на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 щодо ухвали господарського суду м. Києва від 06.12.2016 про відмову у задоволені заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння по справі № 910/12281/13 за заявою Публічного акціонерного товариства "ДОК-3" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Степанова О.Ю. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект", ОСОБА_2, ОСОБА_4 про витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи № 910/12281/13 за заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до Публічного акціонерного товариства "ДОК-3" про банкрутство,-

Ухвалою підготовчого засідання Господарського суду м. Києва від 16.07.2013 порушено провадження по справі № 910/12281/13 про банкрутство ПАТ "ДОК-3", за загальною процедурою, за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , в редакції, чинній після 19.01.2013. -

доповідач - суддя Ткаченко Н.Г.

Постановою Господарського суду м. Києва від 11.09.2014 по справі № 910/12281/13 визнано ПАТ "ДОК-3" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Степанова О.Ю.

У квітні 2016 ліквідатор ПАТ "ДОК-3" арбітражний керуючий Степанов О.Ю. звернувся до господарського суду із заявою про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.12.2016 по справі № 910/12281/13 відмовлено у задоволені заяви ліквідатора банкрута щодо витребування зазначеного майна із чужого незаконного володіння.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 по справі № 910/12281/13 ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.12.2016 скасовано та прийнято нове рішення, яким задоволено заяву ліквідатора та витребувано із чужого незаконного володіння ТОВ "Бетоніндустріяпроект", ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь банкрута - ПАТ "ДОК-3" нежитлові приміщення за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 167176680000, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв. м; будівлі механічного цеху (літера С) загальною площею 392.4 кв. м; будівлі лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі гр. ОСОБА_2 просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 посилаючись на те, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та залишити в силі Господарського суду м. Києва від 06.12.2016.

У відзиві КП "Київський метрополітен" проти касаційної скарги заперечує та просить оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін.

У письмових поясненнях на касаційну скаргу гр. ОСОБА_4 просить касаційну скаргу гр. ОСОБА_2 задовольнити, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 скасувати, а ухвалу Господарського суду м. Києва від 06.12.2016 залишити в силі.

Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 11.07.2017 визначений склад колегії суддів по розгляду даної справи: Ткаченко Н.Г./головуючий, доповідач/, Катеринчук Л.Й., Куровський С.В.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2017, у зв'язку із відпусткою судді Катеринчук Л.Й., визначений склад колегії суддів по розгляду даної справи: Ткаченко Н.Г./головуючий, доповідач/, Куровський С.В., Удовиченко О.С.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.08.2017 розгляд справи відкладено на 08.08.2017 на 14:45 год.

В судовому засіданні 08.08.2017 представником гр. ОСОБА_2 подано заяву про відвід судді Куровського С.В.

Ухвалою ВГСУ від 08.08.2017 заяву представника гр. ОСОБА_2 про відвід судді Куровського С.В. залишено без задоволення.

В судовому засіданні ВГСУ 08.08.2017 оголошено перерву до 15.08.2017 на 11:35 год.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2017 у зв'язку із відпусткою суддів Куровського С.В.і Удовиченка О.С., визначений склад колегії суддів по розгляду даної справи: Ткаченко Н.Г./головуючий, доповідач/, Коваленко В.М., Погребняк В.Я.

У зв"язку із зміною складу суду, дана справа в судовому засіданні ВГСУ 15.08.2017 розглядалась спочатку.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, думку прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Ухвала суду першої інстанції від 06.12.2016, якою відмовлено у задоволені заяви ліквідатора банкрута щодо витребування спірного майна із чужого незаконного володіння, мотивована тим, що на підтвердження своїх доводів ліквідатор не надав суду жодних належних доказів, що спірне майно належить на праві приватної власності відповідачам, якими в свою чергу була відчужена частина майна третім особам, що майно змінило свої ознаки і тому не може бути повернене в тому вигляді, в якому воно перебувало у ПАТ "ДОК-3", а також тим, що заява відповідача гр. ОСОБА_2 про застосування позовної давності підлягає задоволенню, оскільки ліквідатором боржника - ПАТ "ДОК-3" пропущено строк позовної давності, так як останній починаючи з 2013 був обізнаний про те, що спірне майно перейшло у власність інших осіб, приймав участь у судових засіданнях та отримував відповідні судові рішення, а тому наявні підстави застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності у відповідності до ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України.

