У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інструментальний завод" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" (далі - відповідач) про стягнення 96 753 грн. 61 коп. (90 393 грн. 41 коп. попередньої оплати за поставку продукції, що не відповідає специфікації до договору, та 6 360 грн. 20 коп. збитків).

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2017 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 р., позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 90 393 грн. 41 коп. основного боргу. Вирішено питання про розподіл судових витрат та витрат на проведення експертизи. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачем позивачу продукції відмінної від обумовленої в специфікації до укладеного сторонами договору.

Одночасно, господарські суди попередніх інстанцій визнали, що заявлені до стягнення 6 360 грн. 20 коп. не є збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Так, скаржник стверджує, що ним поставлено товар, якість якого було посвідчено відповідними супровідними документами, отриманими позивачем разом з товаром. При цьому, позивач прийняв поставлений товар та ухилився від здійснення його перевірки.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.08.2017 р. касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 14.08.2017 р.

До касаційної скарги заявником було додано клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень до закінчення їх перегляду в порядку касації.

Враховуючи зміст заявленого клопотання та керуючись приписами ст. - 121-1 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення даного клопотання.

В судове засідання 14.08.2017 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в касаційній скарзі, просили її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи, викладені в касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 29.05.2015 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено договір № 1115/010102/з, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити продукцію згідно специфікації № 1 (додаток № 1), що є невід'ємною частиною договору.

З підписаної сторонами специфікації вбачається, що постачальник мав поставити покупцеві товар: плиту алюмінієву АМГ5 35х1520х3020, ДСТУ 17232-99 в кількості 0,748 т вартістю 91 124 грн. 35 коп., в т.ч. ПДВ 15 187 грн. 39 коп.

Згідно з п. 5.1 договору, якість продукції повинна відповідати вимогам нормативно-технічної документації, вказаної у специфікації №1 та посвідчуватися сертифікатом якості.

За умовами договору оплата товару має здійснюватися в порядку 100 % попередньої оплати (п. 4.1).

На виконання вказаного, позивач перерахував на рахунок відповідача 91 124 грн. 35 коп. в рахунок попередньої оплати за договором №1115/010102/з від 29.05.2015 р.

В свою чергу, відповідач відвантажив позивачеві продукцію та передав передбачені договором товаросупровідні документи.

Однак, позивач стверджує, що ним було проведено випробування лише механічних властивостей алюмінієвих сплавів, які підтвердили відповідність поставленої продукції. В свою чергу, після направлення поставлених алюмінієвих плит для виготовлення запчастин виявилось, що при гнутті заготовок відбувається їх злам.

За результатами вимірювань хімічного складу сплаву встановлено, що поставлений позивачеві алюмінієвий сплав відповідає сплаву марки АМг4.5 ДСТУ 4784-74, що є відмінним від сплаву марки АМг5 ДСТУ 17232-99, обумовленого специфікацією до договору.

При цьому, на вимогу позивача представник постачальника для спільного складання акта приймання продукції по якості не з'явився.

За таких обставин, за участю представника громадськості позивачем було складено акт приймання продукції по якості № 1046 від 15.09.2015 р., яким посвідчено, що плита алюмінієва АМг5 35x1520x3020 в кількості 742 кг є невідповідною з вини постачальника та підлягає заміні на відповідну протягом 20 днів за рахунок відповідача.

Надалі, позивач направив відповідачу претензію з вимогою замінити поставлений товар, а у разі неможливості здійснення заміни протягом 20 календарних днів, повернути 90 393 грн. 41 коп. попередньої оплати та сплатити 6 360 грн. 20 коп. збитків, які складаються з вартості механічної обробки, вартості послуг з визначення хімічного складу сплаву, вартості транспортних послуг, тощо.

Вказана претензія залишена відповідачем без виконання, що і стало підставою для звернення до суду з позовом, який розглядається в межах даної справи.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, відповідач зазначив, що поставка товару посвідчувалась сертифікатом якості, в якому і було зазначено про поставку товару марки АМг4.5.

Крім того, відповідач стверджує, що позивач порушив порядок приймання товару за якістю, зокрема, строки складання акта приймання.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 671 Цивільного кодексу України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.

Частиною 1 статті 672 Цивільного кодексу України визначено, якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

У разі відмови від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, або пред'явлення вимоги про заміну цього товару покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 3 ст. 672 Цивільного кодексу України).

З викладеного вбачається, що вирішуючи спір, який виник між сторонами даної справи, суди мали перевірити чи дотримано позивачем порядок прийняття товару та встановити чи доведено факт поставки останньому продукції, що не відповідає специфікації до договору.

Так, приймаючи поставлений товар за якістю покупець мав дотримуватись передбачених Інструкцією П-7 та договором порядку та строків.

Відповідно до п. 16 Інструкції П-7, під час виявлення невідповідності якості отриманої продукції договору або даним, вказаним у супровідних документах, які посвідчують якість продукції, отримувач зупиняє подальше приймання товару та складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених під час приймання дефектів. Отримувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості в умовах, які попереджають погіршення її якості та змішування з іншою однорідною продукцією. Отримувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акта представника іногороднього виробника (постачальника), якщо це передбачено в основних та особистих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або в договорі.

Поряд з цим, за умовами укладеного між сторонами договору, при виявленні недоліків по якості або кількісних розбіжностей виклик представника постачальника є обов'язковим. У разі неприбуття представника постачальника приймання продукції має здійснюватися з представником громадськості.

Отже, враховуючи особливості продукції, що поставлялась, приймаючи до уваги факт не прибуття представника відповідача для її приймання за якістю, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що позивачем дотримано відповідний порядок прийняття поставленого йому товару.

Крім того, згідно із висновком проведеної під час розгляду справи судової експертизи поставлений відповідачем товар за хімічним складом (масовою часткою магнію) та механічною характеристикою (відносним видовженням при випробовуванні на розтяг) не відповідає вимогам стандарту до алюмінієвого сплаву марки, який мав бути поставлений за договором.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок місцевого та апеляційного господарських судів про доведеність факту поставки відповідачем позивачу товару, що не відповідає специфікації до договору.

Таким чином, в силу приписів ч. 1 ст. 672 Цивільного кодексу України попередніми судовими інстанціями прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог в частині стягнення з 90 393 грн. 41 коп. попередньої оплати за поставку продукції.

В свою чергу, стосовно вимог позивача про стягнення 6 360 грн. 20 коп. збитків судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з місцевим та апеляційним господарськими судами, що заявлена до стягнення сума не є збитками в розумінні приписів чинного законодавства.

Доводи викладені в касаційній скарзі стосуються виключно переоцінки доказів, вже досліджених попередніми судовими інстанціями.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувані рішення та постанова підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий проект" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 р. та рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2017 р. у справі № 910/3329/16 залишити без змін.