Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Швеця В.О.,

суддів

Данилової М.В., Корсака В.А.

розглянувши касаційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2017

у справі

№ 904/3503/16 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Дніпропетровської міської ради

про визнання поновленим терміну дії договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

Представники сторін в судове засідання не з'явились, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з позовом до Дніпропетровської міської ради, в якому просив визнати поновленим договір оренди землі від 19.09.2007 та визнати укладеною додаткову угоду про поновлення цього договору. В обґрунтування своїх вимог позивач вказував на належне виконання ним умов договору оренди. Водночас позивач зазначав про те, що після закінчення строку дії договору продовжував користуватись земельною ділянкою за відсутності заперечень відповідача, що є підставою для поновлення спірного договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах. При цьому позивач посилався на приписи статей 13, 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2016, ухваленим суддею Соловйовою А.Є., позов задоволено. Вмотивовуючи рішення суд виходив з обставин відсутності доказів надання письмових заперечень орендодавця стосовно поновлення договору оренди землі після закінчення строку його дії. При цьому суд керувався приписами статей 15, 319, 626 Цивільного кодексу України, статей 26, 46, 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 2, 13, 30, 33 Закону України "Про оренду землі".

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Чередка А.Є. - головуючого, Коваль Л.А., Пархоменко Н.В., постановою від 02.02.2017 перевірене рішення місцевого господарського суду скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. Вмотивовуючи постанову суд апеляційної інстанції виходив з обставин невиконання позивачем умов договору оренди земельної ділянки щодо проектування та будівництва дитячого грального комплексу та кафе на земельній ділянці, що і було умовою для її передачі в оренду. При цьому суд апеляційної інстанції керувався приписами статей 319, 626 Цивільного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги скаржник вказує на безпідставний висновок суду апеляційної інстанції щодо неналежного виконання позивачем умов договору оренди спірної земельної ділянки. Скаржник зазначає про те, що не може здійснювати будівництво за проектом, оскільки спірну земельну ділянку займають треті особи. При цьому скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Ухвалою від 10.07.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Швеця В.О., суддів - Данилової М.В., Корсака В.А., касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 20.07.2017.

Відзиву на касаційну скаргу до Вищого господарського суду України не надходило.

Вищий господарський суд України, заслухавши суддю Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.09.2007 між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Ленінський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером НОМЕР_1 (пункт 1.1. договору). Відповідно до пункту 1.2. договору цільове використання земельної ділянки за цим договором - 1.11.6 (інша комерційна діяльність). Згідно з пунктом 3.1. договору, він укладений строком на два роки. За умовами пункту 3.2. договору після закінчення строку, на який його було укладено, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (пункт 3.4. договору). Вказаний договір 19.09.2007 було посвідчено нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу і зареєстровано в реєстрі за № 2092, а 25.09.2007 зареєстровано у ДМВ ДРФ "Центра" ДЗК, про що у державному реєстрі земель вчинено запис за № 040710400543. Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі від 19.09.2007. В подальшому 29.07.2009 між відповідачем та позивачем був укладений додатковий договір до договору оренди землі. Відповідно до пункту 1 додаткового договору термін дії договору оренди землі був продовжений до 25.09.2012. Також судами установлено, що 24.12.2012 між відповідачем та позивачем була укладена додаткова угода до договору оренди землі, пунктом 1 якої сторони погодили поновити договір оренди землі на три роки, починаючи з 26.09.2012. Отже, строк дії договору оренди землі від 19.09.2007 додатковою угодою був визначений до 26.09.2015. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду даній справі є вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Дніпропетровської міської ради про визнання поновленим договору оренди землі від 19.09.2007 та визнання укладеною додаткову угоду про поновлення цього договору строком на три роки на тих самих умовах. Підставою позову, з посиланням на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі", визначено порушення права відповідача на поновлення спірного договору оренди земельної ділянки. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Статтею 4 цього Закону визначено що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування. Відповідно до статті 13 вказаного Закону під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані у статті 33 Закону України "Про оренду землі". Згідно з приписами частин 1-5 статті 33 вказаного Закону (у відповідній редакції) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Таким чином, відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" реалізація переважного права на поновлення договору оренди землі можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін. Отже, для застосування частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди землі необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив про наявність заперечень щодо поновлення договору та своє рішення. Разом з тим, частиною 6 статті 33 цього Закону передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. З огляду на що, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 названого Закону, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування виділеною земельною ділянкою, орендар належно виконує свої обов'язки за договором; відсутнє письмове повідомлення орендодавця про відмову в поновленні договору оренди; сторони укладають додаткову угоду про поновлення договорів оренди. Між тим, як установлено судом апеляційної інстанції, у пункті 5 договору оренди сторонами були визначені певні умови використання земельної ділянки орендарем, зокрема її передача для проектування та будівництва дитячого грального комплексу та кафе, збереження орендарем стану земельної ділянки відповідно до чинного законодавства та інше, а пунктом 9.4. договору визначені обов'язки орендаря, зокрема щодо дотримання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення. Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на час розгляду справи, тобто майже через дев'ять років після укладення договору, орендар так і не приступив до проектування та будівництва дитячого грального комплексу та кафе на земельній ділянці, що і було фактичною умовою для її передачі в оренду позивачу. За таких установлених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором оренди землі, що в свою чергу виключає можливість поновлення договору на підставі приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі". З огляду на що, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у позові визнається колегією суддів правомірним. Довід скаржника про використання спірної земельної ділянки іншими особами під роздрібну торгівлю скрапленим газом та розміщення станції шиномонтажу, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки йому надавалась оцінка судом апеляційної інстанції та він був відхилений як необґрунтований. Як установлено судом апеляційної інстанції, використання спірної земельної ділянки іншими особами під роздрібну торгівлю скрапленим газом та розміщення станції шиномонтажу відбулось саме внаслідок не використання позивачем земельної ділянки за призначенням, а його звернення до органів міської ради з цього приводу відбулось вже після припинення дії договору. Решта доводів касаційної скарги теж визнаються необґрунтованими, оскільки вони не спростовують установленого судом апеляційної інстанції та стосуються переоцінки доказів у справі, яка за приписами статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Таким чином, підстав для скасування переглянутої постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 у справі № 904/3503/16 Господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.