Постановою господарського суду Харківської області від 21.11.2016 (суддя Усатий В.О.) визнано ФОП ОСОБА_2 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором арбітражного керуючого ОСОБА_5.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 (колегія суддів у складі: Л.І. Бородіна, Л.М. Камишева, В.В., Лакіза) постанову господарського суду Харківської області від 21.11.2016 скасовано. Провадження у справі № 922/2987/16 припинено.

В касаційній скарзі ФОП ОСОБА_2 просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 скасувати, постанову господарського суду Харківської області від 21.11.2016 залишити в силі. Вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням вимог чинного законодавства України, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи, а також суд невірно застосував норми як матеріального права, що потягло за собою неправильне вирішення спору.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи постанову про визнання ФОП ОСОБА_2 місцевий господарський суд, посилаючись на ст. 53 ЦК України, ст. 128 ГК України, ст.ст. 16, 37, 90, 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , виходив з того, що розмір кредиторської заборгованості до боржника, яка не забезпечена заставою майна боржника, складається з вимог ПАТ "АПЕКС-БАНК" в сумі 3137186,87 грн. та ФОП ОСОБА_8 в розмірі 144000 грн. та перевищує вартість активів боржника, у зв'язку з чим місцевий господарський суд дійшов висновку про неспроможність ФОП ОСОБА_2 виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, що свідчить про його неплатоспроможність.

Апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції, скасував постанову про визнання ФОП ОСОБА_2 та припинив провадження у справі. При цьому виходив з того, що суд першої інстанції безпідставно порушив провадження у справі, а також необґрунтовано продовжив процедуру банкрутства боржника, прийнявши оскаржувану постанову, оскільки зобов'язання ОСОБА_2 виникли не у зв'язку із здійсненням ним підприємницької діяльності, заборгованість громадянина ОСОБА_2, що підтверджена рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.08.2014 у справі № 640/6445/14-ц, не є такою, що може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статей 90-92 Закону про банкрутство.

Крім того встановив, що заявником при зверненні до господарського суду першої інстанції не було додано до заяви всіх необхідних доказів (документів), які необхідні для порушення справи про банкрутство в порядку ст.ст. 90-92 Закону про банкрутство та з урахуванням ст. 11 цього Закону.

Статтею 53 ЦК України унормовано, що фізична особа, яка не спроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 90 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правила, передбачені цією статтею, застосовуються до відносин, пов'язаних з визнанням банкрутом фізичної особи за боргами, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності. Підставою для визнання фізичної особи банкрутом є його нездатність задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та/або виконати обов'язок із сплати обов'язкових платежів. Заява про порушення справи про банкрутство фізичної особи може бути подана в господарський суд фізичною особою, який є боржником, або його кредиторами.

Вимоги до заяви про порушення справи про банкрутство (в тому числі, і до заяви, яка подається боржником) встановлені ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, ч. ч. 1-5 названої статті Закону.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" унормовано, що боржник - суб'єкт підприємницької діяльності (юридична особа або фізична особа - підприємець), неспроможний виконати протягом трьох місяців свої грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх виконання, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, та постановою про відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом. Фізична особа - підприємець є боржником лише за зобов'язаннями, які виникли у неї у зв'язку зі здійсненням підприємницької діяльності.

Таким чином, порушення справи про банкрутство фізичної особи - підприємця за її заявою нерозривно пов'язано з доказуванням такою особою обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані нею вимоги кредиторів, які пов'язані з підприємницькою діяльністю боржника, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.

Так, з поданої заяви ФОП ОСОБА_2 вбачається, що підставою для звернення до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство стала наявність заборгованості перед: ПАТ "АПЕКС-БАНК", яка виникла на підставі договору поруки від 02-25П-56/1, яка підтверджується рішенням Київського районного суду м. Харкова у справі № 640/6445/14-ц, та перед ФОП ОСОБА_8 на підставі договору про надання юридичних послуг у розмірі 144000 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що договір поруки від 13.08.2010 укладений між ПАТ "Меркурій" (кредитором), ПП "Спецавтопостач" (боржником) та громадянином ОСОБА_2 (поручителем) в забезпечення виконання боржником усіх зобов'язань за договором на невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті від 16.05.2003 № 02-06К-56.

