У листопаді 2016 року Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл", в якій просило стягнути з відповідача на свою користь 25 786, 07 дол. США, що еквівалентно за офіційним курсом станом на 09.12.2016 664 571, 23 грн., з яких: 21 385, 59 дол. США - борг; 3 993, 59 дол. США - пеня; 406, 89 дол. США - 3 % річних (з урахуванням заяви про зменшення суми позову, яка прийнята та розглянута судом).

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № КД-19248 про надання послуг в Одеському морському торговельному порту від 12.12.2014 в частині розрахунків за надані послуги.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.01.2017 (суддя Демешин О.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.03.2017 (головуючий Савицький Я.Ф., судді: Гладишева Т.Я., Головей В.М.) у даній справі позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 406 доларів США 89 центів сплати 3 % річних, що еквівалентно 10 486, 57 гривень та 157 гривень 50 коп. - судового збору. Провадження по справі в частині стягнення 21 385, 59 дол. США боргу - припинено. В решті позову - відмовлено.

Частково не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального законодавства, просить їх скасувати в частині відмови у стягнення пені, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" не скористалось правом, наданим статтею - 111-2 Господарського процесуального кодексу України, не надіслали відзив на касаційну скаргу, що в силу положень зазначеної статті не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.

Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.12.2014 між Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (Виконавець) та Приватним акціонерним товариством з іноземними інвестиціями "Синтез Ойл" (Морський агент) укладено договір № КД-19248 про надання послуг в Одеському морському торговельному порту, відповідно до п.1.1 якого предметом договору є надання Виконавцем послуг, заявлених Морським агентом з обслуговування суден, що агентуються Морським агентом та забезпечення своєчасної оплати замовлених Морським агентом та виконаних Виконавцем послуг.

Положеннями п. 3.2 договору, зокрема встановлено, що сплата наданих Виконавцем послуг/робіт здійснюється протягом 15-ти (п'ятнадцяти) банківських днів після вручення Морському агенту рахунків Виконавця.

На виконання умов договору, позивачем були надані послуги для судна "РIONEER" та виставлений відповідний рахунок № 871171 від 25.05.2016р. на суму 26122,54 дол. США., який був отриманий відповідачем 02.06.2016р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Строк оплати за вказаним рахунком - до 24.06.2016

02.07.2016 зазначений рахунок був частково оплачений відповідачем на суму 23675,00 дол. США, а залишок суми у розмірі 1 447,54 дол. США сплачено 02.08.2016 р.

Також, на виконання умов договору позивачем було надано послуги з швартових операцій для судна "AEGEAN POWER" та виставлено за надані послуги рахунок № 871565 від 21.07.2016 на суму 25554,33 дол. США.

Як вбачається з Виписки з журналу про отримання рахунків, вказаний рахунок було отримано відповідачем 26.07.2016. Строк оплати рахунку - до 16.08.2016. Даний рахунок сплачено частково 01.08.2016 у розмірі 13212,45 дол. США без порушення строків оплати. Залишок суми у розмірі 12341,88 дол. США сплачено 20.09.2016.

Виконуючи умови договору, позивач надав послуги з швартових операцій для судна "OUARTZ" та виставив за надані послуги рахунок № 871584 від 25.07.2016 на суму 9372,08 дол. США, який отриманий відповідачем 26.07.2016, що підтверджується Випискою з журналу про отримання рахунків, отже, останній повинен був провести оплату по вказаному рахунку до 16.08.2016 р. Зазначений рахунок оплачено частково 11.08.2016 на суму 3809,18 дол. США без порушення строків оплати. Залишок суми у розмірі 5563,33 дол. США сплачено відповідачем 16.11.2016.

На виконання умов договору позивачем надано послуги з швартових операцій для судна "OUARTZ" та виставлено за надані послуги рахунок № 871677 від 31.07.2016 на суму 25 392,32 дол. США. Згідно з Випискою з журналу про отримання рахунків, рахунок було отримано відповідачем 08.08.2016, тобто, відповідач був зобов'язаний провести оплату по цьому рахунку до 29.08.2016. Вказаний рахунок сплачено частково 25.08.2016 у розмірі 23770,71 дол. США без порушення строків оплати. Залишок суми у розмірі 1621,61 дол. США було сплачено 15.11.2016.

Як свідчать матеріали справи, виконуючи умови договору, позивач надав послуги з швартових операцій для судна "SKS TRINITY" та виставив відповідний рахунок № 871629 від 02.08.2016 на суму 28823,89 дол. США. Відповідно до Виписки з журналу про отримання рахунків, рахунок № 871629 від 02.08.2016 був отриманий відповідачем 08.08.2016. Строк оплати по даному рахунку - до 29.08.2016. Даний рахунок сплачено частково 18.08.2016. у розмірі 13443.73 дол. США без порушення строків оплати. Залишок суми у розмірі 15 380,16 дол. США сплачено 05.09.2016.

Також, позивачем було надано послуги з швартових операцій для судна "Conti Benguela" та виставлено рахунок № 871823 від 18.08.2016. на суму 8579,49 дол. США., який отриманий відповідачем 18.08.2016, що вбачається з Виписки з журналу про отримання рахунків. Строк оплати за вказаним рахунком - до 08.09.2016. Зазначений рахунок було сплачено відповідачем 23.09.2016 р.

