розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-Плюс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року у справі № 910/20720/16 за позовом комунального підприємства "Київтранспарксервіс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-Плюс" про стягнення заборгованості,

У листопаді 2016 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 168 512,50 грн., пені в сумі 16 648,05 грн., 3 % річних в сумі 1 719,94 грн. та 2 969,69 грн. інфляційних сум за період з січня по жовтень 2016 року у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання за договором від 24.03.2014 року № ДНП-2014-03/10.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.12.2016 року (суддя Отрош І.М.) позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 168 512,50 грн., пеню в сумі 16 626,26 грн., 3 % річних в сумі 1 715,23 грн. та 2 964,56 грн. інфляційних сум, а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року (судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.) зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та в позові відмовити.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що відповідно до п. 3 рішення Київської міської ради від 26.06.2007 року № 930/1591 (ra0930023-07) "Про вдосконалення паркування автотранспорту в м. Києві" КП "Київтранспарксервіс" визнано єдиним оператором з паркування транспортних засобів, стягнення паркувального збору та виготовлення єдиних абонементних талонів з паркування автомобільного транспорту.

Згідно з п. 17.3.1 рішення Київської міської ради від 25.12.2008 року № 1051/1051 (ra1051023-08) "Про Правила благоустрою м. Києва" експлуатація паркувальних майданчиків здійснюється лише оператором або контрагентами, які уклали з оператором відповідні договори.

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року № 242/5629 (ra0242023-11) "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві та акцизного податку" затверджено перелік паркувальних майданчиків, які закріплені за КП "Київтранспарксервіс", серед яких паркувальні майданчики за адресою: м. Київ, Дарницький район, проспект Бажана, 32 (загальна площа земельної ділянки 2350,0 кв.м; кількість машиномісць - 94).

24.03.2014 року між КП "Київтранспарксервіс" (сторона-1) та ТОВ "Стартайм-Плюс" (сторона-2) укладено договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування № ДНП-2014-03/10, відповідно до умов якого сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію 85 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 9 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, проспект М. Бажана, 32, в межах 3 територіальної зони паркування м. Києва (далі - об'єкт), а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту.

Відповідно до п. 1.3 договору об'єкт вважається переданим в експлуатацію сторони-2 з моменту підписання договору сторонами.

Згідно з п. 1.4 договору об'єкт вважатиметься повернутим стороні-1 з експлуатації з моменту припинення дії договору.

За п. 2.2.6 договору сторона-2 зобов'язана своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки зі стороною-1 згідно з розділом 3 цього договору.

У п. 2.2.7 договору зазначено, що вартість послуг платного паркування транспортних засобів, що надаються стороною-2, не повинна перевищувати встановлений для КП "Київтранспарксервіс" тариф на послуги паркування у відповідній територіальній зоні паркування (додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 3.1 договору плата стороною-2 стороні-1 згідно з умовами цього договору становить 6,50 грн. за одне місце для платного паркування транспортних засобів, в тому числі: вартість послуги без ПДВ та збору за місця для паркування транспортних засобів - 1,92 грн.; ПДВ - 0,38 грн.; збір за місця для паркування транспортних засобів - 4,20 грн.

Відповідно до п. 3.2 договору загальна сума щомісячних платежів за вказаним договором зазначена у графіку платежів (додаток № 2 до даного договору).

За п. 3.3 договору розрахунок за цим договором здійснюється шляхом оплати стороною-2 у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 15 числа поточного місяця відповідно до графіку платежів (додаток № 2 до даного договору).

Пунктом 3.4 договору визначено, що сторона-1 зобов'язана не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, підготувати в двох примірниках Акт здачі-приймання послуг. Сторона-2 зобов'язана не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, отримати Акт здачі наданих послуг, протягом двох робочих днів підписати його та повернути стороні-1 один примірник Акту.

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності 24.03.2014 року і діє до 31.12.2014 року.

31.12.2014 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № ДНП-2014-03/10 від 24.03.2014 року, якою сторони внесли зміни до п. 3.3 договору, внаслідок чого він має наступну редакцію: "Розрахунок за цим договором здійснюється шляхом оплати стороною-2 у розмірі 100% щомісячного платежу не пізніше 25 числа поточного місяця відповідно до графіку платежів (додаток № 1 до даного договору)".

Пункт 3.4 договору також викладено в іншій редакції, за якою сторона-1 зобов'язана не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, підготувати в двох примірниках Акт здачі-приймання послуг. Сторона-2 зобов'язана не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, отримати Акт здачі наданих послуг, протягом п'яти робочих днів підписати його та повернути стороні-1 один примірник Акту.

Крім того, додатковою угодою № 1 до договору № ДНП-2014-03/10 сторони виклали п. 6.1 вказаного договору у новій редакції, зазначивши, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту погодження схеми ОДР ГУ МВС УДАІ м. Києва і діє до 31.12.2017 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних сум у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати заборгованості за надані послуги на підставі договору.

