У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Мілкіленд-Україна" (далі - ДП "Мілкіленд-Україна") та Компанії "Мілкіленд Н.В." (Milkiland N.V.) (далі - Компанія "Мілкіленд Н.В.") про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 1-0034/13/11-KLI від 26.04.2013 у загальному розмірі 2 621 496,38 дол. США, що по курсу НБУ станом на 22.08.2014 становила 35 037 436,85 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 910/19084/14 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість по поверненню кредитних коштів у розмірі 2 403 750,00 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 32 127 161,98 грн. В іншій частині позову відмовлено. Припинено провадження у справі в частині солідарного стягнення відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 23 436,56 дол. США, що в гривневому еквіваленті складає 313 239,80 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ДП "Мілкіленд-Україна" та Компанія "Мілкіленд Н.В." звернулися до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами.

14.12.2016, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, ДП "Мілкіленд-Україна" заявило суду клопотання про призначення судової економічної експертизи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 у справі № 910/19084/14 (колегія суддів у складі: Зеленін В.О. - головуючий, Алданова С.О., Мальченко А.О.) задоволено клопотання ДП "Мілкіленд-Україна" про призначення судової економічної експертизи. Призначено у даній справі судову економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення судової експертизи (судовим експертам) поставлено наступні питання:

- чи підтверджується документально заборгованість ДП "Мілкіленд-Україна" перед ПАТ "Банк Форум" за кредитним договором № 1-0034/13/11-KLI від 26.04.2013?

- чи відповідає наявний у матеріалах справи, та покладений в основу рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 910/19084/14, розрахунок заборгованості ДП "Мілкіленд-Україна" (у тому числі в частині зазначеного в ньому розмірі суми боргу за кредитом, процентів за користування кредитом та пені, які заявлені до стягнення) перед ПАТ "Банк Форум" умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору № 1-0034/13/11-KLI від 26.04.2013 та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором?

Також вказаною ухвалою зупинено апеляційне провадження у справі № 910/19084/14 до отримання висновку експерта.

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2016 у справі № 910/19084/14, Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати вказану ухвалу, а справу повернути до Київського апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.02.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до касаційного провадження і призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.08.2017 о 10 год. 50 хв. та вирішено звернутись із судовим дорученням про вручення відповідачу-2 судового документа (ухвали Вищого господарського суду України від 20.02.2017) до Центрального органу іноземної держави (Королівства Нідерландів) у відповідності до вимог Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965, ратифікованої Україною 19.10.2000.

07.08.2017 від Центрального органу Королівства Нідерландів надійшло повідомлення про вручення 28.06.2017 Компанії "Мілкіленд Н.В." документів (ухвали Вищого господарського суду України від 20.02.2017).

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. - 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач-2 передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористався.

Зважаючи на те, що Компанія "Мілкіленд Н.В." була належним чином повідомлена про час та дату судового засідання та те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. - 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників Компанії "Мілкіленд Н.В.".

04.08.2017 до Вищого господарського суду України надійшов відзив ДП "Мілкіленд-Україна" на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум", у якому відповідач-1 проти скарги заперечує.

Заслухавши представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарськими судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи № 910/19084/14 у суді першої інстанції відповідачами клопотання про призначення судової експертизи не заявлялось, хоча відповідачі були належним чином повідомлені про розгляд справи місцевим господарським судом.

Відповідачем-1 було заявлено клопотання про призначення судової економічної експертизи на стадії апеляційного перегляду рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015 у справі № 910/19084/14.

Обґрунтовуючи зазначене клопотання, відповідач-1 послався, зокрема, на те, що він категорично не погоджується із сумами позовних вимог, вважає заявлені позовні вимоги такими, що не відповідають кредитному договору та вимогам нормативних документів бухгалтерського обліку. Тому, на думку відповідача-1, для об'єктивного та правильного вирішення спору щодо визначення фактичного розміру суми боргу за кредитом, а також перевірки відповідності наведеного позивачем розрахунку розміру простроченої заборгованості по тілу кредиту, зі сплати відсотків за користування кредитними коштами та пені потрібні спеціальні знання.

Згідно з ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою, зокрема, у випадку призначення господарським судом судової експертизи.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Як роз'яснено у п.п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (v0004600-12) , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Про призначення судової експертизи виноситься ухвала, в якій, крім відомостей, передбачених частиною другою статті 86 ГПК України, зазначаються, зокрема: обставини справи, які мають значення для проведення судової експертизи; підстави та мотиви призначення судової експертизи, у тому числі додаткової, повторної, комісійної, комплексної експертизи; організація або особа, якій доручається проведення судової експертизи; перелік питань, що потребують роз'яснення; мотиви, за якими відхилено пропозиції учасників судового процесу стосовно проведення судової експертизи; об'єкти експертного дослідження (предмети, матеріали, документи тощо), які надаються судовому експерту, а якщо йдеться про об'єкти, які не може бути доставлено до суду чи судовому експерту (наприклад, нерухоме майно), - їх місцезнаходження; обов'язок експертної організації (експерта) надіслати копії експертного висновку сторонам згідно з частиною першою статті 42 ГПК України; сторона, на яку покладено оплату витрат з проведення судової експертизи; про попередження судового експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (v0004600-12) ).

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 86 ГПК України ухвала господарського суду має містити мотиви її винесення з посиланням на законодавство.

