Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Гольцової Л.А. (доповідач)

суддів

Барицької Т.Л., Іванової Л.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"

на рішення та постанову

Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017

у справі

№ 910/16954/14

господарського суду

міста Києва

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк"

до

Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"

про

стягнення 157618927,61 грн

за участю представників:

позивача: Головіна О.І., дов. від 31.08.2012;

відповідача: Гелетій І.І., дов. від 29.08.2016;

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/16954/14 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Марченко О.В., судді - Васильченко Т.В., Нечай О.В.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді - Тищенко А.І., Тарасенко К.В.) рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/16954/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст.- 121-1 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судових рішень у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 25.07.2017, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у справі № 910/16954/14.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 25.07.2017, у зв'язку з відпусткою судді Козир Т.П., для розгляду касаційної скарги визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Гольцова Л.А. (доповідач), судді - Барицька Т.Л., Іванова Л.Б.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між позивачем (Банк) та відповідачем (Позичальник) 26.07.2006 укладено кредитний договір, за умовами якого:

- Банк відкриває Позичальникові невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов Кредитного договору (пункт 3.1 договору);

- ліміт кредитної лінії складає 12484500,00 швейцарських франків (п. 3.2.1 договору);

- кінцевий термін погашення кредиту - 26.07.2013. Кінцева дата погашення та графік надання та погашення кредиту можуть бути змінені згідно з повідомленням інобанку. Після отримання повідомлення інобанку Позичальник зобов'язаний укласти з Банком додаткову угоду до кредитного договору про зміну строку та кінцевої дати погашення кредиту (п. 3.2.2 договору);

- процентна ставка за кредитом: SERB (4-yer) + 4% річних (п.3.2.5 договору);

- розмір плати за управління кредитом: 5000,00 грн щомісячно (п. 3.2.6 договору);

- Позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, зазначеному в п. 3.2 кредитного договору, у валюті кредиту. Проценти нараховуються у валюті кредиту на суму фактичної заборгованості за кредитом, із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року і підлягають сплаті з першого по останній день кожного місяця відповідно до індивідуального графіка погашення процентів. Протягом цього періоду сплачуються проценти за попередній місяць. Проценти за останній період нарахування підлягають сплаті не пізніше наступного банківського дня після погашення основного боргу за кредитом (п. 3.5.1 договору);

- Позичальник зобов'язаний достроково погасити кредит, проценти за користування кредитом та інші належні до сплати платежі протягом 10 календарних днів з дня отримання письмової вимоги Банку про таке дострокове погашення (п. 3.6.2 договору);

- несплата Позичальником у строк платежів з погашення кредиту чи будь-якої суми, належної до сплати згідно з кредитним договором, або невиконання будь-яких інших умов та/або зобов'язань за кредитним договором, є подією невиконання зобов'язань (п. 6.1.1 договору);

- якщо сталася і триває подія невиконання зобов'язань Банк має право вимагати дострокового повернення непогашеної частини кредиту, нарахованих процентів за користування кредитом, а також інших платежів, нарахованих за кредитним договором (п.6.2 договору);

Договір набирає чинності з дня його підписання повноважними представниками Позичальника та Банку, проте кредит надається в межах наданого забезпечення. договір діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п. 8.1 договору).

