У квітні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Оршівська" (далі - ТОВ "Агрофірма "Оршівська") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою, у якій просило суд визнати недійсним договір застави майбутнього врожаю від 10.06.2016 № 8, укладений між малим приватним підприємством фірма "Ерідон" (далі - МПП фірма "Ерідон"), ТОВ "Агрофірма "Оршівська" та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгагро Сольюшн" (далі - ТОВ "Торгагро Сольюшн").

Позовні вимоги ТОВ "Агрофірма "Оршівська", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) та положення Статуту ТОВ "Агрофірма "Оршівська", обґрунтовувало тим, що вказаний договір застави був підписаний директором ТОВ "Агрофірма "Оршівська" з перевищенням наданих йому Статутом повноважень, цей договір застави не був схвалений позивачем та будь-яких дій, спрямованих на виконання вказаного договору застави, ним не вчинялось, а тому, за твердженням позивача, договір застави майбутнього врожаю від 10.06.2016 № 8 має бути визнано недійсним.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2017 у справі (суддя Гладюк Ю.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 (колегія суддів: Демидюк О.О., Павлюк І.Ю., Крейбух О.Г.), позов задоволено, визнано недійсним договір застави майбутнього врожаю від 10.06.2016 № 8, укладений між МПП фірма "Ерідон", ТОВ "Агрофірма "Оршівська" та ТОВ "Торгагро Сольюшн", стягнуто з відповідачів на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів перевищення директором ТОВ "Агрофірма "Оршівська" при укладенні спірного договору застави майбутнього врожаю від 10.06.2016 № 8 повноважень, наданих йому Статутом цього Товариства. Зокрема, Статутом позивача надано повноваження директору підприємства на укладення господарських договорів, сума яких не перевищує 5 000 000,00 грн., тоді як зі спірного договору вбачається, що він укладений на забезпечення основного договору шляхом внесення застави, вартість предмета якої складає 81 424 000,00 грн. При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що згідно Статуту позивача погодження договору, укладеного на суму понад 5 000 000,00 грн., має бути здійснено виключно загальними зборами, а не будь-якими учасниками товариства, й таке погодження має бути викладено у відповідній формі - письмове рішення/протокол чи інше. Натомість матеріали справи не містять доказів надання загальними зборами такого погодження. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що спірний договір було укладено директором ТОВ "Агрофірма "Оршівська" з порушенням вимог статті 92 ЦК України, відтак він підлягає визнанню недійсним.

Судами попередніх інстанцій було відхилено доводи МПП фірми "Ерідон" про наступне схвалення оскаржуваного договору ТОВ "Агрофірма "Оршівська" у зв'язку із подальшим підписанням новим директором цього товариства Акта огляду предмету застави (посівів сільськогосподарських культур) від 08.09.2016. Відхиляючи дані доводи МПП фірми "Ерідон", суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріали справи не містять доказів надання загальними зборами учасників ТОВ "Агрофірма "Оршівська" повноважень новому директору цього товариства на підписання такого акту, тому цей акт не може бути доказом подальшого схвалення спірного договору застави майбутнього врожаю товариством.

МПП фірма "Ерідон" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, доповненнями та додатковими поясненнями до неї, у якій просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2017 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Викладені у касаційній скарзі вимоги МПП фірма "Ерідон" обгрунтовує посиланням на обставини справи, окремі положення спірного договору застави майбутнього врожаю від 10.06.2016 № 8, правові позиції Верховного Суду України, приписи статей 92, 241 ЦК України, норми Закону України "Про заставу" (2654-12) , пункти 7.12-7.14 Статуту ТОВ "Агрофірма "Оршівська", зазначаючи про надання судами попередніх інстанцій невірної правової оцінки Акту огляду предмету застави (посівів сільськогосподарських культур) № 1 від 08.09.2016.

