Рішенням господарського суду Харківської області від 28.12.2016 (суддя Лаврова Л.С.) у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (далі - Банк, ПАТ "Брокбізнесбанк") до Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (далі - Управління, Управління ДСО при ГУМВС України в Харківській області, позичальник) про визнання Банку кредитором Управління на суму грошових коштів у загальному розмірі 3021287,67 грн. та зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" у вказаному розмірі відмовлено повністю. Припинено провадження у справі за зустрічним позовом в частині визнання недійсними укладених між Управлінням та Банком договору застави від 12.02.2013 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-2, договору застави від 05.12.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 та додаткових угод від 27.12.2011 № 1 і від 29.03.2012 № 2 до нього. В іншій частині зустрічний позов задоволено. Визнано припиненими (припинено) правовідносини між Управлінням ДСО при ГУМВС України в Харківській області та ПАТ "Брокбізнесбанк" по кредитному договору про закупівлю послуг за державні кошти від 04.11.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у встановленому Законом України від 18.11.2003 № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) порядку подати до держателя або реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження рухомого майна Управління ДСО при ГУМВС України в Харківській області (автомобілів марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5MT2 GL, рік випуску 2011, держномер 211330, св.-во про держреєстацію САК279044 видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5MT2 GL, рік випуску 2011, держномер 211331, св.-во про держреєстацію САК279045 видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5MT2 GL, рік випуску 2011, держномер 211328, св.-во про держреєстацію САК279043 видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5MT2 GL, рік випуску 2011, держномер 211325, св.-во про держреєстацію САК279042 видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5MT2 GL, рік випуску 2011, держномер 211700, св.-во про держреєстацію САК279039 видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5MT2 GL, рік випуску 2011, держномер 210770, св.-во про держреєстацію САК279041 видане 03.12.2011; марки HYUNDAI H 1, рік випуску 2011, держномер 211329, св.-во про держреєстацію САК279040 видане 03.12.2011; ЗАЗ TF48YP, рік випуску 2011, держномер 211327, св.-во про держреєстацію САК279046 видане 03.12.2011; ЗАЗ TF48YP, рік випуску 2011, держномер 211326, св.-во про держреєстацію САК279047 видане 03.12.2011; ЗАЗ TF48YP, рік випуску 2011, держномер 211321, св.-во про держреєстацію САК279050 видане 03.12.2011; ЗАЗ TF48YP, рік випуску 2011, держномер 211322, св.-во про держреєстацію САК279049 видане 03.12.2011; ЗАЗ TF48YP, рік випуску 2011, держномер 211323, св.-во про держреєстацію САК279052 видане 03.12.2011; ЗАЗ TF48YP, рік випуску 2011, держномер 211324, св.-во про держреєстацію САК279048 видане 03.12.2011; ЗАЗ TF48YP, рік випуску 2011, держномер 211332, св.-во про держреєстацію САК279053 видане 03.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5MT2 GL, рік випуску 2011, держномер 211081, св.-во про держреєстацію САК341615 видане 23.12.2011; марки HYUNDAI TUCSON 2.0 5MT2 GL, рік випуску 2011, держномер 210673, св.-во про держреєстацію САК341618 видане 23.12.2011; ЗАЗ TF48YP, рік випуску 2011, держномер 211037, св.-во про держреєстацію САК564623 видане 16.03.2012; ЗАЗ TF48YP, рік випуску 2011, держномер 210341, св.-во про держреєстацію САК564621 видане 16.03.2012; ЗАЗ TF48YP, рік випуску 2011, держномер 210342, св.-во про держреєстацію САК564622 видане 16.03.2012; MITSUBISHI LANCER, рік випуску 2012, держномер 210069, св.-во про держреєстацію САO622417 видане 07.02.2013; MITSUBISHI LANCER, рік випуску 2012, держномер 210070, св.-во про держреєстацію САO622414 видане 07.02.2013; MITSUBISHI OUTLANDER, рік випуску 2012, держномер 210089, св.-во про держреєстацію САO622416 видане 07.02.2013; MITSUBISHI LANCER, рік випуску 2012, держномер 210086, св.-во про держреєстацію САO622409 видане 07.02.2013; MITSUBISHI LANCER, рік випуску 2012, держномер 210073, св.-во про держреєстацію САO622415 видане 07.02.2013; MITSUBISHI LANCER, рік випуску 2012, держномер 211389, св.-во про держреєстацію САO622418 видане 07.02.2013) по договору застави від 05.12.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 (в редакції додаткових угод № 1 від 27.12.2011 і № 2 від 29.03.2012 до цього договору) та договору застави від 12.02.2013 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-2 перед Банком для подальшого вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 (колегія суддів у складі: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Слободін М.М.) рішення від 28.12.2016 скасовано в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог та в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог. Прийнято в цій частині нове рішення. Первісний позов задоволено. Визнано ПАТ "Брокбізнесбанк" кредитором Управління ДСО при ГУМВС України в Харківській області на суму грошових коштів у загальному розмірі 3021287,67 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Управління звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить цю постанову скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, та рішення від 28.12.2016 залишити без змін.

