розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Укркапітал" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 по справі № 904/9638/16 Господарського суду Дніпропетровської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Плюс" про визнання банкрутом, -

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 р. (суддя Полєв Д.М.) порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Плюс", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів із наслідками, передбаченими ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", призначено розгляд справи тощо.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 (колегія суддів: Науменко І.М., - головуючий, Чус О.В., Кузнецов В.О.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Укркапітал" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 р. у справі № 904/9638/46 - залишено без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Укркапітал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 скасувати та припинити провадження у даній справі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника "Інвестиційна компанія "Укркапітал", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2016 р. до господарського суду Дніпропетровської області звернувся голова ліквідаційної процедури Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕЙ ПЛЮС" про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕЙ ПЛЮС" за процедурою, передбаченою ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою суду першої інстанції від 25.10.2016 р. заяву про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕЙ ПЛЮС" прийнято до розгляду.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.11.2016 р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Антей Плюс", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів із наслідками, передбаченими ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", призначено розгляд справи.

При цьому, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався на те, що заява голови ліквідаційної комісії про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕЙ ПЛЮС" є обґрунтованою та наявні підстави для порушення провадження у справі про банкрутство за процедурою передбаченою ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України з такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується, оскільки вони не відповідають вимогам закону та зроблені без повного та всебічного дослідження всіх фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Обов'язковою умовою звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

У зв'язку з цим необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання боржником вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи.

Такий порядок передбачений ст.ст. 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, норми яких містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до частин 1,3, 5 статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Оприлюднення повідомлення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України здійснюється з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості, у тому числі по податках, зборах (обов'язкових платежах). Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами. Якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа здійснює всі необхідні дії, встановлені законом про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом.

Частинами 7, 8 статті 111 ЦК України передбачено, що для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Таким чином, необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є: прийняття рішення власником майна (або органом, уповноваженим управляти майном) боржника про звернення боржника до господарського суду із заявою, проведення аналізу активів боржника у вигляді проведення інвентаризації наявного майна, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, аналіз пасиву боржника шляхом оприлюднення повідомлення згідно з вимогами ст. 105 ЦК України, повідомлення кредиторів про ліквідацію юридичної особи боржника з метою виявлення кредиторів та встановлення повного обсягу кредиторської заборгованості. За результатами проведеного аналізу активу та пасиву боржника складається проміжний ліквідаційний баланс, який додається до заяви боржника відповідно до п. 3 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Крім того, звернення до суду з такою заявою можливо лише після закінчення строку, передбаченого ст. 105 ЦК України.

Враховуючи вимоги статті 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки; вжити заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявити та вжити заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб; після закінчення строку на пред'явлення вимог кредиторами скласти проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду, до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) скласти та подати органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено порядок проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, відповідно до підпункту 78.1.7 документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство, у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

Вищезазначені документи, що підтверджують дотримання ліквідаційною комісією всіх вимог ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) щодо проведення дій, які передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повинні бути додані до заяви про порушення провадження у справі, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

При розгляді заяви голови ліквідаційної комісії про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "АНТЕЙ ПЛЮС" за спеціальною процедурою відповідно до статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", судом першої інстанції було встановлено, що 23.05.2016 р. учасником Товариства прийнято рішення про припинення діяльності підприємства шляхом ліквідації та призначено голову ліквідаційної комісії Лунєгова О.А.

Після прийняття рішення про ліквідацію головою ліквідаційної комісії встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсягу.

Відповідно до проміжного ліквідаційного балансу станом на 21.10.2016 р., затвердженого учасником боржника, кредиторська заборгованість становить 2387,6 тис.грн.; основні засоби, товарно - матеріальні цінності, нематеріальні активи - 2150,0 тис.грн., залишок грошових коштів та дебіторська заборгованість відсутні, що свідчить про наявність ознак неоплатності боржника.

З огляду на встановлене та враховуючи те, що за даними проміжного ліквідаційного балансу станом на 21.10.2016 р. розмір пасиву боржника перевищує його активи, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заяви голови ліквідаційної комісії ТОВ "АНТЕЙ ПЛЮС" та порушив провадження у справі про банкрутство ТОВ "АНТЕЙ ПЛЮС" за особливостями провадження ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак, порушуючи провадження у даній справі за спеціальною процедурою, передбаченою ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд першої інстанції не дослідив та не надав відповідної правової оцінки діям боржника щодо дотримання ним процедури самоліквідації юридичної особи в порядку, передбаченому цивільним законодавством України.

Так, суд першої інстанції не перевірив, чи було вжито головою ліквідаційної комісії всіх необхідних заходів самоліквідації боржника в порядку ст. ст. 105, 110, 111 ЦК України, зокрема, чи повідомлено орган, що здійснює державну реєстрацію, про припинення юридичної особи та чи було дотримано строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, як того вимагає ст. 105 ЦК України, чи дотримано заявником вимоги, передбачені ст.ст. 110, 110 ЦК України щодо надання ліквідатором до органів доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів товариства, в тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку для проведення відповідних перевірок та визначення наявності чи відсутності заборгованості, складення та подання до контролюючих органів звітності за останній звітний період, доказів проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржника.

Суд апеляційної інстанції на вказані обставини уваги не звернув та не виправив порушень суду першої інстанції вимог закону.

Відповідно зі ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд апеляційної інстанції повинен у мотивувальній частині постанови навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст.ст. 99, 101, 105 ГПК України взагалі залишив без будь-якої правової оцінки доводи, зазначені в апеляційній скарзі ТОВ "Інвестиційна компанія "Укркапітал" щодо підставності порушення провадження даної справи про банкрутство ТОВ "АНТЕЙ ПЛЮС" за особливостями ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та обмежився лише викладенням норм цивільного законодавства щодо досудової процедури самоліквідації юридичної особи.

При цьому, суд апеляційної інстанції не дослідив, чи були дотриманий товариством порядок ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України, передбачений ст.ст. 105, 110, 111 ЦК України.

Крім цього, суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Укркапітал", не з'ясував правовий статус скаржника та не встановив, чи набув скаржник процесуальне право на оскарження ухвали суду першої інстанції про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "АНТЕЙ ПЛЮС" .

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За вказаних обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про правомірність порушення судом першої інстанції провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТЕЙ ПЛЮС" за процедурою, передбаченою ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є передчасним, зробленим без надання належного правового аналізу поданим доказам та при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ст. - 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно ч.1 ст.- 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до ч.1 ст.- 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного та виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2017 прийнята з порушенням норм ст. 43 ГПК України та вимог чинного законодавства, тому підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

При новому розгляді справи суду належить дослідити та надати правовий аналіз поданим письмовим доказам на підтвердження вказаних обставин і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.