Рішенням господарського суду Харківської області від 13.09.2016 у справі № 922/2183/16 (суддя Інте І.В.), яке залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.12.2016 (судді Терещенко О.І. - головуючий, Сіверін В.І., Слободін М.М.) позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваних судових актів з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У запереченні на касаційну скаргу Інспекція просила залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони відповідно до статті - 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника Товариства, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- в період з 02.07.2015 по 08.07.2015 Інспекцією відповідно до постанови слідчого СВ Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області від 05.06.2015 та наказу Державної екологічної інспекції у Харківській області від 01.07.2015 № 59/01-04 здійснено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності Товариства (основна діяльність - виробництво олії та тваринних жирів), за результатами якої було складено акт № 59/01-04/02-09 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами;

- в акті перевірки № 59/01-04/02-09 зафіксовано наступне: джерелами утворення забруднюючих речовин в атмосферне повітря є ємність для приготування гідроокису натрію (2 шт.); апарат для відбілювання (2 шт.); вакумно - відбільна ємність (2 шт.). У Товариства наявний дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів від 07.07.2014 № 6321786001-1198 (отриманий Товариством вперше), терміном дії до 07.07.2024. Товариством надана довідку від 03.07.2015 № 30/7 щодо часу роботи джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 07.07.2011 по 31.03.2014, проте інформацію щодо часів роботи джерел викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період з 01.04.2014 по 06.07.2014 не надано. Також Товариством надано довідки про час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за 2013 рік та перший квартал 2014 року. З наданої Товариством довідки від 03.07.2015 № 1163/01-44 вбачається, що воно здійснювало виробничу діяльність у періоди з 07.02.2013 по 28.02.2013, з 01.05.2013 по 31.05.2013, з 01.09.2013 по 31.12.2013 року та з 01.01.2014 по 31.03.2014. Таким чином до 07.07.2014 Товариство здійснювало виробничу діяльність за відсутності дозволу на викиди забруднюючих речовин. У зв'язку з відмовою директора Товариства Соколова О.М. від підписання вищевказаного акту, його примірник направлено Інспекцією рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства;

- листом від 03.07.2015 Товариство повідомило Інспекцію про те, що у період з 07.07.2011 по 06.02.2013, а також у березні, квітні, червні, липні, серпні 2013 року Товариство не працювало, оскільки в цей час здійснювався монтаж обладнання і його технологічний контроль, а з 1 квітня 2014 року Товариство сплачує екологічний податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення;

- Інспекцією, з урахуванням часу роботи обладнання, зазначеного у довідці Товариства та норм, передбачених Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 (z0048-09) , розраховано розмір відшкодування збитків за понаднормативний викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період з 07.02.2013 по 28.02.2013, з 01.05.2013 по 31.05.2013, з 01.09.2013 по 31.12.2013 та з 01.01.2014 по 31.03.2014 та пред'явлено претензію від 29.09.2015 № 48 щодо добровільного відшкодування шкоди в розмірі 62 883,95 грн., яку було надіслано на адресу Товариства, однак відповідачем визначену позивачем суму завданої шкоди добровільно не сплачено;

- крім того, під час проведення зазначеної позапланової перевірки Товариства Інспекцією відібрані проби ґрунту на земельній ділянці Товариства за адресою: Харківська область, Зміївський район, с. Таранівка, в'їзд Зміївський 1-А, а саме в таких місцях: ТОВ "Сан Ойл", межа санітарно-захисної зони, 50 м від труби котельної під забором; ТОВ "Сан Ойл", на пустирі за забором підприємства біля городів; ТОВ "Сан Ойл", біля забору підприємства в торці промислового майданчика на пустирі; ТОВ "Сан Ойл", на території підприємства ліворуч від воріт під деревами, ФОН, про що складений акт відбору проб ґрунтів від 02.07.2015 № 08-2015/40-43;

- за результатами дослідження проб виявлено перевищення вмісту забруднюючих речовин (у порівнянні з нормативами гранично-допустимих концентрацій та фоновими значеннями) по таких показниках: амонію (обмінний), у перерахунку на амоній; фосфору рухомому у перерахунку на п'ятиоксид фосфору Р2О5; органічним речовинам, що екстрагуються петролейним ефіром, що відображено у протоколі вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів від 15.07.2015 № 08-2015/40-43, складеного на підставі акту відбору проб ґрунтів від 02.07.2015 № 08-2015/40-43 (вимірювання показників складу та властивостей ґрунтів проведено відділом інструментально-лабораторного контролю, атестованим на право виконання вимірювань, свідоцтво про атестацію від 18.02.2013 № 100-040/2013, видане ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації");