Постановою апеляційного господарського суду від 23.03.2017 скасовано ухвалу господарського суду першої інстанції та прийнято нове рішення про витребування на користь банкрута - ПАТ "ДОК-3" від ТОВ "Бетоніндустріяпроект", ОСОБА_2, ОСОБА_4 спірних нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1, виходячи з того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про сплив позовної давності по заявленим вимогам, оскільки ліквідатор звернувся із даною заявою 18.04.2016, після набуття законної сили вироку Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2013 по справі № 758/15968/13-к відносно керівника ВАТ "ДОК-3" ОСОБА_14 щодо його незаконних та зловмисних дій щодо відмови від права власності на нерухоме майно ВАТ "ДОК-3", тобто в межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України, а також з того, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння банкрута - ПАТ "ДОК-3" не з його волі, так як в судовому порядку визнано недійсним односторонній правочин про відмову від права власності на це нерухоме майно, яке в подальшому було відчужено недобросовісним набувачем - ТОВ "Деснянськпарксервіс" на користь ТОВ "Бетоніндустріяпроект", який в свою чергу відчужив частину спірного майна на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а тому наявні правові підстави для витребування належного ВАТ "ДОК-3" на праві власності спірного майна відповідно до ст. ст. 387, 388 ЦК України.

Але з такими висновками як суду першої, так і апеляційної інстанцій повністю погодитись не можна, з огляду на наступне.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою суду першої інстанції від 11.09.2014 по справі № 910/12281/13 боржника - ПАТ "ДОК-3" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та було призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Степанова О.Ю.

В подальшому, 18.04.2016 ліквідатор банкрута - ПАТ "ДОК-3" арбітражний керуючий Степанов О.Ю. подав до суду першої інстанції заяву про витребування майна з чужого незаконного володіння, в який просив витребувати на користь боржника, як власника нерухоме майно - заводоуправління, прибудови до будівлі (літера А) загальною площею 1745,10 кв.м., будівлю механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв.м., будівлю лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975, 90 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1 від незаконних фактичних володільців - ТОВ "Бетоніндустріяпроект", ОСОБА_2, ОСОБА_4 на підставі ст. 387, 388 ЦК України.

Як вбачається із матеріалів справи власником спірного нерухомого майна був боржник- ВАТ"ДОК-3" на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна по м. Києві від 30.07.1997 № 1485, зареєстрований в БТІ 21.08.2003.

Головою правління ВАТ "ДОК-3" ОСОБА_14 було вчинено односторонній правочин про відмову від права власності на нерухоме майно Відкритого акціонерного товариства "ДОК-3" (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 04012106), а саме, заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,10 кв. м, будівлі механічного цеху (літера С) загальною площею 392,40 кв. м, будівлі лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975, 90 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, оформленого у вигляді листа № 01-10/15 від 15.03.2010, надісланого на адресу Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.02.2016 в межах даної справи про банкрутство визнано недійсним односторонній правочин щодо відмови від права власності на нерухоме майно Відкритого акціонерного товариства "ДОК-3" (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 04012106), а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1745,10 кв. м, будівлі механічного цеху (літера С) загальною площею 392,40 кв. м, будівлі лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975, 90 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, оформленого у вигляді листа № 01-10/15 від 15.03.10, надісланого на адресу КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна".

Підставою для визнання недійсним вказаного вище одностороннього правочину стали обставини незаконності та зловмисності дій керівника Відкритого акціонерного товариства "ДОК-3" ОСОБА_14 при його вчиненні, встановлені вироком Подільського районного суду м. Києва 12.12.2013 по справі № 758/15968/13-к.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що саме з моменту ухвалення та набрання чинності у кримінальній справі № 758/15968/13-к вироку, слід відраховувати строк позовної давності щодо витребування майна, яке вибуло з володіння боржника поза його волею шляхом незаконної відмови від права власності на таке майно, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про сплив позовної давності по заявленим ліквідатором вимогам, оскільки ліквідатор звернувся із заявою 18.04.2016, тобто в межах трирічного строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно положень цієї статті, позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник, а відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.

При цьому, важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин.

Таким чином, враховуючи наведене майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За ч. 2 ст. 388 ЦК України, майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (ч. 3 ст. 388 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи матеріалів, право власності на спірне майно після відмови боржника від нього, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс" на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області у цивільній справі № 2-4141/10р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс" до ОСОБА_15, за участю третьої особи Відкритого акціонерного товариства "ДОК-3" про спонукання до виконання зобов'язання та визнання права власності на нерухоме майно.

Так, вказаним судовим рішенням визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснянськпаркскрвіс" право власності на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а саме заводоуправління, прибудову до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв. м; будівлю механічного цеху (літера С) загальною площею 392,4 кв. м; будівлю лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв. м.

В подальшому, на підставі укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснянськпаркскрвіс" як продавцем та Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект" як покупцем договорів купівлі-продажу від 15.12.2011 №№1, 2, спірне майно було відчужене на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект".

