02.09.2016 фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Господарського суду Хмельницької області із заявою про скасування рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (ad hoc) від 11 травня 2016 року у справі № 11-03/16 за позовом приватної фірми "Спільна справа" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в загальній сумі 79656,98 грн. Обґрунтовуючи заяву приписами статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України, статтею 14 Закону України "Про третейські суди", статей 3, 15 Цивільного кодексу України, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 вказала про порушення оскаржуваним рішенням гарантованого конституційного права на ефективний судовий захист, оскільки склад третейського суду, який був визначений одноособово лише позивачем, не відповідав вимогам закону, під час розгляду справи третейський суд порушив принцип рівності усіх учасників судового процесу, прийнявши за доказ факту поставки продукції єдину додану до позовної заяви накладну, а у судовому засіданні прийняв інші письмові докази (накладні), які не додавалися до позовної заяви, відтак, відповідач був позбавлений можливості ознайомитися з цими документами та надати свої заперечення, при цьому суд відхилив клопотання про відкладення третейського розгляду.

Приватне підприємство "Спільна справа" надало заперечення, пояснивши, що формування складу третейського суду відбулося відповідно до укладеної сторонами третейської угоди, що відповідає приписам статті 14 та частини другої статті 17 Закону України "Про третейські суди"; під час третейського розгляду справи ОСОБА_4 не заявляла про відвід третейського судді чи про відсутність у нього необхідної компетенції.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 27.03.2017 (суддя Гладій С.В.) у заяві фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про скасування рішення третейського суду від 11.05.2016 у справі № 11-03/16 за позовом Приватної фірми "Спільна справа" до фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено; рішення третейського суду від 11.05.2016 у справі № 11-03/16 залишено без змін.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.05.2017 (судді Тимошенко О.М., Юрчук М.І., Дужич С.П.) ухвалу господарського суду залишено без змін, як законну і обґрунтовану.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, фізична особа -підприємець ОСОБА_4 подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду та постанову апеляційного господарського суду, прийняти постанову, якою скасувати рішення третейського суду для вирішення конкретного спору (ad hoc) у складі третейського судді Касянюк А.М. від 11.05.2016 у справі № 11-03/16. Касаційну скаргу мотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди, в порушення вимог статті 653 Цивільного кодексу України не врахували, що зобов'язання сторін в тому числі і щодо можливості передачі спору на розгляд третейського суду припинилися одночасно з дією договору поставки; також судами не враховано застережень статей 12, 13 Закону України "Про третейські суди" щодо угоди, викладеної у вигляді третейського застереження, яка є невід'ємною частиною договору, до якої діють ті самі правила, що і до угоди в цілому, відповідно рішення третейського суду від 11.05.2016 прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, що є підставою для його скасування згідно вимог пункту 2 частини другої статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України та статті 51 Закону України "Про третейські суди".

Судове засідання відбувалось у режимі відеоконференції за клопотанням Приватної фірми "Спільна справа", у порядку, визначеному статтею 74-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Приватної фірми "Спільна справа" заперечив доводи касаційної скарги, просив суд залишити прийняті у справі постанову та ухвалу без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заявник не скористався процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції свого представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Приватної фірми "Спільна справа", присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судовому рішенні, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 04.01.2010 Приватне підприємство "Спільна справа" (постачальник) та фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (покупець) уклали договір поставки № 957/2010 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник на окремі замовлення покупця постачає, а покупець отримує у власність певні партії товарів, асортимент, якість, кількість та ціни яких визначаються у кожному конкретному випадку з урахуванням розцінок постачальника, що можуть коригуватися за домовленістю сторін.

У пункті 7.2 Договору сторони узгодили, що спір між ними за позовом постачальника щодо порушення зобов'язань покупцем, які стосуються оплати товарів чи повернення тари (у тому числі подібної), відповідальності за такі порушення, а також порушень покупцем пункту 8.1 цього Договору може бути переданий постачальником на розгляд до третейського суду (ad hoc) або до будь-якого постійно діючого третейського суду у будь-який час. Пунктом 7.3 Договору визначено, що у третейському суді (ad hoc) зазначений спір розглядається третейським суддею одноособово. Кандидатура третейського судді може визначатися постачальником, і, за умови відповідності статтям 18- 19 Закону України "Про третейські суди", така кандидатура вважається погодженою, і такою, що має необхідні для вирішення спору знання, досвід, ділові та моральні якості.