За доводами заявника касаційної скарги, ні положення законодавства України, ні Статут ТОВ "Агрофірма "Оршівська" не містить заборон чи обмежень директора цього товариства на укладання договорів застави як способу забезпечення виконання третьою особою своїх зобов'язань. За твердженням відповідача-1, підписуючи договір застави представник МПП фірма "Ерідон" не знав і не міг знати про наявність обмежень щодо укладання договорів директором ТОВ "Агрофірма "Оршівська". На думку скаржника, суди попередніх інстанцій прийшли до помилкового рішення про те, що укладаючи договір застави майбутнього вражаю від 10.06.2016 № 8 директор ТОВ "Агрофірма "Оршівська" діяв з перевищенням наданих йому повноважень, а спірний договір застави є договором про відчуження майна цього Товариства. Крім цього, МПП фірма "Ерідон" наголошує на тому, що є всі підстави вважати спірний договір застави дійсним, оскільки вчинені новим директором ТОВ "Агрофірма "Оршівська" після укладення цього договору застави дії по огляду предмета застави із складанням відповідного акту огляду предмета застави є свідченням подальшого схвалення цього договору (правочину) юридичною особою позивача.

ТОВ "Агрофірма "Оршівська" скористалось правом, наданим статтею - 111-2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу МПП фірма "Ерідон" та додаткові пояснення, у яких просить залишити її без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 у даній справі - без змін. Викладені у відзиві вимоги ТОВ "Агрофірма "Оршівська" обґрунтовує тим, що оскаржувану постанову прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та у відповідності до законодавства України.

Відзив на касаційну скаргу МГІП фірми "Ерідон" від ТОВ "Торгагро Сольюшн" до Вищого господарського суду України не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга МПП фірми "Ерідон" підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- згідно витягу з протоколу загальних зборів членів СВК Агрофірма "Оршівська" від 23.07.2008, остання припинила діяльність шляхом її реорганізації в ТОВ "Агрофірма "Оршівська";

- протоколом зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Оршівська" від 15.06.2011 № 15/06-1 2001 було затверджено Статут ТОВ "Агрофірма "Оршівська";

- наказом ТОВ "Агрофірма "Оршівська" від 20.06.2011 № 21 директором ТОВ "Агрофірма "Оршівська" було призначено ОСОБА_4;

- 15.07.2015 між МПП фірма "Ерідон" (постачальник) та ТОВ "Торгагро Сольюшн" (покупець) укладено договір поставки № 1151/16/139, за яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця, в терміни визначені договором, а покупець зобов'язаний прийняти товар і сплатити за нього грошову суму, що складає його вартість, визначену договором. Договір містить додаткові угоди і додатки, які передбачають найменування товару і його вартість;

- 10.06.2016 між МПП фірма "Ерідон" (заставодержатель), ТОВ "Агрофірма "Оршівська" (заставодавець) та ТОВ "Торгагро Сольюшн" (боржник) укладено договір застави майбутнього врожаю № 8 (далі - Договір застави), за яким заставодержатель має право у разі невиконання боржником своїх зобов'язань за основним договором, одержати задоволення за рахунок вартості майна, заставленого на умовах, визначених цим договором, переважно перед іншими кредиторами заставодавця, який згідно цього договору є майновим поручителем по зобов'язаннях боржника. Під основним договором розуміється договір поставки від 15.07.2015 № 1151/16/139 з додатками (п. 1.1 Договору застави);

- згідно з основним договором боржник зобов'язаний здійснити оплату заборгованості в сумі 81 424 000,00 грн. (п. 1.3 Договору застави);

- заставодавець передає в заставу майбутній врожай сільськогосподарських культур соя врожаю 2016 року (предмет застави), в кількості 8 142,4 т., орієнтовна врожайність 3.5 т/га, заставною вартістю 81 424 000,00 грн. (п. 1.6 Договору застави). Загальна заставна (оціночна) вартість предмета застави складає 81 424 000,00 грн., що на день укладення договору еквівалентно 3 254 356.51 доларів США (п. 1.7 Договору застави);

- відповідно до п. 3.3 Договору застави при виникненні простроченої заборгованості за основним договором заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави;

- Договір застави підписаний всіма сторонами та скріплений їх печатками. Зі сторони ТОВ "Агрофірма "Оршівська" договір підписаний директором ОСОБА_4;

- за випискою з ЄДРЮОФОПГФ, наданою 05.09.2016, керівником ТОВ "Агрофірма "Оршівська" є ОСОБА_5;

- матеріали справи містять Акт огляду предмету купівлі продажу/застави (посівів сільськогосподарських культур) від 08.09.2016, складений МПП фірма "Ерідон" і ТОВ "Агрофірма "Оршівська" (т. 1 а.с. 202-204).

