У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Фармак" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармхім", в якій просило суд зобов'язати відповідача укласти шляхом підписання уповноваженим представником та скріплення печаткою Специфікації № 8 від 11.08.2016 до договору поставки № 85 від 06.01.2016 на поставку позивачу товару "МЕБГІДРОЛІН" у кількості 1200 кг; зобов'язати відповідача виконати обов'язок за договором поставки № 85 від 06.01.2016 в натурі шляхом здійснення поставки позивачу товару "МЕБГІДРОЛІН" у кількості 1200 кг на умовах базису поставки EXW (Франко-завод) - м. Шостка, вул. Щербакова, буд. 1, згідно Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" Міжнародної торгової палати у редакції 2010 року.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.01.2017 (головуючий суддя Жерьобкіна Є.А., судді:Яковенко В.В., Костенко Л.А.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2017 (головуючий суддя Істоміна О.А., судді: Барбашова С.В., Гребенюк Н.В.) у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами у справі Публічне акціонерне товариство "Фармак", звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Касаційна скарга мотивована порушенням господарськими судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 212, 526, 530, 538, 629 ЦК України, ст. 43 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фармхім" не погоджується з доводами касатора і просить суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.07.2017 у зв'язку з відпусткою судді Швеця В.О., справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсак В.А., Данилова М.В., Ходаківська І.П.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 06.01.2016 між ПАТ "Фармак" (покупець) та ТзОВ "Фармхім" (постачальник) укладено договір поставки № 85, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця фармацевтичні субстанції, допоміжну сировину шляхом здійснення поставки товару партіями в асортименті, в кількості та по ціні згідно із Генеральною специфікацією, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Його може бути розірвано кожною із сторін достроково, шляхом письмового попередження стороною іншої сторони за один місяць до дати його припинення (п.п. 10.1, 10.2. договору).

Згідно пункту 1.2. договору зміни в асортименті, в кількості та в ціні товару, можливі лише за згодою сторін, що оформлюється двостороннім підписанням нової додаткової угоди до даного договору та нової специфікації.

Загальна сума договору становить 29 352 664,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2 460 388,00 грн. (пункт 3.1. договору).

У пункті 3.2. договору сторони домовились, що оплата товару, який постачається по даному договору, здійснюється на умовах попередньої оплати в розмірі 100% від суми рахунку впродовж 3 днів від дати виставлення рахунку на оплату за відповідну партію товару.

Пунктами 3.3, 3.4 договору сторонами погоджено, що оплата проводиться шляхом перерахування суми вартості партії товару, яка відвантажується, з поточного рахунку покупця на поточний рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок постачальника.

У пункті 3.10. договору сторони домовились про відсутність зобов'язання покупця придбати товар на всю (повну) суму, зазначену в пункті 3.1. договору.

Відповідно до пункту 4.1. договору поставка здійснюється на умовах ЕХW - м. Шостка, вул. Щербакова, 1 згідно Інкотермс 2010, на протязі 30 календарних днів з дати підписання специфікації на поставку партії (партій) товару згідно даного договору. В будь-якому випадку поставка кожної партії товару повинна відбуватися з урахуванням робочого графіку покупця, за попереднім узгодженням з покупцем.

06.01.2016 сторонами підписано Генеральну специфікацію до договору, згідно з якою сторонами визначено: товар, що поставляється (Мебгідролін, Ізонікотинова кислота, Діоксидин), орієнтовну кількість товару, в тому числі Мебгідроліну - 14 000 кг, орієнтовну суму товару з ПДВ, в тому числі Мебгідроліну - 20 649 580,00 грн. (базова ціна станом на 06.01.2016, що може змінюватися згідно з пунктами 3.11., 3.13. договору). Загальна вартість Генеральної специфікації 29 352 664,00 грн. (т. 1 а.с. 64).

На підставі договору у лютому-травні 2016 року відповідачем було відвантажено позивачу субстанцію Мебгідролін в обсязі 2900 кг на загальну суму 4 585 646,57 грн. з ПДВ, що підтверджується специфікаціями та видатковими накладними (т.1 а.с. 65-71).

11.08.2016 листом за № 08/5871 ПАТ "Фармак" звернувся до відповідача з проханням підписати специфікацію № 8 на поставку субстанції Мебгідролін в кількості 1200 кг (ціна за кг без ПДВ 1378,48 грн.), а також просив виставити рахунок для можливості здійснення попередньої оплати відповідно до пункту 3.2. Договору (т. 1 а.с.72-73). Разом із листом відповідачу направлено два примірники специфікації № 8 від 06.01.2016.

Матеріали справи містять платіжне доручення № 0000114128 на суму 1 961 952,00 грн., щодо здійснення позивачем попередньої оплати замовлення обсягу товару.

17.08.2016 ТзОВ "Фармхім" вказаний лист отримано, проте зазначені дії не виконано. Оплата товару двічі була повернута позивачу, як помилково перерахована, у зв'язку з невідповідністю проведеної оплати умовам договору № 85 від 06.01.2016, зокрема пункту 3.2.

