Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:

Іванової Л.Б. (доповідач), Барицької Т.Л. Гольцової Л.А.

розглянувши касаційну скаргу

ОСОБА_4

на рішення та постанову

Господарського суду Полтавської області від 13.12.2016 Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2017

у справі

№ 917/1626/16 Господарського суду Полтавської області

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"

до

1. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 2. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Данунц"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів

1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_9 2. ОСОБА_4 3. Фізична особа-підприємець ОСОБА_10

про

звільнення приміщення

за участю представників:

позивача: не з'явилися

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: не з'явилися

відповідача-3: не з'явилися

третьої особи-1: не з'явилися

третьої особи-2: не з'явилися

третьої особи-3: не з'явилися

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 13.12.2016 у справі № 917/1626/16 (суддя Киричук О.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 (головуючий суддя Лакіза В.В., судді: Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.), задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", зобов'язано звільнити в примусовому порядку нерухоме майно - будівлю пивного бару та магазину по продажу продовольчих та непродовольчих товарів, загальною площею 665,1 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1, яку займають фізична особа-підприємець ОСОБА_7, фізична особа-підприємець ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю "Данунц"; стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 459,33 грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 459,33 грн. витрат по сплаті судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Данунц" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" 459,33 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, ОСОБА_4 звернулась з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 917/1626/16, прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 9, 12 Закону України "Про іпотеку", зазначаючи про те, що нерухоме майно на момент укладення договору іпотеки вже перебувало в оренді, про що позивач був обізнаний, а також посилається на те, що обов'язковою умовою звільнення приміщення є отримання вимоги іпотекодержателя.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 17.02.2006, посвідченого приватним нотаріусом Комсомольського міського нотаріального округу Коваленко В.В. за № 755, ОСОБА_4 набула право власності на 1/2 частку будівлі пивного бару та магазину по продажу продовольчих та непродовольчих товарів загальною площею 665,1 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

17.06.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 було укладено кредитний договір № 010/08-1064, відповідно до умов якого банком надано ОСОБА_9 кредит у розмірі 279200,00 дол. США зі строком повернення згідно графіка, але не пізніше 08.06.2018 зі сплатою 14,75 % річних.

18.06.2008 між ОСОБА_9, ОСОБА_4 (іпотекодавцями) та Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 010/08-1064, згідно з яким договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з кредитного договору № 010/08-1064 від 17.06.2008, укладеного між іпотекодержателем та боржником, а також додаткових угод до нього, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами якого боржник зобов'язується перед іпотекодержателем повернути кредит у розмірі 500000 дол. США, сплатити за його користування 14,75 % річних в строк до 08.06.2018, сплатити комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору.

Відповідно до пункту 1.2 вказаного договору в іпотеку банку передано нерухоме майно - будівлю пивного бару та магазину по продажу продовольчих та непродовольчих товарів, загальною площею 665,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1

Згідно з пунктом 4.1.4 договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найом, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це від іпотекодержателя. Постановою Верховної Ради України "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" від 19.05.2016 (1377-19) у Полтавській області м. Комсомольськ перейменовано у м. Горішні плавні.

05.12.2013 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 (орендодавець) та ОСОБА_12 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування нежитлове приміщення загальною площею 150 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 17.04.2015 у справі № 534/2536/14-ц за позовом Публічного акціонерного банку "Райффайзен Банк Аваль" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_9, ОСОБА_4, присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_9, ОСОБА_4 на користь банку 288960,50 дол. США.

30.10.2015 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 (орендодавець) та ОСОБА_8 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове користування, нежитлове приміщення загальною площею 317,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі договору безоплатного користування від 01.05.2016 ОСОБА_4 (позикодавець) передала ОСОБА_10 у безоплатне користування приміщення площею 173,80 кв.м, розміщене за адресою: АДРЕСА_1. Приміщення передано для забезпечення його схоронності позичальником та з правом передачі в користування третім особам.

01.05.2016 між ОСОБА_10 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Данунц" укладено договір оренди вищевказаного нежитлового приміщення.

Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Данунц", Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 та Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_8 вимоги про негайне звільнення приміщень у АДРЕСА_1

Невиконання орендарями вказаних вимог стало підставою звернення Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" з позовом про звільнення в примусовому порядку нерухомого майна - будівлі пивного бару та магазину по продажу продовольчих на непродовольчих товарів, загальною площею 665,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1, яку займають Фізична особа -підприємець ОСОБА_7, Фізична особа - підприємець ОСОБА_8, Товариство з обмеженою відповідальністю "Данунц".

Судами попередніх інстанцій, з позицією яких погоджується колегія суддів Вищого господарського суду України, задоволено позовні вимоги позивача.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною третьою статті 9 вказаного Закону передбачено, що іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Згідно з пунктом 4.1.4 договору іпотеки іпотекодавець зобов'язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов'язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найом, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це іпотекодержателя.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, при укладенні договорів оренди ОСОБА_9 та ОСОБА_4 не отримано згоди AT "Райффайзен Банк Аваль" на укладення договорів оренди.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи, що договори оренди нежитлового приміщення від 05.12.2013, від 30.10.2015, від 01.05.2016 укладені без згоди іпотекодержателя, суди попередніх інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку про нікчемність вказаних договорів в силу частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку".

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Норми статті 20 Господарського кодексу України, статті 16 Цивільного кодексу України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, припинення дії, яка порушує право та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Виходячи з того, що іпотечне майно передане в оренду без будь-якої правової підстави та всупереч волі іпотекодержателя, а перебування відповідачів у приміщенні, що передано в іпотеку, порушує права банку як іпотекодержателя та є перешкодою для виконання рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 17.04.2015 у справі № 534/2536/14-ц, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції лише перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Оцінка та перевірка обставин справи і доказів не віднесена до повноважень касаційної інстанції.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції в порядку ст. 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Викладені у касаційній скарзі доводи скаржника обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та доведення інших обставин, ніж ті, що були встановлені судами попередніх інстанцій, в той час як згідно з вимогами ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 13.03.2017 у справі № 3-1629гс16.

Колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються посилання скаржника на обізнаність позивача при укладенні іпотечного договору про перебування майна в оренді, оскільки вказане не звільняє іпотекодавців від обов'язку отримання письмової попередньої згоди іпотекодержателя при укладенні договорів оренди від 05.12.2013, від 30.10.2015 та від 01.05.2016.

З огляду на встановлені судами обставини справи та з урахуванням наведених приписів процесуального закону, касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні суду першої інстанції та постанові суду апеляційної інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для її зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 13.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 у справі № 917/1626/16 залишити без змін.