Позов було подано про: визнання недійсним рішення виконавчої дирекції Фонду від 28.11.2016 № 2618 про визнання такими, що не відбулися, відкритих торгів (аукціону) з продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 634 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Златоустівська (Золотоустівська), буд.2/4, яке належить на праві власності Банку (далі - Нерухоме майно); зобов'язання Банку протягом десяти банківських днів з дня набрання законної сили рішенням суду в даній справі укласти з Товариством договір купівлі-продажу майна (лоту) за результатами проведення 16.11.2016 Підприємством електронних торгів з продажу активів (лот 178936) Банку, який підлягає нотаріальному посвідченню, на умовах, визначених у протоколі проведення електронних торгів від 16.11.2016 № 212055, складеному Підприємством.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2017 (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 (колегія суддів у складі: Баранець О.М.- головуючий, Калатай Н.Ф. і Сітайло Л.Г.):

- позов задоволено повністю;

- визнано недійсним рішення виконавчої дирекції Фонду від 28.11.2016 № 2618 про визнання такими, що не відбулися, відкритих торгів (аукціону) з продажу Нерухомого майна;

- зобов'язано Банк протягом десяти банківських днів з дати набрання законної сили рішенням суду в даній справі укласти з Товариством як покупцем договір купівлі-продажу майна (лоту) за результатами проведення 16.11.2016 Підприємством електронних торгів з продажу активів (лот 178936) Банку, який підлягає нотаріальному посвідченню, на умовах, визначених у протоколі проведення електронних торгів від 16.11.2016 № 212055, який складено Підприємством (з наведенням тексту відповідного договору в резолютивній частині рішення).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Банк просить скасувати постанову апеляційної інстанції з даної справи та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального і процесуального права, в тому числі частини шостої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статей 203, 204, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статті 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статей 33, 34, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

У відзиві на касаційну скаргу Товариство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, і просить останні залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті - 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин та висновків.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.12.2016 № 74707475 Банк є власником Нерухомого майна на підставі договору купівлі-продажу від 11.01.1999.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22.01.2015 № 41 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Експобанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 26.01.2015 № 15 "Про початок процедури ліквідації АТ "КБ "Експобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 29.12.2015 № 245 продовжено строки здійснення процедури ліквідації Банку до 31.03.2017 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 25.07.2016 № 1321 призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію Банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кашуту Д.Є. з 26.07.2016 та йому делеговано всі повноваження ліквідатора Банка.

31.10.2016 Банком (продавець) в особі уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку Кашути Д.Є. та Підприємством (виконавець) укладено додаткову угоду № 13 до угоди від 25.01.2016 № 10 про співпрацю з організації продажу активів, відповідно до пункту 1.1 якої замовник доручив, а виконавець прийняв на себе обов'язок надати послуги з організації та проведення аукціону з продажу активів Банку згідно з додатком, у якому в тому числі вказано й Нерухоме майно.

14.11.2016 Товариством сплачено на рахунок Підприємства гарантійний внесок за участь у торгах у розмірі 500 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 14.11.2016 № 122.

16.11.2016 відбулися електронні торги з продажу нежитлового приміщення, за результатами яких складено протокол проведення електронних торгів від 16.11.2016 № 212055.

Із згаданого протоколу вбачається, що до участі у торгах було допущено Учасників 3, 4 та 5, хід торгів відбувався таким чином:

- о 17:26:23 Учасником 4 зроблено особливу ставку в розмірі 20 616 200 грн.;

- о 17:38:56 Учасником 5 зроблено особливу ставку в розмірі 26 127 361 грн.;

- о 17:54:04 Учасником 5 зроблено цінову пропозицію в розмірі 20 412 000 грн.;

- о 17:58:22 Учасником 3 (Товариством) зроблено особливу ставку в розмірі 26 150 000 грн., яка стала переможною.

Позивачем сплачено на рахунок Банку кошти в сумі 25 780 750 грн. за придбання Нерухомого майна згідно з протоколом від 16.11.2016 № 212055, що підтверджується платіжним дорученням від 25.11.2016 № 130.

