Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.02.2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Трансбудінвест" (далі позивач) задоволено; присуджено до стягнення з Публічного акціонерного товариства "Євроцемент-Україна" (далі відповідач) на користь позивача 15 471 120 грн. заборгованості по оплаті послуг третьої особи (за наднормативне користування вагонами), 141 790,04 грн. за оплату послуг по переадресуванню вантажу, 3% річних в сумі 936 774,61 грн., інфляційних нарахувань 3 965 679,15 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 68 820 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року рішення місцевого господарського суду скасовано; в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2015 року касаційну скаргу позивача задоволено, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року у даній справі скасовано, рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2015 року залишено в силі.

22.03.2017 року на адресу Господарського суду Харківської області від відповідача надійшла заява про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2015 року по даній справі за нововиявленими обставинами, в якій відповідач просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В своїй заяві та в додаткових пояснення до заяви відповідач зазначає, що нововиявленими обставинами є дані, які свідчать про те, що вагонів у власності ТОВ "Трініті-Інвест" (далі третя особа) не було і не має, а тому виконати перевезення у власних вагонах для відповідача за заявкою позивача, третя особа не мала можливості. Передати вагони позивачу було неможливо. Протягом спірного періоду третя особа участі у перевезеннях не приймала. Перевезення вантажів здійснювалось не третьою особою і відповідно права на відшкодування збитків третя особа не має.

За наслідками розгляду заяви відповідача про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2015 року у даній справі у зв'язку з нововиявленими обставинами заяву було задоволено. Рішення суду було скасовано. Прийняте нове рішення від 05.04.2017 року. В задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 року апеляційну скаргу позивача було задоволено. Рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2017 року в даній справі скасовано. В задоволенні заяви відповідача про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 24.02.2015 року у даній справі за нововиявленими обставинами було відмовлено.

В постанові апеляційної інстанції вказано, що Господарський суд Харківської області, приймаючи рішення щодо задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами зазначив, що в даному випадку нововиявленими обставинами є матеріально-правові факти відсутності на праві власності чи на праві оренди вагонів у третьої особи, не здійснення товариством залізничних перевезень, та відсутності статусу оператора, а відповідно і ліцензії. При цьому наведені обставини, існували і на момент розгляду даної справи, проте суд не досліджував наявність правової підстави у третьої особи користуватися, володіти та розпоряджатися вантажними вагонами, можливості здійснення залізничних перевезень та наявності ліцензії оператора, так як вважав, що вона існує.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погодилась з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Обставини, які господарський суд визнав нововиявленими, могли та мали бути відомі відповідачу при розгляді справи. Адвокатські запити, про які йдеться в оскаржуваному рішенні від 05.04.2017 року, відповідач мав можливість надати під час розгляду даного позову. Суд апеляційної інстанції з посиланням на ст. 316 ГК України та ст. 929 ЦК України зазначив, що транспортно-експедиторські підприємства можуть надавати послуги по організації перевезень вантажів, а тому висновок суду першої інстанції про те, що третя особа не маючи вагонів у своїй власності, не являючись оператором та не будучи зареєстрованою як перевізник, не могла надавати позивачу вагони для перевезення вантажів відповідача і як слідство, не понесла ніяких затрат або збитків є помилковим. Як було з'ясовано судом першої інстанції в ході розгляду даної справи про стягнення, вагони, в яких здійснювалось перевезення вантажів для підприємства відповідача, були надані третьою особою за договором № 02/12-11п від 02.12.2011 року, який було укладено між третьою особою та позивачем.

В постанові апеляційної інстанції також зазначено, що матеріалами справи підтверджується, що згадані вагони надавались третій особі за договором № 9113626 від 30.12.2011 року ТОВ "Рейл Карго Транс" (т.13 а.с. 239-243), яке в свою чергу отримало їх від ДП "Український транспортно-логістичний центр".

Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2017 року та залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 05.04.2017 року.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови, судом апеляційної інстанції невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі, а також допущено порушення ст.ст. 20, 114 ГПК України.

