розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" та Державного підприємства "Сетам" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 року за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр "Миколаїв" на дії державної виконавчої служби у справі № 915/1169/15 господарського суду Миколаївської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Райфайзен Банк Аваль" до Товариства з додатковою відповідальністю "Офісний центр "Миколаїв", треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю "Миколаївський Діпроміст", Товариство з обмеженою відповідальністю "Істок-2001", про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за участю представників:

Заявника: не з'явився,

ВДВС: не з'явився,

Позивача: Грищенко Д.С., дов. № 433/16-Н від 14.07.2016 року,

Відповідача: Репченко Д.В., дов. № 3 від 01.08.2016 року,

Третіх осіб: не з'явився.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен банк Аваль", Банк, Стягувач) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Офісний центр Миколаїв" (далі - ТОВ "Офісний центр Миколаїв", Боржник), треті особи: Товариство з додатковою відповідальністю "Миколаївський Діпроміст" (далі - ТДВ "Миколаївський Діпроміст", Третя особа 1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Істок-2001" (далі - ТОВ "Істок-2001", Третя особа 2), з урахуванням доповнень до позовних вимог, про звернення стягнення в рахунок часткового погашення заборгованості у розмірі 4508081,73 грн. за кредитним договором № 012/01-02/07-027 від 17.05.2007 року, укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТДВ "Миколаївський Діпроміст", та заборгованості у розмірі 3473115,74 грн. за кредитним договором № 010/01-02/09-054 від 06.11.2009 року, укладеним між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Істок-2001" в рамках генерального кредитного договору № 010/01-02/08-018 від 08.02.2008 року, на предмети іпотеки за нотаріально посвідченими іпотечними договорами № 694 від 18.05.2007 року і № 608 від 27.06.2012 року, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 1714,4 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4/9, та належать на праві власності ТОВ "Офісний центр Миколаїв", шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 року в позові ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" відмовлено, а ухвалою цього ж господарського суду від 16.12.2015 року провадження у даній справі в частині звернення стягнення на майно за іпотечним договором № 608 від 27.06.2012 року припинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року ухвалу та рішення господарського суду Миколаївської області від 16.12.2015 року було скасовано, а позовні вимоги задоволено повністю, а саме: в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 010/01-02/09-054 від 06.11.2009 року, укладеного в рамках генерального кредитного договору № 010/01-02/08-018 від 08.02.2008 року між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ТОВ "Істок-2001", в розмірі 3473115,74 грн., та в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 012/01-02/07-027 від 17.05.2007 року, укладеного між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ТДВ "Миколаївський Діпроміст", в розмірі 4508081,73 грн., було звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення загальною площею 1714,4 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4/9, та належать на праві власності ТОВ "Офісний центр Миколаїв", шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

На виконання вказаної постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року у даній справі господарським судом Миколаївської області 22.02.2016 року було видано відповідні накази, які надійшли для виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - ВДВС), який, на підставі письмової заяви Стягувача, постановою № 50514439 від 17.03.2016 року відкрив виконавче провадження по виконанню вказаних наказів.

У грудні 2016 року ТОВ "Офісний центр Миколаїв", звернулося до господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії державної виконавчої служби, з урахуванням додаткових уточнень до скарги, в порядку ст. - 121-2 Господарського процесуального кодексу України, в якій просило, визнати неправомірними дії Заступника начальника ВДВС щодо оцінки майна, яке знаходиться за адресою: місто Миколаїв, вул. Лягіна, 4/9, а також, визнати недійсними висновок ТОВ "Приват-Південь", в особі його оцінювача, про вартість майна станом на 17.06.2016 року, без урахування ПДВ, у розмірі 9344180,00 грн., та рецензію від 15.08.2016 року на вищевказаний звіт про оцінку нерухомого майна, проведену рецензентом суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Центр Приват Експерт".