В силу дії пунктів 8.8 та 8.9 Договору він набуває чинності з моменту його підписання представниками сторін і діє до кінця року. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору ні одна зі сторін не повідомила про розірвання договору, він продовжує свою дію на той самий строк і на тих самих умовах. Договір є чинним до того моменту, доки будь-яка із сторін не висловить намірів щодо його розірвання. При цьому кожна із сторін може ініціювати припинення дії даного Договору, як визначено пунктом 8.10, за умови попередження другої сторони не пізніше, як за 14 днів. Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою постачальника.

В зв'язку із неналежним виконанням покупцем своїх зобов'язань, постачальник надіслав йому повідомлення № 167 від 10.09.2013 про розірвання Договору за власною ініціативою, отримане покупцем 14.09.2013 (дані поштового повідомлення про вручення поштового відправлення) та звернувся до третейського суду для вирішення конкретного спору із позовною заявою № 40 від 22.02.2016 про стягнення з покупця 78953,38 грн заборгованості.

Рішенням третейського суду для вирішення конкретного спору (ad hoc) від 11.05.2016 у справі № 11-03/16 задоволено вимоги Приватної фірми "Спільна справа" та стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на користь Приватної фірми "Спільна справа" 79656,98 грн заборгованості та витрат, пов'язаних із вирішенням спору.

Вважаючи, що третейський суддя був обраний одноособово Приватною фірмою "Спільна справа", що позбавило фізичну особу -підприємця ОСОБА_4 права на ефективний захист, а також, що рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, фізична особа -підприємець ОСОБА_4 звернулася з позовом до Господарського суду Хмельницької області, в якому просить скасувати рішення третейського суду.

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання недійсним рішення третейського суду та залишаючи таке рішення без змін, місцевий господарський суд вказав про вільне волевиявлення сторін та погодження умовами договору (розділ 7) третейського застереження, яке за висновками суду відповідає вимогам чинного законодавства та не звільняє сторони від виконання такого застереження припиненням договору.

Переглядаючи справу за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду та відхилив доводи відповідача щодо формування складу третейського суду, посилаючись на погоджені сторонами умови договору (пункти 7.2, 7.3).

Судова колегія зазначає, що за змістом статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про третейські суди", третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, закону, вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правові наслідки розірвання договору, передбачені статтею 653 Цивільного кодексу України, не позбавляють сторони можливості застосовувати його положення до зобов'язань, які виникли під час дії цього договору та продовжують існувати в майбутньому, вимагати розрахунків за поставлену продукцію за розірваним договором, як і положення про узгоджений сторонами порядок розгляду спорів, які виникають щодо виконання умов договору.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення третейського суду може бути оскаржене сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки у випадках, передбачених цим Законом, до компетентного суду відповідно до встановлених законом підвідомчості та підсудності справ.

Частинами першою та другою статті 122-5 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави для скасування рішення третейського суду, а саме, рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Судами було встановлено, що наявність третейського застереження, підтверджується розділом 7 Договору поставки № 957/2010 від 04.01.2010, яке викладено наступним чином: "Сторони домовилися, що спір між Сторонами за позовом постачальника щодо порушення зобов'язань покупцем, які стосуються оплати товарів чи повернення тари (у тому числі подібної), відповідальності за такі порушення, а також порушень покупцем п. 8.1. цього договору може бути переданий постачальником на розгляд до третейського суду (ad hoc) або до будь-якого постійно діючого третейського суду у будь-який час. У третейському суді (ad hoc) зазначений спір розглядається третейським суддею одноособово. Кандидатура третейського судді може визначатися постачальником, і за умови відповідності статтям 18- 19 Закону України "Про третейські суди", така кандидатура вважається погодженою, і такою, що має необхідні для вирішення спору знання, досвід, ділові та моральні якості.

Відтак, суди дійшли вірного висновку, що порядок формування складу третейського суду було дотримано сторонами, оскільки договір поставки в тому числі третейське застереження підписано сторонами та погоджено що не суперечить вимогам частини другої статті 17 Закону України "Про третейські суди", а також про те, що припинення дії договору не припиняє дію третейського застереження та не позбавляє сторони звернення до суду.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини другої статті - 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди вирішили спір відповідно до вимог статей 4-2, 34, 43, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи.