У лютому 2016 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Чугуївтепло" про стягнення заборгованості в розмірі 3847556,07 грн., з яких: 1009725,60 грн. - пеня, 2646479,88 грн. - інфляційні втрати, 191350,59 грн. - 3% річних, підставою нарахування якої стало порушення відповідачем строків оплати за поставлений позивачем природний газ за період з січня по грудень 2014 р., в рамках укладеного сторонами договору купівлі-продажу природного газу № 1608/14-ТЕ-32 від 20.11.2013р. Також позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.01.2017 року у справі № 922/427/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 року в частині стягнені інфляційних витрат у розмірі 1168763,66 грн., пені у розмірі 454933,04 грн., 3 % річних у розмірі 75205,95 грн. - відмовлено повністю; в частині стягнення 3% річних у сумі 116144,64 грн., інфляційних втрат у сумі 1477716,22 грн. та пені у розмірі 554792,56 грн. - провадження у справі припинено; стягнуто з Комунального підприємства "Чугуївтепло" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна компанія "Нафтогаз України" суму судового збору у розмірі 32229,80 грн.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 в частині припинення провадження щодо стягнення 3% річних в сумі 116 144,64 грн., інфляційних втрат в розмірі 1 477 716, 22 грн. та пені в сумі 554 792, 56 грн. та в оскаржуваній частині прийняти нове рішення, яким стягнути 3% річних в сумі 116 144,64 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 477 716, 22 грн. та пеню в сумі 554 792, 56 грн.

Скаргу мотивовано прийняттям судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі статей 598, 599 Цивільного кодексу України, статей 4, 43, 80 Господарського процесуального кодексу України та неправильним застосуванням частини першої статті 3, частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Заявник зазначає, що оскільки на даний час реєстр підприємств, що беруть учать у процедурі врегулювання заборгованості Кабінетом Міністрів України не сформований, а відповідач до реєстру не включений, списання спірної заборгованості є неправомірним, а припинення провадження у цій частині незаконним.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним частково задовольнити касаційну скаргу, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 31.01.2014 року між Комунальним підприємством "Чугуївтепло" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" був укладений договір № 1608/14-ТЕ-32 про купівлю-продаж природного газу, згідно умов пункту 6.1 якого оплата за газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення Покупцем умов п. 6.1 цього Договору, Покупець зобов'язується крім суми заборгованості сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивач, за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, передав у власність відповідача природний газ, натомість відповідач своєчасно не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, що зумовило звернення позивача з позовом у даній справі, в якому він просить стягнути з відповідача 1009725,60 грн. - пені, 2646479,88 грн. - інфляційних втрат, 191350,59 грн. - 3% річних.

Судами під час розгляду справи було встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 374/30 від 24.09.2014 р за змістом п. п. 2 п. 10 якого, сторони зобов'язались не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору з купівлі-продажу природного газу № 1608/14-ТЕ-32 від 20.11.2013 року. Пунктом 15 вказаного договору про організацію взаєморозрахунків сторони визначили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

Отже, уклавши договір про організацію взаєморозрахунків сторони у такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за отриманий природний газ, поставлений відповідно до договору з купівлі-продажу природного газу № 1608/14-ТЕ-32 від 20.11.2013 року та для застосування санкцій необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, визначених вище вказаними договорами про організацію взаєморозрахунків.

Судами було встановлено, що частина розрахунків з позивачем, за період заявлений позивачем у позові по договору на купівлю-продаж природного газу № 1608/14-ТЕ-32 від 20.11.2013 року, на яку позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні витрати, були проведені на підставі: договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови КМУ № 30 від 29.01.2014 року (30-2014-п) № 374/30 від 24.09.2014 р. на суму 537609,83 грн. це Додаток № 2 відзиву; протокольних рішень: № 1971 від 14.10.2014 року на суму 190511,00 грн., № 2121 від 13.11.2014 року на суму 193425,00 грн., № 2410 від 16.12.2014 року на суму 212907,00 грн., № 121 від 21.01.2015 року на суму 552171,00 грн., № 237 від 12.02.2015 року на суму 902300,00 грн., № 491 від 12.03.2015 року на суму 1066463,00 грн., № 806 від 16.04.2015 року на суму 809331,01 грн.