Відповідачем-2 за зустрічним позовом подано відзив на касаційну скаргу, у якому він просить постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 10.07.2017 призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 922/515/16 у зв'язку з відпусткою судді Шевчук С.Р.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 10.07.2017 у справі № 922/515/16 визначено наступний склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий, Євсіков О.О., Самусенко С.С.

У судовому засіданні Вищого господарського суду України, яке відбулося 10.07.2017, оголошувалася перерва до 11 год. 50 хв. 7 серпня 2017 року. А в судовому засіданні Вищого господарського суду України, яке відбулося 07.08.2017, оголошувалася перерва до 12 год. 30 хв. 8 серпня 2017 року.

Публічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк" 08.08.2017 подало до Вищого господарського суду України заперечення на касаційну скаргу, в якому посилається на її необґрунтованість та законність оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч.1 ст.- 111-7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.05.2010р. між позивачем та відповідачем було укладено договір про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування № 550-439/10 (далі - договір банківського рахунку), за умовами якого позивачем для обслуговування господарської діяльності відповідачу було відкрито поточні банківські рахунки №№ 26008033190001, 26042033190001, транзитні банківські рахунки №№ 29027033190001, 29026033190002, 2902503390003, 2902403319004, 29023033190005, 29022033190006 (для отримання коштів з метою їх подальшого перерахування на поточні рахунки), за яким позивач взяв на себе зобов'язання перед відповідачем відповідно до чинного законодавства та нормативних актів НБУ своєчасно (в день отримання від відповідача платіжних документів) здійснювати усі розрахункові банківські операції.

Пунктом 4.1.5 договору банківського рахунку передбачено право позивача здійснювати договірне списання коштів з рахунків відповідача за виконані банком операції та надані послуги, а пунктом 5.7 тексту цього-ж договору сторони встановили, що відповідач доручає позивачу здійснювати договірне списання з своїх рахунків суму плати за надані позивачем послуги, що виникли за цим договором або іншими договорами, укладеними між позивачем та відповідачем, якщо цими договорами передбачене договірне списання позивачем коштів з банківських рахунків відповідача.

04.11.2011р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір про закупівлю послуг за державні кошти від 04.11.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111(400) (далі - Кредитний договір), за умовами якого протягом 2011-2013 рр. позивач надав відповідачу кредит на загальну суму 3641285 грн. для здійснення закупівель відповідачем легкових автомобілів, а саме: 1) 04.11.2011 р. - в сумі 1329110 грн.; 2) 16.11.2011 р. - в сумі 560110 грн. згідно з умовами додаткової угоди від 15.11.2011 № 1 до цього договору; 3) 19.12.2011 р. - в сумі 357320 грн. згідно з умовами додаткової угоди від 15.12.2011 № 2 до цього договору; 4) 22.02.2012 р. - в сумі 240000 грн. згідно з умовами додаткової угоди від 21.02.2012 № 3 до цього договору; 5) 01.02.2013 р. - в сумі 1154855 грн. згідно з умовами додаткової угоди від 31.01.2013 № 6 до цього договору.