Предметом позову у даній справі є вимога позивача визнати недійсним Договір застави, оскільки зі сторони позивача його підписано неуповноваженою особою (керівником на суму понад 5 000 000,00 грн., без погодження загальних зборів товариства).

Як вже частково зазначалося вище, задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірний Договір застави був підписаний директором ТОВ "Агрофірма "Оршівська" ОСОБА_4 з перевищенням наданих йому повноважень і цей договір не був схвалений позивачем. Будь-яких дій, спрямованих на виконання спірного Договору застави, позивачем не вчинялось.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх передчасними та такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, з огляду на наступне.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України (436-15) . Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В силу положень частин другої, третьої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною першою статті 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно зі статтею 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу (частина перша статті 98 ЦК України).

Згідно зі статтею 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю, між іншим, належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Судами попередніх інстанцій за результатами аналізу положень Статуту ТОВ "Агрофірма "Оршівська" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) було з'ясовано, що:

- вищим органом управління товариством є Загальні збори учасників, що правомочні приймати рішення з будь яких питань товариства (п. 7.1 Статуту);

- рішенням Загальних зборів товариства створюється виконавчий орган: колегіальний - дирекція на чолі з Генеральним директором, або одноособовий орган - директор. Наказ про призначення директора, звільнення з посади Генерального директора, директора товариства видається Учасниками товариства на підставі відповідного рішення Загальних зборів товариства (п. 7.10 Статуту);

- підпунктом "м" пункту 7.2 Статуту визначено, що Загальні збори учасників товариства погоджують (попереднє) укладення Генеральним директором/іншими членами дирекції, у випадках надання останнім таких повноважень, директором господарських договорів (правочинів) на суму, що перевищує 5 000 000.00 грн. або договорів (угод), заяв, згод щодо розірвання укладених договорів оренди землі, незалежно від сум цих угод;

- пунктом 7.14 Статуту передбачено, що Генеральний директор (директор) товариства має право, поряд з іншими - укладати угоди, контракти, договори, інші правочини. які стосуються діяльності товариства, крім господарських договорів на суму, що перевищує 5 000 000.00 грн.

Спірний Договір застави, вартість якого становить 81 424 000,00 грн., від імені ТОВ "Агрофірма "Оршівська" підписаний директором товариства ОСОБА_4, який діяв на підставі Статуту, від імені ТОВ "Торгагро Солюшн" - директором вказаного товариства, який діяв на підставі Статуту, від імені МПП фірма "Ерідон" - представником, який діяв на підставі довіреності.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять доказів того, що Збори учасників ТОВ "Агрофірма "Оршівська" уповноважували директора цього товариства ОСОБА_4, на підписання спірного договору, як того вимагає Статут позивача, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що директор ТОВ "Агрофірма "Оршівська", підписуючи спірний договір, перевищив свої повноваження, визначені у Статуті позивача щодо підписання договору, сума якого перевищує 5 000 000,00 грн.

За приписами абзацу першого частини третьої статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Водночас саме лише порушення даного обов'язку не є підставою для визнання недійсними правочинів, вчинених цими органами (особами) від імені юридичної особи з третіми особами, оскільки у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (абзац другий частини третьої статті 92 ЦК України).

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють).

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

Як вбачається з матеріалів справи, преамбула спірного Договору застави містить вказівку про те, що позивач, в особі директора, діє на підставі Статуту. Дані обставини свідчать про обізнаність сторін цього правочину про повноваження директора ТОВ "Агрофірма "Оршівська", передбачених Статутом позивача, відтак висновки судів попередніх інстанцій про поінформованість МПП фірми "Ерідон" щодо обмеження повноважень директора ТОВ "Агрофірма "Оршівська", в тому числі відносно обмежень договірної суми, є правомірними.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що спірний Договір застави зі сторони ТОВ "Агрофірма "Оршівська" укладено директором ОСОБА_4, з порушенням статті 92 ЦК України.

