Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів (далі - Товариство),

на рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2016 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2017

зі справи № 914/1499/16

за позовом Товариства

до Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Львів (далі - територіальне відділення АМК),

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 31.03.2016 № 10 р/к.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - Рібуна Р.В.,

відповідача - Прохорова Є.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

Позов було подано про визнання недійсним рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 31.03.2016 № 10 р/к у справі № 1-02-1/2016 (далі - оспорюване рішення).

Рішенням господарського суду Львівської області від 07.12.2016 (колегія суддів у складі: Манюк П.Т. - головуючий, Коссак С.М. і Фартюшок Т.Б.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 (колегія суддів у складі: Малех І.Б. - головуючий, Давид Л.Л. і Михалюк О.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить: скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким: позов задовольнити; визнати недійсним оспорюване рішення; судові витрати покласти на територіальне відділення АМК. Скаргу мотивовано прийняттям зазначених судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність, суперечність нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, та просить оскаржувані судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Згідно з оспорюваним рішенням:

- визнано, що Товариство з 01.01.2015 до 31.03.2016 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Львівської області з часткою 100 % у межах розташування електричних мереж, які знаходяться у нього на балансі (у володінні, користуванні, оперативному управлінні тощо; пункт 1);

- визнано, що Товариство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом шляхом дії, що може призвести до ущемлення інтересів ОСОБА_10 [Товариство безпідставно перерахувало оплату електричної енергії по середньомісячному споживанню на підставі нововстановленого приладу обліку (№ 101809) за період 11.05.2011 - 07.08.2015], яка була б неможливою за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з постачання електричної енергії за регульованим тарифом (пункт 2);

- зобов'язано Товариство припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що вказане у пункті 2 резолютивної частини рішення. Про виконання Товариство зобов'язане повідомити територіальне відділення АМК у 2-місячний строк з дня отримання даного рішення Товариством (пункт 3);

- за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 2 резолютивної частини цього рішення, на Товариство накладено штраф у сумі 62 000 грн. (пункт 4).

Відповідно до статуту Товариства (розміщеного на веб-сайті, режим доступу: http://www.loe.lviv.ua/ua/korp_info) метою його діяльності є одержання прибутку шляхом забезпечення потреб споживачів в електричній енергії та в інших товарах, роботах і послугах, відповідно до предмета діяльності в умовах функціонування Об'єднаної енергетичної системи України. Предметом діяльності Товариства є здійснення підприємницької діяльності з купівлі, виробництва, транспортування, передачі, постачання та збуту електричної та теплової енергії споживачам, на оптові ринки, іншим постачальникам, у тому числі: виробництво електричної енергії; передача електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; постачання електричної енергії за регульованим тарифом; комбіноване виробництво теплової та електричної енергії; виконання робіт і надання послуг юридичним та фізичним особам з розробки і видачі технічних умов на електропостачання та теплопостачання об'єктів, оперативно-технічного та ремонтно-експлуатаційного обслуговування зовнішніх електричних мереж та внутрішніх мереж теплопостачання, електропостачання і електроосвітлення житлових, громадських будівель та інших будівель невиробничого призначення.

Пункт 1.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, що затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, та зареєстрована у Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (z0317-02) (далі - Методика) передбачає, що територіальні (географічні) межі ринку - це територія зі сферою взаємовідносин купівлі-продажу товару (групи товарів), у межах якої за звичайних умов споживач може легко задовольнити свій попит на певний товар.

Територіальними (географічними) межами ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом є територія Львівської області, у межах розташування електричних мереж, які знаходяться на балансі (у володінні, користуванні, оперативному управлінні тощо) Товариства.

Згідно з пунктом 1.4 Умов та правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, що затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 13.06.1996 № 15/1 (z0433-96) та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 08.08.1996 за № 433/1458 (z0433-96) , закріплена територія - це територія адміністративно - територіальної одиниці, де розташовані місцеві (локальні) електричні мережі, що перебувають у власності ліцензіата, та електричні мережі споживачів, які живляться від мереж ліцензіата або від приєднаних до мереж ліцензіата інших власників електричних мереж, які не мають ліцензії на постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Відповідно до постанови НКРЕ від 10.08.2005 № 639 (v0639227-05) визначено, що територією здійснення ліцензованої діяльності для Товариства є Львівська область. За кожним із суб'єктів, що у 2015-2016 років мали ліцензії (в тому числі Товариство та Регіональна філія Львівська залізниця) з передачі електроенергії місцевими (локальними) електромережами у межах Львівської області, закріплена територія здійснення ліцензованої діяльності, де розташовані місцеві (локальні) електричні мережі, що перебувають на балансі кожного з ліцензіатів.