Згідно з умовами Кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 21.01.2013 № 5) сторонами були встановлені розміри процентної ставки за користування відповідачем кредитом у розмірі 16,8% річних (пункт 1.5), комісії позивача за управління кредитною лінією у розмірі 0,04% від фактично отриманого кредиту або його частини (пункт 1.12) та разова комісія позивача за відкриття відповідачу кредитної лінії у розмірі до 49000,00 грн. (пункт 1.13), яка повинна була сплачуватися відповідачем позивачу пропорційно від отриманих кредитних коштів та виходячи з загального ліміту кредитної лінії у розмірі 7000000,00 грн.

Згідно з п.8 додаткової угоди від 31.01.2013 № 6 до Кредитного договору сторонами були внесені зміни до пункту 6.1.4 Кредитного договору, якими позивачем на відповідача були покладені обов'язки щомісячно направляти на поточні банківські рахунки, відкриті в ПАТ "Брокбізнесбанк" грошові потоки (виручку від реалізації) в розмірі 90% від загального грошового обороту, а пунктом 10 цієї додаткової угоди розділ VII Кредитного договору доповнено новим пунктом 7.2.7 щодо права позивача нараховувати відповідачу неустойку (штраф) в разі невиконання/неналежного виконання зобов'язань, передбачених пунктом 6.1.4 Кредитного договору у розмірі 0,2% від ліміту кредитної лінії, визначеної в пункту 1.4 Кредитного договору.

Відповідно до п.п.4.1, 4.2 Кредитного договору у редакції додаткової угоди від 31.01.2013 № 6, відповідач був зобов'язаний здійснювати щомісячне повернення кредиту в сумі 112000,00 грн., сплачувати позивачу проценти та комісію за користування кредитом у відповідних відсотках до 7 числа кожного місяця за попередній місяць.

Умовами п.6.4.7 Кредитного договору його сторонами було передбачене право позивача на договірне списання з усіх банківських рахунків відповідача в національній і іноземній валюті, відкритих в ПАТ "Брокбізнесбанк" заборгованості по процентах, комісіях, основній сумі кредиту при настанні термінів виконання відповідачем своїх зобов'язань по Кредитному договору, а також неустойок, передбачених цим Кредитним договором.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між позивачем та відповідачем були укладені: договір застави від 05.12.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 з додатковими угодами до нього від 27.12.2011 № 1, від 29.03.2012 № 2 та договір застави від 12.02.2013 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-2 (далі - договори застави), згідно з якими відповідач передав позивачу в заставу придбані за рахунок отриманих по Кредитному договору коштів легкові автомобілі різних марок в кількості 25 шт.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом МВС України від 07.11.2015 № 1399 "Про ліквідацію підрозділів Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ" було розпочато процедуру ліквідації відповідача як юридичної особи, головою ліквідаційної комісії відповідача затверджено заступника начальника Управління поліції охорони в Харківській області Жеребцова Євгена Михайловича, установлено двомісячний строк з дати оприлюднення повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про ліквідацію підрозділу (установи) для заяви кредиторам претензій до нього, які подаються в письмовій формі з наданням документів.

Відомості про запровадження процедури припинення шляхом ліквідації відповідача оприлюднені в "Бюлетені державної реєстрації" (№ 336 (31) 2015 рік), згідно з якими встановлено строк для заявлення кредиторами своїх вимог до відповідача - до 19.01.2016 р.

31.12.2015 р. позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 8760 про визнання кредиторських вимог позивача у ліквідаційній процедурі відповідача станом на 16.11.2015 р. на загальну суму 3021287,67 грн., з яких:

- заборгованість по кредиту в розмірі 326434,31 грн.,

- заборгованість по процентах за користування кредитом в розмірі 98572,29 грн.,

- заборгованість по комісії за управління кредитною лінією в розмірі 32043,22 грн.,

- пеня за прострочення сплати основного зобов'язання (кредиту) в розмірі 202296,13 грн.,

- пеня за прострочення сплати процентів в розмірі 37309,81 грн.,

- пеня за прострочення сплати комісії в розмірі 11878,18 грн.,

- 3% річних за прострочення сплати основного зобов'язання (кредиту) в розмірі 15782,14 грн.,

- 3% річних за прострочення сплати процентів в розмірі 2466,83 грн.,

- 3% річних за прострочення сплати комісії в розмірі 785,07 грн.,

- сума індексу інфляції за весь час прострочення сплати заборгованості по основному зобов'язанню в розмірі 224824,57 грн.,

- сума індексу інфляції за весь час прострочення сплати заборгованості по процентам в розмірі 31632,02 грн.,

- сума індексу інфляції за весь час прострочення сплати заборгованості по комісії в розмірі 10068,70 грн.,

- неустойка згідно п.7.2.3 кредитного договору за неналежне виконання п.6.1.6 цього договору (ненадання щоквартальної/річної звітності) в розмірі 1537505,63 грн.,

- штраф за порушення п.2.1.4 договору застави № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 від 05.12.2011 (нездійснення страхування предмету застави) в розмірі 473367,05 грн.,

- штраф за порушення п.3.1.4 договору застави № 55/НКЛ-980/2-041111/400-2 від 12.02.2013 (нездійснення страхування предмету застави) в розмірі 16321,72 грн.

Повідомленням відповідача від 16.01.2016 № 48/9-46/Жр позивача повідомлено про невизнання ліквідаційною комісією відповідача кредиторських вимог позивача у повному обсязі та про відмову в її задоволенні. Це повідомлення позивач одержав 20.01.2016 р.

Оскільки позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача 19.02.2016 р., то встановлений частиною 5 ст. 112 ЦК України місячний строк на звернення до суду позивачем не пропущений.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.2016 у справі № 922/3198/15, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського від 20.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2016, визнано недійсними договір застави № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 від 05.12.2011, додаткові угоди № 1 від 27.12.2011 та № 2 від 29.03.2012 до нього, договір застави № 55/НКЛ-980/2-041111/400-2 від 12.02.2013, що були укладені між Управлінням ДСО в Харківській області та ПАТ "Брокбізнесбанк".

Судами також встановлено, що відповідачем направлено вимоги від 10.09.2015 № 48/9-3031/Кс і від 10.10.2016 № 48/9-359 до ПАТ "Брокбізнесбанк" та до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про необхідність подання до держателя або реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження рухомого майна по договорам застави.

Предметом даного спору є вимоги первісного позову про визнання ПАТ "Брокбізнесбанк" кредитором Управління на суму 3021287,67 грн. та зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги Банку у вказаній сумі, а також зустрічний позов Управління про визнання недійсними договорів застави від 05.12.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 та від 12.02.2013, про визнання припиненими правовідносин між Управлінням ДСО при ГУМВС України в Харківській області та ПАТ "Брокбізнесбанк" по кредитному договору про закупівлю послуг за державні кошти від 04.11.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400 та зобов'язання Банку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у встановленому Законом України від 18.11.2003 № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) порядку подати до держателя або реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження рухомого майна Управління ДСО при ГУМВС України в Харківській області (25 автомобілів різних марок) за договорами застави від 05.12.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 та від 12.02.2013 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-2 перед Банком для подальшого вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Обґрунтовуючи підстави первісного позову, Банк посилається на необґрунтовану відмову ліквідаційної комісії позичальника у визнанні кредиторських вимог на суму 3021287,67 грн.

