Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Барицької Т.Л.,

суддів:

Губенко Н.М.,

Картере В.І.,

розглянувши касаційну скаргу

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" Кошути Дмитра Євгеновича

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017

у справі

№ 910/22332/16 господарського суду міста Києва

за позовом

Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора"; 2. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" Кошути Дмитра Євгеновича

про

визнання іпотечного договору та договору про внесення змін недійсним

в судовому засіданні взяли участь представники: - ФОП ОСОБА_5 особисто, - ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора" Дранченко В.М., - ПАТ "КБ "Експобанк" повідомлений, але не з 'явився,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (надалі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора" (надалі - відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Кашути Д.Є. (надалі - відповідач-2) про визнання недійсним іпотечного договору від 09.08.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вертебною Л.О., за реєстровим № 3268, та договору про внесення змін від 29.04.2008 до іпотечного договору від 09.08.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В., за реєстровим № 2021, які укладено між відповідачами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 у справі № 910/22332/16 (суддя Чинчин О.В.) позов задоволено частково; визнано недійсним іпотечний договір від 09.08.2007, укладений між ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора" та ПАТ "Комерційний банк "Експобанк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вертебною Л.О. за реєстровим № 3268, в частині передачі в іпотеку майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме нежитлового приміщення АДРЕСА_1 та було придбано ФОП ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав нежитлового приміщення АДРЕСА_1 № 05/09-02-2010 від 09.02.2010; в іншій частині позову - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/22332/16 (головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді: Чорна Л.В., Суховий В.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано повністю, в задоволенні позовних вимог відмовлено; прийнято нове рішення, яким визнано недійсним іпотечний договір від 09.08.2007, укладений між ТОВ "Експобанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора" (іпотекодавець), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вертебною Л.О., за реєстровим № 3268; визнано недійсним договір про внесення змін від 29.04.2008 до іпотечного договору від 09.08.2007, укладений між ВАТ "Комерційний банк "Експобанк" та ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В., за реєстровим № 2021.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Експобанк" Кошута Д.Є., не погоджуючись із прийнятою у даній справі постановою, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати повністю, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 28.07.2017 у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/22332/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2017 у справі № 910/22332/16 визначено наступний склад колегії суддів: Барицька Т.Л. - головуючий, Губенко Н.М., Картере В.І.

Від позивача надійшли відзив на касаційну скаргу та доповнення до відзиву, у яких просить постанову суду апеляційної скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачем-1 подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду про визнання недійсним іпотечного договору та договору про внесення змін до нього залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, перевіривши повноту їх встановлення та правильність юридичної оцінки судами попередніх інстанцій, дотримання ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 09.08.2007 між відповідачем-1 (іпотекодавець) та відповідачем-2 (іпотекодержатель), укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вертебною Л.О., за реєстровим № 3268, відповідно до якого забезпечується іпотекою виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором кредиту. За умовами кредиту іпотекодавець, зокрема, зобов'язаний повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 600 000 дол. США до 08 серпня 2008 року, сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі, що встановлений договором кредиту, неустойку у розмірі та у випадках, передбачених договором кредиту та цим договором, а також інші витрати на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги.

За змістом п. 1.2 іпотечного договору для забезпечення своїх зобов'язань за договором кредиту іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку наступне майно: майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме нежитлове приміщення магазин з офісними приміщеннями (торгово-офісний центр та виставковий центр), загальною площею 3183,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належність яких іпотекодавцеві підтверджується інвестиційним договором, рішенням Білоцерківської міської ради Київської області № 72 від 27.02.2007 "Про надання дозволів на будівництво підприємствам, організаціям і громадянам міста", дозволом на виконання будівельних робіт № 26/07 від 26.03.2007, договором оренди землі від 10.11.2005 року. Право власності на вищевказане нежитлове приміщення виникне у іпотекодавця з моменту завершення будівництва будівлі, прийняття її до експлуатації та державної реєстрації права власності у встановленому законодавством порядку. Після закінчення будівництва збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов даного договору.

