимонопольного комітету України, м. Київ,
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017
за заявою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Відділ примусового виконання рішень), м. Київ,
про звернення стягнення на грошові кошти, а саме на дивіденди від чистого прибутку приватного акціонерного товариства "ГАЗТРАНЗИТ" з іноземними інвестиціями", частина акцій якого належить публічному акціонерному товариству "Газпром" (публичному акционерному обществу "Газпром"), з метою виконання наказу господарського суду міста Києва від 17.03.2017,
за участю особи, яка зверталася з апеляційною скаргою - приватного акціонерного товариства "ГАЗТРАНЗИТ" з іноземними інвестиціями" (далі - ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ"), м. Київ,
у справі № 910/18299/16
за позовом Антимонопольного комітету України (далі - Комітет), м. Київ,
до публічного акціонерного товариства "Газпром" (публичного акционерного общества "Газпром", далі - ПАТ "Газпром"), Російська Федерація,
про стягнення 85 965 927 000,00 грн. штрафу, 85 965 927 000,00 грн. пені та зобов'язання виконати пункт 4 резолютивної частини рішення.
Судове засідання проведено за участю представників:
Відділу примусового виконання рішень - Медведєв О.В. предст. (дов. від 29.12.2016)
Комітету - Максименко А.П. предст. (дов. від 03.04.2017)
ПАТ "Газпром" - Мулярчук І.О. предст. (дов. від 18.10.2016), Мальський О.М. предст. (дов. від 18.10.2016)
ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" - Перцова О.І. предст. (дов. від 01.08.2017)
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.06.2017 зі справи № 910/18299/16 (суддя Балац С.В.), з урахуванням ухвали від 14.06.2017 про виправлення описки, заяву головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень про звернення стягнення на грошові кошти, а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром", у виконавчому провадженні № 53823056 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 17.03.2017 по справі № 910/18299/16 задоволено повністю: звернуто стягнення на грошові кошти в сумі 79 876 793,25 грн. (дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром", що знаходяться у ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ") з метою виконання наказу господарського суду м. Києва від 17.03.2017 у справі № 910/18299/16 про стягнення з ПАТ "Газпром" в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок УК у Солом'янському районі міста Києва, ідентифікаційний код 38050812, Банк одержувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, рахунок 31118106700010, код класифікації доходів - 21081100 (символ звітності 106) 85 965 927 000,00 грн. штрафу та 85 965 927 000,00 грн. пені.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 (судді Сітайло Л.Г. -головуючий, Пашкіна С.А., Смірнова Л.Г.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано, у задоволенні заяви головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень про звернення стягнення на грошові кошти, а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром", у виконавчому провадженні № 53823056 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 17.03.2017 у справі № 910/18299/16 відмовлено.
Відділ примусового виконання рішень, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.
Комітет, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції постанову апеляційного господарського суду скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.
У відзиві на касаційні скарги ПАТ "Газпром" просило залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" у відзиві на касаційну скаргу просило залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Учасників судового процесу відповідно до статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарг.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників Відділу примусового виконання рішень, Комітету, ПАТ "Газпром" та ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ", Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційних скарг з огляду на таке.
Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2016 зі справи № 910/18299/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2017 позовні вимоги Комітету задоволено: стягнуто з ПАТ "Газпром" в доход загального фонду Державного бюджету України 85 965 927 000,00 грн. штрафу і 85 965 927 000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України від 22.01.2016 № 18-р у справі № 143-26.13/108-15 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК), а також зобов'язано ПАТ "Газпром" виконати пункт 4 резолютивної частини Рішення АМК щодо припинення порушення, зазначеного в пункті 2 зазначеного рішення, шляхом забезпечення отримання послуг з транзиту природного газу магістральними трубопроводами територією України у Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на обґрунтованих умовах; стягнуто з ПАТ "Газпром" на користь Комітету 206 700,00 грн. судового збору.
17.03.2017 на виконання рішення видано накази.