З умов договору на невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті від 16.05.2003 № 02-06К-56 (зі змінами та доповненнями та договору про переведення боргу від 13.08.2010), укладеного між ПАТ Банком "МЕРКУРІЙ" (ПАТ "АПЕКС-БАНК") (банком) та ПП "Спецавтопостач" (позичальником) вбачається, що банк надає кредит позичальнику на поповнення обігових кошів.

За таких обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку, що вказаний договір поруки 13.08.2010 укладений ОСОБА_2 як фізичною особою, а не як фізичною особою-підприємцем; фізична особа ОСОБА_2 виступав поручителем за зобов'язаннями ПП "Спецавтопостач", які виникли на підставі кредитного договору від 16.05.2003 № 02-06К-56, за умовами якого останнім отриманий кредит на поповнення обігових коштів, що в сукупності свідчить про те, що борг у ОСОБА_2 виник як у фізичної особи, а не у зв'язку із здійсненням ним підприємницької діяльності.

Щодо рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.08.2014р. у справі № 640/6445/14-ц, на яке посилається заявник, то, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, вказаним рішенням на підставі договору від 13.08.2010 № 02-25П-56/1 стягнуто заборгованість в розмірі 8982896,87 грн солідарно, з ПП "Спецавтопостач", ПАТ Банку "Меркурій" та ОСОБА_2 (як з фізичної особи-громадянина),. статус якого визначений цим рішенням.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що зобов'язання громадянина ОСОБА_2 як поручителя перед ПАТ "АПЕКС-БАНК", які виникли на підставі договору поруки від 13.08.2010 № 02-25П-56/1 та іпотечних договорів від 31.08.2007 № 16-03-396 та від 28.05.2009 № 16-03-71, виникли не у зв'язку із здійсненням ним підприємницької діяльності, а забезпечували взятий ПП "Спецавтопостач" кредит для поповнення власних обігових коштів, а тому заборгованість громадянина ОСОБА_2 у сумі 8982896,87 грн., яка підтверджена рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04.08.2014 р. у справі № 640/6445/14-ц, не є такою, що може бути підставою для порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статей 90-92 Закону про банкрутство.

Доводи ФОП ОСОБА_2 про те, що приміщення, які перебувають в іпотеці ПАТ "АПЕКС-БАНК" використовуються для здійснення ним підприємницької діяльності, а тому заборгованість перед банком є такою, що пов'язана з підприємницькою діяльністю боржника, обґрунтовано не прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки майно передане іпотекодержателю - ПАТ "АПЕКС-БАНК" за іпотечними договорами від 31.08.2007 № 16-03-396, від 28.05.2009 № 16-03-71 та від 31.08.2010 № 16-03/191 (зі всіма змінами та доповненнями) іпотекодавцем - громадянином ОСОБА_2, а не як суб'єктом підприємницької діяльності. Крім того, з умов цих договорів вбачається, що саме громадянин ОСОБА_2 є власником цього нерухомого майна, яке ним набуто, зокрема, на підставі: договорів купівлі-продажу від 25.07.2000, рішення Джержинського районного суду м. Харкова від 28.07.2006 у справі № 2-5702.

Відповідно до ч.1 ст. 52 ЦК України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що використання майна фізичної особи у цілях його підприємницької діяльності не свідчить, що борг, який утворився у фізичної-особи іпотекодавця перед банком за зобов'язаннями іншої юридичної особи (боржником) за кредитним договором, є таким, що виник у зв'язку із здійсненням ним своєї підприємницької діяльності

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, встановивши, що заявником при зверненні до господарського суду першої інстанції не було додано до заяви всіх необхідних доказів, які необхідні для порушення справи про банкрутство в порядку статей 90-92 Закону про банкрутство та з урахуванням статті 11 цього Закону, дійшов обґрунтованого висновку про скасування постанови господарського суду Харківської області від 21.11.2016 як такої, що прийнята з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, та припинив провадження у справі відповідно до ст. 83 Закону про банкрутство та пункту 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

У відповідності до ст. 111-7 ГПК України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова Харківського апеляційного господарського суду від 04.04.2017 винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, є такими, що не спростовують обґрунтованості висновків апеляційного суду, а тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.