Сторонами були внесені зміни до договору такими договорами: від 15.12.2006 № 27106К21-1; від 03.07.2007 № 27106К21-2; від 30.08.2007 № 27106К21-3; від 30.12.2008 № 27106К21-4; від 05.02.2009 № 27106К21-5; від 06.03.2009 № 27106К21-6; від 31.03.2009 № 27106К21-7; від 31.07.2009 № 27106К21-8; від 10.08.2009 № 27106К21-9; від 11.08.2009 № 27106К21-10; від 01.09.2009 № 27106К21-11; від 29.10.2009 № 27106К21-12; від 30.12.2009 № 27106К21-13; від 16.02.2010 № 27106К21-14; від 29.04.2010 № 27106К21-15; від 30.06.2010 № 27106К21-16; від 31.08.2010 № 27106К21-17; від 30.11.2010 № 27106К21-18; від 31.03.2011 № 27106К21-19; від 28.04.2011 № 27106К21-20; від 31.05.2011 № 27106К21-21; від 07.07.2011 № 27106К21-22; від 07.10.2011 № 27106К21-23; від 31.01.2012 № 27106К21-24; від 01.06.2012 № 27106К21-25; від 13.07.2012 № 27106К21-26; від 28.09.2012 № 27106К21-27; від 01.11.2013№ 27106К21-28; від 04.02.2014 № 27106К21-29; від 05.03.2014 № 27106К21-30 та від 31.03.2014 № 27106К21-31.

Судами попередніх інстанцій встановлено повне виконання Банком зобов'язання за кредитним договором. На підставі заяви відповідача про відкриття документарного акредитива від 21.02.2007, Банк відкрив безвідкличний документарний акредитив згідно з контрактом від 30.06.2006 № 30062006-АА та надав ПАТ "Бліц-Інформ" кошти в межах ліміту кредитування у сумі 6374900,00 швейцарських франків.

Крім того, позивач на підставі заяви відповідача про відкриття документарного акредитива від 18.04.2007 відкрив безвідкличний документарний акредитив згідно із контрактом від 30.06.2006 № 30062006-АА та надав ПАТ "Бліц-Інформ" кошти в межах ліміту кредитування у сумі 6109600,00 швейцарських франків шляхом перерахування кредитних коштів для подальшого продажу з позичкового рахунку № 20734044020520.

Таким чином, відповідно до виписки з позичкового рахунку за наданим кредитом № 20734044020520 за період з 26.07.2006 по 30.06.2014, Банком перераховано кошти в сумі 12484500,00 швейцарських франків.

Договором про внесення змін від 11.08.2009 № 27106К21-10 та договором про внесення змін від 07.07.2011 № 27106К21-22 внесені зміни до кредитного договору та викладено пп. 3.2.1 пункту 3.2 кредитного договору в такій редакції: Банк відкриває Позичальнику невідновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості у сумі 11582950,59 швейцарських франків, в тому числі за рахунок ресурсів Інобанку (частина А) - 7976752,95 швейцарських франків та за рахунок власних коштів Банку (частина Б) - 3606197,64 швейцарських франків, та в сумі 6788 667,06 грн (частина В).

Випискою з позичкового рахунку № 20734044020520 за період з 26.07.2006 по 30.06.2014 та випискою № 20736224020520 за період з 26.07.2006 по 30.06.2014 підтверджується факт видачі кредиту на вищевказану суму, що досліджено судами попередніх інстанцій.

01.11.2013 додатковою угодою № 27106К21-28 внесені зміни до кредитного договору в частині переведення заборгованості Позичальника за кредитним договором, що обліковувалась в іноземній валюті в гривню за курсом Національного банку України станом 01.11.2013 та у зв'язку з цим викладено пп. 3.2.1 п. 3.2 кредитного договору в такій редакції: Банк відкриває Позичальнику невідновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості 86492062,95 грн, що складається з суми, яка утворилась шляхом конвертації частини заборгованості у сумі 9015494,10 швейцарських франків в гривню (79703395,89 грн) за рахунок валютної позиції Банку за курсом Національного банку України на дату здійснення конвертації, та частини заборгованості, яка вже обліковується в гривні на дату конвертації в сумі 6788667,06 грн.

