розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.2017 та рішення господарського суду Полтавської області від 17.01.2017 у справі № 917/2679/15

фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, 1. виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області

стягнення 459 699, 96 грн.,

за участю представників

позивача: ОСОБА_5,

відповідача-1: Балки С.О.,

відповідача-2: не з'явились,

У грудні 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області про відшкодування 459 699, 96 грн. вартості ремонту.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.12.2016 залучено до участі у справі в якості іншого відповідача - виконавчий комітет Лубенської міської ради.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.01.2017, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 05.04.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між територіальною громадою м. Лубни Полтавської області в особі Лубенської міської ради, від імені якої діє Фонд комунального майна, (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендарем) 15.06.2009 укладено договір оренди № 13 нежилого приміщення, за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду індивідуально визначене нерухоме майно (об'єкт оренди) за адресою: АДРЕСА_1

Пунктом 3.1 договору передбачено, що об'єкт оренди надається під кафе та виробництво кондитерських виробів.

Згідно з п. 12.1 договору строк його дії встановлено до 15.05.2012.

В подальшому між Управлінням з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради (орендодавцем) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендарем) укладено договір № 23 від 16.05.2012, об'єктом оренди якого є індивідуально визначене нерухоме майно - нежила будівля, загальною площею 245,4 м-2, за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до п. 2.4 договору № 23 об'єкт нерухомого майна належить до комунальної власності територіальної громади м. Лубни і знаходиться на балансі Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради.

Відповідно до п. 7.1.8 договору № 13 та п. 7.2.8 договору № 23 орендар має право виключно з письмового дозволу орендодавця вносити зміни до складу об'єкта оренди, проводити його поліпшення, реконструкцію, технічне переобладнання.

Пунктом 9.1. договорів передбачено, що орендар не має права без письмової згоди орендодавця проводити переобладнання, перепланування, капітальний ремонт об'єкта оренди, вести будівельні роботи на прибудинковій території. Дозвіл на виконання таких робіт оформляється листом орендодавця, в якому зазначається про надання дозволу, погодження проекту (якщо його наявність передбачена чинним законодавством України), кошторис витрат та термін виконання таких робіт.

Пунктом 12.1. договору № 23 сторони визначили строк дії цього договору до 16.04.2015.

При передачі орендованого майна рішенням міськвиконкому було створено комісію з обстеження технічного стану об'єкта оренди.

За результатами обстеження нежитлової будівлі в АДРЕСА_1 складено акт обстеження технічного стану від 16.07.2009 та запропоновано орендарю провести поточний ремонт будівлі за рахунок власних коштів з вказівкою робіт, які потрібно провести.

Фонд комунального майна Лубенської міської ради листом від 07.07.2009 за № 1-13/2 надав згоду на проведення поліпшень орендованого майна за власні кошти та після погодження з відповідними службами.

Полтавською філією Державного підприємства "НДІ проект реконструкція" 18.08.2009 було проведено обстеження нежитлового будинку АДРЕСА_1, про що було складено технічний висновок, згідно з розділом 3 якого фізичний стан фундаментів - незадовільний.

В подальшому орендарем було замовлено кошториси на проведення ремонту орендованої нежитлової будівлі, погоджено їх з управлінням з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради та проведено роботи з ремонту будівлі.

Актом перевірки проведених орендарем невід'ємних поліпшень нежилої будівлі загальною площею 245,4 м-2 по АДРЕСА_1 складеним комісією 10.12.2014, підтверджено виконання орендарем невід'ємних поліпшень.

Листом від 23.12.2014 відповідач-1 повідомив позивача, що відповідно до акта перевірки проведених невід'ємних поліпшень від 10.12.2014 встановлено, що орендарем за час оренди були проведені невід'ємні поліпшення орендованої будівлі, вартість яких згідно з поданими орендарем документами становить 459 699, 96 грн.

З огляду на викладене та посилаючись на приписи ст. 776 Цивільного кодексу України та ст. - 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" позивач звернувся з позовом про відшкодування вартості ремонту в сумі 459 699, 96 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не було отримано погодження від орендодавця щодо можливості проведення саме капітального ремонту орендованої будівлі, що за умовами укладеного між сторонами договору не передбачає настання для відповідачів обов'язку відшкодувати витрати з проведення капітального ремонту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на таке.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Наслідки поліпшення наймачем речі, переданої у найм, визначені у ст. 778 Цивільного кодексу України.

Так, за приписами ст. 778 Цивільного кодексу Украйни наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Згідно зі ст. 776 Цивільного кодексу України капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право, зокрема, відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту.

Зазначена норма кореспондується зі ст. - 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

За роз'ясненням, що наведене в листі Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003 № 7/7-401 (v-401509-03) , капітальний ремонт будівлі - це комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Поточний ремонт - це комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Посилаючись на те, що в межах даної справи для вирішення спору важливо встановити, який саме вид ремонту у даному випадку було проведено позивачем, судом першої інстанції призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Так, відповідно до висновку № 64 судової будівельно-технічної експертизи ремонт проведений в нежитловій будівлі по АДРЕСА_1 відноситься до капітального. Роботи, які відносяться до поточного ремонту, в нежитловій будівлі по зазначеній адресі не проводилися.

Як встановили суди попередніх інстанцій, орендар (позивач) не звертався до орендодавця з вимогою провести капітальний ремонт будівлі у зв'язку з тим, що остання перебуває в такому стані, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору оренди. Також позивач не звертався до відповідачів для отримання дозволу на проведення капітального ремонту.

Крім того, за висновком судів обох інстанцій, матеріалами справи не підтверджується розроблення проектної та кошторисної документації відповідно до Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів благоустрою, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України від 23.09.2003 № 154 (z0189-04) , проходження її комплексної державної експертизи, отримання позитивного висновку комплексної державної експертизи, узгодження змісту проектної документації з Управлінням з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, проектно-кошторисної документації з виконавчим комітетом Лубенської міської ради Полтавської області, позивачем не було здійснено погодження проектно-кошторисної документації у встановленому порядку.

Відтак, проведення орендарем капітального ремонту на власний ризик без згоди орендодавця не є підставою для покладення на останнього обов'язку з відшкодування вартості такого ремонту.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Згідно з п. 9.3. договорів у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні чи припиненні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцеві у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору.

Водночас пунктом 9.7. договору сторони передбачили, що покращення об'єкта оренди, зроблені орендарем, які неможливо відокремити без шкоди для майна, переходять у власність орендодавця без компенсації зазначених витрат.

Враховуючи викладене, колегія погоджується з висновком судів щодо відсутності підстав для відшкодування відповідачами відповідно до ст. 776 Цивільного кодексу України та ст. - 18-1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вартості капітального ремонту.

Згідно з ч. 2 ст. - 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для скасування рішень господарських судів у даній справі, оскільки в межах касаційного провадження скаржником не доведено порушення або неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарських судів.