Доводи заявника касаційної скарги, з посиланням на норми Закону України "Про заставу" (2654-12) , про те, що спірний Договір застави не є договором про відчуження майна позивача, що, у свою чергу, виключає застосування до спірних правовідносин положень статті 98 ЦК України щодо виключної компетенції загальних зборів товариства, а також положень Статуту ТОВ "Агрофірма "Оршівська" щодо обмежень повноважень директора на укладення угод, контрактів, договорів інших правочинів, що стосуються діяльності цього товариства, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, а відповідно до статті 572 ЦК України та частини другої статті 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Правовий аналіз положень законодавства про забезпечення зобов'язань, зокрема такого виду забезпечення зобов'язання як застава, вказує на те, що застава не є самостійною формою правовідносин, а застосовується як забезпечення основного договору, в даному випадку договору поставки. Застава доповнює відносини по основному договору та зазначає відповідні правові наслідки в разі порушення останнього. Самостійних же прав та обов'язків застава не породжує.

В зв'язку з цим, передбачивши у спірному Договорі застави вартість предмету застави 81 424 000,00 грн. сторони цим самим визначили, що у разі порушення основного зобов'язання за договором поставки від 15.07.2015 № 1151/16/139 заставоодержувач може отримати задоволення саме на таку суму. Задоволення ж передбачає відчуження майна, тобто перехід права власності, що суперечить доводам скаржника про немайновий характер спірного Договору застави.

Разом з тим, за твердженнями заявника касаційної скарги судами попередніх інстанцій надано помилкову правову оцінку діям нового директора ТОВ "Агрофірма "Оршівська" - ОСОБА_5, щодо підписання ним Акта огляду предмета застави (посівів сільськогосподарських культур) від 08.09.2016, складеного МПП фірма "Ерідон" і ТОВ "Агрофірма "Оршівська", і як наслідок неправильно застосовано норми статті 241 ЦК України.

За доводами МПП фірми "Ерідон", є всі підстави вважати спірний Договір застави дійсним, оскільки вчинені новим директором ТОВ "Агрофірма "Оршівська" ОСОБА_5 після укладення Договору застави дії по огляду предмета застави із складанням відповідного акту огляду предмета застави є свідченням подальшого схвалення цього договору (правочину) юридичною особою позивача.

Відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Правовий аналіз змісту частини першої статті 241 ЦК дозволяє дійти висновку про те, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

У пункті 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) роз'яснено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, новий директор ТОВ "Агрофірма "Оршівська" ОСОБА_5, який будучи в статусі виконавчого органу цього товариства та діючи від його імені перед третіми особами без довіреності, вчинив дії на виконання умов пунктів 1.8 та 2.2 Договору застави, разом із заставодержателем прийняв участь у складенні та підписанні Акта огляду предмету застави (посівів сільськогосподарських культур) № 1 від 08.09.2016.

Відповідно до вказаного Акта сторонами Договору застави було проведено обстеження посівів сільськогосподарських культур на площі 2 326,40 га, майбутній врожай яких було передано в заставу, визначено стан таких посівів та надано рекомендації щодо догляду за такими посівами.

За висновком суду апеляційної інстанції, з Акта огляду предмету застави (посівів сільськогосподарських культур) № 1 від 08.09.2016 вбачається, що він є невід'ємною частиною Договору застави, сума якого перевищує 5 000 000,00 грн., натомість у матеріалах справи відсутні докази того, що загальні збори учасників ТОВ "Агрофірма "Оршівська" уповноважували директора цього товариства - ОСОБА_5, на вчинення таких дій. Отже, суд апеляційної інстанції вважав, що дії нового директора ТОВ "Агрофірма "Оршівська" щодо проведення обстеження предмета застави та підписання відповідного акта також мали бути погоджені у відповідності до вимог Статуту позивача на загальних зборах учасників.