У червні 2017 року Відділ примусового виконання рішень звернувся до суду із заявою в порядку приписів статті - 121-3 ГПК України про звернення стягнення на грошові кошти, а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром", у виконавчому провадженні № 53823056 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 17.03.2017 по справі № 910/18299/16. Обґрунтовуючи зазначену заяву заявник вказував на наявність обставин для звернення стягнення на грошові кошти в сумі 79 876 793,25 грн., а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром", оскільки боржником рішення суду у строк, встановлений для самостійного виконання не виконується, а коштів на рахунках боржника недостатньо для виконання рішення в повному обсязі. В той же час, згідно відповіді Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 18.05.2017 № 09/01/9407 боржник володіє 16 650 шт. простих іменних акцій емітента ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" (ідентифікаційний код 25273549), що становить 40,2174 % від статутного капіталу емітента (номінальна вартість цінного папера - 2.000,00 грн.). Таким чином, боржник, як власник акцій, має право на отримання прибутку ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" за 2016, а саме - дивідендів, які нараховані та підлягають виплаті ПАТ "Газпром".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з приписами статті 77 Закону під час виконання рішень стосовно іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб, які відповідно проживають (перебувають) чи зареєстровані на території України або мають на території України власне майно, яким володіють самостійно або разом з іншими особами, застосовуються положення цього Закону.
Згідно з приписами частини першої статті 10 Закону заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Як унормовано у статті 53 Закону виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб.
Зазначені особи зобов'язані подати на запит виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває у них, та майно чи кошти, які вони повинні передати боржнику.
Після надходження відомостей про наявність майна боржника виконавець проводить опис такого майна, накладає на нього арешт, вилучає його і реалізує в установленому цим Законом порядку. Якщо особа, в якої перебуває майно боржника, перешкоджає виконавцю у вилученні такого майна, воно вилучається виконавцем у примусовому порядку.
Готівка та майно, що належать боржнику від інших осіб, вилучаються виконавцем у таких осіб у присутності понятих.
На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом.
За ухилення від виконання розпоряджень виконавця особа, в якої перебуває майно боржника, несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до статті - 121-3 ГПК України питання про звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що розміщені на рахунках таких осіб в установах банків та інших фінансових установах, під час виконання судових рішень вирішуються господарським судом за заявою державного виконавця, приватного виконавця.
Господарський суд невідкладно розглядає заяву державного виконавця, приватного виконавця без виклику чи повідомлення сторін, інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
За результатами розгляду заяви виноситься ухвала, яка не пізніше наступного робочого дня надсилається органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю.
Як встановлено у розгляді заяви судами попередніх інстанцій, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновниками (учасниками) приватного акціонерного товариства "ГАЗТРАНЗИТ" з іноземними інвестиціями" є ВАТ "Національна акціонерна компанія "НАФТОГАЗ УКРАЇНИ", ВАТ "Газпром" та Підрядно-маркетингове і комерційне акціонерне товариство "ТУРУСГАЗ" з відповідними частками у статутному капіталі.
Рішенням загальних зборів акціонерів ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" від 28.04.2017 затверджено порядок розподілу прибутку за 2016, а саме: направити на виплату дивідендів 209 065 860,00 грн., що складає 90 % від чистого прибутку ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" за 2016 за даними фінансової звітності останнього станом на 31.12.2016. Також, зазначеним рішенням затверджено річні дивіденди за результатами фінансово-господарської діяльності ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" у 2016 в розмірі 5 049,00 грн. на одну просту акцію. Виплату дивідендів здійснити безпосередньо акціонерам.
У відповідь на вимогу державного виконавця про надання інформації від 18.05.2017 № 53823056/16 ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" повідомило про те, що відповідно до рішення наглядової ради останнього (протокол № 77 заочного голосування від 16.05.2017), встановлена дата складання переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" у 2016 - 31.05.2017. Також наглядовою радою ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" вирішено питання виплатити дивіденди, шляхом направлення коштів безпосередньо акціонерам останнього, зазначеним в переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, у строки, встановлені законодавством України.
У відповіді ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" від 02.06.2017 № 145-Р-МЛ/0206 на вимогу державного виконавця про надання інформації повідомлено, що згідно з рішенням загальних зборів ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" від 28.04.2017 та за даними переліку акціонерів, які мають право на отримання дивідендів за цінними паперами, складеного станом на 31.05.2017, після утримання податку на прибуток (доходи), отриманий нерезидентом із джерелом його походження з України у розмірі 4 204 041,75 грн. сума дивідендів, що підлягає виплаті ПАТ "Газпром" складає 79 876 793,25 грн.
Як унормовано приписами статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.
Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року.
У разі прийняття загальними зборами рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим цієї частини, виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами.
