25.11.2016 Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" подало до господарського суду позов про стягнення з Департаменту інфраструктури Харківської міської ради 1261157,95 грн, з яких 1187279,59 грн залишку невідшкодованої заборгованості по витратах понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства, 54614,86 грн збитків від впливу інфляційних процесів, 19263,50 грн - 3% річних та 18917,37 грн судового збору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 18.01.2017 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено; стягнуто з Департаменту інфраструктури Харківської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" 1187279,59 залишку невідшкодованої заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання послуг зв'язку пільговим категоріям населення згідно вимог чинного законодавства, збитки від впливу інфляційних процесів у розмірі 54614,86 грн, три проценти річних 19263,50 грн та 18 917,37 грн судового збору.

Харківська міська рада, не погоджуючись з прийнятим у справі рішенням, в порядку вимог статті 91 Господарського процесуального кодексу України, як особа, яка не брала участі у справі, проте права якої порушено оскаржуваним рішенням, подала до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 (судді Плахов О.В., Здоровко Л.М., Шутенко І.А.) припинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради, справу спрямовано до Господарського суду Харківської області.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Харківська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 та передати справу до вказаного вище суду для продовження її розгляду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 80, 91, 98, 103 Господарського процесуального кодексу України, вимог Бюджетного кодексу України (2456-17) , Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) , порушення статей 55, 129 Конституції України щодо гарантованого права на судовий захист та апеляційне і касаційне оскарження; вважає, що суд апеляційної інстанції, припиняючи провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради, невірно визначив склад осіб, що беруть участь у справі; фактично позбавив скаржника права ефективного правового захисту та не врахував, що відповідач у справі є виконавчим органом Харківської міської ради і його діяльність фінансується виключно за рахунок коштів бюджету міста Харкова, затверджених на поточний рік, оскаржуване міською радою рішення господарського суду прийнято після затвердження бюджету міста на 2017 рік; Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" (928-19) субвенція на надання інших пільг, зокрема, послуг зв'язку не передбачена.

Скаржник та відповідач не скористались процесуальним правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції своїх представників; у відзиві та усно у судовому засіданні позивач заперечив доводи касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в ухвалі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 107 Господарського процесуального кодексу України сторони, прокурор, треті особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного перегляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Харківської області від 18.01.2017 вирішено питання щодо прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" у правовідносинах з відшкодування понесених ним витрат внаслідок надання послуг зв'язку на пільгових умовах; стягнуто з Департаменту інфраструктури Харківської міської ради, як розпорядника відповідних бюджетних коштів, заборгованість з витрат, понесених у розмірі 1187279,59 грн, інфляційні втрати у розмірі 54614,86 грн та 3% річних у розмірі 19263,50 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім обов'язку, покладеного на нього відповідно до закону щодо відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг зв'язку пільговій категорії населення, які в повному обсязі відшкодовані не були всупереч частини шостої статті 48 Бюджетного кодексу України, Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (256-2002-п) .

Припиняючи провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради, суд апеляційної інстанції вказав, що питання про права та обов'язки Харківської міської ради господарським судом першої інстанції при прийняття оскаржуваного рішення не вирішувалось, оскільки ні мотивувальна ні резолютивна частини рішення не містять жодних суджень чи висновків про права та обов'язки скаржника, а апелянт в розумінні вимог статей 33- 34 Господарського процесуального кодексу України не довів порушення його прав оскаржуваним рішенням.

Відповідно до вимог частини першої статті 91 Господарського процесуального кодексу України право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили, мають сторони у справі, прокурор, треті особи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Переглядаючи апеляційну скаргу, подану особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження, повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі. Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, у зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження

Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто, суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або в рішенні міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення наведено висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. (Відповідна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду України від 02.09.2008 у справі № 23/294, від 23.12.2015 у справі № 5024/1463/2012 (3-1135гс15)).

Отже, у разі звернення до апеляційного суду із апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не повинен з'ясовувати характер спірних правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем, оскільки це призвело б до перегляду рішення суду по суті, що суперечить позиції Верховного Суду України, викладеної у вищевказаних постановах останнього, а суд зобов'язаний передусім перевірити факт вирішення питання судом першої інстанцій про права та обов'язки особи, яка не брала участі у розгляді справи.

Припиняючи провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради суд апеляційної інстанції встановив, що на момент виникнення заборгованості відповідач був розпорядником бюджетного фінансування соціальних пільг, відтак, зобов'язаний компенсувати витрати позивача на надання послуг на пільгових умовах відповідно до положень законодавства, яке регулює відповідні правовідносини.

Доводи скаржника щодо невірного визначення судом суб'єктного складу сторін не доводять, що Харківська міська рада є учасником правовідносин з відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання послуг зв'язку пільговій категорії населення.

Відтак, суд апеляційної інстанції обґрунтовано, припинив апеляційного провадження за апеляційною скаргою Харківської міської ради відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України через відсутність належного суб'єкта апеляційного оскарження.

Доводи Харківської міської ради про порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 судова колегія касаційної інстанції не вбачає.

Інші доводи скаржника про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, фактично зводяться до переоцінки обставин, встановлених судом апеляційної інстанції та не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України; підстав для скасування ухвали апеляційного господарського суду не вбачається.