Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2015 року у справі № 922/4118/14 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України на користь Приватного підприємства "Євробуд" 261 417,60 грн. основного боргу, 16 379,78 грн. пені, 35 198,57 грн. інфляційних витрат, 3 % річних 6 359,97 грн. та 6 387,12 грн витрат зі сплати судового збору. На виконання цього рішення місцевого господарського суду видано відповідний наказ.

15.01.2015 року стягувач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві із заявою про виконання вказаного судового наказу від 05.01.2015 року, додавши, при цьому, його оригінал.

На зазначену заяву стягувача отримана відповідь Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві № 05-08/134-1261 від 28.01.2015 року, у якій управлінням зазначено, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників" (845-2011-п) , пунктом 24 якого встановлено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, у якому обслуговується боржник, документи зазначені у пункті 6 цього Порядку. Проте, оскільки боржник не обслуговується у Головному управлінні казначейства, наказ господарського суду Харківської області від 05.01.2015 року у справі № 922/4118/14 повернуто без виконання.

30.03.2015 року стягувач звернувся із заявою про виконання судового наказу до управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва, в якій просив виконати рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2014 року у справі № 922/4118/14, додавши оригінал наказу.

03.04.2015 року Управлінням Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва надано лист-відповідь за № 02-18/375, у якій зазначено, що виконавчий документ не підлягає виконанню у зв'язку з відсутністю будь-яких відкритих рахунків боржника в Управлінні казначейства з посиланням на підпункт 1 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (845-2011-п) , у зв'язку з чим повернуто виконавчий документ стягувачеві без виконання.

09.04.2015 року стягувач направив до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві заяву про відкриття виконавчого провадження, 18.06.2015 року старшим державним виконавцем цього відділу відкрито виконавче провадження № 47899097, а 15.12.2015 року цим же державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

05.02.2016 року стягувач звернувся до начальника Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Хорішко О.О. зі скаргою на зазначену постанову, яка залишена без відповіді та задоволення, а 04.05.2016 року стягувачем на адресу Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві направлено скаргу на бездіяльність начальника відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

16.06.2016 року заступником начальника Головного територіального управління юстиції у місті Києві управління державної виконавчої служби надано відповідь, в якій зазначено, що за результатами вжитих державним виконавцем заходів встановлено відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення, державним виконавцем 15.12.2015 року на підставі пункту 2 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документа. Крім того, повідомлено, що 10.06.2016 року державним виконавцем направлено на адресу стягувача оригінал виконавчого документу.

15.04.2016 року та 11.02.2016 року начальником відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві скаржнику роз'яснено право на звернення до органів Державного Казначейства у порядку постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року за № 845 (845-2011-п) .

21.06.2016 року з відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві стягувач отримав оригінал наказу господарського суду Харківської області від 05.01.2015 року.

20.07.2016 року стягувачем направлено до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві заяву про виконання судового рішення.

09.08.2016 року Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві повернуто виконавчий документ без виконання з посиланням на механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (845-2011-п) та пунктом 24 Порядку. Також повідомлено, що боржник відсутній у єдиній базі даних мереж розпорядників та одержувачів коштів державного та місцевого бюджетів на 2016 рік у Головному управлінні Казначейства та Управліннях Державної казначейської служби у районах м. Києва, рахунки закриті 01.01.2014 року.