При винесенні ухвали про призначення у даній справі судової експертизи, апеляційний господарський суд виходив з того, що існує спірне питання стосовно заявлених позовних вимог, а відповідно до наявних в матеріалах справи документів та враховуючи розмір заявлених до стягнення сум і кількість розрахунків, неможливо чітко встановити правильність розрахунків позовних вимог позивача.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що для повноцінної і всебічної оцінки обставин справи необхідні спеціальні знання.

Як наслідок, апеляційний господарський суд, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України, зупинив апеляційне провадження у даній справі до отримання висновку експерта.

Проте, поставлені апеляційною інстанцією на вирішення експерта питання стосуються визначення дійсного розміру боргу ДП "Мілкіленд-Україна", який виник у зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором № 1-0034/13/11-KLI від 26.04.2013.

Так, порядок та строки повернення тіла кредиту, сплати процентів за користування кредитом, порядок притягнення позичальника до відповідальності за прострочення повернення кредиту та сплати процентів сторони погодили в умовах кредитного договору № 1-0034/13/11-KLI від 26.04.2013.

Отже, винесені апеляційним господарським судом на вирішення судового експерта питання безпосередньо стосуються умов згаданого кредитного договору та можуть бути вирішені судом шляхом надання оцінки умовам такого договору у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами - банківськими виписками та меморіальними ордерами, наданими банком на підтвердження видачі та часткового погашення кредитної заборгованості, додатковими угодами до кредитного договору, якими визначено розміри боргу, розрахункам заборгованості, поданими банком тощо.

Крім того, апеляційний господарський суд не навів обґрунтувань необхідності призначення у даній справі судової експертизи, оскільки не вказав, які саме спеціальні знання необхідні для визначення дійсного розміру заборгованості позичальника перед банком, перевірки розрахунку боргу за кредитним договором, і чому таку перевірку не може здійснити суд.

У зв'язку з викладеним, оскаржувану ухвалу про призначення судової експертизи не можна визнати обґрунтованою та такою, що винесена з дотриманням норм процесуального права.

При цьому, обставини, наведені відповідачем-1 у клопотанні про призначення судової економічної експертизи, не є достатніми підставами для призначення у даній справі вказаної експертизи, у зв'язку з чим підстави для задоволення зазначеного клопотання відсутні.

У підсумку, необґрунтоване призначення судової експертизи призвело, як наслідок, до прийняття апеляційним господарським судом неправильного рішення (ухвали) про зупинення провадження у справі.

Колегія суддів касаційної інстанції наголошує на тому, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. Відтак безпідставне призначення судової експертизи та зупинення у зв'язку з цим провадження у справі перешкоджає подальшому розгляду справи.

При цьому колегія суддів бере до уваги, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, а отже ухвала в частині призначення судової експертизи та в частині зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку одна з одною.

Таким чином, призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв'язку з цим провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акта - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною, зокрема, у постанові від 20.01.2009 у справі № 24/489, щодо одноактної (нерозривної) процесуальної дії.

У зв'язку з наведеним, скасування ухвали лише в частині зупинення провадження у справі не призведе до можливості розгляду судом апеляційної інстанції справи по суті.

Враховуючи викладене, а також те, що обґрунтовані доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, зводяться до недоцільності та безпідставності призначення судової експертизи, що зумовило зупинення провадження у справі, зважаючи на те, що завданням суду, який здійснює правосуддя на засадах верховенства права, є забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), беручи до уваги повноваження касаційної інстанції стосовно перевірки правильності застосування місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України, діючи з метою забезпечення дієвого судового захисту усіх учасників судового процесу, дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної ухвали як в частині зупинення апеляційного провадження у справі, так і в частині призначення судової експертизи.

При цьому, слід зазначити, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист. Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та на касаційне оскарження судового рішення.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у пункті 9 мотивувальної частини Рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 (v003p710-03) , правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до пп. 3.2 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012 (v011p710-12) у справі № 1-12/2012 право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України (254к/96-ВР) основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129). Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) ). Конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути забезпечене, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

У розділах ХІІ, ХІІ-1 ГПК України (1798-12) врегульовано питання апеляційного та касаційного оскарження судових рішень. Зокрема, у статті 106 ГПК України наведено перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У ч. 1 ст. - 111-13 ГПК України визначено, що ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною першою статті 106 цього Кодексу.

При цьому, приписи ст.ст. 106 та - 111-13 ГПК України не містять заборони стосовно апеляційного та касаційного оскарження ухвал, постанов господарського суду.

Водночас стаття 41 ГПК України, якою врегульовано питання призначення і проведення судової експертизи, не містить положень, які б встановлювали заборону на оскарження ухвал про призначення судової експертизи.

Відсутність у Господарському процесуальному кодексі України (1798-12) прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

Враховуючи викладене та те, що відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд, колегія суддів вважає, що відсутність законодавчого закріплення можливості оскарження ухвали про призначення судової експертизи не є перешкодою для її перегляду в апеляційному та касаційному порядку.

Доводи відповідача-1, наведені у відзиві на касаційну скаргу, відхиляються на підставі вищевикладеного.

Згідно зі ст. - 111-13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. - 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала про зупинення апеляційного провадження та призначення судової експертизи підлягає скасуванню, а клопотання відповідача-1 про призначення судової економічної експертизи, заявлене у суді апеляційної інстанції, - відхиленню у зв'язку з його необґрунтованістю.