розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 року у справі № 904/11220/15 за позовом приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Оскар" про стягнення неустойки, та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Оскар" до приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" про стягнення пені,

У грудні 2015 року ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з ТОВ "Виробниче об'єднання "Оскар" пені за період з 31.12.2014 року по 29.06.2015 року у сумі 123695,40 грн. за порушення строків поставки товару за договором поставки № П26СН/40/84 від 15.08.2013 року.

ТОВ "Виробниче об'єднання "Оскар" подало до суду зустрічний позов про стягнення з ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" 77612,37 грн. пені за період з 10.07.2015 року по 07.01.2016 року за порушення строків оплати товару за договором поставки № П26СН/40/84 від 15.08.2013 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2017 року (суддя Татарчук В.О., Мартинюк С.В., Фещенко Ю.В.) первісний та зустрічний позови задоволено повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 року (судді: Верхогляд Т.А., Коваль Л.А., Парусніков Ю.Б.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2017 року залишено без змін.

У касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції оскаржені відповідачем за зустрічним позовом в частині задоволення зустрічного позову з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права і проханням скасувати судові рішення та прийняти нове рішення.

Позивачем за зустрічним позовом надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказується на безпідставність викладених в касаційній скарзі доводів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.08.2013 року між ПАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (покупець) та ТОВ "Виробниче об'єднання "Оскар" (постачальник) укладено договір поставки № П26СН/40/84.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, постачальник передає, а покупець приймає та оплачує нижче перерахований товар: труба 25х2 довжина 2000 мм -0/+5 мм ст.08Х17Н15М3Т ГОСТ 9941-81 в кількості 0,7тн. всього на суму 145992 грн.

Згідно з п. 2.1 договору, покупець здійснює оплату за товар в гривнях України на підставі виставленого рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 30% від суми заявленого товару, 70% - за фактом готовності товару до відвантаження.

Ціна є фіксованою і зміні не підлягає з моменту виставлення платіжних документів постачальником і до завершення розрахунків з боку покупця (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору, термін поставки товару складає не більше 90-ти календарних днів з дня отримання 30% передоплати. Поставка товару здійснюється на умовах DDР, м. Сєвєродонецьк (відповідно до правил "Інкотермс-2010"). У разі поставки товару транспортом постачальника, в'їзд на територію підприємства для розвантаження товару здійснювати до 15:00 годин.

Датою поставки кожної партії товару вважається дата відповідної накладної, підписаної обома сторонами (п. 3.2. договору поставки).

Сторонами були укладені додаткові угоди до договору, умовами яких змінювалися кількість, загальна вартість товару.

Так, додатковою угодою № 3 від 06.08.2014 року розділ 1 договору доповнено підпунктом 1.1.3 наступного змісту: постачальник передає, а покупець приймає і оплачує трубу 25х2х4100 ст.03Х18Н11 ГОСТ 9941-81 у кількості 4,250 т, за ціною 134 000 грн. за 1тн., на суму 683 400 грн., в тому числі ПДВ 113 900 грн.

Змінено п. 1.2 договору і викладено його в наступній редакції: "Загальна сума договору № П26СН/40/84 від 15.08.2013 року збільшується на 683 400 грн. з урахуванням ПДВ і складає 1 347 350,76 грн. з урахуванням ПДВ".

Також сторонами доповнено п. 3.1 договору інформацією наступного змісту: "Строк поставки товару, зазначеного в п. 1.1.3 складає 90 календарних днів з дня 30% попередньої оплати. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору поставки № П26СН/40/84 від 15.08.2013 року".

Відповідно до платіжного доручення № 9807 від 19.08.2014 року покупцем сплачено на користь продавця попередню оплату згідно з договором 140 000,00 грн. та згідно з платіжним дорученням № 9808 від 01.10.2014 року сплачено 65 020,00 грн.

Пунктом 3.1 договору (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 06.08.2014 року) передбачено, що термін поставки товару складає не більше 90-та календарних днів з дня отримання 30% передоплати.