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 01.02.2017 року вказану скаргу ТОВ "Офісний центр Миколаїв" відхилено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 року ухвалу господарського суду Миколаївської області від 01.02.2017 року скасовано, а скаргу ТОВ "Офісний центр Миколаїв" на дії ВДВС задоволено, а саме: визнано дії посадових осіб ВДВС щодо оцінки майна неправомірними та визнано недійсними висновок ТОВ "Приват-Південь" в особі його оцінювача про вартість майна нежитлових приміщень, які належать ТОВ "Офісний центр Миколаїв", розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4/9, станом на 17.06.2016 року, без урахування ПДВ у розмірі 9344180,00 грн., а також рецензію від 15.08.2016 року на вищевказаний звіт про оцінку нерухомого майна, проведену рецензентом суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Центр Приват Експерт".

У поданих касаційних скаргах, ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та ДП "Сетам", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 3, 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", п.п. 1, 2 Національного стандарту, п.п. 1, 8 Національного стандарту № 2, ст.ст. 43, 84 Господарського процесуального кодексу України, просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.07.2017 року, у зв'язку з відпусткою судді Плюшка І.А., здійснено зміну складу колегії суддів для розгляду вказаної касаційної скарги у складі: Малетича М.М. - головуючий (доповідач), Картере В.І. та Демидової А.М.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у статті 16 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання, передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

Водночас, статтею - 121-2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби, приватного виконавця в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачу, боржнику, прокурору та органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю. Ухвала може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку.

Крім того, процедуру оскарження дій посадових осіб Державної виконавчої служби встановлено і статтею 82 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) .

Разом з тим, 01.01.2013 року набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (4901-17) , який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) та особливості їх виконання.

Так, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Крім того, частиною. 2. ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

При чому, за змістом ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Також, відповідно до п. 8 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження", примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Так, згідно ст. 39 Закону України "Про іпотеку", у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , з дотриманням вимог цього Закону.

Зокрема, ч.ч. 2, 3 ст. 43 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки. організатор прилюдних торгів не пізніше ніж за 15 робочих днів до дня початку прилюдних торгів публікує в місцевих друкованих засобах масової інформації за місцезнаходженням предмета іпотеки, а у разі проведення електронних торгів - також на веб-сайті проведення електронних торгів, повідомлення про проведення таких торгів. У повідомленні зазначається інформація про день, час, місце проведення прилюдних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення прилюдних торгів та іншу необхідну інформацію.

При цьому, відповідно до ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", визначення вартості майна боржника, здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання. У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна.

Виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Разом з тим, статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

При цьому, частиною 6 ст. 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" також унормовано, що положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Водночас, Національним стандартом № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 року № 1440 (1440-2003-п) також встановлено, що він є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах. Даним Стандартом (п.п. 50-55), зокрема, визначені загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна.

Крім того, Національним стандартом № 2 "Оцінка нерухомого майна", затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1442 (1442-2004-п) також встановлено, що він є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Згідно приписів п. 50 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об'єктом оцінки.

При цьому, пунктом 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" встановлено, що незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об'єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об'єкта оцінки та пов'язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об'єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об'єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Також, статтею 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Як зазначалось вище, на виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року про звернення стягнення на предмет іпотеки - не житлові приміщення загальною площею 1714,4 кв.м., за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4/9, що належать на праві власності ТОВ "Офісний центр Миколаїв", шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, місцевим господарським судом 22.02.2016 року видано відповідні накази, які надійшли для виконання до органу ВДВС, який на підставі письмової заяви Стягувача, постановою № 50514439 від 17.03.2016 року відкрив виконавче провадження по виконанню вказаних наказів.

В наступному, 12.05.2016 року державним виконавцем проведено опис та арешт майна, розташованого за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4/9, що належить Боржнику, у зв'язку з чим, складено акт опису і арешту майна.

Також, в рамках виконавчого провадження № 50514439 державним виконавцем ВДВС 15.06.2016 року було винесено постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ "Приват-Південь" для участі у виконавчому провадженні та надання звіту про оцінку майна нежитлових приміщень загальною площею 1714,4 кв.м., за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4/9.