Висновок судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних сум обґрунтовано встановленням обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання, що виникло на підставі договору, а відмову в решті позову мотивовано проведенням судом власного перерахунку сум додаткових нарахувань.

Виходячи зі змісту ст.ст. 4-7, 43, 84 ГПК України (1798-12) рішення господарського суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин тощо.

У п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Судові рішення попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, судові рішення обґрунтовані положеннями статей 901, 903 Цивільного кодексу України.

Однак, розглядаючи позовні вимоги та вирішуючи питання про наявність підстав для їх задоволення, господарські суди попередніх інстанцій належним чином не з'ясували правову природу договору від 24.03.2014 року № ДНП-2014-03/10 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, не з'ясували характер правовідносин, що склалися між сторонами у даній справі та, відповідно, не застосували норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Зокрема, суди не звернули уваги, що договір від 24.03.2014 року № ДНП-2014-03/10 було укладено на надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, за умовами якого сторона-1 надає за плату стороні-2 право на організацію та експлуатацію місць для платного паркування транспортних засобів, а також спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять інвалідів, що розташовані на паркувальному майданчику в межах 3 територіальної зони паркування м. Києва, а також здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхнього автотранспорту, що також може узгоджуватися з положеннями статті 792 Цивільного кодексу України, якою унормовано, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. При цьому, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Однак, суди попередніх інстанцій не встановили обставин щодо початку дії договору з урахуванням п. 6.1 вказаного договору у редакції додаткової угоди № 1, в якому визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту погодження схеми ОДР ГУ МВС УДАІ м. Києва та не спростували доводів відповідача про припинення договору до періоду, протягом якого позивачем нараховано спірну заборгованість.

Разом з тим, пунктом 3.4 договору в редакції додаткової угоди № 1 визначено, що сторона-1 зобов'язана не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним, підготувати в двох примірниках Акт здачі-приймання послуг. Сторона-2 зобов'язана не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, отримати Акт здачі наданих послуг, протягом п'яти робочих днів підписати його та повернути стороні-1 один примірник Акту.

Так, з огляду на не надання суду актів здачі наданих послуг за спірний період, судами зазначено, що складання акту здачі наданих послуг не є підставою для виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин у даному випадку, оскільки правовідносини виникають саме з договору та факту отримання послуг відповідачем.

При цьому, зазначивши про те, що акт приймання-передачі наданих послуг, може бути одним з доказів підтвердження факту отримання таких послуг та є документом бухгалтерської звітності, суди не навели належних і допустимих доказів фактичного користування відповідачем паркувальним майданчиком у спірний період та не з'ясували правового змісту спірної заборгованості.

Водночас, під час розгляду справи в апеляційному порядку відповідачем долучено до матеріалів справи копію листа КП "Житлоінвестбуд-УКБ" від 03.03.2017 року № 114/1216 разом з клопотанням про долучення до матеріалів справи від 20.03.2017 року. У вказаному листі зазначено, що протягом лютого-вересня 2016 року було здійснено підготовчі роботи та в листопаді 2016 року розпочато демонтаж недобудови загальньоосвітньої школи на ділянках № 65, 66 у Дарницькому районі міста Києва.

Згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" (v0007600-11) зазначено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Таким чином, суду апеляційної інстанції слід було мати на увазі, що у випадку, якщо заявник не обгрунтував неможливість подання додаткових доказів до суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, апеляційний суд зазначені докази не приймає та не здійснює їх оцінку.

Проте, суд апеляційної інстанції не врахував вимог наведеної норми процесуального права та, долучивши додаткові докази до матеріалів справи, у своїй постанові не зазначив про прийняття чи відхилення цих доказів та їх оцінку.

Разом з цим, за ч. 1 ст. 30 ГПК України в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

Втім апеляційний господарський суд не звернув уваги і не розглянув по суті клопотання відповідача, викладене в письмових поясненнях від 04.04.2017 року про зобов'язання КП "Житлоінвестбуд-УКБ" надати пояснення з приводу спору щодо фактичної неможливості експлуатації спірного паркувального майданчика під час підготовчих та будівельних робіт у 2016 році, а також клопотання про виклик представника КП "Житлоінвестбуд-УКБ" для надання відповідних пояснень, з огляду на відмову суду в клопотанні про залучення цього підприємства в якості третьої особи.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, про задоволення позову про стягнення заборгованості на підставі договору про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, грунтується на неповно з'ясованих обставинах справи, є передчасним та таким, що не відповідає вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, прийняті судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7, - 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стартайм-Плюс" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2017 року та рішення господарського суду міста Києва від 20.12.2016 року скасувати, і справу № 910/20720/16 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.