З огляду на наведене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що підписаний директором ТОВ "Агрофірма "Оршівська" ОСОБА_5 одноособово, без погодження з вищим органом цього товариства Акт огляду предмету застави (посівів сільськогосподарських культур) №1 від 08.09.2016 не може бути доказом схвалення спірного Договору застави.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна виходячи з наступного.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих. що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Згідно з пунктами 7.12-7.14 Статуту ТОВ "Агрофірма "Оршівська" Генеральний директор (директор) має право без довіреності виконувати дії від імені Товариства, приймати рішення щодо питань поточної діяльності Товариства, та без довіреності діяти від імені Товариства.

Пункт 7.2 Статуту ТОВ "Агрофірма "Оршівська" містять лише положення про необхідність попереднього погодження загальними зборами учасників товариства укладення Генеральним директором/іншими членами дирекції, правочинів на суму, що перевищує 5 000 000,00 грн., положень про необхідність схвалення загальними зборами дій виконавчого органу товариства спрямованих на виконання укладених раніше правочинів вказаний пункт Статуту не містить. Таких положень не містять і інші норми Статуту позивача.

Аналогічні правовідносини були предметом розгляду у справі № 5010/238/2012- 16/12, рішення у якій переглядалися Верховним Судом України.

Так, згідно правового висновку, викладеного судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України у постанові від 19.08.2014 у справі № 5010/238/2012-16/12, генеральний директор як виконавчий орган товариства в межах своєї компетенції, визначеної законом і статутом товариства, наділений повноваженнями вчиняти відповідні дії саме від імені товариства, тому укладення договору страхування заставного майна на виконання умов договору іпотеки, підписання актів моніторингу цього майна свідчать про схвалення оспорюваного правочину саме повноважним органом юридичної особи.

Ураховуючи наведене, директор ТОВ "Агрофірма "Оршівська" ОСОБА_5, як виконавчий орган цього товариства в межах своєї компетенції, визначеної законом і Статутом позивача, був наділений повноваженнями вчиняти відповідні дії саме від імені ТОВ "Агрофірма "Оршівська", тому його дії щодо проведення обстеження предмета застави та підписання Акта огляду предмету застави (посівів сільськогосподарських культур) № 1 від 08.09.2016 на виконання умов пунктів 1.8 та 2.2 Договору застави свідчать про схвалення оспорюваного правочину саме повноважним органом юридичної особи позивача.

Таким чином, в силу приписів ст. 241 ЦК та враховуючи, що дії виконавчого органу позивача, як заставодавця, з виконання умов спірного Договору застави, свідчать про подальше схваленим позивачем спірного Договору застави, колегія суддів касаційної інстанції України не вбачає підстав для задоволення позову та визнання спірного правочину недійсним.

Господарські суди попередніх інстанцій наведеного вище не врахували, у зв'язку із чим дійшли помилкових висновків щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Агрофірма "Оршівська".

Виходячи зі змісту статей 4-7, 33, 43 ГПК України (1798-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Відповідно до частини першої статті - 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2017 у справі № 924/336/17 підлягають скасуванню як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права. Зважаючи на повноту встановлення судами обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає за можливе прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агрофірма "Оршівська" за недоведеністю порушення його прав або законних інтересів у справі.

В силу положень частини сьомої статті 49 ГПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За результатами розгляду касаційної скарги МПП фірми "Ерідон" на його користь з ТОВ "Агрофірма "Оршівська" підлягає стягненню сума витрат по сплаті судового збору за перегляд справи у апеляційному та касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10 та - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу малого приватного підприємства фірми "Ерідон" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.06.2017 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.05.2017 у справі № 924/336/17 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Оршівська" у задоволенні позовних вимог.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Оршівська" на користь малого приватного підприємства фірми "Ерідон" 3 680,00 грн. (три тисячі шістсот вісімдесят гривень 00 коп.) витрат по сплаті судового збору за перегляд справи у апеляційному та касаційному порядку.