В свою чергу, ТОВ "Бетоніндустріяпроект" на підставі договорів купівлі-продажу від 17.10.2014 відчужило частину спірного майна на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_2, а саме, заводоуправління, прибудову до будівлі (літера А) загальною площею 1745,1 кв. м; будівлю лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1975,9 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Вказані обставини підтверджуються копіями договорів купівлі-продажу, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Разом з тим, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22.07.2013 скасовано рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс" до ОСОБА_15, третя особа: Публічне акціонерне товариство "ДОК-3" про спонукання до виконання зобов'язання та визнання права власності на нерухоме майно; провадження у справі закрито.

Тобто, правова підстава для виникнення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс" права власності на спірне майно відпала у зв'язку зі скасуванням судового рішення про визнання такого права за товариством.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння боржника не з його волі (визнано недійсним односторонній правочин про відмову від права власності на нерухоме майно) та в подальшому було відчужено недобросовісним набувачем - ТОВ "Деснянськпарксервіс" (скасовано судове рішення від 19.11.2010 про визнання права власності) на користь ТОВ "Бетоніндустріяпроект", який в свою чергу відчужив частину спірного майна на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Відповідно ч.2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження:

приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Тобто, функції з повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, Законом про банкрутство (2343-12) покладено саме на ліквідатора, який, в свою чергу, відповідно до ст. 98 вказаного Закону зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог законодавства, здійснювати заходи щодо захисту майна боржника, під час реалізації своїх прав та обов'язків зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено), обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Відтак, апеляційний суд дійшов вірного висновку, що на час звернення ліквідатора із заявою до господарського суду в межах справи про банкрутство про витребування майна, існують підстави для витребування на користь боржника належного йому на праві власності спірного нерухомого майна відповідно до ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції розглядаючи справу належним чином не врахували вимоги ст. 387 ЦК України, оскільки за віндикаційним позовом може бути витребувана лише індивідуально визначена річ, так як призначення такого позову є повернення лише того майна, яке було у власності особи, також унеможливлюється звернення з віндикаційним позовом у тих випадках коли майно було спожито, втрачене або зіпсоване незаконним володільцем і у таких випадках інтереси власника можуть захищатись іншими, передбаченими законом способами.

Відтак, судами попередніх інстанцій належним чином не перевірено існування спірного майна на момент звернення ліквідатором банкрута із заявою про його витребування із чужого незаконного володіння, а також належним чином не перевірено було чи ні спірне майно знищено, перероблено або реконструювано і належним чином не встановлено всіх фактичних володільців спірного майна.

Судами попередніх інстанцій належним чином не перевірено наявність чи відсутність подальшого укладення договорів купівлі-продажу частини спірних приміщень відповідачами гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_4 з фізичними особами та не вирішене питання, за їх наявності, про необхідність залучення таких осіб до участі у справі.

Судове рішення апеляційної інстанції про задоволення заяви ліквідатора не відповідає вимогам ст. 84 ГПК України, оскільки судом не конкретизовано яке саме майно ( частина майна) підлягало поверненню у власність ВАТ "ДОК-3" кожним із відповідачів.

Крім того, слід мати на увазі, що правила про позовну давність, відповідно до ст. 267 ЦК України мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

При винесенні судового рішення про відмову у задоволенні позову господарський суд першої інстанції вимоги ст. 267 ЦК України не врахував, об'єднавши взаємовиключні поняття правил застосування позовної давності, як за спливом строків позовної давності так і необґрунтованістю самої вимоги.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, на зазначені порушення вимог закону судом першої інстанції, апеляційний суд уваги не звернув і не дав їм ніякої оцінки.

Крім того, ст. 261 ЦК України презюмується обов"язок сторони бути обізнаним про стан своїх майнових прав, а відтак розглядаючи питання про позовну даність суди мають встановити не тільки дату з якої сторона дізналась про своє порушене право, а і з"ясувати обставини чому сторона не дізналась своєчасно про своє порушене право.

Таким чином, як суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви щодо витребування майна з чужого незаконного володіння, так і апеляційний господарський суд, який прийняв рішення про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння на користь банкрута, дійшли передчасних висновків, не врахувавши зазначені вище вимоги закону і фактичні обставини, не дали їм належної оцінки та в повному обсязі не розглянули всі доводи та заперечення сторін.

Відповідно до ст. - 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 та ухвалу господарського суду м. Києва від 06.12.2016 по справі № 910/12281/13 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону, а тому вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити фактичні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7- 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу гр. ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 щодо ухвали господарського суду м. Києва від 06.12.2016 про відмову у задоволені заяви про витребування майна з чужого незаконного володіння та ухвалу господарського суду м. Києва від 06.12.2016 по справі № 910/12281/13 скасувати.