Листом № 4 від 26.06.2015 року постачальник повідомив покупця про готовність до відвантаження обумовленого додатковою угодою № 3 товару до відвантаження в кількості 3 927,00 кг.

Постачальником поставлено товар згідно з видатковою накладною від 17.08.2015 року № 3634 на суму 252616,80 грн.

Пунктом 5.2 договору поставки передбачено, що у разі порушення постачальником термінів поставки товару останній сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% від суми не поставленого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 5.3 договору у випадку порушення покупцем строків оплати товару, останній сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожний день прострочки.

Через неналежне виконання постачальником зобов'язання, передбаченого договором, покупець звернувся до суду з позовом про стягнення пені за порушення строків поставки товару.

Відповідно до розрахунку покупця розмір пені за порушення строків поставки товару за період з 31.12.2014 року по 29.06.2015 року складає 123695,40 грн.

Через неналежне виконання покупцем зобов'язання, передбаченого договором, постачальник звернувся до суду з зустрічним позовом про стягнення пені за порушення строків оплати товару.

Відповідно до розрахунку постачальника розмір пені за порушення строків оплати товару за період з 10.07.2015 року по 07.01.2016 року складає 77 612,37 грн.

Предметом судового розгляду є позовна вимога покупця до постачальника про стягнення пені за порушення строків поставки товару та зустрічна позовна вимога постачальника до покупця про стягнення пені за порушення строків оплати товару.

Судами попередніх інстанцій первісні позовні вимоги задоволені з огляду на порушення постачальником умов п. 3.1 договору поставки № П26СН/40/84 від 15.08.2013 року в частині поставки 30% оплаченого покупцем товару та передбачене п. 5.2 договору право покупця на стягнення пені в розмірі 0,1% від суми не поставленого товару за кожен день прострочення. Задовольняючи зустрічний позов, суди попередніх інстанцій зазначили, що пунктом 2.1 договору передбачено обов'язок покупця оплатити 70% вартості товару за фактом готовності його до відвантаження. Покупець вказане зобов'язання не виконав, що є підставою для стягнення з нього відповідно до п.5.3 договору пені в розмірі 0,1% від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Висновки судів попередніх інстанцій, які оскаржені в частині задоволення зустрічного позову, суд касаційної інстанції вважає передчасними з огляду на таке.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Листом від 26.06.2015 року за вихідним № 4 постачальник повідомив покупця про факт готовності до відвантаження партії товару за договором та додатковою угодою до цього договору № 3 від 06.08.2014 року, марка сталі 03Х18Н11 по ДСТУ 9941-81 розмірами 25,0x2,0x4100 у кількості 3927кг.

Однак, факт готовності товару до відвантаження судами попередніх інстанцій не досліджувався та правова оцінка такій умові договору виходячи з того чи є така подія неминучою не надавалася. Суди помилково ототожнили наявний у матеріалах справи зазначений лист постачальника з доказом, що свідчить про настання строку оплати решти 70% вартості товару, тим більше, що договором не встановлено умов визначення факту готовності товару до відвантаження.

До того ж, попередні судові інстанції, дійшовши висновку про невиконання покупцем умов договору з оплати решти 70% вартості товару, не з'ясували чи визначено такими умовами договору строк виконання покупцем зобов'язання з оплати решти 70% вартості товару; та не спростували доводів покупця про невстановлення строку спірної оплати товару в договорі поставки.

Разом з тим, від з'ясування обставин пов'язаних з визначенням у договорі строків спірної оплати безпосередньо залежить як висновок щодо наявності чи відсутності прострочених грошових зобов'язань, так і правильність розрахунків суми пені.

Отже, господарські суди першої та апеляційної інстанцій задовольнивши зустрічний позов про стягнення пені не встановили обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, не з'ясували повно і всебічно умови укладеного між сторонами договору, не надали таким умовам належної правової оцінки, та дійшли передчасного висновку про задоволення зустрічного позову.

За таких обставин, прийняті судові рішення в частині зустрічного позову не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2017 року скасувати в частині задоволення зустрічного позову та розподілу судових витрат, і справу № 904/11220/15 в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.