В подальшому 29.04.2008 між відповідачами було укладено договір про внесення змін до іпотечного договору від 09.08.2007, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В., за реєстровим № 2021, яким пункт 1.2.1 іпотечного договору викладено в новій редакції, відповідно до якої для забезпечення своїх зобов'язань за договором кредиту іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку наступне майно - майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено (торгово-офісний центр та виставковий центр) за адресою АДРЕСА_1, а саме: нежитлове приміщення № 3, площею 130,5 кв.м на першому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення № 4, площею 158,9 кв.м на першому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення № 5, площею 132,76 кв.м на першому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення та (або ) коридор № 1-2-6-7, загальною площею 48,2 кв.м на першому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення та (або ) коридор № 3-4-5, загальною площею 47,9 кв.м на третьому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення № 6, площею 4,9 кв.м на третьому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення № 7, площею 4,5 кв.м на третьому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення та (або ) коридор № 8-9, загальною площею 13 кв.м на третьому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення № 10, площею 62,5 кв.м на третьому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення і № 12, площею 16,2 кв.м на третьому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення № 13, площею 28,3 кв.м на третьому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення № 14, площею 62,1 кв.м на третьому поверсі магазину з офісними; нежитлове приміщення № 16, площею 39,8 кв.м на третьому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення № 17, площею 39,1 кв.м на третьому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення № 18, площею 32,8 кв.м на третьому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення № 19, площею 34,5 кв.м. на третьому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення № 20, площею 23,2 кв.м на третьому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення № 21, площею 59,5 кв.м на третьому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення № 23, площею 18,9 кв.м на третьому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення № 24, площею 6,75 кв.м на третьому поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення № 7, площею 142,5 кв.м на мансардному поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення № 9, площею 75,9 кв.м на мансардному поверсі магазину з офісними приміщеннями; нежитлове приміщення № 8, площею 142,5 кв.м на мансардному поверсі магазину з офісними приміщеннями, належність яких іпотекодавцеві підтверджується інвестиційним договором, рішенням Білоцерківської міської ради Київської області № 72 від 27.02.2007 "Про надання дозволів на будівництво підприємствам, організаціям і громадянам міста", дозволом на І виконання будівельних робіт № 26/07 від 26.03.2007, договором оренди землі від 10.11.2005 року та додатком № 1 до договору № 01 від 11.07.2006 "Про інвестування будівництва магазину з офісними приміщеннями у м. Біла Церква Київської області". Загальна площа вищевказаних нежитлових приміщень становить 1325,21 кв.м.

09.02.2010 між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір № 05/09-02-2010 купівлі-продажу майнових прав нежитлового приміщення АДРЕСА_1, відповідно до умов якого відповідач-1 передає у власність позивача, а останній приймає майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме на окреме нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

Судами встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу позивач сплатив продавцю 24 500,00 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру. Крім того, відповідач-1 передав, а позивач прийняв у власність нежитлове приміщення АДРЕСА_1, що підтверджується актом передавання-приймання нежитлового приміщення від 25.07.2011.

ОСОБА_5 звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про державну реєстрацію прав на нежитлове приміщення, що розташоване у АДРЕСА_1, приміщення 3.

Розглянувши вказану заяву, 17.12.2015 державний реєстратор прав на нерухоме майно Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 27190201, яку подав ОСОБА_5 для проведення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення, що розташоване у АДРЕСА_1, приміщення 3, у зв'язку з наявністю запису про обтяження нерухомого майна ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора", а саме - арешт нерухомого майна за № 11696932.

Постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції в м. Києві від 25.03.2016 знято арешт зі всього нерухомого майна боржника ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Опора".

Листом № 26948/0/11-16 від 25.11.2016 Головне територіальне управління юстиції у м. Києві повідомило позивача, що реєстраційна справа за заявою від 07.02.2014 до Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не передавалась, ініційовано службове розслідування відносно встановлення можливого місця знаходження реєстраційної справи.

Звертаючись з даним позовом, позивач посилався на те, що оспорюваним договором іпотеки та договором про внесення змін до нього порушуються права позивача, оскільки вказаним договором всупереч вимог закону було передано в іпотеку майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, в той час як майнові права на вказане приміщення належать позивачу на підставі договору купівлі-продажу № 05/09-02-2010 від 09.02.2010. При цьому, позивач вказує, що наведене перешкоджає йому зареєструвати речове право на набуття права власності на відповідне нежитлове приміщення.

