розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства "Воловецьке лісове господарство" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року у справі № 907/236/16 за позовом державного підприємства "Воловецьке лісове господарство" до приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

У квітні 2016 року державне підприємство "Воловецьке лісове господарство" звернулось до господарського суду Закарпатської області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з товарно-транспортних накладних відповідач отримав протягом квітня-вересня 2012 року лісопродукцію загальною кількістю 234,10 м. куб. на загальну суму 103623,85 грн., за яку частково розрахувався на суму 60000 грн., крім того, в рахунок оплати купленого товару, позивачем було зараховано кредиторську заборгованість на суму 7514,05 грн., у зв'язку з чим борг склав 36109,80 грн.

З огляду на факт прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач також просить стягнути з відповідача 3 % річних на суму 190,74 грн. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач позовні вимоги не визнав та одночасно просив суд застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності (а.с. 47-48).

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.10.2016 року рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи рішенням господарського суду Закарпатської області від 24.01.2017 року (суддя Васьковський О.В.) в задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року (судді: Галушко Н.А, Данко Л.С., Желік М.Б.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судами першої та апеляційної інстанції порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними судові рішення скасувати, і прийняти нове рішення у справі, яким позов задовольнити.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що спірні правовідносини між сторонами спору виникли у зв'язку з відвантаженням відповідачу згідно з товарно-транспортними накладними протягом квітня-вересня 2012 року лісопродукції в кількості 234,10 м.куб. на загальну суму 103623,85 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 14.01.2016 року № 38 про оплату вартості отриманого товару, однак відповідач на вимогу позивача не здійснив оплати заборгованості за поставлену йому лісопродукцію. З цих підстав позивач вважає, що позовна давність, про застосування якої просить відповідач, не сплила.

Предметом судового розгляду у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості за поставлену відповідачу згідно з товарно-транспортними накладними протягом квітня-вересня 2012 року лісопродукцію у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати за одержану лісопродукцію після пред'явлення вимоги про таку оплату.

Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача простроченої заборгованості в розмірі 36300,54 грн., в т.ч. 36109,80 грн. - основного боргу та 190,74 грн. - 3% річних за поставлену на підставі товарно-транспортних накладних лісопродукцію, проте наявність встановленого судом факту звернення позивача за захистом свого цивільного права за межами строку позовної давності є підставою для відмови у позові.

Сторонами не подано жодних доказів, що підтвердили б наявності між сторонами укладеного договору № 6/88 від 20.03.2012 року, посилання на який міститься у товарно-транспортній накладній № 084833 від 26.04.2012 року.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з приписами ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, обов'язок покупця оплатити товар за обумовленою ціною передбачено ст.ст. 691, 692 ЦК України, правовий аналіз яких вказує на право продавця вимагати від покупця оплати переданого та прийнятого відповідачем товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати.

Позивачем надано суду докази передачі лісопродукції відповідачу, а саме товарно-транспортні накладні, за якими здійснювався відпуск лісопродукції, у зв'язку з чим обов'язок щодо оплати у відповідача виникає після їх прийняття, що відповідає приписам ст. 692 ЦК України.

Згідно з ч. 1, абз. 1 ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Дати передачі від позивача до відповідача лісопродукції, які зазначені у товарно-транспортних накладних (квітень-вересень 2012 року) свідчать про те, що з моменту виникнення обов'язку у відповідача з оплати отриманої лісопродукції, до моменту звернення до господарського суду з позовом (13.04.2016 року), загальний строк позовної давності згідно з останньою товарно-транспортною накладною від 12.09.2012 року сплив 13.09.2015 року.

За вимогами ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, висновок судів обох інстанцій про відмову в позові за спливом позовної давності обгрунтований матеріалами справи та вимогами закону.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду попередніх інстанцій.

За таких обставин, оскаржена постанова апеляційного господарського суду є законною й обґрунтованою, і тому підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу державного підприємства "Воловецьке лісове господарство" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 року - без змін.