Комунальне підприємство "Водоканал" (позивач) звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Запорізького національного технічного університету (відповідач) додаткової плати за скид позадоговірних об'ємів стічних вод у систему каналізації в розмірі 38 018,99 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.11.2016 (суддя Науменко А.О.) позовні вимоги було задоволено частково - стягнуто з Запорізького національного технічного університету на користь Комунального підприємства "Водоканал" суму додаткової плати за скид позадоговірних об'ємів стічних вод у систему каналізації в розмірі 6663,95 грн. з мотивів доведеності матеріалами справи факту перевищення Відповідачем договірних об'ємів скиду стоків за договором № 616к від 18.03.2013 р.

В свою чергу, частковість задоволення позовних вимог була обумовлена застосуванням судом за заявою Відповідача строку позовної давності, пропущеного позивачем щодо стягнення заборгованості за актами № 616К/4 від 21.03.2013 р., № 616к-1 від 22.03.2013 р., № 616к-2 від 22.03.2013 р.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2017 (судді: Попков Д.О., Марченко О.А., Радіонова О.О.) рішення Господарського суду Запорізької області від 23.11.2016 залишено без змін.

Позивач не погодився з судовими рішеннями та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати в частині відмови в позові з підстав неправильного застосування норм матеріального права, в частині вимог про стягнення 31355,04 грн прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник вважає, що судами неправильно застосовано норми ст.ст. 257, 261 ЦК України та помилково визначили початок перебігу позовної давності з березня 2013, та доводить, що позовна давність щодо стягнення спірної суми починає свій перебіг з 26.12.2015, тому клопотання відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягало.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.07.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Бакуліної С.В., Ходаківська І.П. касаційна скарга комунального підприємства "Водоканал" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 10.08.2017.

Учасників судового процесу відповідно до статті - 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.03.2013 між Комунальним підприємством "Водоканал" (Водоканал) та Запорізьким національним технічним університетом (Абонент) було укладено договір № 616к на закупівлю послуг за державні кошти (Договір), відповідно до умов п.п.1.1.,1.2. якого, Водоканал зобов'язується у 2013 році надати Абоненту послуги каналізаційні (код за ДК 016:2010 - 37,00,1). Об'єм: 111796,021 куб.м.

В п.5.1. укладеного договору сторони узгодили строк (термін) надання послуг, який становить березень-грудень 2013 р.

З матеріалів справи встановлено, що за наслідками проведеного дослідження дотримання Відповідачем договірних лімітів обсягу скиду стічних вод у системи каналізації, Позивачем було складено акти-рахунки: № 616к/4 від 21.03.2013 р., № 616к від 22.03.2013 р., № 616к/4 від 19.09.2013 р., № 616 від 23.09.2013 р.(а.с.а.с.23-29), в яких зазначено, що об'єм скинутих Запорізьким національним технічним університетом стічних вод становить:

- у березні 2013 р. у системи каналізації всього склав 11068,67 м.куб., що перевищує ліміт, передбачений договором № 616к на 2419,39 м.куб.;

- у вересні 2013 р. об'єм скинутих вод склав 11588,59 м.куб., що перевищує ліміт на 397,800 м.куб.

17.11.2015 р. Позивачем було складено акт за фактом виявленого порушення за скид позадоговірних об'ємів.

Відповідачем до матеріалів справи також були залучені платіжні доручення, якими було сплачено акти-рахунки за надані послуги водовідведення за березень, серпень 2013 р. в повному обсязі за звичайним тарифом.

19.11.2015 р. на адресу Відповідача було направлено розрахунок додаткової плати за скид понаддоговірних об'ємів, рахунок на сплату суми в розмірі 38018,99 грн. та лист за вих. № 11621 з вимогою сплатити зазначену в рахунку суму в місячний термін з дати його отримання.

Враховуючи, що означена сума заборгованості наразі Відповідачем сплачена не була, Комунальне підприємство "Водоканал" звернулось з позовом до суду про стягнення додаткової плати за скид позадоговірних об'ємів стічних вод у систему каналізації в розмірі 38018,99 грн. за договором № 616к від 18.03.2013 р.

Між тим, встановивши доведеність факту перевищення Відповідачем позадоговірних об'ємів скидів у каналізацію у березні та вересні 2013 р., суд застосував за заявою Відповідача загальний строк позовної давності, відмовивши у задоволені вимог про стягнення з Відповідача додаткової плати за скид понаддоговірних об'ємів стоків за березень 2013 р. в сумі 31355,04 грн, що оспорюється у даному провадженні позивачем.

В іншій частині рішення та постанову у справі позивачем не оспорюються.

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права у спірних правовідносинах, касаційна інстанція керується наступними мотивами.

Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, відповідно до наведених норм позовна давність це строк для захисту особою свого суб'єктивного матеріального права, якщо воно порушено.

Згідно з нормами ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від цього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 ЦК України, згідно яких початком перебігу строку є день, коли особа могла довідатися про порушення свого права.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа могла дізнатися про це порушення) моменти.

Визнаючи початок перебігу позовної давності для вимог в сумі 31355,04 грн з березня 2013 року слід дійти висновку, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно визначив, що позовна давність почала перебіг після того, як позивач був обізнаний про перевищення обсягу скинутих стічних вод при складанні та підписанні актів-рахунків № 616К/4 від 21.03.2013 р., № 616к-1-, № 616к-2- від 22.03.2013 р..

Позов у даній справі, в частині актів-рахунків № 616К/4 від 21.03.2013 р., № 616к-1, № 616к-2- від 22.03.2013 р., пред'явлено до суду - 08.09.2016 р.

Таким чином, вимоги по стягненню суми заборгованості, нарахованої за перевищення договірних об'ємів стоків за березень 2013 р. в сумі 31355,04 грн правомірно не задоволені у зв'язку зі спливом загального строку позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем у відзиві (вих.№ 34-115/3014 від 07.10.2016 р.).

Відповідно до ст. - 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника щодо помилковості визначення судом початку перебігу строку позовної давності слід відхилити, оскільки ґрунтуються на суб'єктивному припущені про момент обізнаності скаржника з фактом порушення свого права, який слід пов'язувати не з суб'єктивним формуванням рахунку від 17.11.2015, як помилково вважає скаржник, а із об'єктивною можливістю позивача бути обізнаним з обставинами, з настанням яких у нього виникало право вимоги; позивач міг знати про порушення його права, що пов'язано з фактом визначення об'ємів скинутих стічних вод, які встановлені у актах-рахунках № 616К/4 від 21.03.2013 р., № 616к-1, № 616к-2- від 22.03.2013 р..

Відповідно до п. 1 ст. - 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Враховуючи наведене, підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 108, - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-10, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2017 залишити без задоволення.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.01.2017 у справі № 908/2368/16 Господарського суду Запорізької області залишити без зміни.