У разі невиплати дивідендів у строк, визначений абзацами першим та другим цієї частини, або у строк, установлений загальними зборами відповідно до абзацу третього цієї частини для виплати дивідендів, за умови, що він менший за строк, передбачений абзацами першим та другим цієї частини, в акціонера виникає право звернення до нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису нотаріуса на документах, за якими стягнення заборгованості здійснюється у безспірному порядку згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктами 3.3 та 3.4 пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (v0004600-16) статтею 30 Закону України "Про акціонерні товариства" встановлено, що виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів АТ у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку відповідно до статуту АТ у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року. У разі прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абзацом першим частини другої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства", виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами.
У разі прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішення про виплату дивідендів за простими акціями у АТ виникає обов'язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у менший строк, визначений загальними зборами.
Щодо власників привілейованих акцій такий обов'язок виникає у АТ у строк, що не перевищує шість місяців після закінчення звітного року.
Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" для кожної виплати дивідендів наглядова рада АТ встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. Перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів за привілейованими акціями, має бути складений протягом одного місяця після закінчення звітного року.
Отже, право на виплату дивідендів виникає у акціонера тільки у разі перебування його у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів.
Невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з яким настають правові наслідки, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.
Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
З урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
Задовольняючи заяву Відділу примусового виконання рішень про звернення стягнення на грошові кошти, а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром", у виконавчому провадженні № 53823056 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 17.03.2017 у справі № 910/18299/16, місцевий господарський суд виходив з обґрунтованості поданої заяви.
Проте, місцевим господарським судом не враховано ним же встановлені обставини про те, що з урахуванням наведених законодавчих приписів та рішення наглядової ради ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" від 16.05.2017, дивіденди за 2016 рік мають бути виплачені акціонерам ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" не пізніше 27.10.2017.
Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.
При цьому, право на отримання дивідендів - це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на майно (у даному випадку, грошові кошти), яке виникає тоді, коли виконані правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.
Суд апеляційної інстанції, у свою чергу, відмовляючи у задоволенні заяви Відділу примусового виконання рішень виходив з того, що акціонери ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" отримають право на дивіденди з 27.10.2017. Відповідно, оскільки строк виплати дивідендів на час винесення оскаржуваної ухвали не настав, задоволення заяви про звернення стягнення на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" порушить права акціонерів ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ", так як зазначені кошти на момент стягнення належали ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ", а не ПАТ "Газпром".
Водночас, висновок суду апеляційної інстанції про те, що акціонери ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" отримають право на дивіденди з 27.10.2017 та строк виплати дивідендів ще не настав, суперечить приписам статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" (відповідно до якої виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів), а також зазначений висновок не відповідає ним же (судом) встановленим обставинам про прийняття загальними зборами ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" рішення про виплату дивідендів, встановлення дати складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати, а також фактичного складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів.
Отже, суд апеляційної інстанції у розгляді заяви не спростував висновку суду першої інстанції про те, що дивіденди за 2016 рік мають бути виплачені акціонерам ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ" не пізніше 27.10.2017, відповідно не врахував, що початок строку виплати дивідендів настав з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
У зв'язку з наведеним, суду апеляційної інстанції у розгляді заяви належало: встановити кінцевий термін виплати дивідендів, а також з'ясувати, з якого саме моменту зобов'язання з виплати дивідендів буде вважатися простроченим, а у акціонерів виникне право вимоги виплати дивідендів, відповідно визначити правову природу дивідендів як об'єкта цивільних прав з моменту прийняття рішення загальними зборами про їх виплату до закінчення шестимісячного строку, встановленого для їх фактичної виплати акціонеру.
Крім того, відповідно до пункту 4 розділу І Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.04.2016 № 391 (z0639-16) , акціонерне товариство в порядку, встановленому статутом, повідомляє осіб, які мають право на отримання дивідендів, про дату, розмір, порядок та строк їх виплати. У випадку виплати дивідендів безпосередньо акціонерам таке повідомлення додатково має містити інформацію про спосіб отримання нарахованих дивідендів акціонером(ами) товариства із зазначенням інформації, що у разі повернення акціонерному товариству коштів, переказаних згідно з пунктом 3 розділу II цього Порядку, такі кошти виплачуються відповідним акціонерам через депозитарну систему України.