Кредитним договором (з врахуванням внесених до нього змін) встановлений такий розмір процентів за користування кредитом: проценти за користування кредитом у валюті кредиту (швейцарський франк) в розмірі: SEBR (3 year) + 4% річних за період з 26.07.2007 по 15.02.2010; проценти за користування кредитом у валюті кредиту (швейцарський франк, частина А) в розмірі: SEBR (3 year) + 4% річних за період з 16.02.2010 по 31.01.2012; проценти за користування кредитом у валюті кредиту (швейцарський франк, частина Б) в розмірі: 13% річних за період з 16.02.2010 по 27.04.2011, в розмірі: базова ставка LIBOR (6m) + 9% річних за період з 28.04.2011 по 31.01.2012; проценти за користування кредитом у валюті кредиту " швейцарський франк, частини А та Б) в розмірі: 3,8% річних за період з 01.02.2012 по 31.10.2013; проценти за користування кредитом у валюті кредиту (гривня) в розмірі: 20% річних за період з 10.08.2009 по 27.04.2011, в розмірі: 18% річних за період з 28.04.2011 по 31.01.2012, в розмірі: 10% річних за період з 01.02.2012 по 31.10.2013, в розмірі: 0,1% річних за період з 01.11.2013 по 31.12.2014, в розмірі: 15% річних з 01.01.2015.

Проте відповідач умови кредитного договору належним чином не виконав, внаслідок чого заборгованість за кредитом складає 86492062,95 грн; проценти за користування кредитом 24683643,36 грн; плата за управління кредитом - 50000,00 грн.

Господарськими судами попередніх інстанцій досліджено, що 28.01.2013 Банк надіслав ПАТ "Бліц-Інформ" письмову вимогу № 040-06/598, в якій просив здійснити погашення простроченої заборгованості в повному обсязі до 25.02.2013. Однак вимога залишена відповідачем без відповіді.

13.03.2013 Банк звернувся до ПАТ "Бліц-Інформ" з вимогою № 040-06/1752, в якій просив протягом десяти календарних днів достроково погасити заборгованість за кредитом та виконати всі інші зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі.

В подальшому, 15.11.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою від № 040-06/8292 про усунення порушень, в якій просив ПАТ "Бліц-Інформ" здійснити дострокове погашення кредиту в сумі 86492062,95 грн, сплатити проценти за користування кредитом, комісії, штрафні санкції та інші платежі, що підлягають сплаті за кредитним договором протягом десяти днів з моменту отримання даної вимоги, проте і ця вимога залишена відповідачем без відповідного реагування.

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив стягнути з відповідача (враховуючи заяву про зменшення позовних вимог) 86492062,95 грн заборгованості за кредитом, 24683643,36 грн заборгованості за процентами за користування кредитом; 55000,00 грн заборгованості з плати за управління кредитом, 21465146,44 грн пені за порушення строків погашення кредиту, 5661252,97 грн пені за порушення строків сплати процентів за користування кредитом, 6808,60 грн пені за порушення строків сплати плати за управління кредитом, 1179936,08 грн 3 % річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом, 1432,20 грн 3 % річних від простроченої суми боргу за платою за управління кредитом, 10638523,74 грн інфляційне збільшення суми боргу за кредитом, 3034704,81 грн інфляційне збільшення суми боргу за процентами, 6094,98 грн інфляційного збільшення суми боргу за платою з управління кредитом, а всього 157618927,61 грн.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно положень ч. 2 ст. - 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 (v0006600-12) ).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Апеляційним господарським судом призначалась у справі судово-економічна експертиза, за результатами висновку якої, встановлено, що документально підтверджено заборгованість відповідача з повернення кредиту за кредитним договором № 27106К21 станом на 30.06.2014 в сумі 86492062,95 грн; загальний розмір заборгованості зі сплати відсотків за кредитним договором підтверджується в сумі 24979397,40 грн; сума пені, нарахована за прострочення погашення кредиту за договором підтверджується в сумі 17484150,51 грн; сума пені, нарахована за прострочення сплати процентів за договором підтверджується в сумів 4719053,22 грн; заборгованість по платі за управління кредитом за договором підтверджується в сумі 55000,00 грн; сума пені, нарахована за прострочення плати за управління кредитом за договором підтверджується в сумі 7052,78 грн; сума 3% річних, нарахованих за несвоєчасне погашення кредиту за договором підтверджується в сумі 1720362,68 грн; сума 3% річних, нарахована за платою за управління кредитом за договором підтверджується в сумі 871,23 грн; сума інфляційного збільшення, нарахована в зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту за договором підтверджується в сумі 10638523,74 грн; сума інфляційного збільшення, нарахована в зв'язку з несвоєчасним погашенням процентів за договором підтверджується в сумі 3021634,96 грн; сума інфляційного збільшення, нарахована за платою за управління кредитом за договором підтверджується в сумі 6050,00грн.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу (ч. 5 ст. 42 ГПК України).

