Позов було подано про стягнення 100 000 000 грн. штрафу та (з урахуванням подальшого збільшення розміру позовних вимог) 100 000 000 грн. пені і про зобов'язання виконати пункт 4 рішення від 16.07.2013 № 576-р (далі - Рішення № 576-р).

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Так, рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015: позов задоволено; стягнуто з Адміністрації у доход державного бюджету України штраф у сумі 100 000 000 грн. і пеню в сумі 100 000 000 грн.; Адміністрацію зобов'язано виконати пункт 4 Рішення № 576-р.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2016: згадані рішення і постанову скасовано в частині стягнення з Адміністрації 100 000 000 грн. пені з передачею справи у відповідній частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва; у решті ці рішення та постанову залишено без змін.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2016: позов задоволено; стягнуто з Адміністрації у доход державного бюджету України 100 000 000 грн. пені. Постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2016 вказані судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.03.2017 (суддя Маринченко Я.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 (колегія суддів у складі: Баранець О.М. - головуючий, Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.): позов задоволено; стягнуто з Адміністрації у доход загального фонду державного бюджету України 100 000 000 грн. пені.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Адміністрація просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи та ухвалити нове рішення, яким у позові про стягнення пені в сумі 100 000 000 грн. відмовити. Скаргу мотивовано незаконністю та необґрунтованістю оскаржуваного судового рішення.

У відзиві касаційну скаргу АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність та про обґрунтованість оскаржуваних судових рішень й прийняття їх з додержанням норм матеріального і процесуального права, та просить відповідні судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Згідно з Рішенням № 576-р у справі № 136-26.13/386-12:

- визнано, що Адміністрація разом з іншими залізницями, об'єднаннями, підприємствами, установами й організаціями залізничного транспорту за результатами діяльності протягом 2012 року займала монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному ринку перевезень вантажів транспортом загального користування;

- дії Адміністрації, які полягають у зобов'язанні залізниць (Південної, Південно-Західної та Одеської) зазначати у перевізних документах - перевезення зернових вантажів товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства (далі - ТОВ СП) "Нібулон" до станції Миколаїв-Вантажний як перевезення зернових вантажів на експорт (тобто з перетином державного кордону України) та в донарахуванні і стягненні відповідної частки тарифу без належних обґрунтувань, визнано порушенням, передбаченим частиною першою статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон), у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на загальнодержавному ринку перевезення вантажів транспортом загального користування, що призвело до ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (ТОВ СП "Нібулон"), які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за вказане порушення на Адміністрацію накладено штраф у сумі 100 000 000 грн. та її зобов'язано розробити та затвердити механізм контролю за правильністю визначення вантажовласниками (вантажовідправниками тощо) призначення (найменування) вантажу (експорт внутрішнє сполучення).

Рішення № 576-р отримано Адміністрацією 01.08.2013.

Не погодившись з цим рішенням, Адміністрація подала АМК заяву про його перегляд. Розпорядженням АМК від 16.08.2013 № 685-р вказану заяву прийнято до розгляду, а виконання Рішення № 576-р зупинено до закінчення його перегляду.

03.06.2014 АМК прийнято рішення № 321-р (далі - Рішення № 321-р), яким залишено без змін Рішення № 576-р.

Рішення № 321-р приймалося у тій же справі № 136-26.13/386-12 і з додержанням тих же вимог, що й Рішення № 576-р, від нього залежала чинність Рішення № 576-р, тому воно є пов'язаним з нарахуванням пені за невиконання Рішення № 576-р.

Таким чином, з 04.06.2014 продовжується перебіг двомісячного строку для сплати штрафу (цей строк розпочався 01.08.2013, тобто дня отримання Адміністрацією Рішення № 576-р), а останнім днем сплати штрафу є 21.07.2014, оскільки 20.07.2014 - вихідний день.

Загальна кількість днів прострочення сплати штрафу становить 67 (за період з 22.07.2014 по 26.09.2014), сума пені за один день прострочення - 1 500 000 грн., а за 67 днів - 100 500 000 грн.; оскільки ж розмір пені не може перевищувати розміру накладеного штрафу, то стягненню підлягає пеня в сумі 100 000 000 грн.

Водночас Рішення № 321-р було оскаржено Адміністрацією у судовому порядку. За результатами розгляду справи № 910/14542/14 про визнання Рішення № 321-р недійсним у позові було відмовлено.

Оскільки оскарження Рішення № 321-р зупиняє нарахування пені на час розгляду господарським судом відповідної справи про визнання його недійсним, то нарахування пені зупинялося на час фактичного розгляду справи № 910/14542/14, а саме: у суді першої інстанції - з 17.07.2014 по 18.09.2014; в апеляційній інстанції - з 10.10.2014 по 19.11.2014; у касаційній інстанції - з 18.12.2014 по 28.01.2015; при новому розгляді справи: у суді першої інстанції - з 09.02.2015 по 17.03.2015; в апеляційній інстанції - з 01.04.2015 по 21.04.2015; у касаційній інстанції - з 16.06.2015 по 01.07.2015. Крім того, рішенням суду від 08.07.2015 у справі № 910/16430/14 з Адміністрації стягнуто штраф у сумі 100 000 000 грн., що зупиняє подальше нарахування пені.

Отже, за періоди часу між фактичним розглядом справи № 910/14542/14 пеня могла нараховуватись, а саме: з 19.09.2014 по 09.10.2014, з 20.11.2014 по 17.12.2014, з 29.01.2015 по 08.02.2015, з 18.03.2015 по 24.03.2015, тобто за визначені АМК 67 днів прострочення Адміністрацією сплати штрафу.

Посилання Адміністрації на те, що судове оскарження Рішення № 321-р тривало до 23.10.2015, тобто до дати прийняття Київським апеляційним господарським судом постанови у справі № 910/14542/14 про відмову в перегляді рішення в цій справі за нововиявленими обставинами, не впливає на перебіг зазначених періодів зупинення нарахування пені.

Посилання Адміністрації на зупинення нарахування пені на час перегляду Рішення № 576-р в адміністративному порядку не є обґрунтованим, оскільки таке зупинення відбувається лише у розгляді справи господарським судом.

Судом відмовлено в задоволенні заяви Адміністрації про зменшення розміру пені, оскільки визначені для цього законом підстави відсутні.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода відповідача із стягненням з нього нарахованої позивачем суми пені за прострочення сплати штрафу, накладеного на відповідача за рішенням позивача.

Відповідно до статті 56 Закону:

- рішення органів АМК є обов'язковим до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу АМК, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу АМК. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу АМК про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом АМК заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (частина п'ята);

- сума пені стягується в судовому порядку і зараховується до державного бюджету (частини сьома і дев'ята).

Керуючись відповідними законодавчими приписами та докладно з'ясувавши за результатами нового розгляду справи періоди часу, - як ті, протягом яких згадана пеня підлягала нарахуванню, так і ті, за які вона не могла нараховуватися через зупинення такого нарахування, попередні судові інстанції дійшли висновку про необхідність стягнення відповідної суми пені.

Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують та, в свою чергу, спростовуються висновками, доводами й мотивами, які наведені в судових рішеннях, прийнятих по суті справи, і для незгоди з якими у касаційної інстанції немає підстав.

Водночас суд касаційної інстанції згідно з частиною другою статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Керуючись статтями - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 16.03.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.05.2017 зі справи № 910/16430/14 залишити без змін, а касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України - без задоволення.