Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 (колегія суддів у складі: С.В. Сотніков, О.М. Остапенко, В.О. Пантелієнко) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві задоволено. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 07.03.2017 скасовано. Провадження у справі № 910/31503/15 про банкрутство Приватного підприємства "Транс-нафта" припинено. Скасовано ухвалу Господарського суду м. Києва від 12.01.2016 про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Транс-нафта". Скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 26.01.2016 про визнання Приватного підприємства "Транс-нафта" банкрутом. Державному реєстратору Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записи про прийняття постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та скасування державної реєстрації припинення юридичної особи - Приватного підприємства "Транс-нафта" (код 34608574) як юридичної особи, скасувати запис про внесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство, скасувати запис про внесення судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

В касаційній скарзі арбітражний керуючий Юдицький О.В. просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 скасувати, ухвалу господарського суду м. Києва від 07.03.2017 залишити без змін. Вважає, що постанова суду апеляційної інстанції винесена з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 11, 83, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 32, 33, 101 ГПК України.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон про банкрутство).

З матеріалів справи вбачається, що 29.04.2015 засновником Приватного підприємства (ПП) "Транс-нафта" Чушкіною Н.Ю. прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації та призначено ліквідатором Чушкіну Н.Ю.

01.11.2015 рішенням засновника ПП "Транс-нафта" Чушкіної Н.Ю. затверджено проміжного ліквідаційного балансу станом на 01.11.2015.

Рішенням засновника ПП "Транс-нафта" Чушкіною Н.Ю. від 01.11.2015 вирішено звернутись до господарського суду в порядку ст.95 Закону про банкрутство у зв'язку з недостатністю коштів та майна для задоволення вимог кредиторів.

14.12.2015 боржник в особі представника ОСОБА_9, який діяв на підставі довіреності, підписаної Чушкіною Н.Ю., звернувся до Господарського суду м. Києва із заявою про порушення справи про банкрутство ПП "Транс-нафта" в порядку ст. 95 Закону про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.01.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ПП "Транс-нафта", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Господарського суду м. Києва від 26.01.2016 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Чушкіну Н.Ю.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.08.2016 достроково припинено повноваження ліквідатора боржника Чушкіної Н.Ю., призначено ліквідатором ПП "Транс-нафта" арбітражного керуючого Юдицького О.В., зобов'язано Чушкіну Н.Ю. передати ліквідатору боржника арбітражному керуючому Юдицькому О.В. всю документацію та інші матеріали, що стосуються ліквідації ПП "Транс-нафта", зобов'язано ліквідатора боржника арбітражного керуючого Юдицького О.В. надати суду реєстр вимог кредиторів для долучення до матеріалів справи, на затвердження звіт та ліквідаційний баланс боржника.

30.01.2017 ліквідатор арбітражний керуючий Юдицький О.В. подав суду звіт ліквідатора.

03.02.2017 до суду надійшло клопотання арбітражного керуючого Юдицького О.В. про розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані документи, встановив, що згідно поданого на затвердження звіту та ліквідаційного балансу боржника, вимоги кредиторів, які визнані судом та включені до реєстру вимог кредиторів, не задоволені, у зв'язку з тим, що ліквідатором не виявлено достатньо майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси для погашення кредиторських вимог. З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку про можливість затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та припиняючи провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, апеляційний господарський суд зазначив, що при розгляді даної справи місцевий господарський суд не в повному обсязі дослідив всі обставини справи, а саме, поза увагою суду залишився вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2016 у кримінальному провадженні відносно Чушкіної Н.Ю., яким Чушкіну Наталію Юріївну визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 2 ст. 205-1 (внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, завідомо неправдивих відомостей, а також умисне подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості) КК України (2341-14) .

Колегія суддів Вищого господарського суду України висновок суду апеляційної інстанції про припинення провадження у справі за відсутності предмету спору вважає передчасним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

За частинами 1-3 ст. 105 ЦК України )в редакції чинній на дату прийняття рішення про ліквідацію боржника) учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Згідно з ч. 1 ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом (ч. 3 ст. 110 ЦК України).

Згідно ч. 8 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Отже, враховуючи вищезазначені вимоги закону, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку ст. 95 Закону про банкрутство є: прийняття рішення про ліквідацію, оцінка вартості наявного майна боржника, публікація оголошення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, повідомлення органу державної податкової служби про ліквідацію підприємства, складання та затвердження проміжного ліквідаційного балансу. Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого статтею 105 ЦК України.

При цьому, рішення про ліквідацію юридичної особи, затвердження проміжного ліквідаційного балансу, рішення про звернення до господарського суду в порядку ст. 95 Закону про банкрутство приймається уповноваженим органом такої особи, в даному випадку, власником підприємства.

Стверджуючи, що вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2016 у кримінальному провадженні у справі № 761/24819/16-к, що був покладений в основу оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду, встановлено, що всі дії засновника ПП "Транс-нафта" Чушкіної Н.Ю. щодо початку та подальшої ліквідації, в тому числі і в момент звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, вчинені протиправно, апеляційний господарський суд дійшов висновку про порушення ліквідаційною комісією боржника порядку добровільної ліквідації, що в силу вимог абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство унеможливлює ініціювання справи про банкрутство такого боржника.

Водночас, дотримання порядку добровільної ліквідації юридичної особи відповідно до вимог ст.ст. 105- 111 ЦК України судом апеляційної інстанції перевірено не було.

Вирішуючи питання про відсутність предмету спору, суд апеляційної інстанції не надав оцінки факту неплатоспроможності ПП "Транс-Нафта" з огляду на наявні в матеріалах справи результати проведених заходів в процедурі банкрутства боржника (розшук майна, продаж виявленого майна, часткове задоволення вимог кредиторів банкрута).

Не було з'ясовано судом апеляційної інстанції й обставини щодо набрання вказаним вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2016 законної сили з огляду на положення ч. 1 ст. 400 КПК України, ксерокопія якого була додана до апеляційної скарги ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві та приєднана до матеріалів справи.

Крім того, при скасуванні ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство ПП "Транс-Нафта" від 12.01.2016 та постанови про визнання ПП "Транс-нафта" від 26.01.2016, з посиланням на вирок Шевченківського районного суду м.Києва від 26.09.2016, суд апеляційної інстанції не врахував, що вказаний вирок районного суду був винесений після прийняття вказаних ухвали та постанови у справі про банкрутство. В той час як сам факт встановлення відповідних обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство має значення для з'ясування наявності підстав для перегляду вказаних судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами згідно з положеннями ст. 112 ГПК України.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги, перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та припиняючи провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, суд апеляційної інстанції, в порушення положень ст.ст. 99- 101 ГПК України, залишив поза увагою викладені вище обставини, які не знайшли свого відображення в оскаржуваній постанові від 25.04.2017 і їм не надана належна правова оцінка.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з приписами п. 3 ст. 111-9 ГПК України у разі, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що вищезазначене оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм процесуального права, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно та всебічно дослідити всі суттєві обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, перевірити твердження та заперечення сторін, всім зібраним доказам надати належну оцінку в їх сукупності та вирішити спір відповідно до вимог закону.