23.08.2016 року Приватне підприємство "Євробуд" звернулось до господарського суду Харківської області зі скаргою на дії та бездіяльність органів Державної виконавчої служби, в якій скаржник просив визнати неправомірними дії Головного управління Державної казначейської служби України у міста Києві по поверненню наказу господарського суду Харківської області від 05.01.2015 року у справі № 922/4118/14, оформлені листом № 05-08/1583-9240 "Про повернення виконавчого документу без виконання" від 09.08.2016 року; зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві виконати наказ господарського суду Харківської області від 05.01.2015 року у справі № 922/4118/14 про стягнення з Державного підприємства "Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України" на користь Приватного підприємства "Євробуд": 261 417,60 грн. основного боргу, 16 379,78 грн. пені, 35 198,57 грн. інфляційних витрат, 3% річних в сумі 6 359,97 грн. та 6 387,12 грн. витрат зі сплати судового збору.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії та бездіяльність державної казначейської служби, стягувач зазначив, що Головним управлінням державної казначейської служби безпідставно не виконується рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2014 року щодо стягнення коштів з державного підприємства.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24.10.2016 року у справі № 922/4118/14 (суддя Ємельянова О.О.), залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Пуль О.А., суддів Білоусова Я.О., Фоміна В.О.), скаргу Приватного підприємства "Євробуд" на дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби у даній справі задоволено; визнано неправомірними дії Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві по поверненню наказу господарського суду Харківської області від 05.01.2015 року у справі № 922/4118/14, оформлені листом № 05-08/1583-9240 "Про повернення виконавчого документу без виконання" від 09.08.2016 року; зобов`язано Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві виконати наказ господарського суду Харківської області від 05.01.2015 року у справі № 922/4118/14 про стягнення з Державного підприємства "Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України" на користь Приватного підприємства "Євробуд": 261417,60 грн. основного боргу, 16 379,78 грн. пені, 35 198,57 грн. інфляційних витрат, 3% річних в сумі 6 359,97 грн. та 6387,12 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з вищевказаними судовими актами, Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 24.10.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 року у справі № 922/4118/14 та прийняти нове рішення. При цьому, скаржник посилається на те, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві на підставі пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (845-2011-п) , повернуто наказ господарського суду Харківської області від 05.01.2015 року у справі № 922/4118/14 про стягнення з Державного підприємства "Управління капітального будівництва національної академії медичних наук України" на користь приватного підприємства "Євробуд" 261 417,60 грн. основного боргу, 16359,97 грн. пені, 35 198,57 грн. інфляційних витрат, 6 359,97 грн. витрат зі сплати судового збору, оскільки вказаний виконавчий документ підлягає виконанню органом державної виконавчої служби, а в разі неможливості виконання рішення протягом 6 місяців, - за рахунок бюджетної програми КПКВК 3504040 "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою". Крім того, скаржник стверджує, що Державне підприємство "Управління капітального будівництва національної академії медичних наук" з 2014 року не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та не включено до мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевого бюджетів, а відтак дана установа не обслуговується в територіальних органах казначейської служби як розпорядник (одержувач) бюджетних коштів; і чинним законодавством казначейство не наділено повноваженнями стосовно списання коштів з таких рахунків, в той час як такі повноваження мають лише органи Державної виконавчої служби України.

Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін та суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до статей 115, 116 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) . Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України).

Згідно частин 2, 3 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Значення обов'язковості виконання рішення суду висловлено в правовій позиції Європейського суду з прав людини в Рішенні у справі "Деркач та Палек проти України" (Заяви №№ 34297/02 та 39574/02) від 21 грудня 2004 року. Суд знову наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи трибуналі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, пункт передбачає "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як положення, що лише гарантує право на звернення до суду та проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуації, несумісної з принципом верховенства права, який Високі Договірні Сторони зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина "судового процесу" для цілей статті 6 (див. "Бурдов проти Росії", заява №589498/00, п. 34). Аналогічний висновок міститься і в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції", Reports of Judgments and Decisions, 1997-II, с. 510, п.40). Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямований на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних і юридичних осіб, суспільства, держави, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Статтями 1, 3, 6, 12, 17 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, накази господарських судів та ухвали господарських судів у випадках, передбачених законом. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження. Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі накази господарських судів. Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) крім органів державної виконавчої служби, визначено інші органи, до повноважень яких віднесено виконання рішень судів, а саме: частини 2 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У передбачених законом випадках рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.

В силу частини 1 статті - 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Задовольняючи скаргу Приватного підприємства "Євробуд" на дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби у даній справі, місцевий господарський суд, з позицією якого погодилась апеляційна інстанція, правильно вказав на те, що Головним управлінням державної казначейської служби України у м. Києві безпідставно не виконано рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/4118/14 щодо стягнення коштів з державного підприємства та державною казначейською службою не вчинено усіх можливих заходів, спрямованих на виконання судового рішення іншим шляхом, ніж за рахунок бюджетної програми.

Вказаних висновків місцевий й апеляційний господарські суди дійшли дотримуючись приписів статей 1, 2 Закону України "Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень", яким встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , та особливості їх виконання, боржником за якими є державний орган, що здійснюється центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , із заявою про виконання рішення суду.

Відтак, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (845-2011-п) , згідно пункту 3 якого рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пункту 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 (845-2011-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 року № 45 (45-2013-п) ), передбачено, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) Казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Пунктом 1 Указу Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011 "Про Положення про Державну казначейську службу України" (460/2011) встановлено, що Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України. Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини 1 пункту 4 Указу Президента України від 13.04.2011 року № 460/2011 "Про Положення про Державну казначейську службу України" (460/2011) казначейство України відповідно до покладених завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів. З приписів пунктів 7 та 8 Положення вбачається, що Казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення). Казначейство України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, з органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами, організаціями.

В силу Законів України "Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) , "Про виконавче провадження" (1404-19) та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ визначено, що виконання вищезазначеного наказу суду, за яким стягуються кошти з боржника (державного підприємства), повинен здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

З урахуванням вищезазначеного, висновок господарських судів про те, що у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, а також відкритих рахунків у боржника, виконання наказу господарського суду у справі № 922/4118/14, здійснюється саме Державною казначейською службою України за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду.

Водночас, судами правильно спростовано посилання Головного управління державної казначейської служби України у м.Києві на пункт 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 року (845-2011-п) , за яким орган Казначейства повертає: 1) виконавчий документ стягувачеві у разі, коли: виконавчий документ: - не підлягає виконанню органом Казначейства; - подано особою, що не має відповідних повноважень; - пред'явлено до виконання з пропущенням установленого строку; - видано або оформлено з порушенням установлених вимог; рішення про стягнення коштів не набрало законної сили, крім випадків, коли судове рішення про стягнення коштів допущено до негайного виконання в установленому законом порядку; суми коштів, зазначених у судовому рішенні про стягнення коштів, повернуті стягувачеві за поданням органу, що контролює справляння надходжень бюджету, або за рахунок таких коштів виконано грошові зобов'язання чи погашено податковий борг стягувача перед державним або місцевим бюджетом; відсутній залишок невідшкодованого податку на додану вартість, узгоджений із стягувачем; стягувач відмовився від виконання виконавчого документа або відкликав його без виконання; наявні інші передбачені законом випадки; 2) документи та відомості, зазначені у пункті 7 цього Порядку, органу державної виконавчої служби у разі, коли: рішення про стягнення коштів не підлягає виконанню Казначейством; документи та відомості подано особою, що не має відповідних повноважень, або не у повному обсязі.

Так, повертаючи виконавчий документ стягувачеві, Головне управління державної казначейської служби України у місті Києві не навело передбачених чинним законодавством підстав щодо повернення виконавчого документу, при цьому, казначейство послалось на те, що боржник не обліковується у базі даних як розпорядник або одержувач бюджетних коштів у 2016 році, рахунки боржника закриті 01.01.2014 року, тобто у Державного підприємства "Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України" відсутні кошти для повернення боргу.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про те, що відсутність коштів на рахунках боржника, що є державним органом, чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань, не є підставою для повернення з цих мотивів виконавчого листа стягувачеві та невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Також судами обгрунтовано спростована відмова казначейства від виконання судового наказу щодо того, що Державне підприємство "Управління капітального будівництва національної академії медичних наук" з 2014 року не зареєстроване в Єдиному державному реєстрі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та не включене до мережі установ та організацій, що отримують фінансування з державного та місцевого бюджетів, а відтак дана установа не обслуговується в територіальних органах казначейської служби як розпорядник (одержувач) бюджетних коштів.

Згідно пункту 2.1 Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1407 від 24.12.2012 року (z0130-13) , головний розпорядник (розпорядник нижчого рівня) включає до мережі установи, які на кінець попереднього бюджетного періоду перебували у його мережі і мали бюджетну заборгованість, та здійснює заходи щодо впорядкування бюджетної заборгованості минулих років відповідно до бюджетних призначень поточного бюджетного періоду (з дотриманням вимог частини другої статті 57 Бюджетного кодексу України). У разі якщо до 1 березня поточного бюджетного періоду головним розпорядником (розпорядником нижчого рівня) не включені до мережі поточного бюджетного періоду установи, які на кінець попереднього бюджетного періоду перебували в його мережі і мали бюджетну заборгованість та для яких у кошторисах (планах використання бюджетних коштів) не передбачені бюджетні асигнування для погашення такої заборгованості, головний розпорядник (розпорядник нижчого рівня) несе відповідальність згідно з законом.

В силу статті 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Відповідно до пункту 2 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для будівництва, реконструкції, капітального ремонту та придбання обладнання для об'єктів, які перебувають у віданні Національної академії медичних наук, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2012 року № 1112 (1112-2012-п) , головним розпорядником бюджетних коштів і відповідальним виконавцем бюджетної програми є Національна академія медичних наук. Одержувачами бюджетних коштів за об'єктами, будівництво, реконструкція та капітальний ремонт яких розпочинається, є визначені Академією підприємства, що перебувають у її віданні і, є замовниками робіт з будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів, які перебувають у віданні Академії. Визначення та заміна замовника робіт з будівництва, реконструкції та капітального ремонту об'єктів, що перебувають у віданні Академії, у тому числі передача проектно-кошторисної документації від одного замовника до іншого, здійснюється за рішенням Академії.

Державне підприємство "Управління капітального будівництва Національної академії медичних наук України" підпорядковане Національній академії медичних наук України, яка є головним розпорядником бюджетних коштів, а відтак, не включення боржника до мережі установ та організацій, що отримають фінансування з державного бюджету, є підставою для притягнення до відповідальності розпорядника бюджетних коштів, який не включив боржника, що мав бюджетну заборгованість, до мережі поточного бюджетного періоду, і не є підставою для повернення виконавчого документу стягувачеві.

За вказаних обставин, господарські суди попередніх інстанцій обгрунтовано спростували безпідставну відмову казначейства від виконання вищезазначеного наказу, внаслідок чого визнали неправомірними дії Головного управління державної казначейської служби України у м. Києві по поверненню наказу господарського суду Харківської області від 05.01.2015 року у справі № 922/4118/14, оформлені листом № 05-08/1583-9240 "Про повернення виконавчого документу без виконання" від 09.08.2016 року.