За участю представників: Міністерства оборони України - Тушницького О.О., ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - Юзвенка В.Г., Служби безпеки України - Скрипнікова Д.С., ТОВ "Проксіма" - Федька Т.В., Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) - директора Кириченка А.О, військового прокурора - Лесько Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Міністерства оборони України

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.02.2017 в частині грошових вимог Дочірної компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві по справі № 910/3927/16 за заявою Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про банкрутство Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове),-

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.03.2016 порушено провадження по справі № 910/3927/16 про банкрутство Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ронського Р.М.

доповідач - суддя Ткаченко Н.Г.

Оголошення про порушення справи про банкрутство Центрального спеціалізованого будівельного управління опубліковано 28.03.2016 на сайті ВГСУ.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду м. Києва від 16.02.2017 по справі № 910/3927/16, зокрема, визнано кредиторські вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на загальну суму 8 642 940, 67 грн., з яких : 16 536 грн. - вимоги першої черги, 8 281 386, 72 грн. - вимоги четвертої черги, а 345.017, 95 грн. - вимоги шостої черги та кредиторські вимоги Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на суму 352 472, 42 грн., з яких: 2 756 грн. - вимоги першої черги, 349 455, 25 грн. - вимоги третьої черги, а 261, 17 грн. - вимоги шостої черги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 по справі № 910/3927/16 ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.02.2017 в частині грошових вимог ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві залишено без змін.

В касаційній скарзі Міністерство оборони України просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.02.2017 в частині грошових вимог ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права і постановити нове рішення, яким задовольнити грошові вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" лише у сумі 4 904 213,82 грн., а в решті кредиторських вимог відмовити.

У відзиві кредитор - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", проти поданої касаційної скарги заперечує та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2017, у зв'язку з відпустками суддів Катеринчук Л.Й., Полякова Б.М. склад колегії змінений і визначено склад колегії суддів: Ткаченко Н.Г./головуючий - доповідач/, Куровський С.В., Панова І.Ю.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників Міністерства оборони України, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", Служби безпеки України, ТОВ "Проксіма", директора Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове), представника військової прокуратури, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею - 4-1 ГПК України передбачені, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Провадження по даній справі про банкрутство Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункове) здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, чинній після 19.01.2013.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Згідно ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.

Після офіційного оприлюднення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство всі кредитори мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, в порядку статті 23 Закону незалежно від настання строку виконання зобов'язань.

За ч. 2 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 27.04.2016 ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві звернулось до господарського суду першої інстанції із заявою про визнання грошових вимог до боржника у розмірі 349 716,42 грн., обґрунтовуючи тим, що зазначена податкова заборгованість у боржника виникла зв'язку із самостійно задекларованим зобов'язанням, а саме в результаті орендної плати за земельну ділянку з юридичних осіб, шляхом подачі податкової декларації та нарахованих контролюючим органом штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 46.1 Податкового кодексу України (2755-17) податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

За ст. 54.1 Податкового кодексу України (2755-17) , платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до ст. 57.1. Податкового кодексу України (2755-17) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом ( ст. 14.1.175. Податкового кодексу України (2755-17) ).

Таким чином, суд першої інстанції встановивши, що боржник - Центральне спеціалізоване будівельне управління у податкових деклараціях за 2009-2011 самостійно визначив суму податкового зобов'язання, внаслідок чого грошове зобов'язання вважається узгодженим, з урахуванням вимог Податкового кодексу України (2755-17) та в повному обсязі не погасив самостійно визначене зобов'язання, податковий борг боржника перед ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві складає 352 472,42 грн., а тому господарський суд першої інстанції суд правильно визнав кредиторські вимоги ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на зазначену суму, оскільки ці грошові вимоги підтверджуються належними доказами та обґрунтовано вніс до реєстру вимог кредиторів 2 756 грн. - вимоги першої черги, 349 455, 25 грн. - вимоги третьої черги, а 261, 17 грн. - вимоги шостої черги, що відповідає вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось до суду першої інстанції із додатковою заявою про визнання грошових вимог до боржника на суму 6 657 571,47 грн., посилаючись на те, що боржником - Центральним спеціалізованим будівельним управлінням (госпрозрахункове) належним чином не виконано судове рішення від 01.07.2008 по справі № 21/256-32/285 щодо стягнення боргу, а тому кредитор вправі стягнути інфляційні втрати та 3 % річних, нараховані згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи положення зазначеної вище статті, спеціальні правові наслідки прострочення грошового зобов'язання у вигляді сплати суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми настають, оскільки нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, так як виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно наданих роз'яснень у п. 7.1. постанови пленум Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 (v0014600-13) , саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку проте, що оскільки боржник - Центральне спеціалізоване будівельне управління (госпрозрахункове) не виконав рішення суду щодо стягнення з нього на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заборгованості, а боржник не звільнений від відповідальності невиконання грошового зобов'язання то наявні підстави для визнання кредиторських вимог ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до боржника, а саме, нарахованих інфляційних втрат та 3 % річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України і включення іх до реєстру вимог кредиторів боржника.

Разом з тим, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у визнанні грошових вимог ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до боржника на суму 2 557 308,67, враховуючи заяву боржника щодо застосування строків позовної давності та вимоги ст. 267 ЦК.

Київський апеляційний господарський суд переглянувши справу в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. ст. 99 - 101 ГПК України, давши належну оцінку зібраним по справі та дослідженим судом доказам, доводам та запереченням сторін, обґрунтовано погодився з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення заяви про визнання кредиторських вимог ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на загальну суму 8 642 940, 67 грн., з яких : 16 536 грн. - вимоги першої черги, 8 281 386, 72 грн. - вимоги четвертої черги, а 345.017, 95 грн. - вимоги шостої черги та кредиторських вимог Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві на суму 352 472, 42 грн., з яких: 2 756 грн. - вимоги першої черги, 349 455, 25 грн. - вимоги третьої черги, а 261, 17 грн. - вимоги шостої черги.

Відповідно до ст. - 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017 та ухвала Господарського суду м. Києва від 16.02.2017 в частині грошових вимог ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві по справі № 910/3927/16 прийняті у відповідності до фактичним обставин та вимог Закону і підстав для їх скасування не вбачається.