У провадженні господарського суду Кіровоградської області знаходиться справа № 5013/2314/11 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Шанс" (далі - ТОВ "ВКФ "Шанс", боржник).

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2014 у даній справі (суддя Деревінська Л.В.) відмовлено в задоволенні клопотання від 11.04.2014 за підписом "Директор ТОВ "ВКФ "Шанс" Є.Л. Дерев'янко", про припинення повноважень розпорядника майна арбітражного керуючого Гринівського С.М. в частині виконання ним обов'язків керівника ТОВ "ВКФ "Шанс".

Затверджено мирову угоду, укладену 25.03.2014 між боржником - ТОВ "ВКФ "Шанс" та комітетом кредиторів. Повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Гринівського С.М. припинено з 24.04.2014. Визнано вважати припиненою дію мораторію на задоволення вимог кредиторів; скасовано заборони ТОВ "ВКФ "Шанс" і всім його органам управління щодо відчуження у будь - який спосіб належних йому на праві власності та закріплених за ним на праві повного господарського відання основних засобів (фондів) та вчинення дій щодо ліквідації та реорганізації юридичної особи боржника, введені ухвалою господарського суду від 24.11.2011 про порушення провадження у справі.

Провадження у справі припинено.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_4 звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив ухвалу господарського суду скасувати, в частині затвердження мирової угоди,поновити провадження у справі про банкрутство, направити справу для нового розгляду до господарського суду Кіровоградської області.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 у справі № 5013/2314/11 (колегія суддів: Кузнецов В.О. - головуючий, Чус О.В., Кощеєв І.М.) апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2014 припинено.

Не погоджуючись із вказаними ухвалами судів попередніх інстанцій, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 скасувати; постановити нове рішення, яким ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 24.04.2014 в частині затвердження мирової угоди від 25.03.2014, укладеної між боржником ТОВ "ВКФ "Шанс" та комітетом кредиторів скасувати; поновити провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "ВКФ "Шанс" з направленням її до місцевого господарського суду на новий розгляд.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_4 посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 91, 101 ГПК України.

07.08.2017 Державною іпотечною установою надано відзив на касаційну скаргу, у якому останній заперечує проти її задоволення зазначивши про те, що ОСОБА_4 не надано суду жодних доказів, щодо порушення його законних прав та інтересів, окрім посилань на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.07.2014, яке було скасоване ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 31.05.2017, відтак не може звертатись до суду за захистом своїх прав, оскільки не набув статусу учасника провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВКФ "Шанс".

Переглянувши у касаційному порядку винесену судом апеляційної інстанції ухвалу, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Пункт 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ст. 91 ГПК України визначає осіб, що мають право апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, якими є, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Згідно з ч. 6 ст. 106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон про банкрутство).

Положеннями ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регламентовано, що учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника. Тільки після цього така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду про припинення апеляційного провадження від 11.04.2017 мотивована тим, що матеріали справи не містять, а заявником апеляційної скарги не надано доказів набуття ним статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_4, як на підставу порушення його прав та охоронюваних законом інтересів в апеляційній скарзі посилався на заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.07.2014 у справі № 398/1999/14-ц, яким визнано за ним право власності на об'єкт інвестування відповідно до договору про інвестування в будівництво житла № 06-11/10 від 06.11.2010, укладеного між ним та ТОВ "Комжитлобуд" у вигляді квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на об'єкт інвестування відповідно до договору про інвестування в будівництво житла № 06-11/10-Н від 06.11.2010, укладеного між ним і ТОВ "Комжитлобуд" у вигляді нежитлового приміщення АДРЕСА_2.

Крім цього, апеляційний суд з матеріалів справи встановив, що зазначене вище заочне рішення прийняте після винесення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали від 24.04.2014 про затвердження мирової угоди, проте скаржником не надано доказів порушення цією ухвалою його прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 33 та ч. 2 ст. 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що вказані в заочному рішенні Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.07.2014 у справі № 398/1999/14-ц обставини, не могли бути враховані місцевим господарським судом під час винесення ухвали місцевим господарським судом від 24.04.2014 про затвердження мирової угоди, як такі, що існували на відповідний час.

Відповідно до п.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року № 7 (v0007600-11) "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ", з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку, роз'яснено, що, у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України (1798-12) підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1) ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 про припинення апеляційного провадження на підставі п.1.ч.1 ст. 80 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин що мають значення для справи, відповідає нормам процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим, правові підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.