Характерними умовами споживання послуги з електричної енергії за регульованим тарифом є те, що споживачі можуть отримувати дану послугу в межах тієї території, на якій пролягають локальні місцеві електричні мережі Товариства. А бар'єрами вступу на ринок є адміністративні, економічні, організаційні обмеження, пов'язані з необхідністю отримання дозвільних документів, побудови (модернізації) відповідної інфраструктури, що потребує значних капіталовкладень та тривалого часу.

Частка Товариства на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом у межах розташування електричних мереж, які знаходяться на балансі (у володінні, користуванні, оперативному управлінні тощо) Товариства, складає 100 %.

Таким чином, сфера діяльності Товариства у вигляді передачі і розподілу електричної енергії за регульованим тарифом знаходиться у стані природної монополії, а Товариство відповідно до статей 1, 5 Закону України "Про природні монополії" є суб'єктом природної монополії.

12.02.2003 ОСОБА_10 (споживач) та Товариством (постачальник) укладено договір про користування електричною енергією № 171-301.

Відповідно до акта № 1817366 збереження пломб і лічильника (заводський номер 103395), 11.05.2011 у споживача було встановлено 5-розрядний лічильний механізм СА4У-И672М з помилковим зазначенням 4-розрядного показника 2640.

З 11.05.2011 по 07.08.2015 нарахування для оплати за спожиту електричну енергію ОСОБА_10 проводилися як по 4-розрядному приладу обліку; дана помилка щодо розрядності призвела до заниження показника споживання електроенергії.

За період з 11.05.2011 (момент заміни) по 07.08.2015 (до планової заміни лічильника) Товариство постійно здійснювало зняття та звіряння показів приладу обліку та надавало (виписувало) споживачу рахунки; показники приладу обліку неправильно списувалися працівниками Товариства.

Доводи Товариства про взаємну помилку споживача та постачальника належними доказами не доведені.

20.08.2015 за результатами проведення експертизи засобу обліку, пломби комісія Товариства встановила, що лічильний механізм СА4У-И672М 5-ти-розрядний, непошкоджений, що відображено в акті № 1019. Згідно з висновками державного повірника ДП "Львівстандартметрологія" в протоколі експертної повірки від 20.08.2015 № 273 ЕП метрологічні характеристики лічильника електричної енергії не відповідають вимогам ДСТУ ГОСТ 8.259:2007, а саме похибка перевищує допустиме значення при навантаженнях.

На підставі проведеної експертизи засобу обліку ектролічильник, що рахував витрати спожитої ОСОБА_10 електричної енергії, визнаний непридатним через недооблік.

Таким чином, за період з 11.05.2011 по 07.08.2015 Товариство проводило розрахунок спожитої електричної енергії по середньомісячному показнику на підставі показань нововстановленого приладу обліку в порядку, передбаченому пунктом 33 Правил користування електричною енергією для населення, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 № 1357 (1357-99-п) (далі - Правила), відповідно до якого у разі користування електричною енергією без приладу обліку з дозволу енергопостачальника розрахунки із споживачем здійснюються відповідно до середньомісячного споживання.

Товариством не доведено наявність підстав проведення розрахунку згідно з пунктом 33 Правил, зважаючи на те, що протягом вказаного періоду ОСОБА_10 користувався електричною енергією з приладом обліку та сплачував за користування нею згідно з рахунками, наданими (виписаними) позивачем (із самостійним зніманням працівниками позивача показів приладу обліку). При цьому величина середньомісячного споживання електроенергії визначена Товариством за фактичний період споживання згідно з показами нового лічильника (№ 101809), який значно менший 12 місяців (07.08.2015-23.09.2015), та без зазначення підстав врахування коефіцієнту зростання споживання (жовтень - березень)/(квітень - вересень).

Товариство в особі Сокальського ВЕП зверталося до Сокальського районного суду Львівської області з позовом до ОСОБА_10 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 8 177,13 грн. Рішенням суду від 21.06.2016 у цивільній справі № 454/1171/16-ц, яке набрало законної сили: позов задоволено; з ОСОБА_10 стягнуто на користь Товариства 8 177,17 грн. заборгованості за спожиту електричну енергію за період з 11.05.2011 по 07.08.2015.