Визнаючи недійсним іпотечний договір від 09.08.2007 лише в частині передачі в іпотеку майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме нежитлового приміщення АДРЕСА_1, та було придбано ФОП ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав № 05/09-02-2010 від 09.02.2010, місцевий господарський суд виходив з того, що іпотечний договір у вказаній частині порушує права позивача.

Водночас, суд апеляційної інстанції, встановивши, відсутність доказів обтяження приміщення, майнові права на яке належить саме позивачу, дійшов протилежного висновку про те, що оспорювані договори не порушують права позивача, а тому відмовив у позові. Поряд з тим, суд апеляційної інстанції все ж визнав недійсним іпотечний договір від 09.08.2007 та договір про внесення змін до нього від 29.04.2008, керуючись положеннями ст. 83 ГПК України, зазначивши про те, що оспорювані договори укладені з порушенням вимог ст. 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент їх укладення ).

Вищий господарський суд України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції лише в частині відмови позивачу у позові, а в іншій частині вважає висновок суду безпідставним, враховуючи наступне.

За змістом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

У п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 (v0009700-09) роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 (v0011600-13) зазначено, що якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК України. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Вирішуючи поданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Таким чином, обов'язком позивача відповідно до ст. 33 ГПК України є доведення в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів договорами, про визнання недійсними яких подано позов.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у даній справі не є стороною оспорюваних правочинів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у Державному реєстрі іпотек міститься запис за реєстраційним номером обтяження № 5457544 (іпотека), який зареєстровано 09.08.2007, зокрема, на майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, а саме: на нежитлове приміщення АДРЕСА_1.

В той час, як позивачу належать майнові права за договором купівлі-продажу на окреме нежитлове приміщення АДРЕСА_1 саме на цокольному (підвальному) поверсі, а не на першому поверсі.

Таким чином, позивачем не доведено, що в Державному реєстрі іпотеки наявне обтяження на підставі оспорюваних правочинів на належне йому окреме нежитлове приміщення АДРЕСА_1 саме на цокольному (підвальному) поверсі, майнові права на яке придбав позивач у відповідача-1 за договором купівлі-продажу.

Оскільки, позивачем не доведено порушення його прав опорюваними правочинами, висновок суду апеляційної інстанції про відмову позивачу у позові є правомірним та обґрунтованим.

Поряд з тим, Вищий господарський суд України вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ст. 83 ГПК України, з огляду на таке.

Так, апеляційний господарський суд визнав недійсними іпотечний договір від 09.08.2007 та договір про внесення змін до нього від 29.04.2008, куруючись ст. 83 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

У п. 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" № 11 від 29.05.2013 (v0011600-13) роз'яснено, що якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України).

Поряд з тим, апеляційним судом не було враховано, що іпотечний договір від 09.08.2007 та договір про внесення змін до нього від 29.04.2008 не пов'язані з предметом спору.

Так, необхідно розрізняти поняття "предмет позову" та "предмет спору".

Предметом позову - є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, в той час як предметом спору є об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір, права та законні інтереси, з метою поновлення яких позивач звертається до суду.

Таким чином предметом даного позову є вимога позивача до відповідача про визнання недійсними договору іпотеки та договору про внесення змін до нього, в той час як предметом спору, тобто тим заради чого позивач звернувся з даним позовом, є саме майнові права позивача на нерухоме майно.

Оскільки апеляційним судом встановлено, що оспорюваними договорами не порушено майнові права позивача на нерухоме майно, то дані договори слід визнати такими, що не пов'язані з предметом спору.

Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції безпідставно керувався ст. 83 ГПК України, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 в частині визнання недійсними договорів підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 111-5 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" Кошути Дмитра Євгеновича задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/22332/16 скасувати в частині прийняття рішення щодо визнання недійсними іпотечного договору від 09.08.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вертебною Л.О., за реєстровим № 3268 та договору про внесення змін від 29.04.2008 до іпотечного договору від 09.08.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бєлломі О.В., за реєстровим № 2021.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 у справі № 910/22332/16 залишити без змін.