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

З огляду на встановлені господарськими судами обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу за кредитом в сумі 86 492 062,95 грн, а також 24 683 643,36 грн боргу за відсотками та 50000,00 грн боргу із плати за управління кредитом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того позивач просив стягнути з відповідача: 21465146,44 грн пені за кредитом, 5661252,97 грн пені за відсотками, 6808,60 грн пені за плату за управління кредитом, 4399321,48 грн 3% річних від простроченої суми за кредитом, 1179936,08 грн 3 % річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом, 1432,20 грн 3 % річних від простроченої суми боргу за платою за управління кредитом, 10638523,74 грн інфляційне збільшення суми боргу за кредитом, 3034704,81 грн інфляційне збільшення суми боргу за процентами та 6094,98 грн інфляційне збільшення суми боргу за платою з управління кредитом.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок 3% річних від простроченої суми за кредитом, 3 % річних від простроченої суми боргу за процентами за користування кредитом, 3 % річних від простроченої суми боргу за платою за управління кредитом, інфляційного збільшення суми боргу за кредитом, інфляційного збільшення суми боргу за процентами та інфляційного збільшення суми боргу за платою з управління кредитом, суди дійшли висновку про його обґрунтованість та наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 3.2.9 договору визначено розмір пені за прострочення Позичальником платежів за цим договором: подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення строків сплати плат за кредитом, зазначених у пп. 4.1.1-4.1.6 цієї угоди, Позичальник сплачує банку за кожний день прострочки, включаючи день сплати, пеню. Пеня нараховується на суму несплаченої своєчасно плати із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати виникнення простроченої заборгованості і до дати повного погашення заборгованості по платі, у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (п. 4.2 договору).

Суди дійшли висновку, що Умовами кредитного договору визначено більший строк нарахування пені, ніж шестимісячний термін передбачений ст. 232 ГК України, а саме визначено можливість нарахування пені за кожний день прострочення виконання зобов'язань зі сплати кредиту, процентів та плати за управління кредитом, не обмежуючись шестимісячним строком.

Аналізуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України слід зазначити, що законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій за прострочення виконання зобов'язання і строки їх нарахування. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даної позиції дотримується Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-53гс15).

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, доводи відповідача та вимоги вищенаведеного законодавства, суди попередніх інстанцій визначили, що нарахування пені є правильним та підлягає задоволенню відповідно до розрахунку позивача.

Що стосується заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності щодо нарахування пені, то суди попередніх інстанцій, зважаючи на норми ст. 256, 258, 264, 267 ЦК України та беручи до уваги наявні в матеріалах справи документи, які свідчать, що Банк звертався 26.12.2013 до Господарського суду міста Києва із заявою кредитора з грошовими вимогами до боржника ПАТ "Бліц-Інформ" (справа № 910/20149/13 Господарського суду міста Києва) і така заява була прийнята судом, проте 08.07.2014 постановою Вищого господарського суду України провадження у справі № 910/20149/13 припинено, дійшли вірного висновку про переривання перебігу позовної давності, і як наслідок відсутність підстав для застосування ст. 267 ЦК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки судів як першої, так і апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог, зроблені з дотриманням вимог ст. 4-3, 4-7, 43 ГПК України (1798-12) щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. - 111-7 ГПК України).

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційного господарського суду, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами першої та апеляційної інстанцій висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. - 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись статтями - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 у справі № 910/16954/14 - без змін.