Суди попередніх інстанцій, проаналізувавши рішення Сокальського районного суду Львівської області від 21.06.2016 у цивільній справі № 454/1171/16-ц, встановили, що під час розгляду даної цивільної справи судом було з'ясовано лише факт недообліку електричної енергії. Названим судом не досліджувалися обставини, які призвели до неправильного нарахування електричної енергії, а саме чи виникла заборгованість з вини споживача, наявність причинного зв'язку та, відповідно, які положення Правил повинні бути застосовані для обрахунку середньомісячного показника споживання електричної енергії до даного виду порушення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що територіальне відділення АМК зверталося із запитом до інспекції Держенергонагляду у Львівській області, яка листом від 25.12.2015 № 27-23/02-285 повідомила, що згідно з копією журналу завдання на обхід, наданою Товариством, за період з 11.05.2011 по 07.08.2015 представниками енергопостачальника майже щомісяця проводилося контрольне зняття показників приладу обліку електричної енергії з 4-значними показниками, щомісяця виставлялися відповідні рахунки, а споживач їх оплачував. Спірна ситуація щодо боргу за спожиту електричну енергію виникла внаслідок того, що енергопостачальником не було вчасно вжито заходів (протягом 4 років) щодо недопущення помилкового оформлення платіжних документів. У листі також вказано, що Товариство порушило встановлені нормативно-технічними документами терміни планової повірки електролічильника СА4 - И672М № 103395. Незважаючи на порушення вимог законодавства щодо порядку зняття представниками енергопостачальника показів електролічильника, без жодного зауваження до споживача щодо неправильної оплати за спожиту електричну енергію, електропостачальником в односторонньому порядку, за показами нововстановленого лічильника виконано перерахунок оплати спожитої електричної енергії. Помилкові показники приладу обліку споживача були встановлені не з вини споживача, тому спірна ситуація виникла лише з вини енергопостачальника. Інспекція Держенергонагляду у Львівській області встановила, що Товариство не мало підстав щодо здійснення перерахунку за спожиту електричну енергію за період з 11.05.2011 по 07.08.2015.

Аналогічний висновок викладений у листі Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 27.11.2015 № 5539/20/59-15.

Територіальне відділення АМК правомірно дійшло висновку, що Товариство вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене частиною першою статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним.

Відповідно до положень Закону (2210-14) :

- суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин (частина перша статті 12);

- зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є, зокрема, дії суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (частина перша статті 13);

- порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем (пункт 2 статті 50);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 12 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи в розмірі, передбаченому абзацом другим частини другої статті 52 названого Закону;

- підставами для, зокрема, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права (частина перша статті 59).

За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:

- розгляд заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проведення відповідних розслідувань;

- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами;

- проведення дослідження ринку, визначення меж товарного ринку, а також становища, в тому числі монопольного (домінуючого), суб'єктів господарювання на цьому ринку та прийняття відповідних рішень (розпоряджень).

Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольним комітетом України.

Отже, господарські суди у розгляді справ мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України відповідних правових норм, але не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції, які здійснюються виключно органами Антимонопольного комітету України.

Попередні судові інстанції, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дали необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених ними норм матеріального і процесуального права та з наведенням в оскаржуваних судових рішеннях необхідного мотивування, дослідивши доводи територіального відділення АМК, покладені в обґрунтування його висновків щодо зайняття Товариством з 01.01.2015 до 31.03.2016 монопольного (домінуючого) становище на ринку постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Львівської області з часткою 100 % у межах розташування електричних мереж, які знаходяться на балансі (у володінні, користуванні, оперативному управлінні тощо) Товариства, а також щодо вчинення ним порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку названих послуг шляхом здійснення дії, що можуть призвести до ущемлення інтересів ОСОБА_10 [безпідставний перерахунок Товариством оплати електричної енергії по середньомісячному споживанню на підставі нововстановленого приладу обліку за період 11.05.2011-07.08.2015], - дійшли обґрунтованих висновків стосовно прийняття відповідачем оспорюваного рішення у межах наданих йому повноважень та без порушення приписів чинного законодавства, а тому за відсутності передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним правомірно відмовили Товариству в задоволенні даного позову.

Доводи касаційної скарги стосуються встановлення обставин та оцінки доказів, які вже були, відповідно, з'ясовані та оцінені судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень зі справи. Згідно з частиною другою статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Визначених процесуальним законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись статтями - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Львівської області від 07.12.2016 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 зі справи № 914/1499/16 залишити без змін, а касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Львівобленерго" - без задоволення.