В свою чергу, обґрунтовуючи підстави зустрічного позову, Управління зазначає про те, що в порушення приписів п.8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та умов укладеного між сторонами договору про відкриття банківського рахунку від 12.05.2010 позивач належні відповідачу кошти, сплачені платіжними дорученнями на загальну суму 340464,37 грн., на день подання заяви про зарахування зустрічних позовних вимог від 10.09.2015 не списав з рахунку відповідача, тому позичальник вважає однорідними зустрічними вимогами свої зобов'язання зі сплати кредиту, процентів та комісії за лютий-квітень 2014 року по кредитному договору від 04.11.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111 (400) в сумі 340464,37 грн. та зобов'язання ПАТ "Брокбізнесбанк" щодо повернення Управлінню Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області належних останньому грошових коштів у сумі 340464,37 грн., які припинилися шляхом зарахування 10.09.2015 р. Недійсність договорів застави, на думку Управління, є підставою для зобов'язання відповідачів за зустрічним позовом вчинити певні дії по припиненню обтяження стосовно державного рухомого майна, переданого в заставу за такими недійсними договорами.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову повністю та задовольняючи зустрічний позов частково, місцевий господарський суд виходив з преюдиціальності судових рішень у справі № 922/3198/15, якими встановлено часткове погашення заборгованості Управління перед Банком шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 340464,37 грн. згідно заяви Управління від 10.09.2015 № 48/9-3030/Кс, та відмовлено у стягненні іншої частини кредиторської заборгованості. При цьому, недійсність договорів застави від 05.12.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 та від 12.02.2013 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-2 покладає на Банк (обтяжувача) обов'язок подати до держателя або реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження рухомого майна (автомобілів у кількості 25 шт.) за вказаними договорами застави для подальшого вилучення відповідних записів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд апеляційної інстанції, в свою чергу, дійшов висновку про те, що зустрічні вимоги, про які зазначає відповідач у заяві про зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.09.2015, не є однорідними та не підлягають зарахуванню, а зустрічні позовні вимоги Управління про зобов'язання Банку вчинити дії щодо зняття обтяження із заставленого рухомого майна заявлені 14.03.2016 року передчасно, оскільки право у відповідача на звернення до суду з відповідними позовними вимогами виникло з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/3198/15, яким визнано недійсними договори застави від 05.12.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 та від 12.02.2013 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-2, а саме з 20.07.2016 р. При цьому, апеляційний суд зазначив про те, що при зверненні з позовом у даній справі заборгованість відповідача перед Банком складає 3021287,67 грн., а не 1490528,33 грн. (її стягнення було предметом позову у справі № 922/3198/15), а судом першої інстанції не було досліджено суму боргу, що відповідно до судового рішення у справі № 922/3198/15 є погашеною, а яка - підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з правильними висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності передбачених п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України підстав для припинення провадження у справі за зустрічним позовом в частині вимог про визнання недійсними укладених між Управлінням та Банком договору застави від 12.02.2013 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-2, договору застави від 05.12.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 (з урахуванням додаткових угод від 27.12.2011 № 1 і від 29.03.2012 № 2 до нього) з огляду на те, що спір між тими ж сторонами, з того предмета і з тих же підстав вирішено в рамках розгляду справи № 922/3198/15, судові рішення в якій набрали законної сили.

Однак, касаційна інстанція не може погодитися з висновком апеляційного суду про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині зобов'язання Банку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вчинити певні дії (подати до держателя або реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження рухомого майна Управління ДСО при ГУМВС України в Харківській області (25 автомобілів різних марок, переданих у заставу за договорами застави від 05.12.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 та від 12.02.2013 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-2) для подальшого вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна) як таких, що заявлені передчасно (14.03.2016 р.), зважаючи на наступне.

В основу такого висновку судом апеляційної інстанції помилково покладено виключно ту обставину, що рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/3198/15, яким визнано недійсними договори застави від 05.12.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 та від 12.02.2013 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-2, набрало законної сили 20.07.2016 р., а, за твердженням Банку (апелянта), станом на час звернення Управління із зустрічним позовом (14.03.2016 р.) між сторонами не існувало спору з приводу зняття обтяжень з рухомого майна, тому право на звернення до суду з відповідними позовними вимогами в Управління виникло з 20.07.2016 р.

Наведений висновок апеляційного суду не відповідає приписам ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 236 ЦК України, згідно яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Наявне твердження Банку про відсутність між сторонами спору щодо зняття обтяжень рухомого майна станом на час подання Управлінням зустрічного позову (14.03.2016 р.) спростовується встановленими судами обставинами фактичного направлення відповідачем вимоги від 10.09.2015 № 48/9-3031/Кс до ПАТ "Брокбізнесбанк" та до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про необхідність подання до держателя або реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяви про припинення обтяження рухомого майна по договорам застави (а.с.91-95 том 1).