В своїй касаційній скарзі відповідач звертає увагу суду на наступні обставини: 08.09.2016 року Харківський апеляційний господарський суд у складі суддів Істоміна О.А., Білецької А.М., Барабашова С.В. прийняв судове рішення у формі постанови, яким відмовив у відстрочці виконання рішення суду. 30.11.2016 року суд у складі: Білецької А.М., Гребенюк М.В., Істоміною О.А. приймає ухвалу про відкриття провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Харківської області від 15.11.2016 року про повернення безпідставно отриманих коштів. 14.12.2016 року суд у складі Білецької А.М., Гребенюк М.В., Істоміної О.А. задовольняє клопотання "БК Трансбудінвест" і зупиняє провадження у справі до розгляду Верховним Судом України заяви позивача про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2016 року. Відповідач приходить до висновку, що вказані судді вже приймали судові рішення у формі постанов та ухвал по даній справі та вважає, що вони не можуть брати участь у розгляді справи за нововиявленими обставинами.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що у третьої особи не було зареєстрованих вагонів, надання вагонів у користування третій особі не виконано. Якщо факт надання вагонів спростовується, то зникають підстави і для відшкодування експедитору послуг, як третій особі, за користування вагонами. Факт передачі вагонів у користування (чи у власність) має бути підтверджено відповідною реєстрацією і ніякими іншими документами.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін і третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Що стосується тверджень відповідача про допущення порушень ст.ст. 20, 114 ГПК України судова колегія зазначає, що відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 20 ГПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він є родичем осіб, які беруть участь у судовому процесі, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу, або якщо буде встановлено інші обставини, що викликають сумнів у його неупередженості. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати участі в новому розгляді справи у разі скасування рішення, ухвали, постанови, прийнятої за його участю, або у перегляді прийнятих за його участю рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами. При наявності зазначених підстав суддя повинен заявити самовідвід.

20.05.2015 року Харківським апеляційним господарським судом у даній справі у складі колегії суддів: Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Пужник О.В. прийнята постанова (т.7 а.с. 260-268). Вказаною постановою апеляційну скаргу відповідача задоволено, рішення скасовано, в позові відмовлено (у подальшому вказана постанова скасована див. т. 8 а.с.32).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.04.2017 року задоволено заяву відповідача про перегляд рішення Господарського суду Харківської області у даній справі у зв'язку з нововиявленими обставинами. Рішення від 24.02.2015 року раніше прийняте у даній справі скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.05.2017 року була прийнята апеляційна скарга позивача до провадження.

Вказана ухвала була прийнята суддями: Істоміна О.А, Гребенюк Н.В., Білецька А.М.

Вказаним складом суду 15.06.2017 року прийнята оскаржувана постанова.

19.08.2016 року по даній справі була прийнята ухвала про прийняття апеляційної скарги відповідача до провадження на ухвалу місцевого суду, якою відмовлено в задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення (судді Істоміна О.А, Білецька А.М., Барабашов С.В.).

30.06.2016 року по даній справі була прийнята ухвала, якою клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено (стосується ухвали про відмову в задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення)- колегія суддів у складі: Істоміна О.А, Білецька А.М., Барабашов С.В.

08.09.2016 року прийнята постанова, якою апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення (стосується ухвали, якою відмовлено в задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення) - колегія суддів у складі: Істоміна О.А, Білецька А.М., Барабашов С.В .

30.11.2016 року колегією суддів, у складі: Істоміна О.А, Гребенюк Н.В., Білецька А.М. винесена ухвала про прийняття апеляційної скарги позивача, яку подано на ухвалу суду першої інстанції від 15.11.2016 року, якою задоволено заяву відповідача та повернуто грошові кошти в розмірі 5 874 616 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського року від 14.12.2016 року клопотання позивача було задоволено частково та зупинено провадження у справі до розгляду Верховним Судом України заяви позивача про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 12.10.2016 року (колегія суддів: Істоміна О.А, Гребенюк Н.В., Білецька А.М.)

У даному випадку, враховуючи ту обставину, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року була прийнята колегією суддів у складі Могилєвкін Ю.О., Пушай В.І., Пужник О.В., а оскаржувана постанова була прийнята в іншому складі суду, судді Істоміна О.А, Гребенюк Н.В., Білецька А.М. не приймали участь у прийнятті рішень, ухвал, постанов, які переглядаються за нововиявленими обставинами, не має підстав вважати, що в даному випадку були порушені приписи ст.ст. 20, 114 ГПК України.

Статтею 112 ГПК України передбачені підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" (v0017600-11) (далі Постанова) до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

23.05.2017 року Господарським судом Харківської області прийнято рішення у справі № 922/3706/16 (т.14 а.с. 37-43), яким ПАТ "Євроцемент-Україна" відмовлено в задоволенні його позовних вимог, які стосувалися визнання недійсним договору № 02/12-11п від 02.12.2011 року, укладеному між позивачем у даній справі та третьою особою у даній справі.

Оцінюючи доводи відповідача, які викладені в його заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (т.13 а.с. 2-6) та в додаткових поясненнях до вказаної заяви (т. 13 а.с.49-53), а також в касаційній скарзі судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що наведені відповідачем обставини не є нововиявленими.