Викладені обставини стали підставою звернення ПАТ "Фармак" з позовом до господарського суду про виконання умов договору поставки шляхом зобов'язання відповідача укласти та підписати Специфікації № 8 від 11.08.2016 на поставку товару Мебгідролін у кількості 1200 кг, а також зобов'язати останнього виконати обов'язок за договором поставки в натурі шляхом здійснення поставки товару у зазначеній кількості.

Господарські суди попередніх інстанцій, постановляючи рішення про відмову ПАТ "Фармак" в позові, дійшли обгрунтованого висновку, що між сторонами не було досягнуто згоди щодо кількості товару окремої партії. Умови договору та Генеральна специфікація не містять безумовного обов'язку відповідача поставити позивачу субстанцію Мебгідролін у повному обсязі, кількість товару визначена договором орієнтовно. Окрім того, поставка товару обумовлена підписанням сторонами специфікації та сплатою попередньої оплати в розмірі 100% на підставі рахунку на оплату за відповідну партію товару, але такі передумови відсутні.

Колегія вважає такий висновок судів достатньо обґрунтованим та зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, що кореспондується з 265 ГК України (436-15) , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення, (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ч.2 ст. 266 ГК України).

Специфікація - документ, що додається до тексту договору поставки і є його невід'ємною частиною. Зміст специфікації складається з даних, що характеризують предмет постачання, а в деяких випадках - ціну, строки поставки та інші умови.

Відповідач, як постачальник, взяв на себе зобов'язання передати позивачу (покупцю) товар шляхом поставки партіями в асортименті, в кількості та по ціні згідно із Генеральною специфікацією, яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.1. договору).

Згідно зі ст.ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судами встановлено, що підписаною сторонами 06.01.2016 Генеральною специфікацією до договору, визначено кількість товару та його ціну орієнтовно, а за умовами п. 3.10. договору, сторони домовились про відсутність зобов'язання покупця придбати товар на всю (повну) суму, зазначену в п. 3.1. даного договору.

Згідно зі ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 4 ст. 267 ГК України, у разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Пунктом 4.1. договору сторони погодили здійснення поставки товару протягом 30 календарних днів з дати підписання специфікації на поставку партії (партій) товару згідно даного договору.

Отже, необхідною передумовою для підписання специфікації, згідно договору, є взаємна згода сторін щодо кількості та ціни кожної партії товару, що у договорі зазначені орієнтовно. Початком перебігу строку для поставки товару є дата підписання сторонами такої специфікації та попередньою оплатою в розмірі 100% на підставі рахунку. Оскільки кількість та ціна окремих партій товару Мебгідролін шляхом підписання спірної специфікації сторонами не була узгоджена, рахунки на оплату не виставлені, відповідно, немає підстав вважати, що строк поставки для відповідача настав.

Господарськими судами встановлено, що відповідач, із врахуванням інтересів сторін, здійснив поставку Мебгідроліну у кількості 2900 кг, замовлених позивачем, з орієнтовної кількості 14000 кг, а також проявляючи ініціативу до укладення додаткової угоди № 1 від 11.11.2016 та направлення рахунків на оплату, сприяв виконанню договірних домовленостей, отже його дії не можна розцінювати, як недобросовісні. Межі здійснення відповідачем цивільних прав, встановлених статтею 13 ЦК України, в даному спірному випадку не порушені.

З огляду на викладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позовні вимоги щодо спонукання відповідача укласти та підписати Специфікації № 8 від 11.08.2016 на поставку товару Мебгідролін у кількості 1200 кг, а також зобов'язати останнього здійснити поставку товару у зазначеній кількості та у вказаний в позові спосіб, є безпідставними. Адже, враховуючи недоведеність факту недобросовісної поведінки відповідача, спростовуються фактичними обставинами справи, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Посилання скаржника на порушення судами ст. 538 ЦК України, щодо обов'язку відповідача поставити товар у зв'язку із оплатою його партії є безпідставним, оскільки за відсутності узгодження кількості товару в окремій партії у сторін договору взагалі не виникло відповідних обов'язків щодо поставки та оплати. Отже, відповідач повернув кошти позивачу оскільки були відсутні підстави для їх отримання. При цьому, посилання ПАТ "Фармак" на постанову ВСУ від 19.08.2014 № 3-53гс14, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки остання визначає рахунок як документ, який містить лише платіжні реквізити та визначає обов'язок сплатити належні за договором платежі і за відсутності рахунку. В той час у справі, що переглядається обов'язок оплати за договором пов'язаний не лише із виставленням рахунку, а й з кількістю та вартістю товару окремими партіями, що не були узгоджені сторонами.

Відповідно до приписів статті - 111-7 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до вимог ст. 43 ГПК України, судами дана належна правова оцінка сукупності поданих до матеріалів справи доказів з правильним застосуванням до спірних правових відносин норм матеріального та процесуального права, тому правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, відсутні.

В своїй касаційній скарзі скаржник фактично просить вирішити питання про достовірність поданих ним доказів, які на його думку, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені господарськими судами, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.