Згідно з пунктами 1, 3 розділу ІІ наведеного Порядку виплата дивідендів за простими акціями безпосередньо акціонерам здійснюється в порядку, встановленому наглядовою радою акціонерного товариства з урахуванням вимог, встановлених цим розділом, у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Виплата акціонерним товариством дивідендів безпосередньо акціонерам, а саме направлення відповідних сум коштів усім акціонерам, зазначеним у переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, здійснюється, починаючи з дати та протягом строку, що встановлені наглядовою радою акціонерного товариства, шляхом переказу цих коштів акціонерним товариством на грошові рахунки отримувачів (банківські рахунки, інформація про які зазначена в переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів) та/або шляхом поштових переказів на адреси акціонерів, зазначені в переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів (у разі якщо перелік осіб, які мають право на отримання дивідендів, не містить інформації про банківський рахунок).
Проте, ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами не було з достовірністю встановлено загальний порядок виплати дивідендів відповідно до статуту ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ", а також спосіб, порядок та дату, у які спірна сума дивідендів має бути виплачена конкретному акціонеру - ПАТ "Газпром".
Посилаючись у розгляді заяви на приписи статті 121 ГПК України, суд апеляційної інстанції не врахував, що зазначеною статтею регулюється питання відстрочки або розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання рішення, ухвали, постанови, у той час як Відділ примусового виконання рішень звернувся до суду із заявою в порядку статті - 121-3 ГПК України, якою врегульовано питання звернення стягнення на належні боржнику від інших осіб грошові кошти, що розміщені на рахунках таких осіб.
Посилаючись на приписи статей 32 та 55 Закону України "Про виконавче провадження", суд апеляційної інстанції не врахував, що Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 (606-14) , зміст вказаних статей якого відповідає наведеному у постанові суду апеляційної інстанції, втратив чинність.
Натомість, 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 (1404-19) . Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень наведеного закону, після набрання ним чинності виконавчі дії здійснюються відповідно до цього закону. Статтями ж 32 та 55 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 (1404-19) врегульовано питання щодо відкладення проведення виконавчих дій та щодо майна, на яке не може бути звернено стягнення, які (статті) не мають жодного відношення до питання, яке порушене у заяві Відділу примусового виконання рішень.
Крім того, у заяві державний виконавець просив суд звернути стягнення на грошові кошти, а саме на дивіденди від чистого прибутку ПрАТ "ГАЗТРАНЗИТ", частина акцій якого належить ПАТ "Газпром", у виконавчому провадженні № 53823056 з примусового виконання наказу господарського суду м. Києва від 17.03.2017 по справі № 910/18299/16, а Комітет, у свою чергу, звернувся до суду із заявою, у якій просив суд змінити спосіб та порядок виконання рішення у справі, шляхом звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.
Проте, судами не проаналізовано, як встановлені ними обставини у розгляді однієї заяви впливають на розгляд іншої заяви, відповідно, чи існують підстави вважити, що відмова у задоволенні однієї з них (заяв) виключає задоволення іншої.
Разом з тим, за загальними вимогами норм процесуального права, передбаченими статтями 32 - 34, 43 ГПК України обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору (розгляду заяви) обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів з яких суд виходив у розгляді справи (заяви).
Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:
- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;
- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;
- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Касаційна ж інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду (частина друга статті - 111-5 ГПК України).
Відповідно до статті - 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, ні ухвалу місцевого господарського суду, ані постанову суду апеляційної інстанції не можна вважати законними та обґрунтованими. Водночас, відсутність у Вищого господарського суду України процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини за заявою Відділу примусового виконання рішень перешкоджає ухвалити нове рішення за результатом розгляду заяви, у зв'язку з чим судові акти попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа, в частині розгляду заяви Відділу примусового виконання рішень про вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти, що розміщені на рахунках (в порядку статті - 121-3 ГПК України), передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.
У такому розгляді суду слід врахувати викладене, з'ясувати обставини, що мають значення у цій справі, дати їм та доводам заявника, інших учасників судового процесу та поданим ними доказам належну правову оцінку і вирішити порушене у згаданій заяві питання згідно із законом.
Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційні скарги головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 06.06.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2017 зі справи № 910/18299/16 скасувати.
Справу в частині розгляду заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про вирішення питання про звернення стягнення на грошові кошти, що розміщені на рахунках (в порядку статті - 121-3 ГПК України) передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя
Суддя
Суддя
В. Палій
В. Карабань
В. Студенець