Позов було подано про зобов'язання виконати рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 20.12.2016 № 63 у справі № 997/57-р-02-07-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" (далі - Рішення № 63), а саме припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50 та абзацом дев'ятим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування, шляхом скасування рішення від 22.09.2016 № 19/1023 "Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у стаціонарних об'єктах торгівлі в м. Києві" (далі - Рішення № 19/1023).

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2017 (суддя Гумега О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 (колегія суддів у складі: Яковлев М.Л. - головуючий, Чорна Л.В. і Михальська Ю.Б.):

- позов задоволено;

- зобов'язано Міську раду виконати Рішення № 63, а саме припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 3 статті 50 та абзацом дев'ятим частини другої статті 15 названого Закону, шляхом скасування Рішення № 19/1023;

- з Міської ради стягнуто на користь територіального відділення АМК 1 600 грн. судового збору.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Міська рада просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, а судові витрати покласти на територіальне відділення АМК. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень і неспростовуваність висновків попередніх судових інстанцій цими доводами, та просить зазначені судові рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судові інстанції у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Згідно з Рішенням № 63:

1) дії Міської ради, які полягають у прийнятті нею Рішення № 19/1023, відповідно до якого встановлено не передбачену законодавчими актами України заборону реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива в стаціонарних об'єктах торгівлі торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, окрім закладів ресторанного господарства (кафе, бари, заклади громадського харчування, ресторани тощо) на території міста Києва з 23:00 до 10:00 години, визнано порушенням, яке передбачене пунктом 3 статті 50 та абзацом дев'ятим частини другої статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних дій органом місцевого самоврядування, що полягає у встановленні не передбаченої законами України заборони та обмеження самостійності підприємств щодо реалізації товарів;

2) Міську раду зобов'язано у місячний строк припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, шляхом скасування Рішення № 19/1023.

У Рішенні № 63 зазначено також про зобов'язання повідомити територіальне відділення АМК про виконання зобов'язальної частини цього рішення протягом п'яти календарних днів з дня припинення порушення.

Рішення № 63 отримане Міською радою 22.12.2016. Строк його виконання, як зазначає територіальне відділення АМК, сплив 23.01.2017 ( бо 22.01.2017 - вихідний день).

Міська рада не оскаржувала Рішення № 63 в установленому порядку і не виконала його.

У даному судовому розгляді не вирішується питання законності Рішення № 19/1023, а лише розглядається невиконання Міською радою Рішення № 63. Міською радою не доведено наявності поважних причин невиконання нею Рішення № 63.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання Міської ради виконати Рішення № 63.

Відповідно до Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (3659-12) :

- основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції (стаття 3);

- Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах, зокрема, захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів (стаття 4);

- у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має, зокрема, повноваження перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (пункт 4 частини першої статті 7);

- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 22);

- з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають, зокрема, позови до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України (стаття 25).

Згідно із Законом України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) :

- за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції (частина перша статті 48);

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов'язковими до виконання (частина друга статті 56).

З огляду на зазначені законодавчі приписи та з'ясувавши, що прийняте органом Антимонопольного комітету України Рішення № 63 Міською радою одержане, в установленому порядку не оскаржене та є чинним, дійшли обґрунтованого висновку у частині зобов'язання Міської ради виконати Рішення № 63.

Посилання скаржника на те, що його Рішення №19/1023 "на даний час судом не визнано незаконним, а дії Київської міської ради при його прийнятті не визнані такими, що не відповідають припису ч.2 ст. 19 Конституції України", - Вищим господарським судом України не приймаються. Як правильно зазначено попередніми судовими інстанціями, законність (чи незаконність) Рішення № 19/1023 не є предметом даного судового розгляду; територіальним відділенням АМК воно також оцінювалося не з точки зору відповідності Конституції України (254к/96-ВР) , а виключно в розрізі застосування законодавства про захист економічної конкуренції, як це й передбачено положеннями Законів України "Про Антимонопольний комітет України" (3659-12) та "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) .

Водночас Вищий господарський суд України не може погодитися з висновком попередніх судових інстанцій стосовно зобов'язання Міської ради скасувати Рішення № 19/1023. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи, зокрема, державної влади (отже, й судові органи), їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Але ні Конституцією, ані законами України не передбачено таких повноважень та способу дій суду, що дозволили б йому зобов'язати орган місцевого самоврядування (яким є Міська рада) вчинити конкретні дії чи прийняти конкретне рішення щодо скасування Рішення № 19/1023. Натомість Міська рада мала самостійно, у встановлених законом порядку і у спосіб, вирішити питання щодо припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про яке йшлося у Рішенні № 63.

При цьому Вищий господарський суд України бере до уваги, що Конституція України (254к/96-ВР) , в тому числі наведене положення статті 19 цього Основного закону України, має найвищу юридичну силу (у тому числі щодо названих Законів України та Рішення № 63).

Наведене свідчить про неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм статті 19 Конституції України (у частині, що стосується зобов'язання Міської ради скасувати Рішення № 19/1023), що згідно з частиною першою статті - 111-10 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) є підставою для відповідної зміни оскаржуваних судових рішень, як це зазначено в резолютивній частині даної постанови.

У зв'язку з цим та з огляду на положення статті 49 ГПК України підлягають перерозподілу (розподілу) й судові витрати зі справи з покладенням їх на обидві сторони в рівних частках (по 50%).

Керуючись статтями 49, - 111-9 - 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 зі справи № 910/3681/17 змінити, внісши такі зміни до резолютивної частини зазначеного рішення:

2.1. У пункті 1 слово "повністю" замінити словом "частково";

2.2. У пункті 2 виключити слова і цифри: "шляхом скасування рішення від 22.09.2016 № 19/1023 "Про обмеження реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива у стаціонарних об'єктах торгівлі в м. Києві";

2.3. Доповнити після пункту 2 новим пунктом 3 такого змісту:

"3. В іншій частині позову відмовити".

У зв'язку з цим пункт 3 вважати пунктом 4;

2.4. У новому пункті 4 цифри і слова "1600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп.)" замінити цифрами і словами "800, 00 грн. (вісімсот гривень 00 коп.)".

У решті зазначені рішення та постанову залишити без змін.

3. Стягнути з Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь Київської міської ради 880 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 960 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.