- на підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 № 171 (z0285-98) (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 № 149 (z0422-07) ), позивачем була розрахована шкода, завдана Товариством внаслідок забруднення земельних ділянок, загальний розмір якої становить 19 709,40 грн. Розрахунки шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, зумовленої забрудненням земельних ділянок разом з претензіями від 08.09.2015 №№ 38, 39, 40 були надіслані на адресу Товариства, проте визначену позивачем суму завданої шкоди відповідачем добровільно не сплачено;

- відповідачем надано суду першої інстанції копії протоколів відбору та дослідження проб ґрунтів від 24.06.2015 №№ 399, 400 (мета дослідження - на вміст хімічних речовин). Відбір даних проб було здійснено Зміївською міжрайонною філією ДУ "Харківський ОДЦ ДСЕСУ" 18.06.2016 у таких місцях відбору: 50 м від зони викиду підприємства ТОВ "Сан Ойл" на межі території приватного домоволодіння по вул. Зміївській, 27; на межі ССЗ ТОВ "Сан Ойл" 25 м (західна сторона від підприємства) навпроти території приватного домоволодіння по вул. Зміївській, 29). За результатами даних досліджень був зроблений висновок, що вміст хімічних речовин у досліджених пробах ґрунту не перевищує допустимі рівні;

- з метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час перевірки дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища (акт № 59/01-04/02-09) Інспекцією було винесено Товариству припис від 10.07.2015 № 02-25-20, який направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства;

- даний припис, а також наказ Інспекції від 01.07.2015 № 59/01-04 про здійснення позапланового заходу (перевірки) Товариства та дії Державної екологічної інспекції у Харківській області, які полягали у проведенні з 02.07.2015 по 08.07.2015 перевірки Товариства були оскаржені Товариством у судовому порядку;

- постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 у справі № 820/7601/15, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2015, позов Товариства залишено без задоволення; при цьому, судом встановлено, що дії Інспекції при винесенні спірного наказу, проведенні перевірки, складенні акту та припису відповідають чинному законодавству України.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача 62883,95 грн. шкоди, завданої державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та 19 709,40 грн. шкоди, завданої внаслідок забруднення земельних ресурсів.

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ст. 14 Конституції України).

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Частиною п'ятою статті 11 вищевказаного Закону визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Статтею 34 даного Закону унормовано, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Пунктом б частини першої статті 40 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог: здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Суб'єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення. Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей (стаття 55 Закону).

Частиною четвертою статті 68 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (частина перша статті 69 Закону).

Відповідно до приписів статті 35 Закону України "Про охорону земель" власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням; забезпечувати захист земель від забруднення та засмічення.

Статтею 96 Земельного кодексу України унормовано, що землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Приписами статті 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, зокрема за псування земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, а саме майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв'язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов'язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання врегульований Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 № 639 (z0048-09) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за № 48/16064 (z0048-09) .

Згідно з підпунктом 2.1.2 пункту 2.1 зазначеної Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Відповідно до підпункту 2.7.1 пункту 2.7 наведеної Методики розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадку викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

У відповідності до пункту 3.11 Методики час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту вчинення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу (пункт 4 оглядового листа Вищогогосподарського суду України від 14.01.2014 № 01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" (v0020600-14) ).

Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 № 171 (у редакції наказу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 № 149 (z0422-07) ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.05.1998 за № 285/2725 (z0285-98) , встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.

Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів ( пункт 1.3 даної Методики).

Абзацом п'ятим пункту 2 зазначеної Методики визначено, що забруднення земель - це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.

Місцевий та апеляційний господарські суди: повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким надали необхідну оцінку, з дотриманням наведених норм матеріального та процесуального права, з'ясувавши, що відповідачем порушені вимоги природоохоронного законодавства під час здійснення своєї виробничої діяльності, що підтверджено чинним актом перевірки Інспекції від 08.07.2015 № 59/01-04/02-09, приписом Державної екологічної інспекції у Харківській області від 10.07.2015 № 02-25-20 (правомірність складання та законність яких встановлено постановою Харківського окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили) та не спростовано відповідачем належними і допустимим доказами; встановивши в діях відповідача наявність складу цивільного правопорушення, - на законних підставах задовольнили позов про відшкодування шкоди, завданої відповідачем внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

Доводи Товариства не спростовують висновків, викладених у оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті - 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.