Крім того, колегія суддів враховує той факт, що після 20.07.2016 р. та станом на момент на момент прийняття рішення від 28.12.2016 у даній справі вже мало місце порушення майнових прав Управління стосовно предметів обтяження за недійсними договорами застави, відтак, апеляційний господарський суд безпідставно відмовив позивачу за зустрічним позовом у захисті порушеного права, порушивши приписи ч.3 ст. 16 ЦК України, згідно якої суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої-п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Зокрема, відповідно до ч.ч.2-5 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Таким чином, норми ч.ч.2-5 ст. 13 ЦК України не наділяють суд повноваженнями відмовляти в позові з тих лише підстав, що позивач звернувся за захистом тих прав, які були порушені на момент вирішення спору, але не були порушені на день звернення з позовом.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог в частині зобов'язання Банку та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб подати до держателя або реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження рухомого майна Управління ДСО при ГУМВС України в Харківській області для подальшого вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Харківської області від 28.12.2016 про задоволення зустрічного позову в цій частині слід залишити без змін.

Разом з тим, касаційна інстанція визнає передчасними висновки судів попередніх інстанцій в частині результатів розгляду вимог первісного позову з огляду на таке.

Згідно з ч.5 ст. 112 ЦК України вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Згідно з п.8 ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній з 12.08.2015 р.) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особам.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з п.п.7, 8 ч.2 ст. 105 ГПК України у постанові мають бути зазначені: обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів; у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду - доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції

Перевіривши в межах, встановлених ст.- 111-7 ГПК України, в касаційному порядку рішення і постанову в даній справі щодо застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція дійшла висновку, що судами не у повному обсязі дотримано наведених вище вимог, які ставляться до судового рішення.

Відповідно до ч.3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи обставину направлення відповідачем (Управлінням) заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 10.09.2015 р., строк виконання яких настав, колегія суддів вважає, що рішенням господарського суду Харківської області від 25.05.2016 у справі № 922/3198/15 (між тими ж сторонами), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського від 20.07.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 24.10.2016, встановлено факт припинення з 10.09.2015 р. обов'язку відповідача зі сплати кредиту в розмірі 326434,31 грн., процентів у розмірі 9660,53 грн. та комісії у розмірі 4369,53 грн., всього 340464,37 грн. за лютий-квітень 2014 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, і цей факт має преюдиціальне значення при вирішенні даного спору.

При цьому касаційна інстанція враховує, що вимога відповідача про виконання платіжних доручень, яка виникла з договору банківського рахунку, має майново-грошовий характер, тому є кредиторською вимогою Управління у розумінні Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (аналогічні правові позиції Верховного Суду України викладені у постановах від 22.04.2015 у справі № 910/9234/14 та від 25.03.2015 у справі № 910/9232/14).

Таким чином, всупереч приписам ч.3 ст. 35 ГПК України апеляційний суд дійшов неправильного висновку про неоднорідність зустрічних вимог на суму 340464,37 грн., погашених за заявою Управління від 10.09.2015.

Крім того, колегія суддів зауважує, що судовими рішеннями у справі № 922/3198/15 відмовлено у задоволенні решти позовних вимог Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.11.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111 (400), а саме відмовлено у стягненні 56908,66 грн. заборгованості з процентів за користування кредитом, 16021,61 грн. заборгованості по комісії за управління кредитною лінією, 96942,81 грн. пені за прострочення сплати основного зобов'язання (кредиту), 12116,63 грн. пені за прострочення сплати процентів, 3856,38 грн. пені за прострочення сплати комісії, 3% річних за прострочення сплати основного зобов'язання (кредиту) у розмірі 10067,29 грн., 3% річних за прострочення сплати процентів у розмірі 1083,87 грн., 3% річних за прострочення сплати комісії у розмірі 344,77 грн., інфляційних втрат за весь час прострочення сплати заборгованості по основному зобов'язанню у розмірі 148338,47 грн., інфляційних втрат за весь час прострочення сплати заборгованості з процентів у розмірі 18329,17 грн. та інфляційних втрат за весь час прострочення сплати заборгованості з комісії у розмірі 5838,99 грн., 473367,05 грн. штрафу за порушення п.2.1.4 договору застави від 05.12.2011 (нездійснення страхування предмету застави) та 16321,72 грн. штрафу за порушення п.3.1.4 договору застави від 12.02.2013 (нездійснення страхування предмету застави).

Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції в постанові від 20.03.2017 спочатку вірно зазначив про те, що місцевим господарським судом при розгляді справи не було встановлено дійсну суму боргу позичальника, що відповідно до судового рішення у іншій справі є погашеною, оскільки предметом позову у справі № 922/3198/15 було стягнення з Управління 1490528,33 грн. заборгованості за кредитним договором від 04.11.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111 (400), тоді як у даній справі Банк просить визнати свої кредиторські вимоги за вказаним договором на вдвічі більшу суму - 3021287,67 грн.

Проте в порушення ст.ст. 35, 43, 101, 105 ГПК України в подальшому апеляційний суд зазначені фактичні обставини також достеменно не з'ясував, зокрема, щодо складових елементів цієї заборгованості (тіло кредиту, відсотки за користування кредитом, комісія, інфляційні втрати, 3% річних, різні штрафні санкції) та періодів її виникнення, не спростувавши таким чином доводи Управління про включення Банком до загального розміру спірних кредиторських вимог суми боргу, погашеної за результатами розгляду справи № 922/3198/15.

Наведене переконливо свідчить про передчасність як висновку суду апеляційної інстанції про визнання Банку кредитором Управління на всю суму грошових коштів (3021287,67 грн.), який (висновок) покладено в основу оскаржуваної постанови, так і передчасність висновку суду першої інстанції про повне припинення правовідносин між Управлінням ДСО при ГУМВС України в Харківській області та ПАТ "Брокбізнесбанк" за кредитним договором від 04.11.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111 (400), який став підставою для часткового задоволення зустрічного позову.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Як роз'яснено в п.4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (v0018600-11) , у випадках відмови позивача від позову (п.4 ч.1 ст. 80 ГПК) господарському суду слід керуватись ч.6 ст. 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб. Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст. 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис ч.6 ст. 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

Колегія суддів враховує, що резолютивна частина рішення від 28.12.2016 (абзаци 1-3) є суперечливою та не відповідає приписам ст.ст. 78, 80 ГПК України, оскільки, задовольнивши заяву Банку від 27.12.2016 про часткову відмову від позовних вимог (а.с.51 том 2), а саме від вимоги первісного позову про зобов'язання Управління в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторські вимоги ПАТ "Брокбізнесбанк" у загальному розмірі 3021287,67 грн., місцевий господарський суд надалі відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги, хоча мав підстави для припинення провадження у справі в цій частині вимог.

З огляду на те, що вищезгадані порушення норм процесуального права (ст.ст. 35, 43, 80, 84, 101, 105 ГПК України), які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, допущені судами попередніх інстанцій, колегія вбачає правові підстави для скасування рішення та постанови в частині вимог первісного позову та зустрічних позовних вимог про визнання припиненими правовідносин між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області та ПАТ "Брокбізнесбанк" по кредитному договору про закупівлю послуг за державні кошти від 04.11.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400, з передачею справи в цій частині позовних вимог на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Керуючись ст.ст.- 111-5, - 111-7, - 111-9-- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.12.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 у справі № 922/515/16 скасувати в частині первісного позову та в частині вимог зустрічного позову про визнання припиненими правовідносин між Управлінням Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області та ПАТ "Брокбізнесбанк" по кредитному договору про закупівлю послуг за державні кошти від 04.11.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400, а справу передати на новий розгляд в цій частині позовних вимог до суду першої інстанції.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2017 скасувати в частині відмови у задоволенні частини вимог зустрічного позову про зобов'язання Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у встановленому Законом України від 18.11.2003 № 1255-IV "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) порядку подати до держателя або реєстратора Державного реєстру обтяжень рухомого майна заяву про припинення обтяження рухомого майна Управління Державної служби охорони при ГУМВС України в Харківській області (25 автомобілів різних марок) по договору застави від 05.12.2011 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-1 (в редакції додаткових угод № 1 від 27.12.2011 і № 2 від 29.03.2012 до цього договору) та договору застави від 12.02.2013 № 55/НКЛ-980/2-041111/400-2 перед ПАТ "Брокбізнесбанк" для подальшого вилучення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а рішення господарського суду Харківської області від 28.12.2016 про задоволення цих зустрічних вимог залишити без змін.