Виконуючи умови договору, позивач надав послуги з швартових операцій для судна "JENNY-1" та виставив за надані послуги рахунок № 871843 від 23.08.2016 р. на суму 16091,20 дол. США. Згідно з Випискою з журналу про отримання рахунків, вказаний рахунок було отримано відповідачем 29.08.2016 p. Отже, кінцевий строк оплати за вказаним рахунком - до 19.09.2016. 01.09.2016 рахунок сплачено частково на суму 5974,08 дол. США. Залишок суми у розмірі 9769,81 дол. США 27.09.2016, іншу частину у розмірі 347,31 дол. США було сплачено 15.11.2016.

На виконання умов договору позивачем було надано послуги з швартових операцій для судна "MAERSK REMLIN" та виставлено відповідний рахунок № 871898 від 29.08.2016 на суму 14527,16 дол. США. Відповідно до Виписки з журналу про отримання рахунків, його було отримано відповідачем 08.09.2016, отже останній повинен був провести оплату по цьому рахунку до 29.09.2016. Даний рахунок сплачено 15.11.2016.

Виконуючи умови договору, позивач надав послуги з швартових операцій для судна "NASIBA ZEYNALOVA" та виставив за надані послуги рахунок № 871909 від 30.08.2016 р. на суму 1457,36 дол. США. Як вбачається з Виписки з журналу про отримання рахунків, рахунок № 871909 від 30.08.2016р. було отримано відповідачем 08.09.2016 p., отже останній повинен був провести оплату до 29.09.2016р. Вказаний рахунок сплачено 18.11.2016 р.

На виконання умов договору позивачем було надано послуги з швартових операцій для судна "NASIBA ZEYNALOVA" та виставлено за надані послуги рахунок № 871911 від 30.08.2016 р. на суму 9299,47 дол. США. Відповідно до Виписки з журналу про отримання рахунків, рахунок № 871911 від 30.08.2016 р. було отримано відповідачем 08.09.2016 p., отже, останній повинен був провести оплату по цьому рахунку до 29.09.2016 р. Даний рахунок було сплачено 18.11.2016 р.

Також, позивачем було надано послуги з швартових операцій для судна "NASIBA ZEYNALOVA" та виставлено відповідний рахунок № 871941 від 06.09.2016 на суму 24613,18 дол. США. Згідно з Виписки з журналу про отримання рахунків, рахунок №871941 від 06.09.2016 було отримано відповідачем 08.09.2016p., отже, останній повинен був провести оплату по цьому рахунку до 29.09.2016р. Даний рахунок сплачено частково 20.09.2016 у розмірі 3227,59 дол. США без порушення строків оплати. Залишок суми у розмірі 21385,59 дол. США станом на 08.12.2016 не сплачено.

Виконуючи умови договору, позивачем було надано послуги з швартових операцій для судна "ALICUDI M" та виставлено за надані послуги рахунок № 872061 від 16.09.2016 на суму 20035,91 дол. США. Відповідно до Виписки з журналу про отримання рахунків, вказаний рахунок було отримано відповідачем 21.09.2016 p., отже, останній повинен був провести оплату до 12.10.2016. Зазначений рахунок сплачено частково 26.09.2016 у розмірі 6 657,11 дол. США без порушення строків оплати. Залишок суми у розмірі 13 378,80 дол. США сплачено 25.11.2016.

Також, на виконання умов договору позивачем було надано послуги з швартових операцій для судна "VERA CRUZ" та виставлено за надані послуги рахунок № 872071 від 19.09.2016 на суму 32488,37 дол. США. Відповідно до Виписки з журналу про отримання рахунків, вказаний рахунок було отримано відповідачем 21.09.2016, отже, останній зобов'язаний був провести оплату до 12.10.2016. Даний рахунок сплачено частково 26.09.2016. у розмірі 30641,99 дол. США без порушення строків оплати. Залишок суми у розмірі 1846,38 дол. США сплачено відповідачем 30.11.2016.

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач неповністю розрахувався за надані послуги, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення основного боргу, нарахованих пені та трьох процентів річних.

Встановивши факт погашення заборгованості за укладеним сторонами договором, місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, припинив провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмета спору в цій частині.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором.

Підставою для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 3 % річних стали висновки судів попередніх інстанцій про невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг та передбачену ст. 625 ЦК України відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Судові рішення в цій частині не оскаржуються.

Щодо висновків господарських судів в частині відмови у стягненні з відповідача нарахованої позивачем на суму боргу пені в іноземній валюті, колегія вважає їх обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до статті 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року № 15-93 (15-93) , дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України, оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні (такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у справі № 909/660/14 від 01.04.2015).

В даному випадку, позивач безпідставно розрахував пеню у доларах США з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, а не в національній валюті України в еквіваленті до долару США.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у стягненні пені колегія вважає правомірними та обґрунтованими.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим фактичним обставинам справи, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх зміни або скасування, відсутні.

Відповідно до приписів статті - 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судами попередніх інстанцій, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.