28.11.2016 виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 2618 "Про внесення змін до умов продажу активів АТ "КБ "Експобанк", затверджених рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16.06.2016 № 1025", яким визнано такими, що не відбулися, відкриті торги (аукціон) з продажу активів Банку, а саме - Нерухомого майна, які відбулися 16.11.2016 та організатором яких було Підприємство; внесено зміни до рішення виконавчої дирекції Фонду від 16.06.2016 № 1025 "Про затвердження умов продажу активів АТ "КБ "Експобанк", а саме вирішено лот № 9 (Нежитлові приміщення) виключити; уповноваженій особі Фонду на ліквідацію Банку доручено повторно надати до Фонду пропозицію щодо реалізації Нерухомого майна.

Листом від 29.11.2016 № 4518 Фонд повідомив Товариство про прийняття виконавчою дирекцією Фонду рішення від 28.11.2016 № 2618 щодо визнання торгів такими, що не відбулися.

Листом від 30.11.2016 № 4526 Банком повернуто Товариству протокол проведення електронних торгів від 16.11.2016 № 212055 без його підписання.

30.11.2016 Банком було повернуто Товариству кошти в сумі 25 780 750 грн., сплачені за придбання Нерухомого майна.

19.12.2016 на рахунок Товариства надійшов платіж від Підприємства в сумі 500 000 грн. з призначенням "повернення гарантійного внеску".

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства.

Порядок реалізації майна банку, який перебуває на стадії ліквідації, передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (далі - Закон), згідно з положеннями якого:

- після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк (частина друга статті 51);

- майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках; частина шоста статті 51).

Порядок реалізації майна неплатоспроможних банків шляхом проведення електронних торгів затверджено наказом Підприємства від 22.01.2016 №9 зі змінами, внесеними наказом Підприємства від 07.06.2016 № 47 (далі - Порядок), відповідно до якого:

- реалізація майна здійснюється шляхом проведення організатором електронних торгів (пункт 6.1);

- електронні торги проводяться протягом одного робочого дня з 9-ої до 18-ої години (пункт 6.3);

- якщо остання цінова пропозиція надійшла за 5 хвилин до завершення строку, визначеного в пункті 6.3 цього положення, електронні торги автоматично продовжуються на 30 хвилин від часу подачі останньої цінової пропозиції. Загальна тривалість такого продовження не може тривати довше 24:00 год. того ж робочого дня (пункт 6.4);

- усі користувачі, що були допущені до електронних торгів організатором, мають доступ до ходу електронних торгів. Учасники висувають свої цінові пропозиції по лоту. Цінова пропозиція подається через веб-сайт з кроком підвищення ставки, зазначеним у повідомленні про електронні торги. Перша цінова пропозиція може бути рівною стартовій ціні лота. Кожна наступна цінова пропозиція має містити ціну, на встановлений організатором крок вищу за попередню. Моментом подачі цінової пропозиції вважається зафіксований системою момент отримання цінової пропозиції учасника (пункт 6.5);

- кожен з учасників електронних торгів має можливість під час їх проведення на будь-якому етапі вказати через веб-сайт особливу ставку купівлі лота. Особлива ставка може бути подана учасником на будь-якому етапі торгів незалежно від їх перебігу на будь-яку суму, але не нижчу від стартової. Вразі якщо особлива ставка є рівною сумі, що складає 1% вартості майна, вона вважається кроком електронних торгів (пункт 6.6);

- кожен учасник може подати особливу ставку один раз під час одних торгів (підпункт 6.6.2 пункту 6.6);

- переможцем електронних торгів визнається учасник, від якого на момент завершення електронних торгів надійшла найвища цінова пропозиція (пункт 6.9);

- переможець торгів протягом десяти банківських днів із дня, наступного після закінчення електронних торгів, зобов'язаний: підписати персоніфікований протокол та надати (надіслати) його організатору; перерахувати кошти за придбане майно на розрахунковий рахунок замовника, вказаний в протоколі; підписати договір купівлі-продажу майна (лоту) з замовником (пункт 7.7);

- персоніфікований протокол про результати проведення електронних торгів із визначенням переможця є підставою для укладення договору купівлі-продажу майна між замовником та учасником торгів (переможцем аукціону). Право власності на об'єкт продажу переходить до переможця у разі належного виконання умов, вказаних у пункті 7.7 цього Порядку (пункт 7.15).

