Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.03.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 917/139/16, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Медуза-М", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.07.2017 задоволено клопотання скаржника про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 18.07.2017 Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заявлене клопотання позивача про відкладення розгляду касаційної скарги судовою колегією Вищого господарського суду України відхиляється з огляду на скорочені строки розгляду касаційних скарг, встановлені ст. - 111-8 ГПК України та з урахуванням того, що вже відкладався розгляд касаційної скарги по даній справі та з огляду на те, що явка уповноважених представників сторін не визнавалась обов'язковою.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 01.08.2017 позивач та відповідач уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медуза-М".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 07.12.2009 між Комсомольською міською радою Полтавської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медуза-М" (орендар) укладений договір оренди землі № 133/09, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у м. Комсомольську в районі ж/б № 74 по вул. Леніна, площею - 0,1320 га, для будівництва торгівельного комплексу - кадастровий номер 5310200000:50:027:0253 в тому числі: 0,1320 га - забудовані землі.

Відповідно до п. 8 договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повинен повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (п. 20 договору).

07.12.2009 підписаний акт приймання-передачі вищезазначеної земельної ділянки позивачу.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що до вищезазначеного договору оренди укладались додаткові угоди від 22.11.2010 № 1/10 та від 12.02.2013 №№ 2/13, яким вносились зміни в частині терміну дії договору оренди (до 01.01.2015).

16.09.2014 позивач звернувся до відповідача з заявою № 255/12-02 про поновлення дії договору оренди земельної ділянки на два роки, додавши до заяви проект додаткової угоди.

Рішенням п'ятдесят другої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області 6 скликання від 16.12.2014 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Медуза-М" у поновленні договору оренди землі № 133/09 від 07.12.2009.

Листом-повідомленням № 01-16/268 від 29.12.2014 (отримано позивачем 20.01.2015) відповідач направив позивачу заперечення у поновленні договору оренди землі, додавши до нього вищезазначене рішення.

Предметом даного спору є визнання недійсним та скасування рішення п'ятдесят другої сесії Комсомольської міської ради Полтавської області 6 скликання від 16.12.2014 "Про відмову у поновленні договору оренди землі Товариству з обмеженою відповідальністю "Медуза-М" з підстав порушення зазначеним рішенням переважного права позивача на укладення договору оренди землі на новий строк.

За змістом положень ч. 1 ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений.

Відповідно до ч. 1 ст. 777 ЦК України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Аналогічні підстави поновлення договорів оренди землі передбачено ст. 33 Закону України "Про оренду землі", яка конкретизує порядок такої пролонгації.

За змістом вказаної норми по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Приписи статей 319, 626 ЦК України свідчать про те, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд встановив, що позивач свої зобов`язання за договором оренди землі виконував неналежним чином, оскільки протягом 2006-2014 років лише вирито котлован, встановлено декілька бетонних стовпів (паль) та дерев'яний паркан, що підтверджується листом управління архітектури і містобудування Комсомольської міської ради Полтавської області № 07/70 від 29.01.2015 та жодних інших будівельних робіт не виконувалось. Також було з'ясовано, що міською радою за власний рахунок засипано котлован, що знаходився на земельній ділянці площею 0,1320 га, кадастровий номер 5310200000:50:027:0253 в районі житлового будинку № 74 по вул. Леніна у м. Комсомольську.

Порушення переважного права орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст. 3 ЦК України, матиме місце при укладенні договору оренди із новим орендарем при отриманні письмового повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право; у випадку недосягнення згоди щодо плати за новим договором та інших умов договору з іншим наймачем на більш сприятливих умовах та укладення з ним договору, на тих самих умовах, які запропоновані попереднім наймачем при реалізації переважного права, укладення договору з новим орендарем за умови, що підставою відмови попередньому орендарю у поновленні договору оренди було повідомлення орендодавця про необхідність використовувати об'єкт оренди для власних потреб (постанови Верховного Суду України від 25.02.2015 у справі № 6-10цс15, від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14, від 18.03.2015 у справі № 6-3цс15, від 18.03.2015 у справі № 6-4цс15).

З встановлених судами обставин справи викладеного вище не вбачається.

Також апеляційною інстанцією враховано, що рішенням господарського суду Полтавської області від 02.12.2015, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.09.2016 у справі № 917/518/15, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Медуза-М" повернути територіальній громаді в особі Комсомольської міської ради Полтавської області земельну ділянку площею 0,1320 га, кадастровий номер 5310200000:50:027:0253 в районі житлового будинку № 74 по вул. Леніна у м. Комсомольську, звільнивши її від об'єктів матеріального світу.

Беручи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки міська рада в межах визначеної законом компетенції врахувала всі обставини спірної ситуації, а також наявність до позивача відповідних зауважень, в зв'язку з чим реалізувала своє право на відмову позивачу у поновленні договору оренди землі.

В силу приписів ст. - 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 917/139/16 відсутні.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2016 у справі № 917/139/16 - залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Медуза-М" - без задоволення.