Перевіривши розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних витрат надані сторонами спору, враховуючи той факт, що заборгованість по договору купівлі-продажу природного газу № 1608/14-ТЕ-32 від 20.11.2013 року на суму 4464717,84 грн. була погашена на підставі договору про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що нарахування (пеня, 3 % річних та інфляційні витрати) зроблені на суму заборгованості, що була погашена у відповідності до договору про організацію взаєморозрахунків та спільних протокольних рішень, були зроблені позивачем безпідставно, а тому вірним є розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних витрат надані відповідачем (пеня - 554792,56 грн., 3 % річних - 116144,64 грн., інфляційні витрати - 1477716,22 грн.).

Виходячи з чого, відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 1168763,66 грн., пені у розмірі 454933,04 грн. та у стягненні 3 % річних у розмірі 75205,95 грн.

Разом з цим, припиняючи провадження у справі в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 116144,64 грн., інфляційних втрат у сумі 1477716,22 грн. та пені у розмірі 554792,56 грн., суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що 30.11.2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) (далі-Закон), який розповсюджується на відповідача як теплопостачальне підприємство та підприємство, що сплатило заборгованість за природний газ до вступу в дію цього Закону, а тому, враховуючи, що станом на день набрання чинності цим Законом заборгованість за природний газ, поставлений за Договором купівлі-продажу природного газу № 1608/14-ТЕ-32 від 20.11.2013 року, була відсутня, то відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону нараховані пеня, інфляційні втрати та 3 % річних підлягають списанню з 30.11.2016 року, у зв'язку з чим на час розгляду справи предмет спору в зазначеній частині припинив існування в силу приписів вказаного Закону, а провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмета спору.

Проте з даними висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна з урахуванням такого.

За приписами статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу та/або електричної енергії, оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості.

Зокрема, для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Для включення до реєстру підприємства централізованого водопостачання і водовідведення, теплопостачальні і теплогенеруючі організації подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, заяву, до якої додаються: копії установчих документів; копії наявних ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності; копії балансу підприємства (організації) та звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованості станом на 1 липня 2016 року (розрахункова дата) та за останній звітний період; довідка, складена підприємством (організацією) у довільній формі, про обсяги та структуру дебіторської та кредиторської заборгованостей із зазначенням кредиторів, дебіторів, величини і видів заборгованості станом на розрахункову дату та за останній звітний період; копії актів звіряння взаєморозрахунків; розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах та копії протоколів територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (ця норма не поширюється на теплогенеруючі підприємства, що не постачають теплову енергію населенню).

Відповідальність за повноту та достовірність даних, наведених у поданих документах, несуть учасники процедури врегулювання заборгованості.

Рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою протягом 10 робочих днів з дня надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.

Отже, для врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії особа, яка має право на таку процедуру, повинна вчинити відповідні дії для включення її до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

При цьому в Законі України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) не встановлено порядку та строків такого списання, як і не міститься норм, які передбачали б автоматичне списання нарахованих сум пені, інфляційних втрат та річних з дня набрання Законом чинності.

Отже, судами попередніх інстанцій у розгляді справи не з'ясовано, чи є відповідач учасником процедури врегулювання заборгованості у розумінні вказаних норм Закону.

Не встановивши, таким чином, обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, названі судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

У зв'язку з цим у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку про правильність застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі Цивільного кодексу України (435-15) і Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, згідно з пунктом 3 статті 111-9 та частиною 1 статті - 111-10 Господарського процесуального кодексу України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи (у згаданій частині) на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має також бути вирішено питання про розподіл судових витрат у справі.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.01.2017 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 у справі № 922/427/16 скасувати у частині припинення провадження у справі про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 116144,64 грн., інфляційних втрат у сумі 1477716,22 грн. та пені у розмірі 554792,56 грн.