розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЄС" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2017 року у справі №910/1269/17 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товаритсва "Креді Агріколь Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЄС", Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЄС-К", ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

за участю представників:

Позивача: не з'явився,

Відповідача 1: Бабенко С.С. адвокат, дог. № 30/05-2017 від 26.05.2017 року

Відповідача 2: не з'явився,

Відповідача 3: не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЄС" (далі - ТОВ "ТЄС", Заявник) звернулось до господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 05.02.2015 року у справі № 2262/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді Агріколь Банк" (далі - ПАТ "Креді Агріколь Банк", Банк, Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЄС" (далі - ТОВ "ТЄС", Відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЄС-К" (далі - ТОВ "ТЄС-К", Відповідач 2) та ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, Відповідач 3) про стягнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.01.2017 року у прийнятті заяви ТОВ "ТЄС" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 05.02.2015 у справі № 2262/14 відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, ТОВ "ТЄС" подало до апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, яку ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2017 року було повернуто без розгляду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

У поданій касаційній скарзі, ТОВ "ТЄС", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 53, 62, 97 Господарського процесуального кодексу України, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до суду цієї інстанції для продовження її розгляду.

Заслухавши пояснення представника ТОВ "ТЄС", вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вказувалось вище, ТОВ "ТЄС" зверталось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2017 року про відмову у прийнятті його заяви про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 05.02.2015 у даній справі.

При цьому, звертаючись із апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, ТОВ "ТЄС" вказувало на те, що Відповідач у справі - ОСОБА_3 проживає у АДРЕСА_1, а тому, за цією адресою через відділення поштового зв'язку, зокрема - Державного підприємства "Укрпошта" для направлення цьому відповідачу передавалась відповідна поштова кореспонденція. Проте, оскільки відповідно до Наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 року № 33/6/а з 07.04.2014 року Донецька та Луганська область визначені, як райони, в яких проводиться антитерористична операція, кореспонденція засобами поштового зв'язку у зазначені райони для відправки, у даному випадку - Відповідачу 3, не приймалась.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, встановивши, що ТОВ "ТЄС" не надано належних доказів направлення копії апеляційної скарги Відповідачу 3 - ОСОБА_3, незважаючи на пояснення ТОВ "ТЄС" про неможливість здійснити направлення копії апеляційної скарги цьому Відповідачу у справі, зазначивши при цьому те, що крім Державного підприємства "Укрпошта", яке зупинило приймання і доставку поштових відправлень на території Донецької та Луганської областей, є інші засоби, завдяки яким є можливість повідомити та надіслати примірники необхідних документів у справі та надати суду докази їх надіслання сторонам у справі, чи хоча б надати суду докази намагання скаржника надати суду докази надіслання копії скарги Відповідачу 3 - ОСОБА_3, дійшов висновку про повернення ТОВ "ТЄС" апеляційної скарги без розгляду, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

При цьому, частиною 3 ст. 94 цього ж Кодексу дійсно закріплено обов'язок скаржника при поданні апеляційної скарги додавати докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Крім того, частиною 1 ст. 95 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Разом з тим, згідно Указу Президента України від 14.11.2014 року № 875/2014 (875/2014) "Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 року "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях", розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р (1085-2014-р) (зі змінами, внесеними Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 128-р від 18.02.2015 року (128-2015-р) ) "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої поноваження", ПАТ "Укрпошта" не здійснюється пересилання пошти: у Донецькій області до/з міст обласного значення: м. Донецьк, м. Горлівка, м. Дебальцеве, м. Докучаєвськ, м. Єнакієве, м. Жданівка, м. Хрестівка, м. Макіївка, м. Сніжне, м. Чистякове, м. Харцизськ, м. Шахтарськ, м. Ясинувата.

З огляду на таке, апеляційний господарський суд, всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, не надав належної юридичної оцінки обставинам справи та вищезазначеним нормативним документам, яким визначено перелік міст до яких не здійснюється пересилання пошти у Донецькій області.

Також, апеляційним судом було залишено поза увагою і інформація, що міститься з цього приводу у Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.09.2014 року № 01-06/1290/14 (v1290600-14) - Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" (1632-18) , у пункті 5 якого йдеться, що у разі подання заяви (в т. ч. позовної) або скарги, стосовно якої Господарським процесуальним кодексом (1798-12) передбачено обов'язкове надсилання її копії і копій доданих до неї документів іншим учасникам судового процесу, що знаходяться на території проведення АТО і на адресу яких у зв'язку з цим неможливо надіслати відповідні копії, господарський суд: приймає заяву (скаргу), про що виносить ухвалу; тією ж ухвалою покладає на заявника обов'язок подати документ, яким підтверджується неможливість надсилання копії заяви і доданих до неї документів іншому учасникові судового процесу, що знаходиться на території проведення АТО. Форму відповідного документа законодавчо не визначено. Отже, ним може бути будь-який документ, виданий (надісланий) адресатові підприємством зв'язку за підписом керівника (заступника керівника, іншої уповноваженої особи) такого підприємства, що свідчив би про неможливість пересилання поштової кореспонденції на територію проведення АТО. У випадку неподання такого документа позов підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу.

Водночас, приписами частини 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з цим, апеляційним судом, в порушення вимог ст. ст. 43, 86 Господарського процесуального кодексу України, без належного обґрунтування та без надання можливості ТОВ "ТЄС" подати відповідні докази щодо неможливості направити копії апеляційної скарги Відповідачу 3 у даній справі, таким чином, апеляційну скаргу ТОВ "ТЄС" було безпідставно повернуто стороні без розгляду.

Між тим, згідно ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. - 111-10 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема, господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

Крім того, суд касаційної інстанції вказує і на те, що з прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (475/97-ВР) (далі по тексту - Конвенція) і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" (3435-15) та з огляду на приписи ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-ІV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно положень ст. 6 Закону України "Про судоустрій в Україні" (зі змінами та доповненнями) усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР (475/97-ВР) , кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Таким чином, право на справедливий судовий розгляд включає в себе право на доступ до правосуддя в широкому розумінні.

У зв'язку з цим, з урахуванням викладених обставин справи, а також, з метою недопущення порушення права ТОВ "ТЄС" на доступ до правосуддя, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що ухвала Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2017 року у даній справі підлягає скасуванню, а справа - її направленню до апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження судом цієї інстанції.

Керуючись ст.ст. - 111-5, - 111-7 - - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЄС" задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2017 року у справі № 910/1269/17 скасувати, а справу передати до Київського апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЄС" на ухвалу господарського суду міста Києва від 30.01.2017 року у справі 910/1269/17 до свого провадження.