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна банку, який перебуває на стадії ліквідації, на торгах у формі аукціону, що полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно банку до покупця - переможця торгів (аукціону), слід дійти висновку, що невід'ємною і завершальною стадією такої процедури є оформлення результатів відповідного продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

Тобто особливості процесу, передбачені законодавством щодо проведення аукціону, полягають у сукупності дій його учасників, що спрямовані на досягнення певного результату і що є обставиною, з настанням якої закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних правовідносин, а тому такий аукціон є правочином.

Положеннями ЦК України (435-15) передбачено:

- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 202);

- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204);

- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частини перша та друга статті 215);

- одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525).

Суди попередніх інстанцій зазначили, що Фонд посилається на ті обставини, що наступного дня після проведення торгів надійшла скарга від Учасника 5 стосовно недотримання порядку проведення торгів у зв'язку з некоректною роботою комп'ютерної системи, і за наслідками розгляду згаданої скарги Фондом було прийнято спірне рішення.

Судами вказано також, що посилання відповідача на порушення умов Порядку у вигляді незабезпечення можливості усім учасникам торгів для надання цінових пропозицій під час проведення електронних торгів та незабезпечення можливості та безперебійної роботи з проведення електронних торгів, незабезпечення приймання, обробки та передачі інформації від замовника, учасника торгів та організатора - є необґрунтованими, оскільки відповідачами належними та допустимими доказами не доведено, що неприйняття системою електронних торгів наступної пропозиції учасника ОСОБА_10 мало місце та відбулося з вини Підприємства. Натомість матеріали справи свідчать, що ОСОБА_11 зареєструвалася в системі електронних торгів для участі в торгах, брала у них участь та зробила цінову пропозицію.

Суди попередніх інстанцій встановили, що: рішення суду, яким визнано недійсними результати електронних торгів, проведених 16.11.2016 з продажу активів Банку, а саме нежитлового приміщення, відсутнє; у межах даної справи відповідних вимог учасниками судового процесу не заявлялося; не наведено норми закону, в силу якої проведені електронні торги є нікчемними; Фондом та Банком не доведено належними та допустимими доказами наявності порушень при проведенні 16.11.2016 електронних торгів, а рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.11.2016 № 2618 про визнання торгів такими, що не відбулися, прийнято всупереч вимогам статей 204, 215 ЦК України, з порушенням виключної компетенції суду, недотриманням принципу презумпції правомірності правочину та прав учасників такого правочину, зокрема Товариства.

Цими судами визнано необґрунтованими доводи відповідачів на невідповідність обраного позивачем способу захисту положенням закону, оскільки заявлено вимогу про визнання рішення виконавчої дирекції Фонду від 28.11.2016 № 2618 про визнання такими, що не відбулися, відкритих торгів (аукціону) з продажу нерухомого майна недійсним, а не незаконним, - з посиланням на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21.05.2012 у справі № 6-20цс11, оскільки законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Адже положення Конституції України (254к/96-ВР) та названої Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням; тому порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Встановивши невідповідність оспорюваного рішення Фонду вимогам закону, з метою захисту порушених прав позивача суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для визнання недійсним рішення виконавчої дирекції Фонду від 28.11.2016 № 2618 про визнання такими, що не відбулися, відкритих торгів (аукціону).

Згідно з частиною першою статті 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Відповідно до частини першої статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Статтею 650 ЦК України передбачено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Як встановлено частинами другою та шостою статті 51 Закону, після затвердження виконавчою дирекцією Фонду результатів інвентаризації майна банку та формування ліквідаційної маси Фонд розпочинає передпродажну підготовку та реалізацію майна банку у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Фонду, за найвищою вартістю у найкоротший строк; майно (активи) банку або кількох банків (пули активів) може бути реалізоване у такий спосіб: 1) на відкритих торгах (аукціоні); 2) шляхом продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі. Продаж майна (активів) банку у спосіб, передбачений цією частиною, може проводитися в електронній формі (на електронних майданчиках (частина шоста статті 51).

Згідно з пунктом 7.7 Порядку передбачено, що переможець торгів протягом десяти банківських днів із дня, наступного після закінчення електронних торгів, зобов'язаний: підписати персоніфікований протокол та надати (надіслати) його організатору; перерахувати кошти за придбане майно на розрахунковий рахунок замовника, вказаний в протоколі; підписати договір купівлі-продажу майна (лоту) з замовником.

