Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку відображення у податковій звітності господарських операцій з надання фізичній особі - підприємцю послуг з користування вебсайтом, надіслане до ДПС листом ГУ ДПС у м. Києві, та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу (2755-17) України (далі - ПКУ (2755-17) ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, між Товариством (ліцензіаром) та фізичною особою - підприємцем (ліцензіатом) планується укласти ліцензійний договір.

Згідно з умовами ліцензійного договору Товариство (ліцензіар) як володілець майнових прав інтелектуальної власності на вебсайт надає фізичній особі - підприємцю (ліцензіату) дозвіл на використання такого вебсайту, а фізична особа - підприємець (ліцензіат) виплачує Товариству (ліцензіару) плату за використання вебсайту.

При цьому фізичній особі - підприємцю (ліцензіату) надаються такі права:

право на вільне використання вебсайту у цілому та окремих його частин (веб-сторінок) у будь-який час та без будь-яких обмежень у період дії ліцензійного договору;

право на розміщення і розповсюдження на вебсайті інформаційних матеріалів, які представляють собою графічні або текстово-графічні, анімовані або статичні блоки, а так само статтю або словосполучення, що розміщуються на вебсайтах у мережі Інтернет і що містить гіперпосилання на цільовий вебсайт;

право на забезпечення вільного використання вебсайту як з технічного, так і практичного боку.

Для цілей ліцензійного договору під терміном "вебсайт" розуміється об'єкт авторського права Товариства (ліцензіара) - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, пов'язаних між собою і структурованих у межах адреси вебсайту і (або) облікового запису власника вебсайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦКУ (435-15) ).

Відповідно до статті 418 ЦКУ право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ (435-15) та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається ЦКУ (435-15) та іншим законом.

Правила та умови розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності (у тому числі використання об'єкта права інтелектуальної власності) визначено Главою 75 ЦКУ (435-15) .

Статтею 1107 ЦКУ визначено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може здійснюватись на підставі таких договорів:

1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦКУ (435-15) . Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням ЦКУ (435-15) , є нікчемними (стаття 1109 ЦКУ).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (2755-17) (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ (2755-17) ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І ПКУ (2755-17) інші терміни, що застосовуються у ПКУ (2755-17) і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ (2755-17) .

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 - 183 розділу V ПКУ (2755-17) та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. N 1130 (z1456-14) , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 р. за N 1456/26233 (z1456-14) .

Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пунктом 180.1 статті 180 розділу V ПКУ (2755-17) , зокрема юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі.

Статтями 181 та 182 розділу V ПКУ (2755-17) визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ (2755-17) під обов'язкову реєстрацію як платника ПДВ підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ (2755-17) , у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ).

При цьому до загального обсягу оподатковуваних операцій (загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ (2755-17) ) для цілей реєстрації особи як платника ПДВ включається обсяг:

операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 20 відсотків;

операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ за ставкою 7 відсотків;

операцій, що підлягають оподаткуванню ПДВ за 0 ставкою;

операцій, що звільняються від оподаткування ПДВ.

Згідно з пунктами 183.1 та 183.2 статті 183 розділу V ПКУ (2755-17) для здійснення такої реєстрації особа не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто зазначеного вище обсягу оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг, повинна подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву платника ПДВ за формою N 1-ПДВ (далі - Заява N 1-ПДВ).

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ (2755-17) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ (2755-17) розташоване на митній території України.

Підпунктом 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ (2755-17) передбачено, що не є об'єктом оподаткування операції, зокрема, з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом.

При цьому підпунктом 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ (2755-17) визначено, що роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо-чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Не вважаються роялті платежі, отримані:

як винагорода за використання комп'ютерної програми, якщо умови використання обмежені функціональним призначенням такої програми та її відтворення обмежене кількістю копій, необхідних для такого використання (використання "кінцевим споживачем");

за придбання примірників (копій, екземплярів) об'єктів інтелектуальної власності, у тому числі в електронній формі, для використання за своїм функціональним призначенням для кінцевого споживання або для перепродажу такого примірника (копії, екземпляра);

за придбання речей (у тому числі носіїв інформації), в яких втілені або на яких містяться об'єкти права інтелектуальної власності, визначені в абзаці першому цього підпункту, у користування, володіння та/або розпорядження особи;

за передачу прав на об'єкти права інтелектуальної власності, якщо умови передачі прав на об'єкт права інтелектуальної власності надають право особі, яка отримує такі права, продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), крім випадків, коли таке оприлюднення (розголошення) є обов'язковим згідно із законодавством України;

за передачу права на розповсюдження примірників програмної продукції без права на їх відтворення або якщо їх відтворення обмежено використанням кінцевим споживачем.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ (2755-17) та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє:

Щодо питання 1

Якщо зазначений у зверненні вебсайт за своєю фактичною сутністю є об'єктом права інтелектуальної власності та право на використання такого об'єкта надається без можливості його продажу або здійснення відчуження в інший спосіб, то отримання Товариством (ліцензіаром) платежу від фізичної особи - підприємця (ліцензіата) як винагороди за надання права на використання такого об'єкта визначатиметься як роялті та відповідно така операція не буде об'єктом оподаткування ПДВ.

Якщо зазначений у зверненні вебсайт за своєю фактичною сутністю є об'єктом права інтелектуальної власності та право на використання такого об'єкта надається з можливістю його продажу або здійснення відчуження в інший спосіб, то отримання Товариством (ліцензіаром) платежу від фізичної особи - підприємця (ліцензіата) як винагороди за надання права на використання такого об'єкта не буде вважатися роялті та відповідно така операція оподатковуватиметься ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків.

Щодо питання 2

Слід зазначити, що для цілей обов'язкової реєстрації особи як платника ПДВ та, відповідно, обрахунку загального обсягу оподатковуваних операцій (загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ (2755-17) ) включається обсяг операцій, а не сума платежів, отримана як оплата за товари/послуги.

При цьому обсяг операцій, які не є об'єктом оподаткування, не включається до загального обсягу оподатковуваних операцій (загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ (2755-17) ) для цілей реєстрації особи як платника ПДВ.

Згідно з підпунктом 112.8.2 пункту 112.8 статті 112 розділу ІІ ПКУ (2755-17) вчинення діяння (дії або бездіяльності) особою, яка діяла у відповідності до індивідуальної податкової консультації, наданої такому платнику податків у паперовій або електронній формі, за умови, що така консультація зареєстрована в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, є обставиною, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Разом з тим платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов'язку сплати податкового зобов'язання, визначеного ПКУ (2755-17) (пункт 53.1 статті 53 розділу ІІ ПКУ (2755-17) ).

Пунктом 52.2 статті 52 розділу ІІ ПКУ (2755-17) визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.