Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та визнання недійсною постанови про стягнення виконавчого збору

№ 914/1307/15 Господарського суду Львівської області

Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"

стягнення 32 820 562, 96 грн.

У судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Бережко С.І. (представник за дов. від 14.04.2017);

від відповідача: не з'явилися;

від ВДВС: не з'явилися;

У вересні 2016 року Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" звернулось до господарського суду Львівської області зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якій просило визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 30.08.2016 року (ВП № 50126141) про стягнення з ЛМКП "Львівтеплоенерго" виконавчого збору у розмірі 1 394 265,09 грн. незаконним та визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.08.2016 року (ВП № 50126141) про стягнення з ЛМКП "Львівтеплоенерго" виконавчого збору у розмірі 1 394 265,09 грн. з підстав того, що у стягувача на момент прийняття оскаржуваної постанови було відсутнім право вимоги сплати всіх грошових коштів згідно рішення суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.02.2016 р., залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 визнано доводи скаржника Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" неправомірними, скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 30.08.2016 р. (ВП № 50126141) про стягнення з ЛМКП "Львівтеплоенерго" виконавчого збору у розмірі 1394265,09 грн. та про визнання недійсною постанови Відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.08.2016 р. (ВП № 50126141) про стягнення з ЛМКП "Львівтеплоенерго" виконавчого збору у розмірі 1394265,09 грн. відхилено.

Ухвала суду мотивована тим, що на момент прийняття оскаржуваної постанови був відсутній факт списання штрафної санкції (пені), яка встановлена та стягнута рішенням господарського суду Львівської області у справі № 914/1307/15. Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази інформування органу ДВС про подання позову та прийняття рішення від 16.06.2016р. у справі № 910/30375/15 про списання пені.

Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанови Львівського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 і ухвалу господарського суду Львівської області від 08.02.2017 та прийняти нове рішення, яким визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення постанови від 30.08.2016 року (ВП № 50126141) про стягнення з ЛМКП "Львівтеплоенерго" виконавчого збору у розмірі 1 394 265,09 грн. незаконним та визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.08.2016 року (ВП №50126141) про стягнення з ЛМКП "Львівтеплоенерго" виконавчого збору у розмірі 1 394 265,09 грн., посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та статей 43, 82, 84, 87 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає про відсутність правових підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки у стягувача на момент прийняття оскаржуваної постанови було відсутнє право вимоги сплати всіх грошових коштів в силу вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним відмовити у задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Львівської області від 17.06.2015 р. у справі № 914/1307/15, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.10.2015 р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.01.2016 р., позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Львівського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" основного боргу 12 538 301,49 грн., пені 1 770 921,55 грн., 3% річних 2 387 444,54 грн., інфляційних втрат 9 725 244,83 грн. та судовий збір 59 039,96 грн. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в сумі 4 653 074,63 грн. припинено. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

18.11.2015 р. господарським судом Львівської області видано наказ про примусове виконання рішення господарського суду Львівської області від 17.06.2015.

01.02.2016 позивач подав заяву про примусове виконання рішення суду в якій просив прийняти наказ господарського суду Львівської області від 18.11.15 у справі № 914/1307/15 до виконання в частині залишку заборгованості, яка з урахуванням добровільного виконання в частині стягнення основного боргу становить 13 942 650,88 грн. (пеня-1 770 921,55 грн., 3% річних 2 387 444,54 грн., інфляційні втрати - 9 725 244, 83 грн. та судовий збір - 59 039, 96 грн.)

10.02.2016 р. відділом примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 50126141 з виконання судового наказу № 914/1307/15 в частині стягнення залишку боргу в розмірі 13 942 650,88 грн. Крім того, вказаною постановою надано боржнику строк для самостійного виконання до 16.02.2016 р. включно та пунктом 3 постанови повідомлено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк виконати його в примусовому порядку із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішення господарського суду Львівської області від 17.06.2015р. у справі № 914/1307/15, на виконання якого видано наказ від 18.11.2015 р. в частині стягнення залишку боргу в розмірі 13942650,88 грн. у наданий державним виконавцем строк (до 16.02.2016р. включно) не виконано.

В подальшому, 12.03.2016 р. органом ДВС винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, а 30.08.2016р. постанову про поновлення виконавчого провадження.

30.08.2016 р. у виконавчому провадженні (ВП № 50126141) головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України при виконанні наказу господарського суду Львівської області від 18.11.2015р. у справі № 914/1307/15 прийнято постанову про стягнення з боржника на користь держави в особі Міністерства юстиції України виконавчого збору в розмірі 1 394 265,09грн., яку Львівське міське комунальне підприємство "Львівтеплоенерго" оскаржило до суду.

Відповідно до приписів частини 1-ї статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Частиною другою статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 (у редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови ДВС), встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення

Частинами 2 та 1 статті 28 цього закону передбачено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Беручи до уваги вищевикладене та з огляду на те, що боржник добровільно не виконав судове рішення у строк визначений частиною 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного та обґрунтованого висновку, що державним виконавцем правомірно винесена постанова про стягнення виконавчого збору, що в свою чергу призвело до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго".

Посилання заявника касаційної скарги про відсутність правових підстав для стягнення виконавчого збору, оскільки у стягувача на момент прийняття оскаржуваної постанови було відсутнє право вимоги сплати всіх грошових коштів в силу вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (2467-17) , не можуть бути підставою для скасування ухвали та постанови у справі, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та текстом оскаржуваних судових актів, з яких вбачається, що частина 13 статті 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачає списання пені, штрафних та фінансових санкцій, а не визнає їх такими, що списані. Підтвердження факту списання вказаних санкцій у даному випадку є рішення суду.

Разом з цим, рішення у справі № 910/30375/15, яким списано штрафні санкції з боржника, зокрема, що підлягають до стягнення у даній справі та на яке посилається скаржник, набрало законної сили - 07.09.2016 р., тобто, після прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору винесеної 30.08.2016 р.

Доводи заявника касаційної про надання до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України інформації про прийняття рішення у справі № 910/30375/15, що на думку скаржника є підставою для відкладення виконавчих дій чи зупинення виконавчого провадження також не можуть бути підставою для скасування ухвали та постанови у справі, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та текстом оскаржуваних судових актів, з яких вбачається, що доданий скаржником на адресу органу ДВС лист без номеру та дати не містить інформації про прийняття остаточного рішення у справі № 910/30375/15 та не свідчить про наявність факту списання пені. Крім того, доданий фіскальний чек від 09.03.2016 не є доказом направлення вказаної інформації оскільки не містить опису вкладення.

Згідно з п.1 ст. - 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги, не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних ухвалі та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.