Відповідно до пункту 7.15 Порядку персоніфікований протокол про результати проведення електронних торгів із визначенням переможця є підставою для укладення договору купівлі-продажу майна між замовником та учасником торгів (переможцем аукціону). Право власності на об'єкт продажу переходить до переможця у разі належного виконання умов, вказаних у пункті 7.7 цього Порядку.

У підпункті 2.1.7 пункту 2.1 додаткової угоди від 31.10.2016 № 13 до угоди від 25.01.2016 № 10 про співпрацю з організації продажу активів, укладеної Банком та Підприємством, Банк зобов'язався після затвердження протоколів аукціону укласти з переможцями аукціону договори купівлі-продажу активів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач на виконання вимог Порядку підписав персоніфікований протокол, надав його організатору та перерахував кошти за придбане майно на розрахунковий рахунок замовника; проте, як вбачається з листа від 30.11.2016 № 4526, Банком повернуто Товариству протокол проведення електронних торгів від 16.11.2016 № 212055 без його підписання та договір купівлі-продажу Нерухомого майна не укладено.

У протоколі проведення електронних торгів від 16.11.2016 № 212055 визначено всі істотні умови договору купівлі-продажу Нерухомого майна.

Врахувавши ухилення Банку від укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна за наслідками проведення електронних торгів, беручи до уваги законодавчі приписи щодо презумпції правомірності правочину та недопустимості односторонньої відмови від зобов'язань, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про зобов'язання Банку укласти договір купівлі-продажу Нерухомого майна, істотні умови якого визначено у протоколі проведення електронних торгів від 16.11.2016 № 212055.

Стосовно підвідомчості даної справи судами попередніх інстанцій зазначено таке.

Відповідно до частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Як зазначено у підпункті 3.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (v0010600-11) , господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, з укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо.

Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, яке належить неплатоспроможному банку, є господарським договором, оскільки ґрунтується на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності сторін.

За таких обставин справа зі спору в даній справі, з урахуванням змісту правовідносин сторін та підстав їх виникнення, є господарською, а тому підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 15.06.2016 у справі № 21-286а16 викладено правовий висновок про те, що виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 1 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки та банківську діяльність", пункту 6 статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та враховуючи положення статті 12 ГПК України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Попередні судові інстанції, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна банку, який перебуває на стадії ліквідації, на торгах у формі аукціону, що полягає у продажу майна, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно банку до покупця - переможця торгів (аукціону), невід'ємною і завершальною стадією якої є оформлення результатів такого продажу договором купівлі-продажу, що укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів, та з'ясувавши, що: рішення суду, яким визнано недійсними результати електронних торгів, проведених 16.11.2016 з продажу активів Банку, а саме нежитлового приміщення, відсутнє; відсутність норми закону, в силу якої проведені електронні торги були б нікчемними; недоведеність Фондом та Банком належними та допустимими доказами наявність порушень при проведенні 16.11.2016 електронних торгів; прийняття рішення виконавчої дирекції Фонду від 28.11.2016 № 2618 про визнання торгів такими, що не відбулися, всупереч вимог статей 204, 215 ЦК України, з порушенням виключної компетенції суду, недотриманням принципу правомірності правочину та прав учасників такого правочину, зокрема Товариства; факт ухилення Банку від укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна за наслідками проведення електронних торгів; наявність у протоколі проведення електронних торгів від 16.11.2016 № 212055 всіх істотних умов договору купівлі-продажу Нерухомого майна; підвідомчість даної справи господарським судам, - дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги даного висновку судів попередніх інстанцій не спростовують. Відповідні доводи стосуються з'ясування обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. Проте касаційна інстанція згідно з частиною другою статті - 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Доводи ж скаржника, які стосуються застосування норм матеріального і процесуального права, вже достатньою мірою спростовано судами у прийнятті оскаржуваних рішення і постанови, і з відповідними висновками останніх Вищий господарський суд України погоджується.

Посилання скаржника на передбачені статтею 12 Закону повноваження Фонду щодо прийняття рішення про визнання електронних торгів недійсними не можуть слугувати підставою для скасування прийнятих судових актів, оскільки пунктом 8.1 Порядку передбачено, що спори, пов'язані із проведенням електронних торгів, вирішуються в судовому порядку. Та, крім того, як вже зазначалося, у підпункті 3.2 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" (v0010600-11) вказано, що господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані, зокрема, з укладенням, зміною, виконанням і розірванням усіх господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи договори, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо.