за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства культури України та Національного художнього музею України

до Національного банку України

третя особа Акціонерне товариство "Градобанк"

про зобов 'язання вчинити дії

за участю представників:

позивача-1: Дзюба І.Ю., дов. від 15.08.2016;

позивача-2: Кучер О.М., дов. від 16.11.2016;

відповідача: повідомлений, але не з'явився;

третьої особи: Львова І.В., ухвала ГС м. Києва від 05.07.2011 у справі № 10/11; Кобець Р.Ю., дов. від 21.02.2017;

прокурора: Іващенко І.А., прокурор Генеральної прокуратури України, посв. № 036561 від 08.12.2015;

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 18/560-а (суддя - Мандриченко О.В.) відмовлено у задоволенні заяви Національного банку України про визнання таким, що не підлягає виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 № 18/560-а.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чорна Л.В., судді - Разіна Т.І., Яковлєв М.Л.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 у справі № 18/560-а залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, третя особа звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу за заявою Національного банку України про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, передати на новий розгляд.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Міністерство культури України надало відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін.

Відзиви на касаційну скаргу від Національного банку України, Національного банку України та прокурора не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. - 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Міністерства культури України, Національного художнього музею України до Національного банку України про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Господарського суду міста Києва від 19.06.2007 у справі № 18/560-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.09.2008, адміністративний позов задоволено повністю. Зобов'язано Національний банк України передати у встановленому порядку колекцію образотворчого мистецтва АТ "Градобанк" у кількості 785 предметів Національному художньому музею України.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 постанову Господарського суду міста Києва від 19.06.2007 залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.09.2015 постанову Господарського суду міста Києва від 19.06.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 у справі № 18/560-а залишено без змін.

Господарським судом міста Києва 12.11.2015 видано наказ про примусове виконання рішення суду.

Національний банк України звернувся до суду першої інстанції із заявою про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 таким, що не підлягає виконанню, яка обґрунтована тим, що з моменту створення Окружного адміністративного суду міста Києва, Господарський суд міста Києва неповноважний здійснювати адміністративне судочинство, в тому числі, видавати виконавчі документи в адміністративних справах.

Здійснюючи розгляд зазначеної заяви, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходили з положень ГПК України (1798-12) , Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV (2953-15) ) та, надавши оцінку всім матеріалам справи дійшли висновку про відсутність обставин, з яким закон пов'язує визнання наказу від 12.11.2015 таким, що не підлягає виконанню.

При цьому, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що постановою від 24.10.2016 ВП № 49988127 ВДВС Міністерства юстиції України закінчено виконавче провадження з виконання наказу № 18/560-а виданого 12.11.2015.

Частиною 1 ст. 115 ГПК України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом (ч. 2 ст. 117 ГПК України).

Господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково (ч. 4 ст. 117 ГПК України).

Як вірно встановили суди попередніх інстанцій, обставини, наведені в заяві Національним банком України, не є підставами для визнання наказу № 18/560-а виданого 12.11.2015 таким, що не підлягає виконанню.

До того ж, як вірно зазначають місцевий та апеляційний господарські суди, відповідно до абз. 1 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

При цьому, згідно з абз. 5 п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV (2953-15) ) адміністративні справи, провадження в яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються і вирішуються цими судами відповідно до абзацу першого цього пункту.

Таким чином, законодавець встановив порядок, за яким розгляд справ, який було розпочато господарськими судами відповідно до приписів законодавства, повинен бути закінчений відповідним судом, що передбачає можливість вирішення спорів відповідної категорії господарськими судами України.

Зазначене стосується також видачі наказу суду про примусове виконання рішення, який виданий у даній справі 12.11.2015.

Згідно положень ч. 2 ст. - 111-5 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. - 111-7 ГПК України).

Належних обґрунтувань, з посиланням на норми чинного законодавства, які б спростовували висновки судів попередніх інстанцій, скаржником не наведено.

При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам ст. - 111-5, - 111-7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних процесуальних документів, при постановленні яких правильно застосовано норми процесуального права.

Керуючись статтями - 111-5, - 111-7, - 111-9, - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Градобанк" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.02.2017 у справі № 18/560-а - без змін.