Як було встановлено судами, відповідно до звіту (висновку) про вартість майна нежитлових приміщень, за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4/9, складеного ТОВ "Приват-Південь" початкова (ринкова) вартість представленого до оцінки майна, без ПДВ, з урахуванням округлення, становить 9344180,00 грн.

Разом з цим, Боржник не погоджуючись із вказаним звітом, в порядку Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) направив свої заперечення щодо результатів визначення оцінки.

При цьому, згідно рецензії від 15.08.2016 року, проведеної рецензентом суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Центр Приват Експерт", звіт про незалежну оцінку майна, нежитлового приміщення загальною площею 1714,4 кв.м., за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4/9, який був складений ТОВ "Приват-Південь", відповідає вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (2658-14) , "Норм професійної діяльності оцінювача", Національного стандарту № 1 та Національного стандарту № 2.

Звертаючись зі скаргою на дії ВДВС, поданої в порядку ст. - 122-2 Господарського процесуального кодексу України, Боржник, з посиланням на ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 7, 10, 82 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", вказував саме на порушенням з боку посадових осіб органу ДВС встановленого законом порядку реалізації нерухомого майна, в межах виконавчого провадження № 50514439, зокрема, на те, що при складанні звіту і його рецензуванні суб'єктом оціночної діяльності не було здійснено ознайомлення з предметом оцінки, оскільки технічні характеристики об'єкту нерухомості суттєво відрізняються від тих, які зазначені в документах, використаних при складанні звіту і, крім того, в даному випадку мало місце порушення порядку призначення суб'єкта такої оціночної діяльності.

Суд першої інстанції, з посиланням на ст.ст. 1, 50, 56, 57, 61 Закону України "Про виконавче провадження", представлені матеріали справи, і на те, що при оцінці майна та при залученні суб'єкта оціночної діяльності - ТОВ "Приват-Південь" для участі у виконавчому провадженні № 50514439 для надання звіту про оцінку спірного майна ВДВС діяв в межах, встановлених законодавством України, відповідно до наданих державній виконавчій службі повноважень, дійшов висновку про законність та обґрунтованість дій останньої та про відсутність правових підстав для задоволення такої скарги.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, з посиланням на ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 57 Закону України "Про виконавче провадження", ст.ст. 11, 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", п.п. 50, 51 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", та представлені докази у справі, встановивши, що незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний) підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об'єктом оцінки, яке можливе при доступі оцінювача до цього майна, що зумовлюється також і характером об'єкта оцінки, тоді як у даному випадку належних та допустимих доказів проведення особистого огляду суб'єктом оціночної діяльності об'єкта оцінки матеріали звіту не містять, а копії технічної документації на спірні нежитлові приміщення було витребувано від Боржника уже після складання такого звіту, яке свідчить про те, що рецензія суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Центр Приват Експерт" на звіт про оцінку майна передувала даті прийняття державним виконавцем постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності для рецензування самого звіту, яке, у свою чергу, позбавляє такий документ належної доказової сили, та свідчить про недотримання посадовими особами органу ДВС порядку проведення оцінки майна та визначення його вартості для подальшої реалізації на електронних торгах, а тому, висновки місцевого господарського суду щодо належності дій державного виконавця визнав неправильними, у зв'язку з чим, скасувавши ухвалу суду першої інстанції про відхилення скарги ТОВ "Офісний центр Миколаїв", задовольнив таку скаргу, визнавши дії посадових осіб ВДВС щодо оцінки майна неправомірними, та визнавши недійсними висновок ТОВ "Приват-Південь" в особі його оцінювача про вартість майна нежитлових приміщень, які належать ТОВ "Офісний центр Миколаїв", розташовані за адресою: м. Миколаїв, вул. Лягіна, 4/9, станом на 17.06.2016 року, без урахування ПДВ у розмірі 9344180,00 грн., а також рецензію від 15.08.2016 року на вищевказаний звіт про оцінку нерухомого майна, проведену рецензентом суб'єкта оціночної діяльності ТОВ "Центр Приват Експерт".