розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року та рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2016 року у справі № 916/2575/16 за позовом Одеського обласного комунального підприємства "Видавництво "Чорномор'я" до Одеської митниці Державної фіскальної служби України, треті особи: Управління обласної ради з майнових відносин, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про стягнення заборгованості,

У вересні 2016 року позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 55 019,44 грн., пені в сумі 13 925,50 грн. та 3% річних в сумі 2 010,73 грн. у зв'язку з порушенням зобов'язання із внесення орендних за період з січня по вересень 2015 року на підставі договору оренди майна від 21.05.2014 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.11.2016 року (суддя Гуляк Г.І.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 55 019,44 грн., пеню в сумі 13 925,50 грн. та 3% річних в сумі 2 010,73 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року (судді: Ярош А.І., Лисенко В.А., Принцевська Н.М.) зазначене рішення суду першої інстанції змінено в частині стягнення пені та викладено резолютивну частину в іншій редакції, за якою стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 55 019,44 грн., пеню в сумі 13 107,35 грн. та 3% річних в сумі 2 010,73 грн., а в решті позову відмовлено. В решті судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Відзиви на касаційну скаргу від третіх осіб до суду не надходили.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що 21.10.2014 року між ООКП "Видавництво "Чорномор'я" (орендодавець) та Південною митницею Міндоходів (орендар, правонаступником якого є відповідач), було укладено договір оренди майна, відповідно до якого передано у користування нежитлове приміщення третього поверху виробничого корпусу літ. В № 3-144, загальною площею 109,6 кв. м, що розташовані за адресою: м. Одеса, пл. Бориса Дерев'янка, 1, з метою розміщення складу.

За п. 2.2 договору орендоване майно залишається об'єктом спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада (власник).

Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата перераховується орендодавцю щомісячно не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним, та визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої КМУ, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - грудень 2013 року - 3317,65 грн. Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції на наступний місяць.

Згідно з п. 3.3. договору орендна плата сплачена несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачується орендодавцеві з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Пунктом 3.7 договору передбачено, що загальна сума договору без ПДВ складає - 52392, 05 грн., в т.ч. орендна плата 44451,77 грн., відшкодування: податок на землю - 3235,44 грн., експлуатаційні витрати 4392,72 грн., водопостачання - 102 грн., електропостачання - 18 грн., вивіз сміття - 120 грн., стоки - 72.12 грн.

За п. 9.4 договору дія договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі майна, що орендується; достроково за згодою сторін або за рішенням суду; банкрутства орендаря; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 9.5 договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем не пізніше трьох робочих днів.

Пунктом 9.6 договору узгоджено, що зміни, доповнення або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін.

У п. 9.7 договору визначено, що зміни та доповнення до договору підлягають оформленню відповідно до додаткової угоди за підписом сторін і повинні бути погоджені власником майна. Одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

01 грудня 2014 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору від 21.10.2014 року № 525 "Договір оренди майна", відповідно до якої п. 3.7 договору викладено у наступній редакції:

Загальна сума Договору з ПДВ складає 59 223,36 грн., в т.ч. орендна плата - 50 342,12 грн., відшкодування: податок на землю - 3235,44 грн., експлуатаційні витрати - 5271, 26 грн., водопостачання 122,40 грн., електропостачання - 21,60 грн., вивіз сміття 144 грн., стоки 86,54 грн.

29 квітня 2015 року між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до договору оренди майна від 21.10.2014 року № 525, згідно з якою продовжено строк дії договору до 31.05.2015 року та доповнено пунктом 3.8., в якому зазначено, що у разі затримки бюджетного фінансування розрахунки за договором здійснюються протягом п'яти банківських днів з дати отримання орендарем бюджетного призначення на фінансування відповідних послуг на свій реєстраційний рахунок.

Пункт 9.1 договору викладено у редакції, за якою договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, та у частині користування орендарем майном діє до 31.05.2015 року включно, а у частині виконання сторонами інших зобов'язань, які виникли між ними протягом строку його дії, зокрема, з оплати орендарем орендної плати та інших передбачених договором платежів - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

При цьому сторони домовилися, що умови договору застосовуються до відносин, які виникли між ними до його укладання з 01.01.2014 року.

Всі інші умови договору залишаються без змін та вважаються дійсними і сторони підтверджують за ними свої зобов'язання.

Листом від 28.04.2015 року № 205 позивач звернувся до відповідача з проханням якнайшвидше зареєструвати додаткову угоду № 2 у казначействі та повідомити дату реєстрації.

У відповіді на вказаний лист відповідач зазначає, що у додатковій угоді не визначено суму орендної плати, тому підстав для реєстрації бюджетного зобов'язання, а також проведення оплати орендної плати, немає.

ООКП "Видавництво "Чорномор'я" 27.05.2015 року направляло проект додаткової угоди № 3 до договору від 21.10.14 № 525 з кошторисом у 2015 році, однак її не було погоджено та підписано відповідачем.

У матеріалах справи міститься лист від 20.05.2015 року, в якому Одеська митниця ДФС повідомляє позивача про припинення договірних відносин між сторонами з 01.06.2015 року у зв'язку з закінченням строку дії договору оренди в частині користування майном.

Відповідно до акту приймання-передачі нежитлового приміщення, 16.10.2015 року Одеська митниця ДФС звільнила та передала орендоване приміщення ООКП "Видавництво "Чорномор'я", а останній - прийняв зазначене приміщення.

27.11.2015 року на адресу відповідача було направлено претензію з проханням добровільного виконання обов'язку з оплати заборгованості у розмірі 55019, 47 грн.

Не отримавши відповіді на надіслану претензію, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Предметом даного судового розгляду є вимоги орендодавця до орендаря про стягнення заборгованості, пені та 3% річних у зв'язку з порушенням зобов'язання із внесення орендної плати на підставі договору.

Висновок суду першої інстанції про задоволення позову про стягнення заборгованості, пені та 3% річних обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем зобов'язання, що виникло на підставі договору.

Суд апеляційної інстанції змінюючи рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені виходив з власного розрахунку її розміру, з урахуванням періодів, заявлених позивачем.

За вимогами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

У відповідності до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 795 ЦК України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Разом з тим, відносини у сфері оренди державного та комунального майна врегульовано нормами спеціального законодавства - Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічна умова міститься у п. 9.4 договору оренди, якою визначено, що дія договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

У відповідності до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже, правовою підставою для нарахування орендної плати є відповідний чинний договір оренди.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Додатковою угодою № 2 до договору оренди майна продовжено строк дії договору до 31.05.2015 року.

Однак, місцевий господарський суд взагалі не дослідив питання чинності спірного договору, а суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про правомірність нарахування орендної плати з 31.05.2015 року по 16.10.2015 року (до моменту звільнення орендованого приміщення за актом приймання-передачі), не навів такому висновку правового обгрунтування.

При цьому, судами обох інстанцій не було встановлено правового режиму спірного майна та не з'ясовано, які норми матеріального права підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а звідси - дійсних прав та обов'язків сторін щодо предмету спору.

Таким чином, не встановивши моменту припинення договору оренди, з урахуванням норм законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та умов укладеного між сторонами договору, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача орендної плати та додаткових нарахувань.

Відтак, висновки судів попередніх інстанцій не грунтуються на матеріалах справи й вимогах закону, є передчасними та зробленими в порушення ст. 43 ГПК України без дослідження всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, оскаржені судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2017 року та рішення господарського суду Одеської області від 14.11.2016 року скасувати, і справу № 916/2575/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.